Ігри та розваги на уроках ЛП для учнів початкової школи

Про матеріал
Розробка містить опис ігрових вправ та розваг під час уроків лікувального плавання для молодших школярів. Мета таких вправ - навчити дітей не боятися води, отримувати перші навички плавання.
Перегляд файлу

C:\Users\Мурик\Documents\ViberDownloads\0-02-05-773c6babcc9c91ff3f6c52828a16aed3db169f092bef3aabe8b98af82604fb38_e80d6aa2.jpg

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Гру недарма називають королевою дитинства. Без неї дітям жити невесело, нецікаво. Гра – засіб багатогранний. Це і самостійна діяльність, що сприяє всебічному розвитку особистості, і засіб формування та згуртування колективу, і метод організації інших видів діяльності, емоційний стан, і засіб спілкування. Однією з найбільш цікавих та корисних форм роботи з плавання є рухливі ігри. Рухливі ігри у воді є також надзвичайно важливим засобом навчання у плаванні, адже природна потреба в рухах у дітей реалізується, насамперед, через ігрову діяльність. Включаючи в урок рухливі ігри, естафети, ми підвищуємо інтерес дітей до занять, покращуємо їх емоційний стан. Ігри на воді – самий ефективний засіб навчити дітей не боятися води, освоїтися в ній, отримати перші навики плавання: вміння триматися на воді, відкривати очі в воді, занурюватися в воду з головою, виконувати гребкові рухи руками і ногами, ковзати на поверхні води. Вибір гри залежить від кількості учасників, їх віку, плавальної підготовленості, а також від умов для проведення гри. Ігри у воді, в залежності від віку і підготовленості учасників, діляться на такі групи.  

Перша група – ігри, які включають елемент змагання і ті, що не мають сюжету (проводяться з новачками на перших уроках плавання).Вони прості і не вимагають попереднього пояснення. Ці ігри на подолання опору води, занурення, прості стрибки у воду, відкривання очей у воді, ковзання і плавання. Сюди відносяться такі ігри, як "Хто швидше сховається під водою?", "У Кого більше пузирів?", "Хто дальше проковзає?".

« Поплавок»

чити дітей спливати на поверхні води)

Діти роблять глибокий вдих і з головою занурюються в воду, захопивши при цьому ноги за коліна. Ноги необхідно відривати від дна басейна, тільки так можна спливти. Учитель фіксує  тривалість виконання вправи.

 

«Зірочка»

( формування вміння триматися на воді в горизонтальному положенні.)

Дитина робить глибокий вдих і, затримавши подих, лягає на воду,спочатку на груди, потім на спину, при цьому розводить руки і ноги в різні боки, зображуючи зірку. Голову піднімати з поверхні води не можна. Ускладнення: Можна влаштувати змагання на тривалість виконання вправи.

 

«Насоси»

Діти стоять по парах, одне навпроти одного, тримаються за руки. За сигналом учителя вони починають присідати, занурюючись у воду з головою і видихаючи повітря. Вправа виконується 1,5-2 хвилини.

                                      

« Буксир»

чити лежати на воді.)

Діти розподіляються по парах. Одна дитина лягає на воду, на груди. Друга дитина, тримаючи напарника за руки, везе його по воді, пересуваючись спиною уперед в середньому темпі. Потім діти міняються ролями. Якщо діти мають невеликий навик лежання на воді, прикріпитися вони можуть паровозиком (один за ноги іншого).

                                                                                                                     

«Дельфіни»

Діти присідають і з цього положення намагаються яко­мога вище вистрибнути над поверхнею води. Учитель визначає, який «дельфін» стрибнув найвище.

«Море хвилюється»

Діти шикуються у воді в колону. На сигнал виховате­ля вони розбігаються, виконуючи довільні рухи (зану­рюються у воду, гребуть руками , обертаються навколо себе). Знову почувши сигнал учителя, учні швидко ста­ють на свої місця в колоні.

«Рятувальний круг»

Дитина кладе перед собою надувний круг, робить глибокий вдих, опускається під воду і намагається встати так, щоб просунути в круг голову, плечі. Виконквати 3 – 5 разів.

 

 

 

«Моторчик»

Дитина бере обома руками дошку для плавання, лягає животом на воду, руки випрямляє і витягує вперед, швидко перебирає ногами, роблячи «моторчик».

 

«Водолази»

 Учні  шикуються біля одного бортика обличчям до учителя .Учитель кидає на дно басейну кілька (за кількістю граючих) пластмасових іграшок, або гумових шайб .За сигналом учителя  «водолази» пірнають і намагаються зібрати якомога більше предметів. На це дається 30-40 с.Перемагає той,хто збере більшу кількість предметів.                               

«Задній хід»

 Діти ходять у воді спиною вперед, допомагаючи собі руками (відгрібаючи воду ззаду вперед).

«Човник з веслами»

 Кожна дитина - "гребець у човнику". Діти ходять у воді в різних напрямках, імітуючи рухи гребців. Знову почувши сигнал тренера, діти швидко стають на свої місця в колоні.

«Футболісти»

Діти ходять від одного бортика басейну до другого і, розбризкуючи ногами воду, імітують удари по м'ячу.

                                

«Дожени мене»

Учитель обирає пару дітей, які мають наздоганяти одне одного. Потім призначається інша пара.

 

Граючи в новому для себе середовищі, діти звикають відчувати в’язкість і густину води, засвоюють прості плавальні рухи, в них швидше формуються такі навики, як вміння виконувати видихи в воду, лежати на поверхні води без рухів . Якщо проводити ці ігри-вправи систематично та послідовно, то діти отримають не лише добру фізичну підготовку, а й безліч позитивних емоцій.

Згодом ігри спрямовують на засвоєння окремих елементів техніки плавання, ковзання, дихання, рухів ніг, рук тощо. Вони сприяють закріпленню пройденого матеріалу, перевірці сил і вмінь учасників гри в умовах змагань.

 

Друга група – ігри сюжетного характеру (розрахований на дітей молодшого шкільного віку). Їх потрібно включати в заняття плаванням після того, як діти освоїлися з водою, навчилися впевнено відчувати себе у водяному середовищі. До сюжетно – образних ігор відносяться "Карасі і щуки", "Поїзд в тунелі", "Риби і сітки" Вони доповнюють основні вправи по освоєнню з водним середовищем. Обстановка в якій проходить гра, сприяє підвищенню емоційного стану дітей, що допомагає їм подолати відчуття страху, боязні, невпевненості в своїх силах.  

                                  

«Карасі і щуки»

Гравці стають у шеренгу. Одного з них обирають “щукою”. Він стає на відстані 10-15 кроків попереду шеренги і повертається до неї спиною. За сигналом учителя гравці наближаються до “щуки”, намагаються підійти до неї якнайближче. Раптом учитель вигукує: “Щука пливе!” Щука швидко обертається, а гравці в цю мить мають сховатися – пірнути з головою під воду. Той, хто не встигне своєчасно пірнути (і його помітить “щука”), вибуває з гри. Перемагає той, хто зуміє першим наблизитися до “щуки” і залишитися непоміченим.

«Риба і сіті»

Вибирають двох ведучих. Гравці заходять у воду і розпливаються в різні боки. За сигналом учителя ведучі, тримаючись за руки, починають ловити “рибу”, намагаючись упіймати когось із гравців. Полоненим вважається той, навколо кого ведучі зімкнуть руки і опустять їх на воду. Полонений приєднується до ведучих. Таким чином, розміри “сіті” збільшуються. Закінчується гра тоді, коли вся “риба” буде виловлена.

« Потяг у тунелі»

Всі гравці стають паровозиком (при цьому потрібно триматися за пояс того, хто попереду). Перші дві пари беруться за руки і підносять їх – це “тунель”. “Потяг” їде крізь “тунель”, і всі “вагончики” в цьому місці повинні зануритися під воду. 

Третя група – командні ігри, де гравці об'єднуються в рівні по силам команди. Цікавий зміст гри, її конкретність, короткий термін для досягнення мети відповідають дитячому віку більш ніж одноманітне повторення плавальних вправ. Гра – найдоступніший і найприродніший метод активізації навчального процесу, який приносить задоволення, створює добрий настрій, налагоджує контакт між педагогом і учнями.

 

«Баскетбол на воді»

На різні сторони  басейна закріплюємо  баскетбольні стойки . Діти діляться на дві команди. Мета кожної команди: закинути м’яч у баскетбольне кільце ,і водночас завадити це зробити другій команді. За кожне попадан­ня в кільце команді зараховується одне очко. Виграє команда, яка набере найбільше очок.Гра продовжується 10хвилин.

 

«Волейбол на воді»

Діти стають у коло й перекидають одне одному м’яч. Той, хто не зможе втримати м’яч, стає в середині кола і надалі намагається торкнутися м’яча, який передають од­не одному діти з кола. Торкнувшись м’яча, гравець по­вертається на своє місце в колі.

 

«М’яч у колі»

Діти стають у коло. Один з гравців стає в середині кола. Діти  в колі кидають м’яч одне одному, а той, хто посередині, має його перехопити.

 

«Спритний м'ячик»

Діти стають у колоні на відстані витягнутої руці  й швидко передають одне одному м'яч - над головою, над поверхнею води, потім  між ногами у воді тощо.

 

 

 

«Аквабол»

Басейн розділений на дві половини. Діти діляться на дві команди (по 5 - 6 гравців), кожна - на своїй половині басейну. Мета гри: перекинути м'яч на половину суперника так, щоб той упав на воду. Гравці другої команди намагаються упіймати м'яч. Якщо м'яч не впіймали, команді, яка його кидала, зараховується бал. Виграє та команда, яка набере більше очок. Під час гри можна бігати, плавати, пірнати тощо.

                              

«Гонки катерів»

Діти пливуть наввипередки (працюючі тільки ногами), лежачи на надувних кругах, м'ячах,або дощечках.

 

Ігри на воді допомагають вирішувати ряд педагогічних завдань. Гра виховує вольові якості дитини, почуття товариства і колективізму. Розвиваючи і зміцнюючи організм, вона закріплює і удосконалює навички плавання. Підвищуючи емоційність заняття, гра використовується як відпочинок і розвага.

docx
Додано
5 травня 2020
Переглядів
2749
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку