Художньо-технічні особливості малювання з використанням техніки монотипія

Художньо-технічні особливості малювання  з використанням техніки монотипія

Стилістичні напрямки монотипії

Перший спосіб, один з найпростіших, його ще називають – «фрактальна монотипія».

Береться вибрана тверда поверхня, на неї наноситься фарба інструментів,  зверху накладається папір, продавлюється зверху резиновим валіком чи руками. Лист плавно знімається. Вивчається отриманий відбиток. Як правило, цим способом достатньо важно керувати. Особливо при використанні водних фарб: акварель, гуаш, акрил, темпера. Потім багато художників, вдивляючись в отриманий відбиток, намагаються розгледіти якийсь пейзаж, образ, композицію та злегка допрацьовують відбиток, намагаючись підсилити ти виявити побачене у монотипії.

Другий спосіб.

Коли фарба наноситься на пластини з металу чи пластику, накладається зверху папір та виконується відбиток за допомогою офортного чи літографічного верстата. У цьому прийомі, як правило, частіше використовують олійні та офортні фарби. Цей спосіб дозволяє достатньо точно керувати творчим процесом та достатньо вірно вгадувати потрібний творчий результат. Тут можна створювати практично живописні реалістичні твори. Для того, щоб на папір не приставала олія з фарб, її перед друкуванням змочують водою.

Третій спосіб.

Пишеться художній твір олійними фарбами на холсті чи картоні. Потім накладається папір, тканина чи такий самий холст – акуратно. Продавлюється папір, також використовуючи різноманітні прийоми продавлювання. Як показує досвід, можна зробити до трьох відбитків і жоден з них не буде повторювати попередній. Виходять дуже тонкі живописні речі, які можна доробляти вже зверху монотипії. Але це вже бути змішана техніка.

Четвертий спосіб.

Цей спосіб вимагає від художника твердого впевненого малювання, бо виправлення неможливі.

Береться пластик чи скло. Валіком накатується потрібне місце чи вся поверхня листка рівномірним шаром фарби, попередньо видаливши зайву олію з фарби, поклавши її на деякий час на газету. Все це приходить з досвідом. Легкими рухами простого олівця намічається основна композиція і після цього, не придавлюючи, опускається листок на накатану фарбою поверхню. Надалі, починаєте малювати те, що намітили, працюючи олівцем, ручкою, черенком від пензля – все залежить від товщини лінії, яку потрібно отримати.

Руками на папір бажано не спиратися. Виконавши роботу на папері, акуратно знімається листок. Як і будь-який вид монотипії, його можна допрацювати та завершити роботу.

П’ятий спосіб.

У фотованночку наливається вода. Беруться типографські фарби, розводяться у різних баночках до рідкого стану бензином чи спеціальними розчинниками. Потім беруться пензлі і фарби бризкаються на воду, регулюючи, якого кольору потрібно більше чи менше. А далі фарби перемішуються черенком пензля. Утворюється неповторний візерунок.

Необхідно працювати швидко, але акуратно: край паперу накладається на воду, а потім, ніби по дузі, інший край. Так само його потрібно і знімати.

Шостий спосіб – змішана техніка.

Коли за основу береться створена монотипія, а потім допрацьовується різними іншими матеріалами: пастель масляна, суха, акрил, олійні фарби, темпера тощо.

Види монотипії

У залежності від способів отримання зображення монотипію можно розділити на 2 основних види. Для першого з них характерним  є те, що зображення повністю регулюється художником. Другому виду монотипії властивим є те, що отримання складних та красивих ефектів та фактур завжди є відкриття. Але художник не завжди може пердбачити остаточний результат зображення. Тому цей вид монотипії частково використовується в тих місцях композиції, де необхідна відповідна фактурна пляма або якщо він є підготовчим етапом майбутньої роботи художника. Володіючи деякими навичками та знаючи, що зображення залежить від товщини та складу фарби, нанесеної на поверхню, від якості та фактури паперу, на яку наноситься зображення, від сили тиску, від потраченого на роботу часу, від ступеню та швидкості висихання шару фарби, художник може досягнути необхідного ефекту у закінченій роботі.

