Ігрові технології на уроках Я досліджую світ

Про матеріал

Стаття про використання ігрових технологій на уроках Я досліджую світ у початкових класах.

Перегляд файлу

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИКОРИСТАННЯ ІГРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ДОШКІЛЬНІЙ ОСВІТІ

1.1 Сутність і функції гри та ігрової діяльності

1.2 Теорія та класифікація ігор. Психолого-педагогічні основи формування навчальної діяльності молодшого школяра

1.3 Ігрові педагогічні технології. Ігрові мотиви і організація ігор

РОЗДІЛ II. ЗАСТОСУВАННЯ ІГРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА УРОКАХ КУРСУ «Я ДОСЛІДЖУЮ СВІТ» У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

2.1 Методика проведення гри в початковій школі. Гра як метод активізації навчальної діяльності.

2.2 Загальна характеристика досвіду педагогів використання ігрової діяльності молодших школярів на уроках курсу «Я досліджую світ»,

2.3 Ігрові технології як спосіб активізації навчальної діяльності під час уроків курсу «Я досліджую світ». Особливості проведення дидактичних ігор.

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність дослідження. В даний час школа потребує такої організації своєї діяльності, яка забезпечила б розвиток індивідуальних здібностей і творчого ставлення до життя кожного учня, впровадження різних інноваційних навчальних програм, реалізацію принципу гуманного підходу до дітей та іншими словами, школа надзвичайно зацікавлена у знанні про особливості психічного розвитку кожної конкретної дитини.

Одним із видів таких інноваційних технологій є ігрові технології. Їх використання на уроках у початковій школі відповідає природним потребам дитини. адже за своєю природою гра – це найважливіша форма життєдіяльності дітей.

У дитячому віці саме в грі відбувається вільний розвиток особистості. Можна говорити і про те, що гра є специфічною формою прояву активності та саморозвитку дитини.

Гра в навчанні – це спосіб зробити серйозну роботу цікавою, вона розвиває психологічну гнучкість, розкутість, комунікабельність, емоційно-вольовий вплив, вона ж є засобом розвитку дитячої уяви, розвиває пізнавальні здібності, емоційний бік особистості, збагачує словниковий запас.

Гра – іскра, що запалює вогник допитливості, зацікавленості та вимагає концентрації уваги учнів, напруження їх сил. Вона має здатність організувати життя дітей, наповнити його змістом.

Ігри – одне з найсильніших виховних засобів у руках суспільства. Саме у грі виявляються і розвиваються різні сторони дитячої особистості, задовольняється багато інтелектуальних та емоційних потреб, складається характер. Використання ігрових прийомів сприяє формуванню творчої індивідуальності.

Гра є найприроднішою і найпривабливішою діяльністю для молодших школярів. Проблему ігрової діяльності молодшого школяра представлено в багатьох дослідженнях: концепції культурно-історичного походження психіки (Л.Виготський, О.Запорожець); культурологічній теорії гри (Й.Гейзинга); психологічній теорії діяльності (Л.Виготський, О.Леонтьев, С.Рубінштейн); теорії навчально – пізнавальної діяльності (Н.Бібік, Г.Костюк, В.Сухомлинський, О.Савченко); психологічній теорії ігрової діяльності (Л.Виготський, Д.Ельконін, О.Леонтьєв); теорії соціальної детермінованості ігрової діяльності (П.Блонський, Л.Венгер, Л.Виготський, Д.Ельконін, О.Запорожець); теорії керівництва ігровою діяльністю дітей (Н.Анікєєва, Л.Артемова, Л.Виготський, Р.Жуковська, О.Запорожець, Я.Коменський, В.Котирло, Н.Кудикіна, Г.Люблінська, В.Менджерицька, Н.Менчинська, С.Русова, В.Сухомлинський, А.Усова, К.Ушинський); педагогіці гри школярів, що будується на засадах теорії гуманістичної педагогіки та психології (Ш.Амонашвілі, Г.Балл, С.Русова, В.Сухомлинський).

Кожна здорова дитина потребує діяльності і до того ж серйозної діяльності. З перших же уроків привчайте дитину полюбити свої дії у різних подіях, спілкуватися зі своїми однолітками,й знаходити приємність в їх виконанні».

Науковці виділяють такі типи ігор: предметні, сюжетні, рольові, ділові, імітаційні, ігри-драматизації, творчі ігри. Головна особливість творчої гри – наявність уявної ситуації, в якій дитина має можливість брати участь. У творчій грі дитина створює навколишню дійсність.

Гра повинна бути вільною та самостійною діяльністю, що виникає за ініціативою дитини. Ці ігри сприяють психологічній розкутості та свободі прояву особистісного «Я». Рухливі та дидактичні ігри розвивають відчуття, діти засвоюють лічбу, розвивається мовлення.

Складовими дидактичної гри є певна педагогічна мета, правила, ігрова дія та навчальне завдання. Дидактична гра як форма ігрового навчання має сенс лише тоді, коли дидактичне навчальне завдання приховане від дитини за ігровою цікавою дією.

Дитина не бачить очевидну мету гри, поставлену педагогом, завдяки присутності ігрових елементів: очікування і несподіванки, загадки, руху. Здібності людини успішно виявляються лише у тій діяльності, яка вимагає розвитку саме цих здібностей.

Відповідно, для розвитку творчих здібностей необхідна діяльність, що містить у собі творчість. Творча діяльність виявляється, передусім, в оригінальності та в розвитку уяви.

Отже, ідеальним для розвитку творчості є навчання з використанням ігрових елементів, адже саме гра (особливо сюжетно-рольова, або творча) навчає таких обов’язкових для розвитку творчості здібностей, як моделювання, порівняння, узагальнення, конкретизація, навчання мистецтва.

Крім того, гра сприяє внутрішній розкутості, без якої не може бути творчості. На основі ігрової діяльності у дитини формується низка психологічних новоутворень.

