Художня література. Читання оповідання В. Сухомлинського «Як Сергійко навчився жаліти».

Художня література. Читання оповідання В. Сухомлинського «Як Сергійко навчився жаліти».

Програмовий зміст: продовжувати вчити дітей уважно слухати літературний твір, зокрема на морально-етичну тематику, вдосконалювати вміння узагальнювати почуте, висловлювати власну думку, давати оцінку герою; закріплювати в словнику назви основних почуттів, емоцій, розповідати про ситуації, пов’язані з ними; розвивати загальнолюдські моральні якості: милосердя, співчуття, чуйність; виховувати доброзичливість ставлення до інших людей, що мають фізичні вади.

Матеріал: портрет В. Сухомлинського, збірка «Джерела доброти», картинки з зображенням різних емоційних станів, картинки з зображенням різних предметів.

Хід заняття:

1. Організаційний момент.

Вихователь пропонує дітям закрити за допомогою окулярів (із фетра) очі і запитує:

- Що ви бачите?

- Що відчуваєте?

Вихователь пропонує пройти декілька кроків.

- Вам було легко йти? Чому?

- А скажіть, що я роблю (показує будь-який рух)?

- Ви здивовані? Пропонує відкрити очі, сісти на стільчики

- Хто це?

- Які твори В. Сухомлинського ви вже знаєте?

- Сьогодні ми послухаємо його оповідання «Як Сергійко навчився жаліти» і ви зрозумієте чому заняття розпочиналося із заплющування очей.

2. Читання вихователем оповідання В. Сухомлинського «Як Сергійко навчився жаліти».

Як Сергійко навчився жаліти

Маленький хлопчик Сергійко гуляв біля ставка. Він побачив дівчинку, що сиділа на березі.

Коли Сергійко підійшов до неї, вона сказала:

- Не заважай мені слухати, як хлюпають хвилі. Сергійко здивувався. Він кинув у ставок камінець. Дівчинка запитала:

- Що ти кинув у воду? Сергійко ще більше здивувався.

- Невже ти не бачиш? Я кинув камінець. Дівчинка сказала:

- Я нічого не бачу, бо я сліпа.

Сергійко від подиву широко відкрив очі й довго дивився на дівчинку. Так, дивуючись, він і додому прийшов. Він не міг уявити: як це воно, коли людина нічого не бачить?

Настала ніч. Сергійко ліг спати. Він заснув з почуттям подиву. Серед ночі Сергійко прокинувся. Його розбудив шум за вікном. Шумів вітер, в шибки стукав дощ. А в хаті було темно. Сергійкові стало страшно. Йому пригадалася сліпа дівчинка. Тепер хлопчик уже не дивувався. Його серце стиснув жаль.

Як же вона, бідна, живе в отакій темряві?!

Сергійкові хотілося, щоб скоріше настав день. Він піде до сліпої дівчинки. Не дивуватиметься більше. Він пожаліє її.

3. Бесіда за змістом опопвідання.

Запитання до тексту:

- Про кого розповідає автор?

- Куди пішов Сергійко?

- Кого хлопчик зустрів?

- Якою була дівчинка?

- Чому її слова дивували Сергійка?

- У який момент він зрозумів і поспівчував дівчинці?

4. Дидактична гра «Мовчазний актор».

З поданих зображень емоційних станів (сум, страх, жаль, радість, байдужість, злість, здивування) першим бажаючим дітям-акторам пропонується вибрати знайоме, відтворити його перед однолітками не називаючи, а тим потрібно відгадати, назвати та показати.

В кінці гри вибирається найкращий актор та знавець почуттів (той що найкраще відгадував).

- На вашу думку, які почуття відчував хлопчик?

- А які дівчинка?

- Чи є негативні герої у оповіданні?

- Якби у вашому дворі була така дівчинка чи хлопчик, ви хотіли б їм допомогти?

- Як це можна зробити? (Роздуми дітей)

5. Практична вправа «Проведи незрячого».

Педагог пропонує потренуватися гуляти разом – фізхвилинка в парах, -  де одна дитина поводир, а інша «незряча». Діти за бажанням діляться на пари, вибирають відповідні ролі, за вказівкою вихователя виконують різні рухи (стрибки, присідання, обходження предметів та інше).

6. Дидактична вправа «Опиши предмет».

Дітям пропонується описати предмет так, щоб «незрячий» друг міг відгадати. Після обміну ролями, вправа повторюється. Вкінці вихователь пропонує всім закрити очі і уявити як шумить листям вітер, дзюрчить струмочок, хлюпочуть хвилі, їде автомобіль.

7. Вправа «Малюємо разом».

Діти взявши олівець у двох (поводир та незрячий) малюють знайомий обом предмет або сюжет. Далі всі разом вибирають кращу роботу.

8. Підсумок заняття.

- Як називалося оповідання, що ви слухали?

- Хто його написав?

- Чи сподобалося воно вам?

- Вам сподобалося гратися у двох?

- Що вашій парі вдавалося робити найкраще?

- Хто на вашу думку працював сьогодні найкраще?

Пропоную вам придумати продовження оповідання і розповісти нам усім на прогулянці.