"Ігрові елементи на уроках правознавства як метод підвищення результативності навчання"

 

 

 

 

 

 

 

Ігрові елементи на уроках правознавства

як метод підвищення результативності навчання

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Анотація

Вивчення даної проблеми показує, що саме педагогам належить ключова роль у здійсненні виховного процесу, адже через їх діяльність відбувається становлення громадянина як особистості і фахівця, зміцнюється інтелектуальний та духовний потенціал нації.

І я поставила перед собою завдання про те яким шляхом вести дитину до вдосконалення свого власного «Я»? Як організувати навчальний процес та процес виховання учнів? Яким змістом його наповнити? Що враховувати під час визначення завдань і видів діяльності, планування навчально-виховної роботи, календарного та поурочного планування з учнями різного віку? Я постійно шукала шляхи підвищення свого професіоналізму, вироблення інноваційного стилю діяльності.

   Основним завданням є підвищення результативності шкільного навчання, розвиток пізнавальних умінь учнів, які  формують їх пізнавальну активність, спрямовану на оволодіння знаннями, їх безперервне збагачення і застосування ігрових технологій навчання на уроках. У цьому стимулом пізнавальної діяльності є пізнавальний інтерес, який визначається як спрямованість особистості, звернена до пізнання.

 

 

 

Зміст

Вступ.

1. Нетрадиційні методи «активного навчання».

2. Використання ігор на уроках правознавства.

3. Дидактичні ігри.

4. Рольові ігри.

Висновки.

Використана література.

Додатки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

У світлі реформування освіти в Україні постає завдання щодо обґрунтування наукових засад дальшого розвитку й підвищення пізнавальної самостійності та активності учнів у навчальному процесі. Вирішальне значення у розумовому розвитку відіграє цілеспрямоване навчання учнів, у ході якого вони оволодівають знаннями, вміннями та навичками. Для розумового розвитку учнів важливо не тільки формування фонду знань, але й своєрідних розумових прийомів, операцій, добре відпрацьованих та закріплених, які можна віднести до розряду інтелектуальних умінь.

Найголовніше завдання вчителя в будь-якій ситуації - створити в класі творчу атмосферу, більше того, педагог повинен розуміти психологічну сутність цього процесу. Це насамперед не насильне навчання, а заохочення до пізнання, повага інтелектуальної сили дитини.

Вчителі мають відмовитися від будь-яких форм примушення, а тим паче пригнічення учнів. Учні мають отримати свободу у виборі навчання з профілюючої підготовки, у розвитку здібностей через науково-дослідницьку роботу, адже педагогічна система закладу має доповнюватися такою важливою сферою, як науково-дослідницька робота, яка виступає таким же основним компонентом цілісного навчального процесу, як навчальний процес, виховна робота.
      Загальновідомо, що сучасний педагог має бути не єдиною ініціативною особою у процесі навчання, що повідомляє готові знання та навчає за зразком. Роль викладача полягає в координації процесу активного пізнання учнями теоретичного матеріалу. Тому моє завдання, як учителя, - формування системного мислення школярів, що орієнтоване на розвиток їхніх інтелектуальних здібностей та засвоєння якомога більшого обсягу навчальної інформації. Моя мета: підвищення результативності навчання на уроках права шляхом використання ігрових елементів.


 

1. Нетрадиційні методи «активного навчання».

Перехід на нову структуру та оновлення змісту навчання вимагають реалізації певних методичних підходів до викладання суспільствознавчих дисциплін. У сучасних умовах гуманізації, демократизації та диференціації навчального процесу велика увага приділяється особистісно орієнтованій моделі навчання. Таке навчання орієнтується на учня, що свідомо ставиться до тих засобів пізнання, які йому пропонуються.

Учитель правознавства основну мету своєї роботи з учнями повинен вбачати в тому, щоб не тільки ознайомити їх з основами теорії державно-правових явищ, а й розвивати критичне мислення, вміння спілкуватися, брати участь у суспільному житті.

Пошуки оновлення методів навчання ведуться в різних напрямках. Одним із них є використання ігор та ігрових моментів у навчальному процесі.

Дослідження, пов’язані з розробкою і впровадженням нових технологій, в основу яких покладено застосування ігор, свідчать про наявність у них значних можливостей щодо підвищення ефективності навчання.

Бажання грати, прагнення до діяльності властиві кожному учневі. В грі діти вчаться логічно висловлювати свої думки, послідовно діяти, бути спостережливими тощо. Гра – певним чином організоване заняття, як потребує напруження емоційних і розумових сил. Вона завжди передбачає прийняття рішення – як діяти, що сказати, як виграти? Бажання відповісти на ці запитання стимулює розумову діяльність гравців.

Для дітей гра – передусім захоплююче заняття. В ній усі рівні, вона під силу навіть слабким учням: винахідливість, швидкість, кмітливість і дотепність тут виявляються часом важливішими від детального знання предмета. Почуття рівності, атмосфера захоплення і радості, відчуття посильності завдань – усе це дає можливість подолати сором’язливість, яка часто заважає дітям вільно почувати себе на звичайному уроці. Серед найбільш ефективних інтерактивних методик є проведення рольових, ділових ігор, дискусій, застосування «Мозкового штурму», робота в парах і групах, метод «Мікрофон», «Займи позицію», «Логічний ланцюжок», термінологічно-цифрова розминка, гра «Семафор», гра «Історична мозаїка», «Моделювання ситуації» тощо.

Особливістю викладання правознавства є те, що цікавий та змістовний урок неможливо провести без інтерактивних технологій, які ґрунтуються на діалозі, моделюванні ситуацій вибору, вільного обміну думками, авансуванні успіху. Тому використовуючи нестандартні уроки в практиці своєї роботи, я маю на меті запобігти одноманітності проведення уроку, підвищити зацікавленості учнів у процесі засвоєння знань, поєднати вивчення правознавства з розглядом конкретних життєвих ситуацій та набуття учнями практичних навичок соціальної поведінки. Щоб спонукати учнів до роботи, а навчально – виховний процес зробити більш різноманітним і цікавим, я переглянула велику кількість методичної, науково - популярної та періодичної літератури, проаналізувати всі ці джерела і виробила свій власний досвід. Зупинюсь на тих інтерактивних методах, які найчастіше використовую в своїй педагогічній діяльності.

Під час проведення уроків, позакласних занять використовую різноманітні інтерактивні технології та методи навчання:

- технологія кооперативного та колективно-групового навчання;

- метод проектів;

- дослідницький та проблемні методи;

- інтегроване навчання;

- робота в парах змінного складу;

- групову роботу;

- технологію ситуаційного моделювання;

- імітаційні моделі;

- дискусію;

- дебати;

- рольові ігри та інше.

Під час роботи в групах використовую такі дидактичні вправи як «діалог», «синтез думок», «спільний проект»,  «пошук інформації»,  «акваріум» та інші. Досить результативними є прийоми організації одночасної спільно роботи всього класу. Це і обговорення проблеми загальному колі «мікрофон», «мозковий штурм», «навчаючись вчусь», «ажурна пилка», «інтерв’ювання» та інше. Застосовуючи їх, маю на меті спонукати учнів до розвитку уяви та творчості, вільно висловлювати свої думки, бажання, висловлювати якомога більше думок, щодо проблеми, яка обговорюється, навчити учнів толерантності, самостійності, вмінню визначати власну позицію (метод «займи позицію», «зміни позицію», «дерево рішень»).

Під час вивчення нового матеріалу застосовую різноманітні технології:

- «Навчаючи – вчуся» – вчить учнів навчатися самостійно та передавати знання своїм однокласникам;

- «Коло ідей» є ефективним щодо вирішення гострих суперечливих питань, корисним для створення списку ідей;

- дебати та дискусії допомагають не лише виявити протиріччя, а і навчать долати соціальні конфлікти, обмінюватись думками, зайняти певну позицію;

- за допомогою «методу дилем» намагаємось разом з дев’ятикласниками відповісти на досить суперечливі запитання, які стоять сьогодні в українському суспільстві.

Одним і завдань курсу «Правознавство. Практичний курс» є підготовка учнів до життя, вироблення навичок правомірної поведінки, пошуку шляхів вирішення життєвих ситуацій відповідно до норм права. Для цього необхідно максимально наблизити уроки правознавства до життя, спонукати дітей бути активними учасниками подій, а не просто спостерігачами. А саме для досягнення цієї мети я і використовую в навчально - виховному процесі інтерактивні методи роботи, які сприяють кращому засвоєнню учнями навчального матеріалу, розвивають їх творче мислення, формують навички дій у найтиповіших ситуаціях, розвивають аналітичне мислення учнів, значно активізують їхню роботу на уроці, виробляють вміння застосовувати здобуті значення на практиці, давати правову оцінку різним суспільним відносинам.

2. Використання ігор на уроках правознавства.

«У грі розкриваються творчі здібності особистості. Без гри немає і не може бути повноцінного розумового розвитку. Гра - це велике, світле вікно, через яке в духовний світ дитини вливається живильний потік уявлень», - відзначав видатний педагог сучасності В.О.Сухомлинський і вів далі: «Гра – це іскра, що запалює вогник допитливості та цікавості. Гра може критися і у великому напруженні творчих здібностей, уявлення. Без гри розумових сил, без творчого уявлення неможливо уявити повноцінного навчання».

У процесі гри у дітей виникає три види цілей. Мета перша, найбільш загальна – насолода, задоволення від гри. Її можна висловити словами «хочу грати!» Друга мета – безпосередньо ігрове завдання, пов’язане з дотриманням правил, розігруванням сюжету, ролі. Особливості ігрового завдання в тому, що воно відоме напередодні: погоджуючись грати, кожен автоматично приймає також ігрове завдання, що існує у вигляді правил, і керується ним у своїх діях. Третя мета безпосередньо пов’язана з процесом виконання ігрового завдання, тому завжди ставить перед особистістю творчі завдання. щоб упоратися з ними, необхідно мобілізувати максимум сил: виявити кмітливість, винахідливість, здатність орієнтуватися в обставина, а в багатьох іграх чинити так, як інші не здогадались би вчинити.

Одним із ґрунтовних досліджень, у якому виявлені переваги гри перед іншими видами діяльності, є робота Г.К. Селевко «Педагогічні технології на основі активізації та інтенсифікації діяльності учнів», у якій автор дає таке визначення гри: «Гра – це вид діяльності в умовах ситуацій, спрямованих на відтворення та засвоєння суспільного досвіду, в якому складається та вдосконалюється самоуправління поведінкою».

За характером педагогічного процесу виділяють такі групи ігор: а) навчальні, тренувальні, контролюючі та узагальнюючі; б) пізнавальні, виховні, розвивальні; в) репродуктивні, продуктивні, творчі; г) комунікативні, діагностичні та інші.

За характером ігрової методики ігри поділяються на: а) ділові та предметні; б) імітаційні та мотиваційні, пов’язані з моделювання імовірної поведінки учнів у тій чи іншій ситуації; в) функціональні, що є прекрасним інструментом для систематизації знань, формування певних умінь та навичок; г) організаційно – діяльнісні, яким притаманні зіткнення думок, розбіжності інтересів, елемент новизни.

Феномен гри полягає у тому, що, будучи по суті розвагою, вона переростає в навчання, творчість, у лікувальний засіб, у модель людських проявів та відносин. Гра починається не тоді, коли учні отримують завдання, а тоді, коли їм стає цікаво грати. Це означає, що гра викликає приємні емоції й дає роботу дитячому розуму. останнє твердження обов’язково слід пам’ятати вчителеві, який має створювати під час гри, вміло використовуючи різноманітні види емоційного стимулювання.

Використовую такі різновиди ігор:

• ігри з текстами:

Гра «Реставрація» («Зашифрований текст»). Учням пропоную уявити себе працівниками-юристами (слідчими) і відновити текст на аркуші, що почорнів від вологи, чорнило розлите чи вицвіло. Або розшифрувати текст, в якому деякі слова скорочені, деякі пропущені, нема ні крапок, ні ком.

Гра «Знайди помилки». Заздалегідь готую два варіанти одного й того ж тексту на одному аркуші – текст без помилок, на іншому – з навмисно зробленими помилками. Учні відшукують ці помилки в парах, чи в командах, а потім через декілька хвилин команди чи пари перевіряють інших, користуючись правильним текстом і підраховують кількість помилок.

      В 9-му класі вивчення правознавства тільки починається, тому і уроки проводжу особливі. Велике значення приділяю підбору дидактичних прийомів та методів, які розвивають творчу уяву, формують патріотичні почуття, естетичні смаки і, взагалі, пробуджують інтерес до правознавства як науки. Велике значення в класі має робота з підручником, який має багатий ілюстративний матеріал, пояснення понять, знайомить з джерелами; робота з першоджерелами – документами. Учні старших класів, не тільки знайомляться зі змістом, але й вчаться їх аналізувати, використовувати при відповідях. При перевірці домашніх завдань та закріпленні вивченого матеріалу використовую не тільки форму бесіди, але й багато інших форм.  Це головоломки, правознавчий диктант. гра  «правознавчий хоккей», коли кожен «кидок» – питання одного учня – має бути «відбитий» правильною відповіддю іншого.

      Коректно висловлюватись, розширювати свій юридичний кругозір спонукає гра «Зрозумій мене», коли учень не називаючи терміна чи поняття повинен розкрити його зміст так, щоб зрозуміли інші. Одним із методів інтерактивного навчання є імітаційна гра: «Вибори», «Судовий процес».

Наприклад, у рольовій грі про «по грабунок» учні, виконуючи роль жертви, вчаться ситуативно відчувати, що значить бути жертвою злочину. З методом рольових ігор добре поєднується метод аналізу життєвих ситуацій. Цим методом я користуюсь на кожному уроці правознавства при вивченні галузей права: трудового, сімейного, адміністративного, карного, житлового. Я ілюструю життєвими ситуаціями (своїми, колег, знайомих, запропонованими самими дітьми) основні статі кодексів. Дуже часто діти самі задають питання з проханням пояснити ту або іншу життєву ситуацію з точки зору Закону.

Найчастіше я використовуємо ігри при перевірці домашнього завдання, закріпленні нової теми. Наприклад,«Живий ланцюжок»:

Клас поділяю на групи за рядами, кожна отримує аркуш паперу з визначеннями термінів, але без їх назв (5 - 10). Учні з кожної парти повинні написати по дві назви і передати аркуш далі. І так доти, доки не буде вказано всі терміни.

«Що єднає?»:

При підготовці до відповіді команди за короткий час мають спільними зусиллями опрацювати досить великий обсяг інформації. Наприклад: «Що єднає Кримінальний кодекс, розгляд справ у Конституційному Суді України та закон України «Про громадянство України»? Готуючи відповідь на це запитання, команди мають швидко розглянути багато варіантів, але правильним буде лише один: «Кримінальним Кодексом передбачено три додаткові кримінальні покарання, строк провадження за Конституційним поданням не повинен перевищувати три місяці; Законом «Про громадянство України» передбачено три підстави припинення громадянства. Отже, єднає число 3».

3. Дидактичні ігри.

Сьогодні особливу увагу вчителів привертають ігри, створені на основі популярних розважальних телепередач. Для цього є кілька причин: по-перше, правила цих ігор добре знайомі школярам, по-друге, кожному учневі хочеться побути «зіркою екрану», що надає змаганню темпу і динамічності, по-третє, сама структура ігор робить їх універсальними, такими, які легко застосувати у вивченні будь-якого навчального предмета. Не є винятком і правознавство. Саме ігрова форма допомагає учням 9-х класів набагато ґрунтовніше і з більшою зацікавленістю опрацювати навчальний матеріал. У цьому неодноразово можна було переконатися під час правового брейн-рингу «Хто хоче стати магістром права?» за мотивами популярної розважальної гри «Перший мільйон».

Підготовчий етап.

За 2-3 уроки до проведення гри класу повідомляється її тема, обсяг матеріалу, який необхідно повторити, пропонується перелік довідкової літератури. Кожен учень повинен підготувати чотири картки з буквами «А», «Б», «В», «Г». З числа учнів вибираються 2-3 помічники ведучого, в ролі якого може виступати як учитель, так і хтось із дев'ятикласників. Клас попередньо поділяється на 4-5 груп для проведення відбіркових турів.

Правила гри.

Ведучий розпочинає гру. У вступі пояснюється мотивація ігрової навчальної діяльності та ще раз нагадуються основні правила, наведені нижче.

1. Гра складається з двох турів — відбіркового та основного. У відбірковому турі на запитання ведучого школярі відповідають у групах (групова форма). На попередньо підготовлених аркушах із запитаннями, які роздають помічники, група проставляє букви в тій послідовності, яку вважає правильною. Команда, яка раніше від інших дасть правильну відповідь, продовжить гру в основному турі. Зі свого складу вона вибирає учня, який відповідатиме на питання ведучого. Під час вибору слід урахувати два основних критерії: бажання школяра презентувати свою команду і високий рівень його знань. У випадку, коли вибір команди падає на кількох учнів водночас, право остаточного рішення залишається за ведучим.

2. В основному турі гравцеві потрібно відповісти на 10 запитань (питання охоплює основні поняття права, терміни тощо). Якщо учень правильно відповів на п'ять запитань, він отримує перше «неспалиме» звання — бакалавр права. Правильні відповіді на наступні п'ять запитань приносять гравцеві звання магістр права з врученням медалі або диплому (за рейтинговим оцінюванням — 12 балів).

3. У кожного гравця є три підказки: «50 х 50» (з чотирьох можливих варіантів залишається два); «допомога залу» (у разі використання цієї підказки учні піднімають табличку з тією буквою, що, на їхній погляд, відповідає правильній відповіді; помічники підраховують кількісне співвідношення букв і оголошують результат; учитель може заохотити найбільш активного учня із залу).