Це передусім уява та символічна функція свідомості, що дозволяє дитині в своїх діях переносити властивості одних речей на інші. Задовольняючи свою природну, невсипучу потребу в діяльності, під час гри учні «добувають» в уяві все, що недоступне їм у навколишній дійсності.

У захопленні вони не помічають, що навчаються, розвивають фантазію. Разом із тим у дитини виникає осмислена орієнтація у власних переживаннях та їх узагальнення, на основі чого можуть бути сформовані навички їх культурного виявлення.

Найефективнішим способом навчити дитину мислити творчо є гра, і особливо гра розвивальна. Саме завдяки ігровим формам занять вдається залучити навіть пасивних учнів до систематичної розумової праці, дати дитині відчути успіх, повірити в свої сили. Багато дидактичних ігор містять елементи змагання. У них хтось виграє, а хтось програє.

Такі ситуації допомагають формувати в учнів справедливе ставлення і до власних успіхів, і до тих, хто програв. Щоб одна й та сама гра не набридла, через певний час необхідно щось змінювати, ускладнювати завдання, враховуючи засвоєний матеріал, індивідуальні особливості молодших школярів.

Гра дарує щохвилинну радість, задовольняє актуальні невідкладні потреби, а ще – спрямована у майбутнє, тому що під час гри у дітей формуються чи закріплюються властивості, вміння, здібності, що необхідні їм для виконання соціальних, професійних, творчих функцій у майбутньому. І скрізь, де є гра, панує здоров’я, радість дитячого життя.

У процесі ігрової діяльності в учнів виробляється звичка зосереджуватися, самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються, до активної діяльності залучаються навіть найпасивніші учні.

Тому виховання майбутнього діяча відбувається перш за все в грі…» Отже, гра, її організація — ключ до організації виховання. У грі формується низка особливостей особистості дитини, вона являється своєрідною школою підготовки до праці. У грі виробляється спритність, витримка, активність. Це школа спілкування дитини. У грі найповніше виявляються індивідуальні особливості, інтелектуальні можливості, нахили, здібності дітей.

Гра – творчість, гра – праця. Пізнавальні (дидактичні) ігри – це спеціально створені ситуації, що моделюють реальність, з якої учням необхідно знайти вихід. Дидактичні ігри бажано широко використовувати як засіб навчання, виховання і розвитку школярів.

Об’єкт дослідження: ігрова діяльність молодших школярів на уроках курсу «Я досліджую світ»

Предмет дослідження: використання ігрових технологій у процесі навчання молодших школярів.

Мета дослідження полягає в теоретичному обгрунтуванні та апробації методик використання ігрових технологій як однієї з форм організації пізнавальної діяльності школярів при вивченні нового матеріалу на уроках «Я досліджую світ» у початковій школі.

Завдання дослідження:

Провести теоретичний аналіз психологічної та педагогічної літератури з метою виявлення сутності гри.
Вивчити стан практики використання ігрових технологій на уроках у початкових класах.
Виявити педагогічні та методичні основи конструювання та використання ігрових технологій.
Укласти систему дидактичних ігор, що забезпечують оптимальний характер ігрової діяльності та методичні рекомендації щодо її використання.

РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИКОРИСТАННЯ ІГРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

Сутність і функції гри та ігрової діяльності

Гра є одним з найцікавіших видів людської діяльності, провідною діяльністю дошкільника, засобом його всебічного розвитку, важливим методом виховання, її назвали «супутником дитинства», хоч у житті граються не тільки діти, а й дорослі. Дитяча гра – це діяльність, спрямована на орієнтування в предметній і соціальній дійсності, в якій дитина відображає враження від їх пізнання.

Мати дитинство – це передусім мати право на розвиток власної ігрової діяльності, яка є важливою складовою дитячої субкультури. Водночас гра є могутнім виховним засобом, у ній реалізується потреба людської природи.

Сутність дидактичних ігор полягає у вирішенні пізнавальних завдань, поставлених в цікавій формі. Саме вирішення пізнавальної задачі пов’язано з розумовою напругою, з подоланням труднощів, що привчає дитину до розумової праці. Одночасно розвивається логічне мислення дітей. Засвоюючи або уточнюючи в дидактичній грі той або інший програмний матеріал, діти вчаться спостерігати, порівнювати, класифікувати предмети по тих або інших ознаках; вправляти пам’ять, увагу; вчаться застосовувати чітку і точну термінологію, зв’язно розказувати; описувати предмет, називати його дії і якості; проявляють кмітливість, винахідливість.

У світі освіту спрямовано всебічний розвиток особистості дитини потенціал якої визначається загальною культурою, що включає високу моральність, відповідальність, комунікабельність, толерантність. Розвиток цих якостей у молодших школярів дає можливість підвищити ступінь їхньої адаптивності в нових, швидко мінливих соціальних умовах.

Саме сукупність особистісної, соціальної та професійної успішності виражає індивідуальні потреби особистості в галузі загальної освіти, у тому числі й початкової. Це зумовило актуальність, обраної мною теми дослідження т.я. у педагогіці сьогодні набуває особливого значення проблема активізації навчальної діяльності із застосування різних способів впливу на учнів.

Ігрова діяльність є складним системним утворенням, структура якого охоплює мотиваційно-цільовий, змістовий, процесуально-операційний, контрольно-оцінний та результативний компоненти.

Щоб ігрова діяльність на уроці проходила ефективно і давала бажані результати, необхідно нею керувати, забезпечивши виконання таких вимог :

Готовність учнів до участі в грі. (Кожний учень повинен засвоїти правила гри, чітко усвідомити мету її, кінцевий результат, послідовність дій, мати потрібний запас знань для участі у грі).

Забезпечення кожного учня необхідним дидактичним матеріалом.

Чітка постановка завдання гри. Пояснення гри – зрозуміле, чітке.

Складну гру слід проводити поетапно, поки учні не засвоять окремих дій, а далі можна пропонувати всю гру і різні її варіанти.

Дії учнів слід контролювати, своєчасно виправляти і спрямовувати, оцінювати.

Не можна допускати приниження гідності дитини (образливі порівняння, оцінка за поразку в грі, глузування тощо).

Гра має багатовікову історію. Аналіз змісту ігор дітей різних народів і епох наводить на висновок, що гра виникла після праці й на її основі. Очевидно, тому в іграх дітей первісних людей відображена війна, полювання, землеробські процеси.

Наслідуючи в грі діяльність дорослих, діти оволодівають найпростішими трудовими навичками і всім тим, що чекає їх у дорослому житті. Також, на думку більшості дослідників, ігри виконують тренувальну функцію в онтогенезі. Найпоширеніша думка про функції гри як про тренування навичок «дорослих» дій. Саме про це пише А. Н. Леонтьев у роботі «Психологічні основи дошкільної гри».

У ході діяльності дитини виникає суперечність між бурхливим розвитком у неї потреби у дії з предметами, з одного боку, і розвитком здійснення дій, операцій – з іншого.

Дитина хоче сама керувати автомобілем, вона сама хоче гребти на човні, але не може здійснити цієї дії тому, що не володіє і не може оволодіти тими операціями, які потрібні реальними предметними умовами данної дії … це протиріччя … може вирішитися у дитини тільки в одному єдиному типі діяльності, а саме в ігровій діяльності, у грі … » [].

Н.Кудикіна обґрунтувала модель структури ігрової діяльності, що представляє собою системно упорядковану сукупність взаємопов’язаних і взаємозалежних компонентів: мотиваційно-цільового, який передбачає зацікавленість подіями навколишнього середовища, емоційну зацікавленість діяльністю дорослого, бажання наслідувати; процесуально операційного, який включає розумові процеси, предметно-практичні ігрові дії з урахуванням матеріальних умов гри, міжособистісну комунікацію; змістового, який забезпечує відображення впливів навколишнього середовища, інформацію з літературних та інших джерел; контрольно-оцінного, який передбачає встановлення відповідності між уявною роллю та власним умінням відтворити власне уявлення, задоволення або незадоволення від перевтілення, бажання внести корективи в подальші ігри; результативного, який формує чуттєво-практичний досвід особистості, уточнює уявлення та збагачує знаннями, досвідом колективної взаємодії, передбачає набуття навичок розв’язування конфліктів, умінь перетворювати матеріальне середовище тощо [3].

На мій погляд, найбільш актуальним питанням освітнього процесу у початковій школі є підвищення рівня активності учнів та підтримання постійної зацікавленості школярів у вивченні явищ природи. Саме активний учень здатний співпереживати та дбайливо ставитися до природи. У дошкільному віці основним видом діяльності дітей є гра, яка надає великі можливості для спілкування та імітації дорослої діяльності.

З приходом до школи провідним видом діяльності стає навчання. Однак різка зміна діяльності дитини під час переходу до школи з дитячого садка, може негативно позначитися на її психологічному стані. Навчальна діяльність має «виростати» з ігрової діяльності. Таким чином, на період навчання молодшого школяра гра повинна займати важливе місце.

В.О. Сухомлинський виступав за те, щоб прекрасний світ природи, гри, казки, що існував перед дитиною до школи, не припиняв існувати перед нею, коли вона заходила до класу. Молодший школяр лише тоді по-справжньому полюбить школу, клас, коли педагог зможе зберегти йому ті радості, які він мав у ранньому дитинстві.

Одним із таких засобів збереження цієї радості є грамотно складена гра, яка сприяє організації навчального процесу та засвоєнню нових знань. Педагогічні ігри відрізняються від просто ігор тим, що мають усвідомлену, поставлену мету навчання, виховання і відповідну їй педагогічним результатом. Вчитель у явному вигляді ставить завдання гри та закладає в неї навчально-виховну спрямованість.

Ігрові технології є однією з унікальних форм виховання, які дозволяють вчителю зробити цікавими та захоплюючими не тільки роботу учнів на творчому рівні, а й засвоєння основних базових моральних понять. Таким чином, якщо ми включимо освітній зміст до оболонки гри, то намагатимемося вирішити одну з основних проблем педагогіки — проблему формування активності молодших школярів у процесі навчальної діяльності.

Ігрові технології в нашому дослідженні я розглядаю як ефективний спосіб активізації навчальної діяльності молодшого школяра, а гру вважаю одним із провідних видів діяльності дітей цього віку. Використання ігрових технологій у навчальному процесі допомагає активізувати діяльність дитини, розвиває її пізнавальну активність, спостережливість, увагу та інші психічні процеси, підкріплює інтерес до нових знань, розвиває творчу уяву, образне мислення, знімає втому у дітей у момент навчання, оскільки гра робить цей процес цікавішим для дитини

Л. С. Виготський ще в 20-х роках минулого століття звернув увагу на зміну змісту і динаміки дитячої гри. Одна з глав цієї книги Л. С. Виготського «Педагогічна психологія» містить дослідження педагогічного значення гри.

«… Уже давно виявлено, – пише Л. С. Виготський, – що гра не представляє з себе чогось випадкового, вона незмінно виникає на всіх стадіях культурного життя в найрізноманітніших народів і представляє фатальну і природну особливість людської природи. Ігри організують вищі форми поведінки, бувають пов’язані з роздільною здатністю досить складних завдань поведінки, вимагають від гри напруги, кмітливості і винахідливості, спільного і комбінованої дії самих різних здібностей і сил.

Польський дослідник Стефан Шуман відзначає, що гра – характерна і своєрідна форма активності дитини, завдяки якій він вчиться і набуває досвіду. Шуман вказав на той факт, що гра спонукає в дитині найвищі емоційні переживання і активізує його найглибшим чином. Згідно Шуману, гру можна сприймати як процес розвитку , спрямований своєрідним чином на формування спостережливості, уяви, понять і навичок.

Гра настільки багатофункціональна, оригінальна, унікальна, її кордони настільки великі і прозорі, що дати їй якесь чітке, лаконічне визначення, напевно, просто неможливо. Багато пояснення гри, якими володіє наука, неточні, неповні, іноді й просто невірні.

Нідерландський філософ культури Йохан Хейзінга так дивиться на цю проблему: «Мабуть, можна було б прийняти одне за іншим всі перераховані токування, не впадаючи при цьому в обтяжливу плутанину понять. Звідси випливає, що всі ці пояснення вірні лише почасти. Якщо хоч одне з них було вичерпним, воно виключало б всі інші або, як вищу єдність охоплювало їх і вбирала в себе» [].

Гра – це вид діяльності в умовах ситуацій, спрямованих на відтворення і засвоєння суспільного досвіду, в якому складається й удосконалюється самоврядування поводженням. Більшість ігор відрізняє наступні риси []

вільна розвиваюча діяльність, що вживається лише за бажанням дитини, заради задоволення від самого процесу діяльності, а не лише від результату (процедурне задоволення);

творчий, значною мірою імпровізаційний, активний характер цієї діяльності («поле творчості»);

емоційна піднесеність діяльності, суперництво, змагальність, конкуренція («емоційне напруження»);

наявність прямих або непрямих правил, що відображають зміст гри, логічну та тимчасову послідовність її розвитку.

На думку С. А. Шмакова, як феномен педагогічної культури гра виконує такі важливі функції:

Функція соціалізації.

Гра – є сильний засіб включення дитини в систему суспільних відносин, засвоєння ним багатств культури.

Дедалі більше дискусій ведеться щодо діяльнісного підходу освіти. Абсолютно кожна активність людини може бути названа діяльністю. Людська активність тільки в тому випадку є діяльністю, якщо вона призводить до суттєвого перетворення ситуації, предмета, створення чогось нового у цьому перетворенні []. Сучасне постіндустріальне суспільство ставить перед освітою нові завдання: його підсумком має стати «не якийсь предметний результат, а дитина, яка буде успішною» []. В умовах особливу актуальність набуває проблема активізації навчальної діяльності,

Функція міжнаціональної комунікації.

Гра дозволяє дитині засвоювати загальнолюдські цінності, культуру представників різних національностей, оскільки «гри національні і в той же час інтернаціональні, міжнаціональні.

Функція самореалізації дитини у грі як «полігоні людської практики».

Гра дозволяє, з одного боку, побудувати і перевірити проєкт зняття конкретних життєвих труднощів у практиці дитини, з іншого – виявити недоліки досвіду.

Комунікативна функція гри яскраво ілюструє той факт, що гра – діяльність комунікативна, що дозволяє дитині ввійти в реальний контекст складних людських комунікацій.

Діагностична функція гри надає можливість педагогові діагностувати різні прояви дитини (інтелектуальні, творчі, емоційні та ін.) У той же час гра – «поле самовираження», в якому дитина перевіряє свої сили, можливості у вільних діях, самовиражає і самостверджує себе.

Терапевтична функція гри полягає у використанні гри як засобу подолання різних труднощів, що виникають у дитини в поведінці, спілкуванні, навчанні.

«Ефект ігрової терапії визначається практикою нових соціальних відносин, які дитина отримує у рольовій грі. Саме практика нових реальних відносин, в які рольова гра ставить дитину як з дорослим, так і з однолітками, відносин свободи і співпраці, натомість відносин примусу і агресії, призводить зрештою до терапевтичного ефекту »[]

Функція корекції – є внесення позитивних змін, доповнень до структури особистісних показників дитини. У грі цей процес відбувається природно, м’яко.

Крім вищенаведеного, необхідно наголосити і про виховуючу роль гри. Гра має значення і для формування дружного колективу, і для формування самостійності, позитивного відношення до праці, для виправлення деяких відхилень в поведінці окремих дітей і для багато чого іншого. Всі ці виховуючі ефекти спираються як на свою підставу, на той вплив, який гра дає на психічний розвиток дитини, на становлення його особистості.

Навчальний курс «Я досліджую світ» надає можливість формувати світогляд учнів на початковому ступені навчання завдяки інтеграції змісту природничих та гуманітарних наук. Весь навчальний курс виступає у вигляді сприятливого підґрунтя для розвитку пізнавальної активності та активізації навчальної діяльності молодшого школяра [].

Таким чином, можемо зробити висновок, що навчальна діяльність, як і ігрова діяльність це початковий вид діяльності, що історично виділився з праці. Її виділення характеризується появою теоретичного знання, зміст якого лише у деякій частині проявляється у окремих практичних діях і яке, може бути повністю засвоєно у процесі оволодіння цими діями.

1.2 Теорія та класифікація ігор. Психолого-педагогічні основи формування навчальної діяльності молодшого школяра

Суспільство потребує людей нової генерації. А тому є необхідність застосувати під час викладання шкільних предметів, зокрема інтегрованого курсу «Я досліджую світ» таких інноваційних технологій, які б збуджували творчість учнів, створювали атмосферу розкутості, емоційного піднесення.

Феномен гри привертав до себе увагу мислителів, філософів, соціологів, психологів і педагогів упродовж усієї історії людства. Філософсько–культурологічні та педагогічні підходи до гри як до засобу взаємодії людини зі світом розробляли видатні мислителі минулого Аристотель, Платон, Я.Коменський, Дж.Локк, Ж.-Ж.Руссо, Г.Сковорода, Г.Спенсер, Ф.Шиллер; філософське трактування зародження й значеннягри розкрили у своїх працях Г.Гегель, І.Зязюн, М.Каган, П.Лавров, М.Семашко та ін.Одним із видів інноваційних технологій є ігрові технології. Їх використання на уроках у початковій школі відповідає природним потребам дитини, адже за своєю природою гра –це найвластивіша форма життєдіяльності дітей.

