«І йшли віки , і були українці , і створили слово українське!»

Про матеріал
Цікавий позакласний захід «І йшли віки , і були українці , і створили слово українське!», який містить матеріал інформаційного характеру та практичної частини ( у вигляді гри). Даний захід доречно буде використати до Дня української писемності.
Перегляд файлу

 

 

Учитель : Шановні присутні ! Ви сьогодні завітали на відкритий виховний захід з української мови, та,  який називається «І йшли віки , і були українці , і створили слово українське!» Ми зібралися саме сьогодні не випадково.  В цей день у всій державі з 1997 року відзначають День української писемності і мов, бо саме 9 листопада 1114 року не стало славного книжника Нестора Літописця. Поховано його з почестями в ближніх печерах Києво-Печерської лаври. Мощі славного літописця покояться там і досі. В українських церквах саме цього дня проводять відправу пам’яті преподобного Нестора , бо його вважають батьком української історії. Тож давайте розпочнемо наше свято!

 

Ведучий:  Із святом вас, шановні добродії, із святом, шанувальники рідного слова.

Ведуча:  Рідна мова – це мова, що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов’язує людину з її народом, з попередніми поколіннями, їхніми духовними надбаннями.

 

Ведучий : Щасливі ми , що народилися й живемо в такій чудовій , багатій й мальовничій землі - у нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди , діди.

 

Ведуча: Тут живуть наші батьки - тут коріння роду українського , що сягає сивої давнини. І де б ми не були , скрізь відчуваємо поклик рідної землі , хвилюємося до сліз , зачувши слово   українське!

 

Ведучий: 6 листопада 1997 року було підписано Указ Президента України, у якому говориться: “На підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливості ролі української мови в консолідації суспільства постановляю: “Установити в Україні День української писемності та мови,який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця”.

Ведуча: Преподобний Нестор-літописець – киянин, у сімнадцять років прийшов у Києво-Печерську лавру послушником. Прийняв його сам засновник монастиря преподобний Феодосій. Молитвою та послухом юний подвижник невдовзі перевершив найвидатніших старців. Під час постригу в ченці Нестор був удостоєний сану ієродиякона. Книжкова справа стала змістом його життя. 
Найвизначнішою працею Нестора - літописця є «Повість минулих літ» - літописне зведення, складене у Києві на початку ХІІ століття. Це перша у Київській Русі пам’ятка, в якій історія держави показана на широкому тлі світових подій. Преподобний Нестор довів розповідь з літописних зведень кінця ХІ століття до 1113 року. Всі наступні літописці лише переписували уривки з праць преподобного Нестора, наслідуючи його. Але перевершити так і не змогли. «Повість минулих літ» була і залишається найвидатнішою пам’яткою слов’янської культури. Тому преподобного Нестора-літописця можна по праву вважати батьком не лише вітчизняної історії, а й словесності. 
 

Ведучий: Сьогодні наше свято-це свято української мови та писемності. З часу винайдення писемності фактично почався період документальної історії людства, тому стало можливим не тільки передавати мовну інформацію на відстані, але й закріпити її в часі.

http://1tv.com.ua/uploads/news/2010/11/09/6ec85396543ee3c39ab00f8162be9ea819ec3cb4.jpgУчень:

 Мова моя українська,

Батьківська, материнська,

Я знаютебе не вивчену-

Просту, домашню,звичну,

Не з-за морів покликану

Не з словників насмикану.

Учень:

 Ти у мені із кореня,

Полем мені наговорена,

Дзвоном коси накована,

В чистій воді смакована,

Болем очей продивлена,

Смутком багать продимлена,

З хлібом у душу всмоктана,

В поті людськім намокнута,

З кров”ю моєю змішана,

І аж до скону захищена

 

Ведучий: Перші спроби письма відносяться приблизно до 35-50 віків до нашої ери. Спочатку це була гілочка пальми - знак миру. Потім-схематичне зображення предмета чи якогось явища. І нарешті- ієрогліфи. Прямим попередником слов”янської мови - є алфавіт, створений великими просвітителями славян - братами Кирилом і Мефодієм.