Хронометраж гри може коливатися від 40 (три відбіркових і три основних тури) до 80 хвилин (шість відбіркових і шість основних турів).

На завершення гри підбивають підсумки, нагороджують переможців.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4.Рольові ігри.

Великий педагог К.Д.Ушинський стверджував, що для дитини гра — це «дійсність, і дійсність значно цікавіша, ніж та, яка її оточує. Цікава вона для дитини тому, що зрозуміла, а зрозуміла тому, що частково є її власним творінням».

Основне завдання рольової гри на уроках  права полягає у створенні умов, які викликають прагнення аналізувати, зіставляти і досліджувати причини та наслідки суспільних явищ.

Рольова гра може бути як формою уроку, так і його елементом. У формі рольової гри мною були проведені уроки з тем: «Сімейне право» (10 клас), а також позакласні заходи «Суд присяжних», «Права у казках», «Вибори уповноваженого з прав дитини».

Рольова гра побудована так, що дитина виступає в ролі учителя й учня водночас. «Учні навчають учнів» — основний принцип рольової гри, з яким пов'язані інші принципи: активності, самостійності, колективності, моделювання, проблемності, використання ролей (соціологізації), структурної системності, динамічності, зворотного зв'язку, змагання і новизни. Умови гри вимагають від учнів активності й самостійності. Кожен учень отримує рольове завдання, яке передбачає пошук необхідної інформації, моделювання образу та діяльність від імені персонажа.

Гра передбачає взаємодію, бо грати — означає вступати у контакти з партнерами або групами гравців. Виконання ігрових завдань часто потребує колективних зусиль. Під час вибору «кандидата» працюють референти, які складають програми, беруть участь у дебатах, соціологи, що проводять опитування виборців, штаб, який організовує передвиборчу кампанію. Принцип колективності реалізується у створенні творчих груп, через які учні залучають однокласників до діяльності. Так, «адвокати» і «прокурори» готують «свідків» до «суду присяжних».

Змоделювати ситуацію може вчитель, але й самі учні здатні моделювати ситуації. «Герої» казок розігрують сцени, де порушуються їхні особисті та соціально-економічні права.

Рольова гра є найбільш ефективним засобом організації проблемного навчання. Проблемні ситуації виникають природно. У ході рольової гри учні шукають способів розв'язання проблеми — «суд присяжних» вирішує, чи є Україна правовою державою. Організації дослідницької та пошукової роботи сприяє принцип використання ролей (соціологізації). Уроки, що проводяться у формі рольової гри, будуються за принципом структурної системності. Тема «Сімейне право» вивчається відповідно до Кодексу про шлюб і сім'ю. Вивчення теорії постійно закріплюється консультаціями, які надають «юристи» з питань, що стосуються певного розділу.

Розгляд «справ» у суді присяжних відбувається за нормами процесуального кодексу. Рольова гра забезпечує зворотний зв'язок між учнями, які несуть знання, і тими, хто їх сприймає. Рішення «присяжних» грунтується на вивченні фактів, наданих адвокатами та прокурорами за допомогою свідків.

Принцип змагання заохочує учнів до діяльності. Під час гри «Права у казках» дві команди намагаються знайти якомога більше прав, згадуваних казковими героями. А принцип новизни є стимулом до творчої діяльності учнів.

Реалізація вищеназваних принципів допомагає розв'язанню психологічних проблем самореалізації та комунікації. Учні здобувають навички самонавчання. Рольова гра допомагає учням здійснити перехід від засвоєння матеріалу на репродуктивному рівні до репродукування ідей. Рольова гра виховує потребу знати, щоб не опинитися поза грою.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

В умовах розбудови незалежної демократичної правової держави все більшого значення набуває правова освіта молоді. Перед вчителем стоїть завдання не повідомити матеріал і перевірити знання, а виявити досвід учнів щодо викладеної вчителями інформації. Змінилася режисура уроку. Учні співпрацюють у діалозі з вчителем, висловлюють свої думки, діляться інформацією, обговорюють те, що пропонують однокласники, відбирають під керівництвом вчителя той матеріал, що закріплений науковими знаннями.

Тому одним з найважливіших завдань курсу «Основи правознавства» є підготовка учнів до життя, набуття ними навичок правомірної поведінки, пошуку шляхів вирішення життєвих ситуацій відповідно до норм права. Реалізувати ці завдання, з огляду на складність курсу, я вважаю, можливо, лише максимально наблизивши уроки правознавства до життя, спонукаючи учнів бути не спостерігачами, а активними учасниками тих процесів, відносин, які лягли в основу викладення предмета, залучаючи їх до спільної діяльності в процесі пізнавального пошуку.

