Ігри для дітей з особливими потребами

ТРИ  ГРИ-П’ЯТИХВИЛИНКИ

ДЛЯ  СЕРЕДНЬОЇ  ШКОЛИ

Як усього за кілька хвилин повернути учням бадьорість, поліпшити настрій та налаштувати на групову роботу? Так, це реально! Ігри-п’ятихвилинки для підлітків не так легко дібрати, як для малечі, адже завдання мають бути не просто веселими, а й креативними. А ще – такими, які непомітно продіагностують стосунки в колективі тінейджерів.

«Міняються місцями всі, хто…»

Хід гри: найзручніше провести цю гру на початку або в кінці уроку, оскільки для неї слід поставити стільці в коло. Стільців має бути на один менше, ніж учнів. Усі сідають, а одна дитина стоїть посеред кола. Її завдання — сказати: «Міняються місцями ті, хто…» і додати свій варіант. Наприклад: «Міняються місцями ті, хто любить танцювати».

Діти схоплюються зі стільців і пересідають на вільне місце. Хто не встиг, стає в центр кола й продовжує гру, запропонувавши свій варіант.

Пропоновані варіанти «Міняються місцями всі, хто…»:
— дивиться серіали;
— обожнює літо;
— чекає на канікули;
— в окулярах;

— носить джинси;
— любить читати книжки;
— має сестру або брата;
— народився взимку;
— має домашнього улюбленця;
— бачив фільми про Гаррі Поттера.

Ефект: гра допомагає дітям активізуватися завдяки руховим елементам та сприяє інтеграції, оскільки діти дізнаються щось нове одне про одного. Вона є досить діагностичною та «сигнальною». У ході гри вчитель помічає тих, хто не бере активної участі чи не змінює своє місце в колі жодного разу. Це може бути підставою для подальшого спостереження за тим, наскільки дитині комфортно серед однокласників, і проведення відповідної корекції.

«Найдовша лінія»

Хід гри: об’єднайте дітей у групи по 5-6 осіб. Протягом 3 хв вони мають скласти найдовші лінії з певних предметів. Наприклад, усі групи використовують для виконання завдання тільки деталі конструктора Lego, зошити, олівці або рюкзаки.

Учні можуть самі запропонувати, із чого вони хочуть створювати лінії. Так ви надаєте їм можливість для виявлення спонтанності та креативності.

ГРА-П’ЯТИХВИЛИНКА ДЛЯ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

 «Чарівний предмет»

Хід гри: візьміть предмет, який вміщається в руці. Це може бути книжка, ручка, чашка, м’ячик чи щось інше, що здається вам підходящим для гри. Учитель тримає в руці предмет і називає одну ідею того, як його можна використовувати. Варіанти можуть бути реальними або зовсім фантастичними: «Олівцем можна писати завдання», «Олівцем можна записати побажання, і воно здійсниться».

Після цього предмет передається комусь із учнів. Дитина говорить, як іще використовують цей предмет, і передає його наступному гравцеві. Найкраще — грати на швидкість, обмеживши час до 4-5 хв. За кмітливості та швидкої реакції в учнів гра може так стрімко розвиватися, що предмет обійде всіх учнів класу двічі, а то й тричі.

Ефект: гра розвиває творчі здібності та дає дітям змогу об`єднуватися для виконання спільного завдання. Це, у свою чергу, формує відчуття команди. Завдяки грі вчителю вдається виокремити несподіваних ситуативних лідерів, які в умовах обмеженого часу визначають ролі для інших чи беруть ініціативу у свої руки.

Варіацією гри є написання учнями варіантів на дошці. Наприклад: як можна використати цеглину? Порваний портфель? Списаний зошит? Поламаний мобільний телефон? Така варіація займе щонайменше 10 хв.

Ефект: слухання інших та відстоювання своїх ідей навчає дітей аналізувати мислення й відшукувати нові можливості.  Гра є інструментом для згуртування класу та добре «вписується» в середину уроку. Коли увага учнів починає розсіюватися, така коротка активність допомагає перепочити й «увімкнути» уяву.

ТРИ ГРИ ДЛЯ ВИХОВАННЯ ТОЛЕРАНТНОСТІ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

Приймати багатогранність світу дуже важливо для сучасних хлопчиків і дівчаток, які мають змогу спілкуватися в поїздках або через соцмережі з однолітками з різних країн. А ще — навчатимуться разом з дітьми з особливими освітніми потребами.

«Обери собі команду»

Хід гри: запропонуйте дітям сісти в коло. Роздайте кожному по одній наклейці. Це можуть бути зірочки, сонечка, квадрати чи кола. Головне, щоб усі вони були різних форм, але парних кольорів наприклад: жовта зірка і жовтий прапорець; синій трикутник і зелений трикутник). Наклейку діти ліплять собі на руку чи светр. Завдання — за 2 хв без слів згуртуватися в команди. Команди діти формують на свій розсуд.

Зазвичай, згуртовуються за критерієм кольору наклейок (червона зірка з червоним колом) або форми (трикутник з трикутником). Обговоріть з дітьми кілька питань: чому ви обрали саме цих дітей, щоб об’єднатися в команду? Чи в світі взагалі бувають «однакові» люди?

Ефект: вчимо дітей критично мислити й пізнавати. Розуміти, що на планеті немає цілком однакових людей, проте всі ми в чомусь схожі.

Наприкінці можна запитати клас: як думаєте, чим ви схожі між собою, а чим відрізняєтеся? Це допоможе дітям зміцнити думку, що попри відмінності в зовнішності й уподобаннях, можна співпрацювати та весело проводити час разом. Діти вчитимуться шукати подібності та більше розпитувати однокласників про хобі, домашніх тварин та уроки, що може істотно їх зблизити. Навчивши шукати спільне, а не відмінне, ми допомагаємо дітям робити перші кроки до мирного співіснування в класі.

«Три спільні речі»

Хід гри: запропонуйте дітям об’єднатися в пари. Задайте тему для пошуку спільного. Можна взяти тему зі стандартного переліку («Я у школі», «Моя сім’я», «Мої улюблені заняття», «Канікули», «Мої друзі») чи вигадати свою. Спробуйте також варіант, коли тему пропонують самі учні. Завдання — обговорити в парі задану тему та знайти, що є спільним для обох. Таких речей має бути принаймні три. На обговорення виділіть 5 хв.

Ефект: пошук спільного є базою для формування толерантного ставлення до інших. Коли ми тренуємо цю навичку з раннього віку, то допомагаємо дітям не ігнорувати і не бути агресивними до тих, хто відрізняється.

Ігри в парах допомагають дітям краще пізнати одне одного, а в 1 класі – знайти перших шкільних друзів. Для дітей часом достатньо кількох хвилин гри, щоб потім на перервах ще довго розповідати одне одному про свої вподобання. Окрім цього гра розвиває комунікативні навички. Сором’язливі діти не завжди хочуть розмовляти, проте, коли тема чітко задана, можуть почуватися впевненіше.

«Труднощі»

Хід гри: цю гру найкраще проводити в 3-4 класах. Об’єднайте дітей у групи по 4-5 осіб. Кожній дитині дайте аркуш паперу, олівці чи фломастери. Завдання груп — намалювати дитину на інвалідному візку, подумати, з якими труднощами вона може зіткнутися та як інші діти можуть їй допомагати.

Щоб дати поштовх учнівським міркуванням, запишіть на дошці такі запитання: дитина на візочку гратиме в ігри з класом? Чи зможе вона відвідати кінотеатр в нашому місті? Як ми допомагаємо такій дитині: у коридорах, на уроках, у їдальні? Як ми можемо спілкуватися з дітьми на візочках, щоб вони почувалися комфортно?

Ефект: діти вчаться допомагати іншим та помічати тих, хто не може впоратися зі шкільним світом самостійно.

Подрібнення гри на запитання та їх обдумування виховує уважність до деталей. Дитина починає бачити світ ширше та придивлятися, хто в класі може почуватися «за бортом» та кому слід допомогти.