У дитячому віці саме в грі відбувається вільний розвиток особистості. У грі за власними правилами діти відчувають себе дійсно вільними і усвідомлюють власне життя як свій вибір[]

Зробити серйозне заняття для дитини цікавим–ось завдання початкового навчання. Кожна здорова дитина потребує діяльності і до того ж серйозної діяльності. З перших же уроків привчайте дитину полюбити свої різних подіях, виконувати будь-які дії, спілкуватися зі своїми однолітками обов'язки й знаходити приємність в їх виконанні.

Ігрові технології навчання відрізняються від інших технологій:

● гра –добре відома, звична й улюблена форма діяльності для людини будь-якого віку;

● гра –ефективний засіб активізації. У грі легше долати труднощі, перешкоди, психологічні бар'єри;

● гра мотиваційна за своєю природою (щодо пізнавальної діяльності вона вимагає від учнів ініціативності, творчого підходу, уяви, цілеспрямованості);

● гра дозволяє передавати знання, уміння, навички;гра багатофункціональна, її вплив на учня неможливо обмежити одним аспектом;

● гра –переважно колективна, групова змагальна форма роботи Суперником може бути як сам учень (переконання себе, покращення свого результату), такі інша особа;

● гра має кінцевий результат. Учасник заслуговує на приз: матеріальний, моральний (грамота, широке оголошення результату, заохочення), психологічний (самоствердження, самооцінка);

● гра має чітко поставлену мету й відповідний педагогічний результат[2].

Іри поділяються:-за кількісним складом:

індивідуальні, групові, парні;

-за тривалістю проведення:

ігри –мініатюри, ігри –епізоди, ігри–заняття;

-за складністю;

-за використовуваним матеріалом;

-за характером і формою поведінки;

-за способом проведення[].

Ігри мають спільні вимоги до проведення: якщо гра розпочалася, ніхто не має права втручатися й змінювати її хід (слід лише коригувати дії учасників, якщо вони змінюють мету гри), наприкінці кожної гри мету аналізують і обговорюють, констатують і оцінюють результати (словесно).

Використання ігрових технологій на уроках інтегрованого курсу «Я досліджую світ» активізують увагу, підвищуючи інтерес до вивчення предмета.

Під час занять доцільно використовувати такі види ігор, як:

● ігрові моменти -важливий засіб я к для підсилення інтересу дітей до навчальної діяльності, розвитку мотивації учнів початкової школи дидактичні ігри;

● ігри-вправи –кросворди, ребуси, вікторини, сюжетно-рольові ігри, ігри із набором шести цеглинок LEGO.

● ігрова дискусія. Передбачає колективне обговорення спірного питання, обмін думками, ідеями між кількома учасниками. ігри-драматизації;

● ігрова ситуація. Основою цього методу є проблемна життєва ситуація, створена в межах тієї чи іншої гри, з умовними, вигаданими, ігровими правилами, вправи–тренінги;

● рольова гра. Рольові ігри, на відміну від шкільних завдань, дозволяють учням вивільняти творчу енергію більш активним і доброзичливим способом. Вони є безпечною моделлю реальних життєвих ситуацій, з яких діти можуть багато чого довідатися про навколишній світ і про себе.

● дидактична гра –не самоціль, а засіб навчання і виховання. Мета дидактичних ігор -сформувати в учнів уміння поєднувати теоретичні знання з практичною діяльністю[].

Ігри-подорожі спрямовано на більш чітке закріплення навчального матеріалу, надає можливість школярам встановлювати взаємозв'язку. Активізація молодших школярів також здійснюється за допомогою цікавого сюжету гри, особистою участю школярів, їх усними повідомленнями, переживаннями, емоціями. Педагогічна мета цих ігор полягає в посиленні вражень і звертає увагу дітей те що, що перебуває поруч, але не помічається ними.

Ігри-доручення. У цих ігор лежать події з предметами, іграшками, словесні доручення. Ігрове завдання та ігрові дії в них засновані на пропозиції щось зробити: «Допоможи зайчику порахувати, скільки морквин у нього в кошику?», «Допоможи Каті вибрати телефон пожежної служби».

Ігри-припущення «Чи правильно вчинив Петя…?» або «Що б я зробив у цій ситуації…». Ігрові дії визначаються завданням і вимагають від учнів доцільної передбачуваної дії відповідно до поставлених умов або спеціально створених йому обставин. Діти висувають свої припущення, що констатують або узагальнено-доказові. Ці ігри вимагають уміння співвіднести знання з обставинами, встановлення причинних зв'язків. У них міститься і елемент змагання: «Який ряд зробить це швидше?».

Такі ігри, як «гра — загадка» несуть сенс тим, що загадки створювалися самим народом, входили в обряди, ритуали, включалися у свята. Вони використовувалися для перевірки знань, винахідливості та фактичних знань дітей. Сьогодні загадки, їх загадування та відгадування виступають у вигляді навчальної гри. Відмінною ознакою загадки є хитромудрий опис, який потрібно розшифрувати (відгадати та довести). Опис це лаконічно і часто оформляється як питання чи закінчується ним.

Ігри-бесіди (діалоги). В основі цієї гри лежить міжособистісне спілкування вчителя з учня, учнів з учителем та самих учнів один одним. Це спілкування має певний характер ігрового навчання та ігрової діяльності дітей. У грі-бесіді вчитель часто використовує роль відомого дітям персонажа і тим самим не тільки зберігає ігрове спілкування, а й посилює його радість, бажання повторити гру.

О.В. Зимний [] писав, що навчальною буде гра, де учні беруть участь у ній, набувають нових знань, умінь і навичок або змушені набути їх у підготовчий період гри. Причому він вважав, що результат засвоєння знань буде тим кращим, чим чіткіше буде виражений мотив пізнавальної діяльності не тільки в грі, але й у змісті матеріалу.

Контролюючою буде гра, дидактична мета якої полягає у повторенні, закріпленні, фактичних знань учнів. Для участі в ній кожному учневі потрібна певна підготовка.