Ведуча : Костянтин Філософ (Кирило) і його брат Мефодій походили із Солуня (сучасні Солоніки). З тих часів людність у цьому місці складалася наполовину з греків, наполовину зі слов”ян. Грекинею була мати братів, а батько-болгарином.Тому брати з дитинства добре знали як грецьку так  і мову солунських слов”ян. Костянтин (Кирило) (827-14 лютого 896р.), здобувши освіту в Константинополі, знав східні мови, латинську, арабську і староєврейську, був талановитим філологом, працював бібліотекарем у патріаршій бібліотеці, викладав філософію у вищій константинопольській школі. Мефодій (815-6 квітня 885 р.) був управителем однієї слов”янської провінції у Візантії, а згодом став помічником Костянтина в місіонерській, літературній і освітній діяльності.

У 862 році візантійський імператор  Михайло і патріарх Фотій послали Костянтина  і Мефодія в Моравію, де вони на прохання місцевого князя Ростислава повинні були вести церковну службу слов”янською мовою, що мала бути протиставлена латинській мові німецьких місіонерів.

- Адже ви обоє солуняни,- сказав Михайло. А солуняни  всі говорять по-слов”янськи.Я знаю,-додав він, звертаючись до Костянтина,-ти часто хворієш.Але треба , щоб саме ти вирушив Моравії. Відповідь Костянтина знаходимо у “Житіях Кирила і Мефодія”.

Немічний я тілом і хворий.Але з радістю піду в Моравську землю, якщо мають вони абетку своєї мови.Бо просвіщати народ без письмен його мови однаково, що писати на воді!

За свідченням джерел Костянтин перед від”їздом до Моравії розробив слов”янську азбуку. А вже 863 року Кирило і Мефодій привезли до Велеграфа слов”янську абетку на 3-4 богослужебні книги, перекладені на слов”янську мову. У посланні папи Іоанна VІІІ до моравського князя Святополка (880р.) Костянтина названо “творцем слов”янського письма”.

 

 

Ведучий: Писемність є найважливішою складовою частиною культури будь-якого народу. Вона виникає тоді, коли в результаті соціально-економічного і культурного розвитку суспільства в ній з'являється потреба. Проблема походження слов'янської писемності досі остаточно не з'ясована. Причиною того є недостатність джерел і те, що існує дві слов'янські азбуки: кирилиця та глаголиця. Яка з них є давнішою і яку винайшов слов'янський просвітник Кирило — ось ті питання, що багато років хвилюють славістів у всьому світі.

Кирилиця — цілком ориґінальна система слов'янської писемності. Накреслення її літер в подальшому стали графічною основою сучасної української, болгарської, російської, білоруської писемності.

На відміну від кирилиці, глаголиця має дуже складне накреслення літер у вигляді кружечків і петелек, з'єднаних між собою, що дуже утруднює оволодіння цією системою слов'янського письма. Азбука глаголиці складається з 39 літер. Більшість вчених гадає, що глаголицю винайшов Кирило для слов'ян Моравії та Паннонії, де разом зі своїм братом Мефодієм він запроваджував церковні відправи слов'янською мовою. Незважаючи на графічну складність літер глаголиці, вона тривалий час вживалася в деяких південнослов'янських країнах.

 

 Існує два різновиди старослов”янських писемних знаків: кирилиця  і глаголиця.

Кирилиця — писемність, що відома за книжковими пам'ятками XI—XII ст. її азбука складається з 43 літер, у тому числі з 24 грецьких і 19 ориґінальних слов'янських. Накреслення літер (графіка) близьке грецькому, візантійському алфавітові. Кирилиця — складна творча переробка грецького алфавіту. До її складу увійшли 19 літер, зовсім не відомих грекам.

Кириличний алфавіт з ХІ ст.широко застосовується в історичній  та світській літературі східних слов”ян. Від давньоруського періоду його успадкували всі три східнослов”янські народи: російський, український і білоруський.

В історії кириличного письма розрізняють три періоди: устав, півустав і скоропис. У середині ХVІ ст.у східних слов”ян виникає друкарство, друкований алфавіт і створений  з деякими змінами, на основі півуставного письма. Перша датована книга під назвою “Апостол” надрукована в Москві в 1564 р.,в Україні-у Львові- 1574р. Іваном Федоровим. У 1708 р.старий друкарський алфавіт зазнав реформ. Петро І  ввів нову систему знаків - гражданку. З нього усунені деякі зайві літери. Писемність звільнилася від складної системи знаків наголосу.