Застосовуючи на уроках активні методи навчання, потрібно прагнути підготувати дітей до участі у громадському житті. Виховуючи в них почуття впевненості у собі, у своїх діях і, разом з тим, критичне ставлення до своєї особистості, намагатися формувати у них повагу, толерантне ставлення до людей.

Реалізація проблемного підходу в процесі вивчення правознавства є, на мою думку, одним із засобів, який забезпечує засвоєння програмного матеріалу на належному рівня, сприяє поглибленню внутрішньо курсових та між предметних зв’язків, стимулює учнів до пошукової роботи і таким чином сприяє формуванню творчої особистості, а це є одним з головних завдань, які стоять перед загальноосвітньою школою.

Отже, ігри – це важлива форма активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках. Навчальний процес організовується так, щоб практично всі учні були залучені до процесу пізнання. Відбувається постійна і активна взаємодія учнів.  На уроці створюються комфортні умови, які забезпечують продуктивність самого процесу навчання. Спільна діяльність учнів у процесі пізнання, засвоєння навчального матеріалу означає, що кожний робить власний висновок, відбувається обмін ідеями, знаннями, способами діяльності. Навчання відбувається в атмосфері доброзичливості і взаємної підтримки, що дозволяє не тільки отримувати нові знання, але й розвивати власну пізнавальну діяльність.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. Баханов К.О. Традиції та інновації в навчанні історії в школі. Дидактичний словник-довідник. — Запоріжжя, 2002

2. Жорник О. Використання дидактичних ігор у навчанні // Рідна школа. - 2003. - №4. - С. 63

3. Кожем’яка О. Навчатися і творити граючи// Історія України. – 2002. - №9. – С. 10

4. Котюк І. «Основи правознавства» – це не складно, але за умови системно-структурного підходу // Історія України. - 2002. - №8. - С. 5

5. Майданик О. Формування пізнавального інтересу учнів до правознавства в умовах закладів нового типу // Історія України. - 2002. - № 28. – С. 6

6. Михальчук В. Дидактична гра  з правознавства // Історія України. – 2003. - №14. – С.14

7. Нестеренко Т., Богданова О. Методика інтерактивного навчання на уроках правознавства і історії України // Історія України. – 2003. - №13.- квітень

8. Поліщук Л. Рольоваграна уроках історії та права // Історія України. – 2003. - №2, с.12-13

9. Рудик М. Інноваційні технології навчання як засіб активізації пізнавальної діяльності учнів // Історія України. – 2003. - №9. – С. 26-27

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додатки

Урок з   правознавства, 9 клас

Тема. Права і свободи людини. Загальна декларація прав людини. Конвенція ООН про права дитини.

Мета. 1. З’ясувати суть понять «права і свободи людини», «права дитини» та їхню класифікацію, опрацювати міжнародні документи з прав людини і прав дитини.

2. Розвивати вміння сприймати новий навчальний матеріал, працювати із законодавчими документами, висловлювати власні думки.

3. Виховувати розуміння значущості дотримання прав людини і дитини.

Обладнання. Зошити, підручники, роздатковий матеріал, фотоматеріали, документи, картки, презентація вчителя PowerPoint.

Тип уроку. Урок засвоєння нових знань учнів. Урок-лекція з елементами нерольових ігор.

Структура уроку

«Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах».

Загальна декларація прав людини (стаття 1)

І. Організаційний етап.

Привітання, готовність до уроку.

ІІ. Етап підготовки учнів до активного засвоєння знань.

Учитель. Повідомлення теми уроку та плану (слайди №1-2).

Учні. Записують тему та план в зошити. Висловлюють думки щодо очікуваних результатів від уроку.

Гра «Правовий хокей» (шайба-слово)

Учитель. Зачитує відомі учням факти з вивченого ними матеріалу і обирає першого відповідача, який, давши відповідь, передає «шайбу» іншому.

Правило – це вимога здійснити або утриматися від здійснення якогось вчинку. Так

Правові норми не є обов’язковими нормами поведінки. Ні

Об’єктом правовідносин є людина. Ні

Юридичні факти поділяються на дії та події. Так

Закон наділений вищою юридичною силою. Так

Підзаконні акти можуть суперечити Конституції. Ні

Правомірна поведінка становить сутність правопорядку. Так

Правопорушення суперечить нормам права. Так

Примус щодо правопорушника здійснюється поза законом. Ні

Конституція України прийнята 28 червня 1996 року. ТАК

ІІІ. Етап засвоєння нових знань.

Загальна характеристика прав і свобод людини. Пояснення вчителя.

Учитель.  Конституція України 1996 р. вперше закріпила положення про визнання людини, її життя і здоров’я, честі й гідності, недоторканності й безпеки в Україні найвищою соціальною цінністю (ст. 3 Конституції України). Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини визнано головним обов’язком держави. У разі порушення його прав та свобод громадянин може звернутися з метою їх захисту до судових органів, прокуратури, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, інших органів влади та посадових осіб.

Права і свободи людини – природні можливості індивіда, які є необхідними для існування та розвитку.

Учні. Записують поняття в зошити. (слайд № 3)

Загальна декларація прав людини. Пояснення вчителя.

Учитель. Міжнародне співтовариство приділяє значну увагу розвиткові та забезпеченню прав людини. Демократизації процесу, пов’язаного з проголошенням і захистом прав людини, значною мірою сприяло прийняття низки міжнародних документів щодо  закріплення, правової регламентації та розробки механізму міжнародного захисту прав людини у державах, що підписали відповідні міжнародні документи.

Права людини виникали та закріплювалися поступово – від античних часів до сьогодення. Пригадайте «Декларацію прав людини і громадянина» 1789 р. у Франції (люди вільні і рівні в своїх правах). (слайд № 4)

Після  Другої  світової  війни  проблема  прав  людини  з  суто внутрішньої перетворилася на міжнародну. Поступово Конституційне право почало піддаватися впливу міжнародних стандартів. Був прийнятий ряд міжнародних  документів,  що  зобов’язують держави, які підписали їх, дотримуватися й розвивати повагу до прав людини без жодної дискримінації.

Презентація випереджальних завдань. Розповідь учнів.

Учні. Надають загальну інформацію про міжнародні документи по правах людини.

 Першим великим правовим  актом  стала  Загальна  декларація  прав  і  свобод  людини, прийнята  Генеральною  Асамблеєю  ООН  10 грудня 1948 р. (Учні. Записують дату в зошити). Її перекладено 375 мовами і діалектами мов. Вперше сформулювала ті права, які повинна мати кожна людина. Вона містила 30 статей. Статті 1 та 2 закладають фундамент, наголошуючи на принципах гідності, свободи, рівності й братерства. Сім абзаців преамбули проголошують причини виголошення «Декларації» і є сходинками до неї. Основний текст «Декларації» формує чотири колони. Перша колона (ст. 3-11) проголошує права індивіда, такі як право на життя й заборону рабства. Друга колона (ст. 12-17) проголошує права індивіда в громадянському й політичному суспільстві. Третя колона (ст. 18-21) проголошує духовні, публічні й політичні свободи, такі як свободу віросповідання й свободу асоціацій. Четверта колона (ст. 22-27) визначає соціальні, економічні й культурні права. Останні три статті Декларації зв'язують всю структуру в одне ціле. Ці статті присвячені обов'язкам індивіда перед суспільством і накладають заборону зловживання правами на шкоду тій меті, яку заклала в них Організація Об'єднаних Націй.

3 вересня 1953 р.  була  прийнята  Європейська  конвенція  про  захист прав  людини  та  основних  свобод.  Цей  документ  гарантував  громадянам  держав  членів  Ради  Європи  дотримання  їхніх  конституційних прав. Для того, щоб ефективно захищати права людини і  належним  чином  реагувати  на  їх  порушення,  створені  органи контролю: Комісія з прав людини, Центр прав людини, Європейський суд, що розглядає порушення прав людини на державному рівні.

Пакт про цивільні і політичні права від 9 грудня 1966 р. містить 53 статті (право на життя, заборона тортур, заборона рабства, заборона пропаганди війни…).

Конвенція про попередження злочину геноциду і покарання за нього від 9 грудня 1948 р. складається з 19 статей. Стаття 2 Конвенції визначає геноцид як:...будь-які з наступних дій, здійснюваних з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку:

(a) вбивство членів цієї групи;(b) нанесення тяжких тілесних або психічних ушкоджень членам такої групи;(c) навмисне створення членам групи життєвих умов, які розраховані на повне або часткове знищення групи;(d) дії, розраховані на унеможливлення народження дітей в середовищі групи;(e) насильницька передача дітей цієї групи іншій групі.

Конвенція про припинення злочину апартеїду і покарання за нього від 30 листопада 1973 р. 16 статей. (Апартеїд — офіційна політика расової дискримінації, сегрегації та гноблення, яку впродовж 1948-1991 рр. проводили правлячі кола Південно-Африканської Республіки проти місцевого чорношкірого населення, а також переселенців з Азії).

Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських чи таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання від 10 грудня  1984 р.  33 статті. Стаття 1 Для  цілей  цієї  Конвенції  термін  «катування»   означає будь-яку  дію,  якою будь-якій особі навмисне заподіюються сильний біль або страждання, фізичне чи моральне, щоб отримати від неї або від третьої особи відомості чи визнання,  покарати її за дії,  які вчинила  вона  або  третя  особа   чи   у   вчиненні   яких   вона підозрюється, а також залякати чи примусити її або третю особу, чи з будь-якої причини,  що  грунтується  на дискримінації будь-якого виду,  коли  такий  біль  або  страждання  заподіюються державними посадовими особами чи іншими особами, які виступають як  офіційні, чи з їх підбурювання,  чи з їх відома, чи за їх мовчазної згоди. В цей  термін  не  включаються  біль  або  страждання,  що   виникли внаслідок  лише  законних санкцій,  невіддільні від цих санкцій чи спричиняються ними випадково.

Європейська Конвенція про захист прав людини й основних свобод від 4 листопада 1950 р. Вона була підписана десятьма європейськими державами в Римі. Ця Хартія прав людини стала фундаментом усього комплексу міжнародно–правового регулювання в галузі прав людини, її законних інтересів та потреб, відправною точкою на шляху цивілізованих європейських держав до втілення в життя загальнолюдських цінностей.

Бесіда для закріплення.

• В який період були прийняті основні документи по правах людини?
• Які події стали рушієм до цього?
• Назвіть основні питання, порушені цими документами.

Розповідь про основні види прав і свобод людини з елементами гри.

Учитель. Класифікація прав і свобод людини:

Громадянські (особисті);

Політичні;

Економічні, соціальні, культурні;

Права меншин та окремих груп. (слайд № 5)

Учні. Записують в зошити.

Учитель. Гра «Живий ланцюжок». Для виконання необхідно опрацювати статті «Декларації» та знайти підтвердження поданій класифікації. Статті записуються у спеціальні картки. Громадянські (особисті) статті 3-17.Політичні статті 18-21.

Економічні, соціальні, культурні статті 22-27.

Учні. Опрацьовують с. 172-173 підручника та виконують умови гри. Регламент 5-7 хвилин.

Учитель. Підбиває підсумки гри.

Розповідь про права дитини з елементами бесіди.

Учитель. Близько 250 мільйонів дітей у світі вимушені важко працювати або жебрачити, близько 30 мільйонів не мають можливості ходити до школи, близько 5 мільйонів щороку помирають від тяжких хвороб.

• До яких наслідків може призвести подібне становище?
• Чи завжди діти можуть самостійно захистити себе?
• Що повинно за таких обставин зробити суспільство?

20 листопада 1989 р. – прийняття Конвенції ООН про права дитини.

Дитиною вважається людська істота віком до 18 років.

Права дитини – специфічні можливості, які необхідні дітям для існування та досягнення зрілості.

Учні. Записують дату та поняття в зошити.

Учитель. Класифікація прав дитини:

Особисті, політичні, соціальні, культурні. (слайд № 6)

Учні. Записують в зошити.

Учитель. Обговорення за запитаннями.

• Чому серед наданих прав відсутні економічні?
• Які спільні права є у дорослих та дітей?
• Хто повинен піклуватися про захист прав дитини?

Права людини і громадянина в Україні. Пояснення вчителя.

Держави, що підписали Загальну декларацію прав людини та Конвенцію з прав дитини, взяли на себе зобов’язання їх виконувати. Цей процес контролюють Комітет ООН з прав людини, Міжнародна дитяча організація ООН (ЮНІСЕФ). Права людини і дитини зафіксовані в конституціях держав, в тому числі і в Конституції України. У нашій державі людина, права якої порушено, може звернутися до суду, міліції та інших державних установ, до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини.

ІV. Етап закріплення нових знань.

Учитель. Гра «Виправ помилку» (слайд №7).

Права і свободи людини неважливі для її розвитку. (необхідні)

Загальна декларація прав людини була прийнята ЄС 10 квітня 1950 р. (10 грудня 1948 р.)

Дитина – це особа віком до 14 років. (18 років).

Учні. Переглядають відеоматеріали і думають над тим, які права дітей порушені.

V. Етап інформації учнів про домашнє завдання.

Знати: Поняття, дати прийняття документів, класифікації прав і свобод.

Опрацювати: Тему 7 підручника.

Виконати: Завдання 3-4 с. 50 (високий рівень). (слайди №8-9)