За кольоровим рішенням монотипію можна поділити на монохромну та поліхромну. Монохромна монотипія, як правило, виконується одним кольором та найчастіше чорною типографською чи офсетною фарбою. Поліхромна монотипія насичена більшою кількістю кольору і виконується різноманітними фарбами (акварель, гуаш, олійні фарби, офсетні, типографські). Безмежна кількість способів та прийомів роботи в монотипії дає можливість кожному художнику експерементувати та відкривати свої методи, використовувати нові і нові прийоми, отримувати в естампі своєрідні графічні фактури та кольорові ефекти.

Сьогодні відомо багато найрізноманітніших манер монотипії: деотипія, акватипія, акваграфія, негативна монотипія, кляксографія, флоротипія (термін запропоновано Л.Антимоновим), декалькоманія.

В залежності від поставленої задачі зображення можна отримати світлими лініями на темному фоні, що нагадує ксилографію чи фотографічний негатив – НЕГАТИВНА МОНОТИПІЯ, а також темними лініями та штрихами, що нагадують літографію чи техніку м’якого лаку, але з властивою лише монотипії фактурою. Засобом вираження в монотипії, як і в інших видах художньої практики, є лінія, штрих, пляма, фактура та колір, але метод їх використання має свою специфіку.

Як вже було сказано, у цій техніці існують тільки їй властиві манери. Процес створення естампа у всіх манерах монотипії різниться. Найдоступнішою манерою монотипії є ДЕОТИПІЯ (від грецького «de» - відділення, видалення та «typos» - відбиток). Для отримання деотипії без застосування пресу чи верстата друкувальні форми можуть бути виготовлені з дзеркального чи віконного скла товщиною 5-6 мм. Для цього скло нарізають на шматки потрібних форматів та зачищають фаски наждачним папером. Можна виготовити також друкувальні форми з асбестової плити.

Для зняття відбитку з печатної форми за допомогою преса чи офортного верстата необхідно використовувати дошки, виготовлені з матеріалів, стійких до сильного тиску. Це можуть бути: металеві плити товщиною 2-3 мм, білий пластик, оргскло, ДВП тощо.

Після того, як все підготовано (малюнок на кальці, інструменти, фарби), поверхня дошки протирають керосином. Офсетна чи типографська фарба розкатується на склі, а потім валіком наноситься на дошку тонким шаром темного тону. У залежності від кількості та консистенції фарби, а також від товщини чи фактури паперу, лінії та штрихи виходитимуть не рівнозначними: чим тонший шар фарби та тонший папір, тим тоншим можна отримати штрих та лінію. У залежності від тиску інструментів на папір, на відбитку виходитимуть більш темна чи світла пляма, товсті чи тонкі штрих та лінія.

Після нанесення шару фарби печатна форма поміщається у рамку. І разом з рамою покривається листом паперу, зверху накладається калька з малюнком. Кальку кладуть зображенням униз. Фактура ліній, отримуваних у цій манері, настільки різноманітна та цікава, що перший досвід обов’язково викликає бажання експерементувати.

Монохромну монотипію можна виконати й іншим способом. Після зняття відбитка у манері деотипії на печатній формі утворюються світлі сліди на тих місцях, де папір притискався до дошки різними інструментами.

АКВАТИПІЯ та АКВАГРАФІЯ представляють собою зображення, отримане з поверхні води, відбитки нагадують акварель. Акватипія (від лат. aqua — вода и грец. týpos — відбиток) застосовується у гравюрі як вид високого друку з використанням водяної (знежиреної) фарби.  Акваграфія – «писання по воді» представляє собою наступне. Як відомо, маслянисті рідини, розпливаючись по поверхні води, утворюють тонку суцільну плівку, часто з візерунками. Встановлено, що якща в маслянисту рідину додати фарби у визначених дозах та вилити суміш у воду, то можна отримувати на воді малюнки різного пофарбування. На отриману плівку можна додатково нанести паличкою малюнок потрібного іншого кольору. Плівку з фарби переносять на вироб, повільно опускаючи його в спеціально підготовану ванну з цією плівкою і одразу ж плавно виймають його з ванни. Через 8-10 годин висушений виріб покривають лаком способом розпилювання, полірують. У сьогоденні розроблено кілька рецептів складів фарб для отримання на поверхні води олійних плівок з малюнками текстури, характерної для деревини карельської берези, горіха та інших порід. Розроблено також склади шпаклівок та фарб для підготовки поверхні до оздоблення способом акваграфії. Акваграфією можна оздоблювати невеликі деталі – такі як спинки та сидіння стільців, кришки столів. Акваграфія – новий спосіб художнього оздоблення, значного розповсюдження поки що не має.

