Ігри та вправи, спрямовані на профілактику тривожності та страхів у дітей дошкільного віку

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІГРИ ТА ВПРАВИ, СПРЯМОВАНІ НА

ПРОФІЛАКТИКУ ТРИВОЖНОСТІ ТА СТРАХІВ

У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

 

(з досвіду роботи практичного психолога Нижньосироватського ДНЗ

(ясла-садок) «Золотий ключик» Шудрик Л. В.)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2018 р.

                           ВСТУП

 

В умовах сьогодення, епоху кризи та соціальних змін, при швидкому ритмі повсякденного життя, люди поводяться та почуваються по-різному. Але найбільш беззахисним та безпомічним є малюк. І тільки мудрість дорослих зможе його захистити, адже саме дорослі здатні створити сприятливі умови для повноцінного розвитку дитини.

Більшість спеціалістів, які вивчають проблему навчання та виховання дошкільників, наголошують на тому, що на даний момент у дошкільних закладах все більше і більше зростає процент тривожних дітей та дітей, які відчувають різного характеру страхи.

Слово «тривожний» відзначається в словниках з 1771 року. Існує багато версій, що пояснюють походження цього терміну. Автор однієї з них вважає, що слово «тривога» означає тричі повторений сигнал про небезпеку з боку супротивника. У психологічному словнику наводиться наступне визначення тривожності: це «індивідуальна психологічна особливість, що полягає в підвищеній схильності відчувати занепокоєння у всіляких життєвих ситуаціях, у тому числі й у таких, котрі до цього не призводять».

Варто відрізняти тривогу від тривожності. Якщо тривога — це епізодичні прояви занепокоєння, хвилювання дитини, то тривожність є стійким станом. Наприклад, буває, що дитина хвилюється перед виступами на святі чи відповідаючи біля дошки. Але це занепокоєння виявляється не завжди, іноді в тих самих ситуаціях вона залишається спокійною. Це — прояви тривоги. Якщо ж стан тривоги повторюється часто й у різних ситуаціях (при відповіді біля дошки, спілкуванні з незнайомими дорослими і т.д.), то варто говорити про тривожність.

Тривожність не пов'язана з якою-небудь визначеною ситуацією і виявляється майже завжди. Цей стан супроводжує людину в будь-якому виді діяльності. Коли ж людина боїться чогось конкретного, ми говоримо про прояв страху. Наприклад, страх темряви, страх висоти, страх замкнутого простору.

К.Ізард пояснює розходження термінів «страх» і «тривога» у такий спосіб: тривога — це комбінація деяких емоцій, а страх — лише одна з них.

Страх може розвиватися в людини в будь-якому віці: у дітей від одного року до трьох років нерідко бувають нічні страхи, на 2-му році життя, на думку А.Захарова, найчастіше виявляється страх несподіваних звуків, страх самотності, страх болю (і пов'язаний з цим страх медичних працівників). У 3—5 років для дітей характерні страхи самотності, темряви і замкнутого простору. У 5—7 років провідним стає страх смерті. Від 7 до 11 років діти більше всього бояться «бути не тим, про кого добре говорять, кого поважають, цінують і розуміють». Кожній дитині притаманні деякі страхи. Однак, якщо їх дуже багато, то можна говорити про прояви тривожності в характері дитини.

Дотепер ще не вироблено певної точки зору на причини виникнення тривожності. Але більшість учених вважає, що в дошкільному і молодшому шкільному віці одна з основних причин криється в порушенні відносин між батьками і дітьми.

Тривожність дитини багато в чому залежить від рівня тривожності оточуючих її дорослих. Висока тривожність педагога чи батьків передається дитині. У родинах з доброзичливими відносинами діти менш тривожні, ніж у родинах, де часто виникають конфлікти.