Узагальнюючі ігри потребують інтеграції знань. Вони сприяють встановленню міжпредметних зв'язків, спрямовані на придбання умінь діяти у різних поставлених навчальних ситуаціях. Проте, перелічені типи ігор не вичерпують, звісно, весь спектр можливих ігрових методик. Але на практиці найчастіше використовуються зазначені ігри, або в «чистому» вигляді, або в поєднанні з іншими видами ігор: рухливими, сюжетно-рольовими та ін. дітям.

Але традиційне класно — урочне навчання у школі може стати нудним та одноманітним. Монотонність - одна з основних причин зниження мотивації до вчення []. Шанс змінити ситуацію дає гра.

На підставі вищесказаного ми можемо зробити висновок, що дидактичні ігри можуть бути корисні для розуміння та осмислення нового матеріалу, засвоєння та узагальнення, встановлення зв'язків між поняттями, вираження власних думок та мови. Вони можуть допомогти активізувати навчальну роботу у класі, підвищити активність та ініціативу школярів; вміння дотримуватись правил; створювати відчуття свободи та розкутість, особливо нервовим, слабким та невпевненим у собі дітям; формувати почуття колективізму у класі.

На основі ігрової діяльності у дитини формується низка психологічних новоутворень. Це передусім уява та символічна функція свідомості, що дозволяють дитині в своїх діях переносити властивості одних речей на інші. Задовольняючи свою природну, невсипучу потребу в діяльності, під час гри учні «добувають» в уяві все, що недоступне їм у навколишній дійсності.

Гра є невід'ємною складовою уроку в початковій школі. Цінність методу розвитку та виховання грою полягає у тому, що в ігровій діяльності освітня, розвивальна і виховні функції тісно взаємодіють.

Формувати вміння вчитися необхідно абсолютно кожній людині протягом усього свого життя. Так, про людину, яка не опанувала, предметно-маніпулятивну співпрацю говорять, що у неї «обидві руки — ліві», або придбання будь-якої іншої ручної вмілості дається їй важко. Людина, яка не навчилася чи розучилася грати, страждає бідністю уяви, що обмежує її творчі можливості. А несформованість навчального співробітництва може призвести до невміння вчитися, тобто. все життя вдосконалювати себе у сфері мислення та діяльності [].

Навчальна діяльність не розвиває ті здібності, які в основі своєї нерефлексивні - довірливість, наслідуваність, фантазування з нульовим індексом реальності. Ці здібності розвиваються в інших видах діяльності, які можуть бути також наповнені через навчальну діяльність, але в жодному разі не замінені нею [].

Як відомо, навчальна діяльність за своєю суттю тісно пов'язана саме з продуктивним чи творчим мисленням учня. Творчий підхід у самостійні роботи нині організовуються у початковій школі щодо будь-якого з навчальних предметів. За виконання цих робіт учні з необхідністю здійснюють самостійний пошук шляху вирішення завдання, розглядають його різні можливі варіанти ].

У зв'язку з цим початкове навчання має бути спрямоване на вирішення цього важливого завдання сучасної школи — формувати у молодших школярів творче ставлення до навчальної діяльності.

Підсумовуючи, можемо дійти висновку, що навчальна діяльність розвиває лише власні новоутворення, а вдосконалення всіх дошкільних досягнень психічного розвитку має відбуватися у навчальній формі. Можна сказати, що навчальна діяльність розвиває у молодших школярів здатність до рефлексії, що дозволяє відокремлювати відоме від невідомого та за допомогою гіпотез щодо невідомого звертатися до підстав власної дії та дій партнера щодо спільного вирішення нових завдань (цім партнером може бути і одноліток, і вчитель). Сьогодні є безліч ігрових технологій, які сприяють активізації навчальної діяльності.

Навчальна гра як технологія навчання завжди цікавила вчених та практиків. Як педагогічна технологія гра цікава тим, що відтворює емоційне піднесення, а потреби гри орієнтовані процес здійснення сенсу цієї діяльності. Якщо розкривати сутність ігрових технологій, слід зазначити такі складові:

• мотиваційний;

• орієнтаційно-цільовий;

• змістовно-операційний;

• ціннісно-вольовий;

• оцінний.

Отже, підсумовуючи можна дійти висновку, що основними чинниками, які впливають на формування активності навчальної діяльності є: соціально-психологічна атмосфера у класі, духовний вплив колективу, соціально-психологічний феномен дружби, взаємна прихильність, почуття симпатій і антипатій.

1.3 Ігрові педагогічні технології. Ігрові мотиви і організація ігор

Ігрові технології як вид педагогічних технологій це сукупність прийомів організації педагогічного процесу у формі різних педагогічних ігор. Педагогічна гра характеризується тим, що вона спрямована на досягнення мети навчання та виховання, на конкретний педагогічний результат. Ігрова форма занять та позаурочних заходів створюється за допомогою ігрових прийомів та ситуацій, що виступають як спонукання, стимулювання до різних видів діяльності. Говорячи, про ігри як про спосіб активізації навчальної діяльності у молодших школярів на уроках «Я досліджую світ», то вони мають бути спрямовані на відтворення та засвоєння суспільного досвіду, в якому складається та вдосконалюється керування поведінкою, формуються соціальні відносини між людьми, відбувається обмін інформацією, досвідом.

До ігрових технологій також відноситься дидактична гра. Історично цей вид діяльності дітей, полягає у відтворенні дій дорослих та відносин між ними та спрямований на орієнтування та пізнання предметної та соціокультурної дійсності. Така гра є одним із засобів фізичного, розумового та морального виховання дітей. Ігрові технології у нашому дослідженні ми розглядаємо як ефективний засіб активізації навчальної діяльності у молодших школярів.

Молодший шкільний вік - це початок становлення мотивації навчання. Формувати мотивацію потрібно на кожному уроці. Уроки «Я досліджую світ» цікаві для дітей завдяки своєму різноманіттю, оскільки предмет інтегрований, а для підтримки цього інтересу найбільш доцільно використовувати дидактичну гру. Такий педагогічний засіб, як дидактична гра, активізує розумові операції учнів, формує в них пізнавальний інтерес до набуття нових знань, змагальної діяльності та прагнення до перемоги, що сприяє формуванню стійкої навчальної мотивації у молодших школярів на уроках «Я досліджую світ».

Таблиця 1. Педагогічні завдання дидактичних ігор для активізації навчальної діяльності в учнів 3 класу під час уроків «Я досліджую світ»

Назва гри	Завдання	Заплановані результати
«Харчовий ланцюжок»	Формувати в дітей вміння взаємодіяти одне з одним. Розвивати в них можливість оцінити свої переваги, діалогічну мову, уміння мислити логічно та швидкість реакції.	Сформовано вміння домовлятися один з одним, вміння вести діалог (діалогічне мовлення), логічне мислення.
«Секретна тварина»	Формувати вміння контролювати емоції, взаємодіяти у групі, вести діалог. Розвиток уваги, спостережливості, вміння з опису зображати предмет.	Сформовано вміння контролю емоцій, розрізнення їх та діалогічна мова.
«Ці різні квіти»	Закріпити фактичні знання дітей про кімнатні та дикорослі квіти. Розвинути пізнавальну активність дітей, вміння використовувати у роботі раніше отримані знання.	Сформовано такі вміння як: взаємодіяти у поставлених ситуаціях, навчилися слухати одне одного, працювати у парах.
«Товари- послуги»	Формувати в дітей віком вміння взаємодіяти друг з одним, формувати поняття про економіку, вміння досягати поставленої мети і поважати думку кожного.	Сформовано вміння ухвалення загального рішення, діалогічне мовлення, вміння досягати поставленої мети.
«По порядку»	Формувати вміння дітей класифікувати дні тижня та взаємодіяти у проблемно – пошукових ситуаціях	Сформовано вміння взаємодії у проблемно – пошукових ситуаціях, вміння домовлятися та йти на компроміс.
«12 місяців»	Сформувати міжособистісні відносини, вміння взаємодіяти, домовлятися (діалогічна мова), почуття відповідальності, закріпити уявлення учнів про пори року та їх послідовність.	Частково сформовані міжособистісні відносини, проте, вміння взаємодіяти один з одним у поставлених ситуаціях ще потребують коригування
«Звідки лист?Неуважний листоноша»	Сформувати міжособистісні стосунки, вміння спілкуватися (комунікабельність), діалогічне мовлення, вміння розуміти один одного і чути. Сформувати уявлення учнів про живу природу різних континентів.	Сформовано міжособистісні стосунки, уміння спілкуватися, вести діалог (діалогічна мова).

Наведемо опис деяких ігор.

«Харчовий ланцюжок» (групова)

Перед початком гри розподіліть між дітьми такі ролі: сонце (1 людина); трава (6 осіб); мишки (3 особи); лисиця (1 людина). Сонце бере в руки тарілку з печивом (12 штук) і передає "енергію" траві - по 2 печива кожній травинці. Одне печиво кожна травинка з'їдає — частина отриманої від сонця «енергії» витрачається для підтримки життєвих процесів самої рослини, а друге — передає мишкам. Таким чином, кожна мишка отримує також по два печива. Частина «енергії» (одне печиво) мишка витрачає , а частина (друге печиво) — віддає лисиці. Таким чином, у лисиці виявляється три печива. Частину «енергії» лисиця витрачає на себе, а частину, що залишилася, може передати тому, хто зможе з'їсти лисицю.

«12 місяців» (групова).

Потрібно картинки із зображенням природи та написами місяців (можна скористатися ілюстраціями з календарів природи). На дошці зображення природи в різні місяці. Діти розбиваються на дві команди. По черзі вони повинні швидко виходити до дошки вибирати картинку, яка символізує певний місяць і перемістити її на крило дошки. Виграє команда, яка швидко та правильно розставить усі 12 місяців.

«На галявині» (групова)

У дітей картинка із зображенням грибів, лісових дерев та тварин, які слугуватимуть підказками для визначення назви грибів. На партах картки – гриби. Робота у групах по 4 особи. На групу дається по 3-4 гриби. Діти повинні знайти «свої» гриби на картинці та визначити, як вони називаються. На малюнку гриби розподілені таким чином, що під березою намальований підберезник, під осикою — підосичник, на пеньку — опеньки, там де «біжить лисиця» — лисички, поруч із їжачком — білі, окремо — мухомор, на самому видному місці — поганки.

"Жива - нежива" (індивідуальна)

Картки по 6-10 штук на людину, лист білого паперу формату А4 розділений вздовж на дві половини. У дітей картки із зображенням живої та неживої природи. Дітям дається завдання розподілити картки в такий спосіб, щоб у верхній частині листа були картинки із зображенням живої природи, а в нижньій — неживої природи. Виготовляються картки із зображенням живої та неживої природи за варіантами, тобто, у дітей 1 та 2 варіанти картки не повинні збігатися. Перевіряються також за варіантами. Виграють ті діти, які правильно та швидко розподілять картки на аркуші.

«Вершки та корінці» (індивідуальна)

У дітей аркуші формату А4 (за кількістю дітей) на яких зображені наземна та підземна частини рослин. У два стовпчики намальовані в одному підземна частина рослини, а в іншому стовпчику наземна частина рослини. Дітям треба поєднати вершки з потрібними корінцями. Виграє той, хто швидко і правильно впорається із завданням.

Перелічені педагогічні ігри спрямовані на підвищення активізації навчальної діяльності у молодшому шкільному віці. Проведені мною дидактичні ігри під час уроків «Я досліджую світ» показали, що їх застосування дозволило досягти запрограмованих результатів.

На підставі вищесказаного ми зробили висновок, що ігрові технології є однією з унікальних форм виховання, які дозволяють зробити навчання справою цікавою і захоплюючою.