Сутність ФЛОРОТИПІЇ постає у використанні рослин та рослинних матеріалів для отримання відбитка.

ДЕКАЛЬКОМАНІЯ, чи КЛЯКСОГРАФІЯ, є однією з найпростіших та непередбачуваних манер монотипії. Декалькоманія – виготовлення друкованих відбитків – перводних зображень – для наступного їх переносу на яку-небудь поверхню за допомогою температури чи тиску. Використовується для створення зображення на посуді, для дитячий переводних картинок. Переведений на оздоблювану поверхню малюнок покривають безкольоровим лаком. Декалькоманія з різними малюнками виготовляється поліграфічними підприємствами. Широкого розповсюдження поки що не отримала.

Матеріали та інструменти

Фарби для монотипії можна використовувати найрізноманітніші: акварель, гуаш, темпера, акрил, олійні фарби, офортні, типографські, навіть будівельні. Фарби використовуються як із розчинником, так і в чистому виді – в залежності від задач. Також широкий та різноманітний вибір поверхонь, з яких можна робити відбитки: папір, різні види картону, пластик різної товщини, пластини з різних металів: цинк, мідь, сталь, латунь. А також скло, оргаліт і фанера, холст, дерево і камінь. Головне, щоб фактура поверхні відповідала задачам та меті художника.

В залежності від мети, художник повинен варіювати густоту фарби. При низькій густоті фарба утворює фрактальні утворення, а при високій – фактури, схожі з мілкими плямами. Фактури ці рівномірні при рідкій фарбі і повторюють рухи та фактуру пензля при більшій густоті.

Однак, остаточного узагальнення тут не можна зробити – все залежить від обраного автором типу фарби. Наприклад, при роботі олійними фарбами, фрактальні утворення будуть, скоріше за все, в області об’ємної фактури однієї кольорової плями.

Що ж стосується поверхні, то тут будь-який вибір буде обумовлювати вид роботи і будь-який же вибір можна назвати вірним, в залежності від мети. В розрахунок необхідно приймати змочуваність матричної поверхні та її властивість до всмоктування фарбованого матеріалу та розчинника (води чи іншого) як фактори, важливі для створення роботи. Наприклад, при акварельній монотипії, якщо поверхня сильно всмоктує фарбник, а не обхідна висока прозорість, то потрібно очікувати білих плям. При монотипії, наприклад, гушшю, якщо поверхня сильно всмоктує фарбник, то можна прогнозувати, що густота фарби буде більш високою тощо.

Таким чином, за допомогою фарби, поверхні матриці та поверхні, на яку робиться відбиток, можно косвенно контролювати заключний результат.

Фарба наноситься на поверхню також різними інструментами: рука та пальці художника, пензлі, мастихіни, різні шпателі, в тому числі і фігурні. Також застосовуються валіки з різними фактурами.

Для відбитку з листів пластику та металевих листів використовують офортні станки. Для відбитку з літографського каменю – використовується літографській друкарський станок.

Види поверхонь, на які друкують відбиток: папір, різні його види – від простого до офортного, кольоровий папір, пластик, фанера, камінь, скло, метал, холст художній і різноманітні тканини.