На відміну від кирилиці, глаголиця має дуже складне накреслення літер у вигляді кружечків і петелек, з'єднаних між собою, що дуже утруднює оволодіння цією системою слов'янського письма. Азбука глаголиці складається з 39 літер. Більшість вчених гадає, що глаголицю винайшов Кирило для слов'ян Моравії та Паннонії, де разом зі своїм братом Мефодієм він запроваджував церковні відправи слов'янською мовою. Незважаючи на графічну складність літер глаголиці, вона тривалий час вживалася в деяких південнослов'янських країнах.

Сучасна ж  українська літературна мова пов’язується з конкретною датою — виданням «Енеїди» Івана Котляревського. У 1798 р. знаменита поема стала першим друкованим твором, написаним живою розмовною мовою всупереч тогочасній традиції користування у писемній практиці книжкою українською мовою. Тому Котляревського вважають зачинатилем нової української літературної мови.

Ще одна дата — 1840 рік, коли вперше було видано твори Тараса Шевченка, вважається доленосною. З того часу українська літературна мова долала стільки перепон, заборон, перешкод. Цей шлях був важким, але плідним для багатьох наших українських поетів і письменників.

Отже,Шевченко – це основоположник нової української літературної мови.

 

Ведуча: У Київській Русі книги цінувалися, як рідкісні скарби. Мати  декілька книг означало володіти цілим багатством. “Повість минулих літ” називає книги “ріками, які наповнюють всесвіт мудрістю незмірної глибини”. “Якщо старанно пошукати в книгах мудрості,- зазначив літописець,- то знайдеш користь душі своїй”.

Ведучий: Україна та її культура святкують своє відродження.Але цьому передувала тяжка боротьба. Дуже багато жорстоких літ і століть пережила наша невмируща мова, мужньо знісши і витерпівши наругу наймогутніших царських сатрапів та посіпак шляхетсько-панських і своїх панів.

 Нагадаємо, яких тяжких поневірянь зазнала на своєму шляху рідна мова.

( Дві учениці зачитують життєпис української мови)

На дошці – «Життєпис української мови»

  1. 1720 рік – Петро I видає Указ про заборону книгодрукування українською мовою.
  2. 1754 рік – Указ Катерини II про заборону книгодрукування в Києво-Могилянській академії.
  3. 1796 рік – Синод видає розпорядження відібрати українські тексти з церковних книг, вилучити букварі.
  4. 1811 рік – закрито Києво-Могилянську академію.
  5. 1817 рік – Постанова про викладання в школах Західної України польською мовою.
  6. 1863 рік – Міністр внутрішніх справ Валуєв видає циркуляр, яким забороняється видавати літературу українською мовою.
  7. 1876 рік – Цар підписав Указ про заборону ввезення українських книжок з інших країн.
  8. 1884 рік –закрито всі українські театри.
  9. 1914 рік – Микола II видає Указ про скасування української преси.
  10. 1938 рік – Сталін видає постанову про обов’язкове вивчення російської мови.

 

(перегляд відеоролика «Історія гідності.Русифікація України»)

 

Учень:

 Страшні слова, коли вони мовчать,

 Коли вони зненацька причаїлись.

 Коли не знаєш, з чого їх почать.

Бо всі слова були уже чиїмись,

Хтось ними плакав, мучився, болів.

Із них почав і ними ж і завершив,

Людей мільярди і мільярди слів,

 А ти їх маєш вимовити вперше!

Повторювалось все: й краса, й потворність.

Усе було: асфальти й спориші.

 Поезія - це завжди неповторність,

Якийсь безсмертний дотик до душі.


Ведуча: Зверніть увагу на багатющі можливості нашої мови. Ми будемо читати текст, кожне слово якого починається з літери “Б”. “Біля білої берези блукав білий бородань. Борода, брови були білі. Брав бородань бандуру, бурмотів, бубонів. Бандура болісно бриніла”.

Ведучий: “Багато бачив бандурист бід батьків, братів босих, багато брехні, безчестя, безкультур”я, братовбивства... Боротися ! Безстрашно, безперервно боротися. Благати благословення Божого”.

