Ігрові форми навчальної діяльності на уроках іноземної мови

   Ігрові форми навчальної діяльності на уроках  

                            іноземної мови.

  Сучасні вимоги до викладання іноземних мов передбачають, перш за все, підвищення мотивації учнів до навчання, зокрема за рахунок максимального використання їхнього особистого життєвого досвіду та створення умов для самореалізації у процесі отримання знань, навичок та умінь. Це вимагає від учителя такої організації навчального процесу, за якої цей процес є відтворенням реального життя, тобто учні вмотивовано виконують певні операції, типові або припустимі для їхньої повсякденної реальності, використовуючи при цьому іноземну мову як засіб спілкування.

  Процес викладання іноземної мови неможливо уявити без використання таких видів навчальної діяльності, які б водночас з розвитком мовної і  мовленнєвої компетенції учнів забезпечували достатню мотивацію до вивчення іноземної мови як засобу спілкування.

  На молодшому та середньому етапах навчання такими  вмотивовуючими видами діяльності є, звичайно, будь-які ігрові або змагальні моменти під час уроку. Учні навчаються під час гри або змагання, що дає їм можливість повністю реалізувати свій навчальний та особистісний потенціал під час навчання.

  Гра на уроці іноземної мови є формою навчання, яка моделює життєві ситуації, явища, процеси, види професійної діяльності. Водночас гра практично завжди містить і мотив діяльності, а також досить чітко визначає її соціально-етнографічне поле та вік, стать, соціальні потреби учасника гри тощо. Цим вона позитивно відрізняється від так званого навчального «породження» мовних висловлювань.

   Потяг до гри властивий людині будь-якого віку, а задоволення від гри нерідко є умовою збереження рівноваги, психічного здоров’я  людини тощо. З навчальною метою гру можна застосовувати на будь-якому  етапі навчання.

   За своєю психологічною структурою гра близька до навчальної задачі. При цьому проблема тут виникає ніби сама собою, з правил і умов гри.

  У процесі навчання іноземної мови можна використати  будь-яку гру, де застосовується мова. Проте в різних випадках ефект її може бути різним.

  Насамперед слід відкинути погляд на гру як на засіб урізноманітнення, прикрашання уроку. Безумовно, гра має здатність вносити в урок пожвавлення, елемент змагання. Відомо також, що застосування гри формує позитивне ставлення до предмета іноземної мови. Проте все це повинно трактуватись як побічний і додатковий ефект. Основна ж функція гри на уроці – бути засобом навчання, розвитку і виховання. Тому не досить продумане використання ігор може привести часом до того, що вони стануть лише розвагою на уроці, а отже даремною тратою часу.  Гра мусить мати найперше чітко виражену навчальну функцію. Крім того, вона повинна бути змістовною, відкривати поле для мислення, кмітливості, уяви, наполегливості, добрих почуттів тощо, а також формувати прагнення дитини до ініціативи, до розв’язання проблем з допомогою іноземної мови. У мовному плані гра має бути закріпленням структур і словника, стимулювати ініціативне мовлення, давати учням можливість відчути радість володіння мовою тощо.

  Як і будь-яка вправа, задача, гра може бути елементом різних стратегій. Ігри бувають чисто мовознавчими, тобто такими, що сприяють запам’ятовуванню мовного матеріалу; вони можуть забезпечувати формування навичок оперування мовним матеріалом і так званої мовленнєвої діяльності; нарешті, ігри служать засобом засвоєння комунікативного мовлення. У практиці навчання найширшого застосування набули ігри першої та третьої груп.

  Перша група (мовознавчі ігри) спрямована на засвоєння мовного матеріалу, як правило, якоїсь його порції. Оволодіння ним (запам’ятовування його) стає умовою участі у грі і можливості виграшу. Це так зване непряме зацікавлення . Учень відчуває потребу засвоєння мовного матеріалу, бо це дає йому шанси самоствердитися. Такі ігри забезпечують лише засвоєння знань і, хоча вони зручні й легкі для застосування , часто користуватися ними не слід.

  Друга група (умовно-комунікативні ігри) зорієнтована на виконання різноманітних операцій з мовленнєвим матеріалом («Побудуйте речення», «Поставте запитання» тощо). У центрі уваги тут не комунікативна функція висловлювань, а їх фонетична, лексична або граматична правильність.

  Третя група (комунікативні ігри) має діяльнісний характер. Ці ігри не мають якогось конкретного мовного спрямування і взагалі не є мовними іграми. Вони – просто ігри, для яких мовлення є лише засобом їх реалізації. У процесі застосування таких ігор помітно активізується мимовільна увага і пам'ять, формується позитивне ставлення до мови як до засобу спілкування і досягнення певної мети.

   Ігри можуть мати індивідуальне або колективне спрямування.

  Ігри індивідуального спрямування передбачають боротьбу за особистий виграш і зміцнення  індивідуального престижу. Такі ігри характеризуються високою активністю учнів, адже від цього залежить результат. Гра є пробою сил, і особиста участь учня в ній стимулюється постійним прагненням до самоствердження в колективі. В свою чергу, це веде до певної мобілізації зусиль, активізує психічні функції учня і сприяє їх розвитку. Прикладом таких ігор можуть бути: заповнення кросвордів, утворення на письмі нових слів із заданого слова, ігри в «ланцюжок», коли учні поступово нарощують фразу, включаючи однорідні члени речення тощо. Сюди ж можна віднести і таку комунікативну гру, як «Алібі» (учитель оголошує, що на перерві скоєно «злочин», наприклад, розбито вікно; кожний з учнів повинен довести своє «алібі», тобто свою непричетність до цього). Ігри такого типу мають переважно фронтально-індивідуальний характер, але завдяки своєму емоціональному заряду можуть активізувати діяльність всіх учнів.

  Ігри колективного спрямування будуються на основі змагання команд (підгруп). Характерною їх особливістю є те, що вони спонукають учня до боротьби за цілі колективу, за престиж колективу.  Існує точка зору, згідно якої колективна гра може органічно і постійно входити у структуру навчання іноземної мови. Наприклад, учитель ділить клас на дві-три рівні за силами команди. На кожний урок він готує одне завдання, яке для кожної команди може дати певну кількість очок. Підрахунок ведеться не лише поурочно, а й у кінці чверті.  Таким чином створюється атмосфера постійного змагання , що сприяє активізації навчання. Можна надати ігрового характеру значній кількості звичайних вправ – задач. Так, можна, скажімо, організувати аудіювання: вчитель описує відому учням особу, а кожний учасник гри записує на аркушику паперу і передає вчителеві її ім’я або прізвище. Кожна правильна відповідь дає команді одне очко.

   Час гри на уроці іноземної мови вибирається з урахуванням психологічної потреби – після    масового тренування,  в кінці уроку, в кінці тижня тощо. Вона , як правило   триває 5-8хвилин.

   Рольові ігри.  В останні роки цей вид ігор дедалі більше привертає увагу методистів. Тією чи іншою мірою рольовими можна вважати більшість комунікативних ігор. Вони передбачають елемент перевтілення учня у представника певної соціальної групи, професії тощо. Через це рольові ігри часто сприймаються учнями як реальна дійсність: учні дістають тут можливість для самовираження, не торкаючись при цьому своєї інтимної сфери, «ховаючись за свою соціальну роль». Сам момент перевтілення несе в собі й великі виховні можливості, бо вчинки певних осіб, яких представляють учні, постійно одержують соціальну оцінку.

  Прийняття  певної соціальної ролі є для учня засобом орієнтації і планування мовної поведінки. Роль наче «підказує» йому, що ця особа могла б сказати в даних умовах. Це сприяє відбору мовних засобів, робить його більш оперативним. Врахування ролі партнера дає можливість прогнозувати його висловлювання, що полегшує процес спілкування.

   До категорії рольових ігор доцільно віднести також ігри, пов’язані  з інсценізацією п’єсок, ляльковий театр тощо.

     На особливу увагу заслуговує також застосування рольових ігор з лялькою, яка може брати на себе будь-яку роль, мати свою біографію, сім’ю, риси характеру. Між лялькою і класом можуть бути дружні стосунки або «суперечка». Лялька може виявляти жадібність, бути примхливою, боязливою, лінивою, тобто ілюструвати певні риси характеру людини, які тут же одержують оцінку. Вона може «бажати» щось, «привласнювати» собі чиїсь речі.

   Можливості рольової гри будуть ще ширшими, якщо всі учні мають своїх ляльок. Тоді вони грають відповідні ролі, а учні  виступають від їх імені «перекладачами». Подібні ситуації дають можливість розвивати як діалогічне, так і монологічне мовлення на основі масових (колективних) форм роботи. Ляльки можуть «знайомитись», щось «повідомляти» одна одній, вирішувати. Вони можуть грати роль дочки чи сина,  з якими можна піти до магазину, купити для них одяг, відвести їх до лікаря, їм можна давати різноманітні настанови. Такі ігри матимуть характер індивідуально-масового тренування.

   В старших класах можна використовувати такі ігри.

  «Коло ідей» (“Round Robin”) – метою цієї гри є розв’язання гострих суперечливих питань, створення переліку ідей та залучення  всіх учнів до обговорення поставленого питання. Технологія застосовується, коли всі групи мають виконувати одне й те саме завдання, що складається з кількох питань (позицій), які групи представляють по черзі.

   «Мікрофон»  (“Microphone”) – ця технологія є різновидом загально-групового обговорення, що надає можливість сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання, або висловлювати свою думку чи позицію. Слово надається тільки тому, хто отримує уявний мікрофон. Подані відповіді не коментуються і не оцінюються іншими.

  «Ажурна пилка» (“Jigsaw”) – технологія використовується для створення на уроці ситуації, що надає учням змогу працювати разом над текстом для засвоєння великої кількості інформації за короткий проміжок часу. Один і той же текст пропонується двом групам учнів. У тексті, який отримала перша група, пропущена одна інформація,  а в другій групі – навпаки, інша інформація.  Після ознайомлення  з текстом учні кожної групи ставлять опонентам запитання, відповіді на які заповнюють пропуски в тексті.  Або учням пропонується текст  з пропущеними фразами, і їм необхідно із запропонованих слів знайти відповідне слово. 

   «Безперервна школа думок» (“continuum”) – одна з форм обговорення дискусійних питань, метою яких є розвиток в учнів навичок прийняття особистого рішення та вдосконалення  вміння аргументувати свою думку. Один за одним учні висловлюють свою точку зору щодо проблеми. Якщо висловлена думка учня збігається з попереднім висловлюванням, він повинен додати свої ідеї, не повторюючись. Якщо учень має полярну думку, то він має аргументувати своє висловлювання.

  «Дискусія» (“Discussion”) – це широке публічне обговорення якогось спірного питання. Вона є важливим засобом пізнавальної діяльності, сприяє розвитку критичного мислення учнів, дає можливість визначити свою власну позицію, формує навички аргументації та захисту власної думки, поглиблює знання з обговорюваної теми.

   Використання ігор під час навчання іноземної мови сприяє мимовільному запам’ятовуванню учнями мовного матеріалу, формуванню їхніх фонетичних, орфографічних та лексико-граматичних  навичок, удосконаленню усного мовлення та                     дає змогу зробити процес навчання більш захоплюючим, а урок – нетрадиційним і цікавим.