Цікавий той факт, що після розлучення батьків, коли, здавалося б, у родині закінчилися сварки, рівень тривожності дитини не знижується, а, як правило, різко зростає. Психолог Е.Ю.Брель виявила і таку закономірність: тривожність дітей зростає в тому випадку, якщо батьки незадоволені своєю роботою, житловими умовами, матеріальним становищем. Може саме тому в наш час число тривожних дітей неухильно зростає. Авторитарний стиль батьківського виховання в родині теж не сприяє внутрішньому спокою дитини. Існує думка, що навчальна тривожність починає формуватися вже в дошкільному віці. Цьому можуть сприяти як стиль роботи вихователя, так і завищені вимоги до дитини, по­стійні порівняння її з іншими дітьми. У деяких родинах протягом усього року, що передує вступу до школи, у присутності дитини ведуться розмови про вибір «гідної» школи, «перспективного» вчителя. Заклопотаність батьків передається і дітям. Крім того, батьки наймають дитині численних учителів, які годинами виконують з нею завдання. Незміцнілий і ще не готовий до такого інтенсивного навчання організм дитини іноді не витримує, маля починає хворіти, бажання вчитися згасає, а тривожність із приводу прийдешнього навчання стрімко зростає. Тривожність може бути пов'язана з неврозом чи з іншими психічними розладами. У цих випадках необхідна допомога медичних фахівців.

Головна мета даного посібника – допомога вихователям та практичним психологам щодо створення навколо дитини світу високої емоційної культури, навчити її способів та прийомів, що стимулюватимуть та спрямовуватимуть її емоційний розвиток.

Таким чином, у посібнику розміщені ігри та вправи, спрямовані на профілактику тривожності та страхів у дітей дошкільного віку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                    «Зайці і слоники»

Мета: профілактика тривожності та страхів у дітей, підвищення самооцінки.

                                                Хід гри

«Діти, я хочу вам запропонувати гру, яка називається «Зайці і слоники». Спочатку ми з вами будемо зайчиками – боягузами. Скажіть, коли заєць почуває небезпеку, що він робить? Правильно, тремтить. Покажіть, як він тремтить. Притискає вуха, весь стискається, намагається стати маленьким і непомітним, хвостик і лапки його трусяться». Діти показують. «Покажіть, що роблять зайці, коли чують кроки людини?» Діти розбігаються по «кущах» - групі, ховаються. «А що роблять зайці, якщо бачать вовка?...» Психолог грає з дітьми протягом кількох хвилин. «А тепер ми з вами будемо слонами, великими, сильними, сміливими. Покажіть, як спокійно, розмірено, велично і безстрашно ходять слони. А що роблять слони, коли бачать людину? Вони бояться її? Ні. Вони дружать з нею і, коли її бачать, спокійно продовжують свій шлях. Покажіть, як. Покажіть, що роблять слони, коли бачать тигра…» Діти протягом кількох хвилин зображують безстрашного слона.

Після проведення вправи, діти сідають у коло й обговорюють, ким їм більше сподобалося бути і чому.

 

                                    «Чарівний стілець»

Мета: профілактика тривожності у дітей, підвищення самооцінки, поліпшення взаємин між дітьми.

Хід гри

У цю гру можна грати з групою дітей протягом тривалого часу.

Попередньо психолог повинен довідатися «історію» імені кожної дитини – його походження і що воно означає. Крім цього, треба виготовити корону і «Чарівний стілець» - він повинен бути обов'язково високим. Психолог проводить невелику вступну бесіду про походження імен, а потім говорить, що буде розповідати про імена всіх дітей групи (група не повинна бути більшою 5 – 6 дітей), причому, імена тривожних дітей краще називати в середині гри. Той, про чиє ім'я розповідають, стає королем. Протягом усієї розповіді про його ім'я він сидить на троні в короні. Наприкінці гри можна запропонувати дітям придумати різні варіанти їхніх імен (ніжні, ласкаві). Можна також по черзі розповісти щось гарне про короля.

 

                                        «Театр масок»

Мета: профілактика тривожності у дітей, зниження м'язової напруги, втоми, розслаблення м'язів обличчя.

                                                         Хід гри

«Діти! Ми з вами відвідаємо «Театр масок». Ви всі будете артистами, а я – фотографом. Я буду просити вас зобразити вирази обличчя різних героїв. Наприклад: покажіть, як виглядає зла Баба Яга». Діти, за допомогою міміки і нескладних жестів чи тільки за допомогою міміки, зображують Бабу Ягу. «Добре! Здорово! А тепер завмріть, фотографую. Молодці! Деяким навіть смішно стало. Сміятися можна, але тільки після того, як кадр знятий.

А тепер зобразіть Ворону (з байки «Ворона і Лисиця») у той момент, коли вона стискає в дзьобі сир». Діти щільно стискають щелепи, одночасно витягаючи губи, зображують дзьоб. «Увага! Завмріть! Знімаю! Спасибі! Молодці!

А тепер покажіть, як злякалася бабуся з казки «Червона Шапочка», коли зрозуміла, що розмовляє не з онучкою, а із Сірим Вовком». Діти можуть широко розкрити очі, підняти брови, відкрити рота. «Завмри! Спасибі!.

А як хитро посміхалася Лисиця, коли хотіла сподобатися Колобку?

Завмріть! Знімаю! Молодці! Чудово! Добре потрудилися!»

Далі психолог, на свій розсуд, може похвалити особливо тривожних дітей, наприклад так: «Усі працювали добре, особливо страшною була маска Віті, а коли я подивилася на Сашка, то сама злякалася, а Машенька була дуже схожа на хитру лисицю. Усі постаралися, молодці! Робочий день актора закінчився. Ми з вами втомилися. Давайте відпочинемо. Давайте посидимо мовчки, розслабимося й відпочинемо. Усім – Спасибі!»

 

                                       «Пташки і кіт»

Мета: профілактика тривожності та страху різких рухів, неуспіху, не встигнути, фізичних покарань.

Хід гри

Діти - «пташки» стоять у великому колі. Посередині кола на стільчику сидить «кіт» і вдає, що спить. Психолог промовляє: «Білий котик спить на лаві серед нашого двора. Прилетіли пташенята. Та як крикнуть раптом...». Діти, узявшись за руки і ступаючи дрібним повільним ритмічним кроком, разом з психологом звужують коло, зупиняються пліч-о-пліч. Вони дружно промовляють: «Кра!». «Кіт» прокидається і кричить «Няв!». Діти - «пташки» тікають у різні боки, а «кіт» ловить їх.

Вказівки до гри: «кіт» не розплющує очей, поки не почує слово «кра». Спійманими вважають тих, до кого «кіт» доторкнувся рукою. Дитина, яку спіймали, не може бути котом (щоб діти навмисно не піддавались).

 

                                                  «Хто вийшов»

Мета: профілактика страху неуспіху.

                                                          Хід гри

Діти сидять на стільцях півколом. Психолог викликає одного з них і пропонує йому запам'ятати 4—5 дітей, які сидять поруч, а потім вийти з кімнати або повернутися спиною. Одна дитина, за вказівкою психолога, ховається. Психолог пропонує: «Вгадай, хто вийшов». Якщо дитина вгадала, то вибирає будь-кого замість себе, і гра повторюється. Якщо не вгадає, вона знову виходить з кімнати, а дитина, яка ховалася, сідає на своє місце. Відгадувач, повернувшись у кімнату, називає на ім'я дитину, що ховалася і сіла на своє місце.

Вказівки до гри. Дитина, яка вгадує, повертається в кімнату на слово психолога «Відгадай».

Стежити, щоб діти не підказували.

 

 

 

«Діти і вовк»

Мета: профілактика тривожності, страху неуспіху, страху перед казковими персонажами, страху не встигнути, фізичних покарань.

Хід гри

На одному боці майданчика перед накресленою лінією стоять діти. На протилежному боці, за деревом, сидить «вовк». Психолог декламує: «Діти в лісі гуляють. Ходять, бігають, стрибають. Комариків відганяють». Діти розходяться, бігають, а на слова «Комариків відганяють» підстрибують, плещуть у долоні над головою, ніби відганяють комариків. Психолог продовжує: «Діти, поспішайте. Вовк за деревом. Тікайте!». Діти біжать за лінію, деякі вилазять на парканчик або стають на колоду, а «вовк» ловить їх.

Вказівки до гри: діти мають ходити, бігати в різних напрямках, не наштовхуватися один на одного, а також підходити ближче до «вовка».

 

«Жабки і журавлі»

Мета: профілактика тривожності, страхів фізичних покарань, страху неуспіху, страху не встигнути.

Хід гри

Поділити дітей на дві однакові підгрупи. Одна з них — «жабки», друга —«журавлі». На слова психолога: «Жабки - квакушки по бережку гуляють, різних комариків, мошок збирають», жабки стрибають на обох ногах, плещучи руками над головою. Психолог продовжує: «А голодні журавлі з неба поглядають. Довгими дзьобами здобичі шукають». Діти - «журавлі» бігають по майданчику, піднімаючи та опускаючи руки, наче крила. Психолог: «Жабки - квакушки, журавлі сідають. У болото швидко ховайтесь. Під каміння добре заривайтесь!». «Журавлі» наздоганяють «жаб». Виграє та підгрупа дітей, яка більше зловить «жабок».

Вказівки до гри: спійманим вважається той, до кого доторкнеться «журавель», можна намалювати коло - «болото» (діаметром 4—5 м.), у болоті «жабок» не ловлять.

 

«Зроби фігуру»

Мета: профілактика страху втратити рівновагу.

Хід гри

Діти стоять у колі, одна дитина (ведучий) усередині. Діти ходять по колу в різному темпі - вправо, вліво - та бігають. Дитина, яка всередині кола, проголошує: «Стій! Раз, два, три, чотири, п'ять - я йду вибирати!». Діти раптово зупиняються, і кожний з них зображує той чи інший придуманий рух. Ведучий вибирає те, що йому найбільше сподобалось. Діти міняються місцями.

Вказівки до гри: діти можуть бігати, стрибати по всьому майданчику, а на сигнал ведучого стають у ту чи іншу позу. Психолог стежить, щоб вони не стояли тривалий час у нерухомій позі, особливо зігнуті або на одній нозі.

 

«Мисливці і зайці»

Мета: профілактика тривожності, страху втратити рівновагу, різких рухів, фізичних покарань, страху не встигнути.

Хід гри

Вибирають одного або двох «мисливців», які стають з одного боку майданчика, решта дітей — «зайці». Вони сидять у своїх «нірках», розташованих з протилежного боку майданчика. «Мисливці» обходять майданчик і вдають, що шукають «зайців», потім ідуть на свої місця, ховаються за «деревами». На слова психолога: «Зайчик стриб - скок, стриб - скок у зелений лісок», «зайці» виходять на майданчик і стрибають. На слово «мисливець», «зайці» тікають до своїх «ні­рок», один з «мисливців» цілиться м'ячем їм під ноги, і в кого влучить, того забирає з собою. «Зайці» знову виходять у ліс, і «мисливець» ще раз полює на них, але кидає м'яч другою рукою.

Вказівки до гри: стежити, щоб «мисливець» кидав м'яч як правою, так і лівою рукою, «мисливці» кидають м'яч тільки під ноги «зайцям», м'яч піднімає той, хто його кинув.

 

«Заборонений рух»

Мета: профілактика тривожності, страху неуспіху, страху неправильно відповісти.

Хід гри

Діти стають у коло на відстані витягнутих у сторони рук. Психолог також стає з ними в коло і пропонує виконувати за ним усі рухи, за винятком «забороненого», який він сам установив. Хто з учасників гри помилиться, той робить крок уперед або штрафується. Гра проводиться 5 — 6 хв., після чого називають дітей, які не зробили жодної помилки.

Вказівки до гри: гравці повинні повторювати всі вправи, крім «забо­роненого» руху, штраф може бути таким: пострибати па обох ногах, як зайчик, сказати скоромовку, відгадати загадку.

 

«Бій»

Мета: профілактика тривожності, страху болю, фізичного покарання.

Хід гри

У кожного учасника гри шабля (іграшка). Діти стоять парами і починають фехтувати на шаблях.

Правила гри: фехтування проходить тільки між парами дітей, на початковому етапі гри застосовується щит. Перемагає той з пари, хто першим зуміє доторкнутися шаблею до свого суперника.

 

«Вудка»

Мета: профілактика страху втратити рівновагу, різких рухів, страху неуспіху.

Хід гри

Діти стоять у колі, обличчям до центру, на відстані витягнутих у сторони рук. Психолог стоїть у центрі кола. Він крутить по колу шнур, до кінця якого прив'язана торбинка з піском (вудка), так, щоб вона прослизнула під ногами дітей. Дошкільнята стрибають через «вудку», намагаючись не зачепити її. Спійманим вважають того, до кого доторкнеться шнур або торбинка.

Вказівки до гри: довжина шнурка 2—3 м, вага торбинки з піском 100 г, гру починають на слово «Ловлю!». Шнур збільшується, щоб торбинка ковзала під ногами дітей, які стоять у колі. Діти підстрибують тоді, коли «вудка» наближається до них.

 

«Карлики і велетні»

Мета: профілактика тривожності, страху неправильної відповіді.

Хід гри

Діти стають у коло, беруться за руки і розмикаються на витягнуті руки. Один з них, ведучий, стоїть у центрі кола. Якщо він скаже «велетні», діти повинні стати навшпиньки і підняти руки через сторони вгору, а якщо «карлики», всі ма­ють присісти навпочіпки і покласти руки за голову. Хто помилиться, стає ведучим. Психолог називає дітей, які під час гри були уважними і жодного разу не помилялися.

Вказівки до гри: після кількох повторень гри можна застосувати такий варіант: ведучий, наприклад, говорить «карлики», а сам піднімається навшпиньки, і, навпаки, говорить «велетні», а присідає навпочіпки; діти повинні виконувати те, що чули, а не те, що бачили.

 

«Лови останнього»

Мета: профілактика тривожності, страху щось не встигнути, страху неуспіху.

Хід гри

Вісім-десять дітей стають у колону по одному і кожний бере за пояс перед­нього. Один з дітей призначається нападаючим, другий — захисником. Попереду колони стає захисник. Його завдання — перешкоджати нападаючому, який намагається спіймати останнього в колоні. До початку гри нападаючий має бути на деякій відстані від усієї групи гравців. Після команди психолога «Раз, два, три, почали!», гра починається, і нападаючий намагається торкнутися рукою останнього з колони. Якщо йому це вдається, він веде дитину до себе в «будино­чок», потім повертається і знову нападає, поки не спіймає визначену кількість дітей.

Вказівки до гри: ловити останнього можна лише після команди психолога, у колоні не можна роз'єднуватись; якщо нападаючий спіймає в той момент, коли не всі були з'єднані, останній не вважається спійманим; захисник захищає дітей, поставивши руки в сторони.

 

«Бій півнів»

Мета: профілактика тривожності, страху болю, фізичного покарання, страху втратити рівновагу.

Хід гри

Варіант 1. Гра проходить у межах невеличкого майданчика. Гравці стають один проти одного на одній нозі, другу ногу тримають зігнутою, руки складають на грудях.

Правила гри: стрибаючи на одній позі, кожен намагається плечем штовхнути суперника, примусити його втратити рівновагу і опустити другу ногу. Тоді бій виграно.

Варіант 2. Гра проходить у межах невеличкого майданчика. Гравці присідають і одягають кільце на коліна так, щоб ноги не можна було розігнути. Руки простягнуті під коліна.

Правила гри: стрибаючи в положенні навприсядки, діти намагаються штовхнути один одного плечем. Той, хто не втримає рівноваги, програє.

 

«Школа»

Мета: створити умови для практичної реалізації інтересу дітей до школи, до діяльності вчителя, його взаємин з учнями; підтримувати у дітей бажання вчитися, бути старанними. Профілактика тривожності, страху перед школою.

 

Хід гри

Діти діляться на декілька рівних груп-класів. У кожного - свій учитель і свій урок: математика, праця, фізкультура і ін. (за бажанням дітей). Коли вчитель закінчує урок, учні кожного класу демонструють іншим учням свої успіхи. За правильно виконане завдання учень отримує фішку. Якщо всі діти у класі отримали фішки, тоді її отримує і вчитель. Число фішок кожного класу записують на дошці. Виграє клас, який набрав найбільшу кількість фішок.

Обладнання: картки, цифри, геометричні форми, розрізна азбука чи каса букв, дитячі книжки і народні казки.

 

«Ляльковий дитячий садок»

Мета: підтримати прагнення дітей відобразити працівників дошкільного закладу — їх турботливе ставлення до вихованців, вміння знаходити вихід із складних ситуацій. Профілактика страху перед дитячим садком.

Хід

Дітей розбивають на пари і кожній дають дві-три предметні картинки. Коли діти уважно розглядають їх, виставити на фланелеграф сюжетну картинку. Запропонувати дітям вирішити, як необхідно діяти у даній ситуації, чим можна бути корисним. Коли усі предметні картинки будуть підібрані, запропонувати дітям обговорити, чи все правильно і як можна допомогти персонажам сюжетної картинки.

Обладнання: сюжетні картинки, яким треба дати моральну оцінку, предметні картинки (іграшки, столовий прибор, олівці, одяг), фланелеграф.

 

«Нас лікують лікар і медсестра»

Мета: навчити дітей розрізняти працю лікаря і медичної сестри, відображати їх сумісну працю, турботливе ставлення до хворих. Профілактика тривожності та страху перед лікарнею, лікарем, уколами.

Хід

Хворі іграшки прохають дітей їх вилікувати. Провести невеличку бесіду з дітьми про те, як багато хворих і які різні у них біди: у одного болить голова, у інших — горло, вухо, лапа, живіт, зуби і ін. Потім діти об'єднуються у пари — лікар і медична сестра. Вони з'ясовують, що турбує їхнього хворого, лікар призначає лікування, а медсестра виконує його вказівки. Інші діти схвалюють чи виправляють дії медиків. Коли всі іграшки одужають, пропонують їм пограти. Обладнання: хворі ляльки і тваринки (одна іграшка на двох дітей), іграшкові предмети догляду за хворими і для їх лікування (на великому розносі).

 

«Знайди товстий (тонкий) предмет»

Мета: профілактика тривожності, страху перед казковими персонажами.

Хід

До дітей у гості приходять два казкових персонажі — товстий ведмідь і тонкий вовк. Для них діти шукають у груповій кімнаті відповідно товсті і тонкі предмети, дарують гостям.

Обладнання: розкладені в різних місцях кімнати товсті і тонкі предмети.

 

«Чарівний мішок»

Мета: учити дітей усвідомлювати свій емоційний стан, звільнятися від негативних емоцій. Профілактика тривожності, боязкості, невпевненості у собі.

Хід гри

Перед цією грою необхідно обговорити з дітьми, який у них зараз настрій, що вони відчувають, можливо, ображені на когось тощо. Потім психолог пропонує кожній дитині скласти у «чарівний мішок» усі негативні емоції: злість, образу, сум тощо. Цей мішок з усім поганим, що в ньому є, викидається. Психолог може запропонувати самій дитині викинути його. Добре, якщо психолог також складе до цього мішка й власні негативні емоції.

Можна використовувати ще один «чарівний мішок», з якого дитина може взяти собі ті позитивні емоції, які забажає.

 

«Малюємо настрій музики»

Мета: сприяти формуванню вміння виявляти свої почуття, ураження через колір, малюнок. Профілактика тривожності, боязкості, невпевненості у собі.

Хід гри

Після прослуховування й обговорення характеру і настрою музики психолог пропонує кожній дитині намалювати її. Перед малюванням обумовлюється, яка фарба (колір) відповідає якому настрою.

 

«Рвемо папір»

Мета: позбавити дітей напруження, стану тривоги; навчити передавати свої емоції.

Ігровий матеріал: старі газети.

Хід гри

На початку гри психолог може, не пояснюючи правил, запропонувати дітям рвати папір. Потім він сам бере газету, починаєте її рвати і кидати шматочки в центр столу, запевняючи при цьому дітей, що розмір шматочків не важливий. Якщо діти не приєднуються, то їх не можна примушувати. Психолог може повернутися спиною до дітей, удаючи, що не помічає їх. Як правило, діти починають брати участь у грі. Коли купа паперу в центрі столу стане великою, психолог пропонує дітям пограти зі шматочками, починає енергійно підкидати їх угору, розкидає по кімнаті. Психолог також може робити купки і стрибати на них, обсипаючи шматочками паперу дітей та залучаючи їх до цього, або підкидати шматочки паперу вгору.

 

«Дракончик кусає свій хвостик»

Мета: зниження емоційної напруги, профілактика тривожності, невротичного стану страхів.

Хід гри

Лунає весела музика. Діти стають одне за одним, міцно тримаючись за плечі сусіда. Перша дитина — «голова дракона», остання — «хвостик». «Голова» намагається впіймати «хвіст», а той тікає від неї.

Психолог має стежити, щоб діти не відпускали одне одного, а також, щоб ролі «голови дракона» і «хвоста» виконували всі бажаючі.

 

 

«Бджілка в темряві»

Мета: профілактика тривожності, страху темряви, замкненого простору, висоти.

Хід гри

Психолог. Бджілка перелітала із квітки на квітку (доречно використовувати іграшкову бджолу, яка «перелітає» з лавочки на лавочку, на стільчики, полички різної висоти). Коли бджілка прилетіла на найяскравішу квітку з великими пелюстками, то вона посмакувала нектару, напилася роси та й заснула в середині квітки (використовується дитячий столик, під який залазить дитина). Непомітно настала ніч, і пелюстки почали стулятись (столик накривається тканиною). Бджілка прокинулась, розплющила очі й побачила, що навколо темрява. Вона пригадала, що залишилась у середині квітки, і вирішила поспати до ранку. Зійшло сонечко, настав ранок (тканина прибирається), і бджілка знову почала веселитись, перелітати з квітки на квітку.

Гру можна повторювати, посилюючи щільність тканини, тобто збільшуючи ступінь темряви. Психолог може проводити гру як з однією дитиною, так і з підгрупою дітей.

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Захаров А. И. Как помочь нашим детям избавиться от страха. – С. – Пб., 1995.
2. Изард К. Э. Психология эмоций. – С. – Пб., 1999.
3. Карабанова О.А. Игра в коррекции психического развития ребенка. – М., 1997.
4. Марценківська І., Марцинківський І. Дитячі неврози // Дошкільне виховання . – 1998.
5. Эльконин Д. Б. Психология игрі. – М., 1978.
6. 365 лучших игр для детей от 2 до 7 (Под ред.. Г. Е. Аксимовой, Е. В. Федоровой, Е. Н. Яковлевой) – СПб., 2001.