Ведуча: Боже ! Бачиш-боса Батьківщина! Бо брат бив брата, батько-батька. Боже ! Біль безжалісний! Боже, буде багата будуччина Батьківщини? Буде!”

Ведучий: А скільки в нашій мові пестливих, ніжних форм слів до одного вибраного слова. Ось в англійській мові “хенд”- це просто рука і нічого більше,  а у нас: ручка, ручечка, рука, рученька, рученя, рученятко. А які слова  можна добрати до слова “мама” -неня, матуся, мамуся, мамочко, матінко.

Учень:

Ой яка чудова українська мова!

Де береться це , звідкіля і як?

Є в ній ліс, лісочок, пуща, гай, діброва,

Бір, перелісок, чорноліс. Є іще й байрак,

І така розкішна і гнучка, як мрія...

Є в ній хурделиця, віхола,

Завірюха, хуртовина, хуга, заметіль.

Та не в тому справа, що така багата.

Помагало слово нам у боротьбі,

Кликало на битву проти супостата

Та звучало сміхом на полях плаката,

І за все це, мово, дякуєм тобі.

 

Вчитель: Видатні люди різних епох і поколінь зверталися до української мови, як до першоджерела, першооснови вітчизняної науки, освіти і культури. 
1. "Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова, ота жива схованка його духу, його багата скарбниця", - сказав Панас Мирний. 
2. "Мова – це доля нашого народу, і вона залежить від того, як ревно ми її плекатимемо" ,- стверджував  Олесь Гончар. 
3. Відомий педагог Василь Сухомлинський говорив: "Без поваги, без любові до рідного слова не може бути ні всебічної людської вихованості, ні духовної культури". 
4. Закликом звучать слова М Рильського: "Мова - втілення думки. Що багатша думка-то багатша мова Любімо її, вивчаймо її, розвиваймо її". 



                                         Ерудит – шоу знавців української мови. 
(проводить учитель)

1 тур. Розминка. "Чи знаєш ти алфавіт?" 
Учасники гри вишиковуються у алфавітному порядку. Кожен учень називає по порядку 5 букв алфавіту. Хто помиляється – виходить із гри. 

2 тур. "Сховані слова" 
1. Електрична енергія (струм) 
2. Метал, що використовується для паяння (олово). 
3. Підколінні сухожилля (жижки). 
4. Запалення слизистої оболонки носа (нежить). 
5. Синонім слова равлик (слимак). 
6. Верхні краї посуду (вінця). 

3 тур. "Продовж прислів’я" 
1. Книга вчить . . . 
2. Не кажи не вмію . . . 
3. Зробив діло . . . 
4. Слово не горобець . . . 
5. Хто рано встає . . . 

4 тур. "Проявити кмітливість" 
Відгадати слова-побратими 
1) На неї птах сідає, 
Вона його гойдає, 
А звук ви замініть – 
Звірятком стане вмить. (гілка-білка) 
2) Люблять нас усі збирати 
Після дощику в ліску, 
А як букву Г відняли, 
Будем плавати в ставку. (гриби-риби) 
3) Гуде собі, літає. 
З квіток нектар збирає. 
А якщо ДЖ зітерти - 
Буде в шафі одяг жерти. (джміль-міль) 

5 тур. "Для найкмітливіших" 
1) Чого багато має золото, 
Менше озеро, ще менше море, 
І зовсім не має ріка? (0) 
2) Чим закінчується зима і весна? (а) 
3) Що знаходиться в середині школи? (0) 
4) Що стоїть між стелею і підлогою? (і) 

6 тур. "Відредагуй" 
1) Світять фонарі (ліхтарі) 
2) Опасний поворот (Небезпечний) 

7 тур. "Пісенний" 
Наступне завдання виявить знавців  української народної пісні.

  1. Чого хотів милий, чорнобривий? (вареничків)
  2. Де стоять два дубки? (на горі)
  3. Хто в’ється за Галею? (Іванко)
  4. Куди запрошувала дівчина хлопця в понеділок? (по барвінок)
  5. Що робить ставок там, де колишуться віти? (спить)
  6. Хто стояв під вишнею, під черешнею? (старий з молодою)
  7. Що робили жінки на товчку, на базарі? (чоловіків продавали)
  8. Що потрібно робити хлопцям, розпрігши коні? (лягати спочивати)
  9. Чорні очка схожі на що? (на терен)
  10. Куди не треба ходити Грицю? (на вечорниці)


Учитель: А зараз ми потрапимо на міні- виставу до театру. 

Сценка 
(Стіл із яствами, за ним сидить Стецько, їсть.)

Стецько: Оце у мене сьогодні день: у Дмитра снідав, у Прокопенка обідав, у Козаченка полуднував, а тут ось і повечеряю. А тоді піду додому, то мати мені сніданок, обід і вечерю заразом подасть, бо я цілий день удома не був, зголоднів. От люблю я поїсти. Я оце і сидів би- їв, і стояв би - їв, і лежав би - їв, і спав би - їв. . . 
З’являється Галя. 
Стецько: О, Галько, де ти оце вештаєшся? Не бачиш, що у тебе гості? Накривай на стіл. 
Галя: Побійся Бога, Стецько, чи тобі цього мало? 
Стецько: Мало! Мені завжди мало. Я ще вареники люблю, пиріжки з сиром, із маком. . . 
Галя: (глумливо) Зараз із таком принесу. 
Стецько: Із таком? А що воно таке? Не пробував. Та мені сподобається, це я тобі точно кажу. 
Галя: Я й не сумніваюсь, бо все, що я наготувала, щоб ми сім’єю повечеряли, ти вже з’їв. 
Стецько: Галько, ти мені зуби не замовляй. Моя мати казала, що скоро нас із тобою оженять. А жінка чоловікові не може перечити, бо як пригрію кулака! 
Галя: Та куди ж тобі женитися, коли ти грамоти не знаєш, навіть розписатись не вмієш. 
Стецько: А як то воно грамоту знать? Що я такого не куштував. 
Галя: Стецько, та то духовна їжа. Ну ось для прикладу, дивись. – (пише на стіні). – Оце буква «О». 
Стецько: О, це я люблю, бублички смачні, та ще з молоком. 
Галя: Оце «ес» 
Стецько: Та це ж ріжок з молоком. Смакота. 
Галя: Оце буква «І». 
(Стецько підходить, домальовує) 
Стецько: Галько, ось дивись, це ж куряча гомілка! Ой у мене вже слина в роті не тримається. 
Галя: Оце «У». 
Стецько: Що, ти мені оце рогача наставляєш? Ну нічого, нічого. Мати казала, що то дівки тільки до заміжжя рогачі наставляють. А далі усе залежить від чоловіка. Ще казала, якщо у чоловіка добрий кулак, то йому ніяка жінка не страшна. А я, диви, якого кулака од’їв! Може, спробувати його на тобі, га? 
(замахується) 
Галя: Безграмотне чувирло, а ще руки простягатиме. Зараз я тобі наставлю рогача. 
(бере ріжок і проганяє Стецька). 
 

Учень:

Коли ти плекаєш слово, 
Мов струна воно бринить. 
Калиново, барвінково 
Рідна мова пломенить. 
Коли мовить, як належить – 
Слово чисте, як роса. . . 
І від тебе теж залежить 
Мови рідної краса. 
                              (Д.Білоус) 

 

                           Пісня «Мова єднання» Наталії Бучинської

 

Синє небо над горою, найчарівніше з усіх

Ти під ним відчуєш волю і дитячий спогад слів.

Як побачиш синє море, степ безкрайній в далині,

Закохаєшся в дівочість української землі.

 

Приспів:

Краща мова єднання це українська

Нам Україну народила,

Краща мова кохання це українська

Сила небес їй дала крила.

 

Програш

 

Ми талантами своїми і красою вразим всіх

Бог нам дав єдине щастя, а у злі нам жити гріх.

Не цураймося ніколи усім серцем полюбить.

Бо життя безкрайнє поле, все життя безкрайня мить.

 

Приспів.

Програш.

Приспів. (2)

 

 

 

 

http://www.krm.gov.ua/image/pic_09.11.12_1.jpg

                                                                            1

 

docx
Додано
16 вересня 2023
Переглядів
373
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку