|
|
|
Іва́н Карпе́нко-Ка́рий (справжнє прізвище — Іван Карпович Тобілевич 1845, с. Арсенівка, Кіровоградська область —1907, Берлін) ерудит, україн. письменник, драматург, актор, один з корифеїв українського побутового театру. Усього І. К-Карий написав 18 п'єс. Літерат. музей «Хутір Надія» Перша частина псевдоніма походить від батькового імені, а друга — від пріз-вища персонажа драми Т. Шевченка «Назар Стодо-ля», козака Гната Карого. |
Аналіз «Мартин Боруля» Рік написання: 1886 Видання: 1891 р. Літературний рід: драма Жанр «Мартин Боруля»: трагікомедія Тема «Мартин Боруля»: зображення нестримного потягу багатих селян дорівнятися у своєму статусі до дворянства. Ідея «Мартин Боруля»: висміювання намагань простої людини вибитися у дворяни, хибно думаючи, що цим можна винищитися над іншими. Проблематика: Проблема людської гідності Проблема усвідомлення щастя Проблема праці Проблема батьків і дітей Проблема кохання і сімейного щастя. У пˈєсі “Мартин Боруля” наголошує, що гідність людини визначається не її привілейованим станом, а способом життя – чесною трудовою діяльністю, щирістю і добротою у взаєминах з людьми. Композиція: 5 дій Експозиція — знайомство з родиною Мартина Борулі. Зав’язка — домовленість Борулі із повіреним Трандалєвим про апеляцію щодо визнання Мартина дворянином. Розвиток дії – батькова наука синові, дочці Марисі. Зустрічі Марисі з нареченим Миколою. Відмова Борулі сватам від Миколи. Зневажливе ставлення економа поміщика Красовського. Повернення з міста Омелька, крадіжка коней і майна. Приїзд жениха Націєвського, його втеча із заручин, помста Борулі. Поміщик Красовський виганяє родину Мартина із села. Кульмінація – відмова у дворянстві. Розв’язка – Мартин Боруля спалює бумаги про дворянство. РЕАЛІЗМ Прототип: батько автора – Карпо Тобілевич – хотів стати дворянином, відмовили через помилку в прізвищі (Тобілевич – Тобелевич) Представники Театру Корифеїв
|
«Сцена — мій кумир, |
Висловлювання: 1.«...Він був одним з батьків новочасного українського театру, визначним артистом та при тім великим драматургом, якому рівного не має наша література» (І. Франко). 2.«Драматична творчість Карпенка-Карого — це найвище досягнення нашого класичного театру, театру корифеїв, що стало школою для українських драматургів нового часу» (Р. Пилипчук) |
Фільм-спектакль |
|
«Мартин Боруля» —фільм-спектакль Київського державного українського драматичного театру ім. І. Франка за п'єсою Івана Тобілевича, знятий у 1953 році на Київській кіностудії художніх фільмів. Режисер спектаклю — Гнат Юра. |
|