"Хвороба Паркінсона"

Хвороба Паркінсона.

 Хвороба Паркінсона (тремтливий параліч) – хронічне дегенеративне прогресивне захворювання ЦНС. Уражає переважно осіб старших 50 років.

 В основі захворювання лежить дегенеративний процес у чорній субстанції, що призводить до зменшення катехоламінів та серотоніну та відносного збільшення ацетилхоліну та гістаміну.

 Хвороба Паркінсона належить до найчастіших захворювань осіб старечого віку. Щорічно від 2000 до 2500 жителів України занедужують на цю патологію. Останніми роками спостерігається підвищення захворюваності, що, очевидно, пов’язане із загальним старінням населення всієї планети.

 У чоловіків хвороба Паркінсона розвивається частіше в 1,5 рази ніж у жінок.

 Етіологія: летаргічний енцефаліт, церебральний атеросклероз, пухлина головного мозку, черепно-мозкова травма, інтоксикація (окис вуглецю, ртуть, барбітурати, марганець), нейролептики при тривалому застосуванні, спадковість.

 Клінічна картина.

 Підвищення м'язового тонусу за екстрапірамідним типом (симптом «зубчастого колеса»). Брадикінезія. Хода дрібними кроками, ноги прилипають до підлоги. Тулуб нахилено вперед, верхні кінцівки притиснуті до нього, напівзігнуті у ліктях. Міміка обличчя збідніла, маскоподібне обличчя. Мікрографія. Пародоксальні кінезії. Відсутність бажання рухатися.

 Тремор – найочевидніший прояв хвороби. Паркінсонізму притаманний тремор, що виникає в спокої. Він зазвичай починається в дистальному відділі однієї руки, при прогресуванні захворювання поширюючись на протилежну руку і на ноги. Має обертальний характер («рахунок монет», «скачування пілюль»), посилюється при хвилюванні, але зникає під час руху.

 Іноді також відбувається тремтіння голови по типу «так-так» чи «ні-ні», тремтіння повік, язика, нижньої щелепи. Мова позбавлена виразності, монотонна і має тенденцію до затухання.

 Хода сповільнюється, кроки скорочуються, руки не беруть участі у процесі (ахейрокінез). Пацієнт насилу розпочинає ходу щоб рушити з місця. Хворий часто вимушений робити кілька пробних дрібних кроків (тупцювання), після чого він може переходити на ширші кроки, однак при повороті або подоланні перепони у вигляді порога чи сходів тупцювання виникає знову, знижується висота кроків, що призводить до ходи за типом човгання.

 На ранній стадії у пацієнтів виникають вегетативні розлади: закрепи, імпотенція, порушення сечовиділення, гіпергідроз шкіри, сухість у роті, підвищена сальність шкіри.

 Психічні порушення представлені зниженням ініціативи, емоційною тупістю, дратівливістю, іпохондричним синдромом, егоцентризмом, настирливістю.

 При хворобі Паркінсона часто розвиваються депресивний стан, прогресивна деменція.

 Лікування:

 Основою лікування є комбінація різних протипаркінсонічних препаратів. Залежно від стадії захворювання і реакції на лікування комбінації препаратів і їхні дози змінюються.

 Використовують такі групи препаратів:

1. £-дофа, який входить до складу препаратів: мадопар, синемед, наком, тидомет.

2. Антагоністи дофамінових рецепторів: пірибедин (проноран), промінексон (мірапекс).

3. Інгібітори катехол -О- метил- трансферази: ентаксапон, толкапон.

4. Інгібітори моноаміноксидази: юмекс, сафінамід.

5. Амантадини: мідантам, симетрен.

6. Центральні холінолітини: циклодол.

Література:

1. А.А.Ярош м.Київ «Вища школа» «Нервові хвороби»

2. Т.І.Кареліна, Н.М.Касевич «Неврологія» м.Київ ВСВ «Медицина»

3. Є.Л.Мачерет, А.Я.Теленгатор м.Київ «Здоров’я»