Нюанси монотипії

...На чому робиться монотипія? Рекомендацій по монотипій не було. Хтось з художників „балувався”, але ж техніка не тиражна, нецікаво отримувати лише один відбиток з дошки, коли в офорті друкуй хоч сто з однієї форми. Десь я прочитала, що монотипія пишеться на металевій пластині. Пробувала – не сподобалось. Все добре, але колір контролювати дуже важко, особливо, коли любиш тонкі кольорові співвідношення. Чому? Металева дошка має свій власний сіро-сталевий колір з характерним блиском. Щось раптом прийшло в голову: а чи не спробувати білий пластик? Сподобалось! Доречі, різний пластик „віддає” фарбу по-різному, і потрібно шукати те, що підходить. Використовувати можна прозорий плексиглас, підклавши під нього білий папір. Можна писати на ґрунтованому картоні, отримуючи ефект холста. Фарби звичайні олійні. Люблю старі ленінградські, вони тонко терті і дають прозорість, ніжний акварельний ефект. Користуюся і типографською фарбою. Пробувала робити монотипію аквареллю, але не сподобалось. Акварель швидко висихає на дошці, фарбу потрібно розводити з милом, щоб потім легко знявся відбиток. Розчинники також можуть бути різними: керосин, пінне, скіпідар тощо. Головне, щоб робота не висихала занадто швидко. Знову ж таки, експериментально додаючи в розчинник такі компоненти, які зменшують швидкість висихання: гліцерин, кілька крапель машинного масла, касторку тощо. Можна порадитися з хіміками. І за роботу!..

Чим хочете, тим і пишіть. Пензлі звичайні. Особливо люблю широкі та тонкі пензлі, і пласгі, і круглі, з штучного волосу. Вони добре тримають фарбу. А можна використовувати щетинні старі стерті пензлі для передачі різних фактур. Оскільки працювати потрібно на гладкій, ідеально відполірованій поверхні, потрібно приспосаблюватися – це вам не холст і не папір. Пезель скользить, фарба не завжди кладеться як потрібно. Але в чому плюс? Ну не виходить, що хочеш – візьми ганчірку і зітри. Дошка чи невдале місце на дошці знову чисті. Працюй далі. Тому відбиток завжди свіжий. Спробуй в акварелі виправляти – замордуєш папір, а акварель цього не любить.

...Так от, окрім пензля, в залежності від настрою та задачі, я використовую різні підручні засоби: шматок скла для отримання фактури „на відлип”, шматочки лінолеума замість шпателів. Подобається працювати за допомогою телефонних пластикових карток. Нарізаю з них „шпателі” різної форми. Застосовується заточена дерев’яна паличка, та й черенок пензля. Один з найулюбленіших інструментів – тампон з капронової панчохи. Білила в монотипії традиційно не застосовуються, як і в акварелі. Білі місця отримуються за рахунок видалення шару фарби. Хоча... Тут немає табу – твори, видумувай, пробуй...

Кілька слів про небезпеку, що чатує на починаючого монотипіста. Ви пам’ятаєте про те, що відбиток буде дзеркальним відображенням вашої роботи? Забувши про це, з подивом будете розглядати власний підпис на незрозумілій мові в іншому кутку картини, кінь розвернеться та поскаче в іншу сторону, а знайомий пейзаж, особливо міський, кардинально зміниться.

Друге попередження. Пастозний живопис в монотипії не пройде! Густий мазок розплющиться під тиском валу, і ви отримаєте безформенні плями. Добре чи погано, в монотипії існує елемент випадковості. Далеко не завжди відбиток виходить таким як на дошці. Це залежить і від тиску, і від властивостей фарб. І  ось іще: мазок, нанесений, зверху на дошці, буде при друці внизу, ближче до паперу. А як шкода буває, коли на дошці робота сяє, і бачиш ну прям таки шедевр, а відбиток не виходить – фарба пересохла і не хоче переходити на папір! Дави не дави – безрезультатно. Отже, не доля шедевру побачити світ. Буває і так, що роботу зробиш за лічені хвилини. „Це – як видих”. В роботі все є. Намагаєшься повторити – не виходить.

Дошка готова, починаємо друкувати. Акуратно кладемо роботу лицьовою стороною догори на талер станка. Накладаємо зверху трохи змочений водою папір, прикриваємо шматком щільної тканини (фетр, шинельне сукно) і прокатуємо при слабому тиску. Відгинаємо куточок паперу і дивимися на відбиток. Якщо відбивається слабо, збільшуємо тиск. Ось і все. Монотипія готова.

Додати до вищесказаного можна лиш те, що в монотипії однією з можливостей є використання трафарету. При цьому слід враховувати композиційні моменти форми трафарету. Дуже видовищним, але складним ефектом при використанні трафарета є затікання фарби.