За допомогою дидактичних ігор засвоєння основних базових знань під час уроків «Я досліджую світ» стає більш продуктивним. Тобто, якщо ми внесемо освітній факт до ігрової оболонки, то зможемо вирішити одну з головних проблем педагогіки — проблему активізації навчальної діяльності. Ігрові технології в нашому дослідженні ми розглядаємо як ефективний засіб активізації навчальної діяльності на уроках «Я досліджую світ», оскільки для молодшого школяра гра продовжує залишатися одним із провідних видів діяльності.

Саме ігри найбільше подобаються молодшим школярам. Під час їх проведення формуються екологічні знання та турботливе ставлення до природи. Ігри та вікторини екологічної тематики стимулюють інтерес учнів до проблем навколишнього середовища і надають урокам яскравого забарвлення. Головна мета екологічних ігор: розвинути в учнів потребу в спілкуванні з природою, опанувати норми екологічно грамотної поведінки, усвідомити багатогранну цінність природи, сформувати потребу в природоохронній діяльності, почуватися частинкою природи, Землі та Всесвіту [].

Один із різновидів дидактичних ігор є рольові ігри. Багаторічний досвід роботи вчителів початкових класів з молодшими школярами переконує, що особливий інтерес до вивчення Я досліджую світ проявляється під час використання у навчально-виховному процесі рольових ігор. Саме такий різновид ігор дозволяє учням діяти як у реальному житті. Важливо пам’ятати, що кожен учасник повинен чітко знати свою роль і гру в цілому. Мета рольової гри: вивчити ставлення до конкретної життєвої ситуації; набути досвіду під час гри; допомогти здобути необхідні екологічні знання через відчуття і досвід. Дуже важливим в рольовій грі є розподілення часу. На пояснення виділяється 10-15%, на роботу в малих групах – 15-25%, на презентацію та обговорення – 40-50%, на підбиття підсумків – 15% [].

Використання екологічної казки на уроках інтегрованого курсу «Я досліджую світ» є одним із найпопулярніших методів.

Взагалі казку вважають однією з найдоступніших та найпривабливіших форм розкриття взаємозалежностей та взаємозв’язків у природному середовищі. Через казковий та захоплюючий сюжет дитина легше сприймає та засвоює екологічні знання, складні механізми взаємодії живих організмів між собою та неживою природою. Будь-яка казка завжди викликає у молодших школярів особливе зацікавлення. Їм хочеться щоб рослини та тварини вміли розмовляти між собою, а також з дітьми. Враховуючи потреби та інтерес учнів вчителю слід намагатися у казкових сюжетах розкривати анатомічні, фізіологічні та екологічні особливості тварин і рослин, їх взаємозалежність один від одного, пояснювати в доступній мові екологічні проблеми, складні причинно-насідкові зв’язки тощо. Казка виступає допоміжним засобом в екологічному вихованні молодших школярів. Мета екологічної казки – навчити дітей жити за законами природи, формувати відповідне ставлення до всього живого, спонукати до добрих справ, а також виховувати вміння піклуватися та охороняти навколишнє середовище. Розробка конспекту уроку інтегрованого курсу «Я досліджую світ» з використанням авторської казки представлено в Додатку .

Отже, гра, її організація – ключ в організації виховання. Гра вимагає від дітей уяви, вміння швидко знаходити правильне рішення. Дидактична гра - це практична групова вправа з вироблення оптимальних рішень, застосування методів і прийомів у штучно створених умовах, що відтворюють реальну обстановку. Під час гри в учня виникає мотив, суть якого полягає в тому, щоб успішно виконати взяту на себе роль.

Захоплення грою мобілізує розумову діяльність, полегшує виконання задачі. Задача педагога полягає у тому, щоб знайти максимум педагогічних ситуацій, в яких може бути реалізовано прагнення дитини до активної пізнавальної діяльності. Педагог повинен постійно удосконалювати процес навчання, що дозволяє дітям ефективно і якісно засвоювати програмний матеріал. Тому так важливо використовувати ігрові елементи і гру на уроках.

Успіх проведення гри залежить від дотримання вимог: ігри мають відповідати навчальній програмі; ігрові завдання мають бути не надто легкими, проте й не дуже складними; відповідність гри віковим особливостям учнів; різноманітність ігор; залучення до ігор учнів усього класу. [2]

Гра належить до традиційних і визнаних методів навчання виховання, дошкільників, молодших школярів і підлітків. Цінність цього методу полягає в тому, що в ігровій діяльності освіти розвиваюча й виховна функція діють у тісному взаємозв’язку. Гра як метод навчання організовує, розвиває учнів, розширює їхні пізнавальні можливості, виховує особистість [1].

Ігрова технологія будується як цілісне утворення, що охоплює певну частину навчального процесу та об’єднане загальним змістом, сюжетом, персонажем. При цьому ігровий сюжет розвивається паралельно основному змісту навчання, допомагає активізувати навчальний процес, засвоювати ряд навчальних елементів. Складання ігрових технологій з окремих ігор і елементів – турбота кожного вчителя початкової школи.

У вітчизняній педагогіці є цілий ряд таких ігрових технологій («Сам Самич» В. Рєпкіна, Муммі-троль, персонажі «Чарівника Смарагдового міста», «Пригоди Буратіно»). Ігрові мотиви, ігрові форми навчання, як жодна інша технологія, сприяють використанню різних способів мотивації. Мотиви спілкування: учні, спільно вирішуючи завдання, беручи участь у грі, вчаться спілкуватися, ураховувати думку товаришів; спільні емоційні переживання під час гри сприяють зміцненню міжособистісних відносин.

Моральні мотиви: у грі кожен учень має виявити себе, свої знання, уміння, свій характер, вольові якості, своє ставлення до діяльності, до людей. Пізнавальні мотиви: кожна гра має близький результат , стимулює учня до досягнення мети й усвідомлення шляху досягнення мети; у грі команди чи окремі учні. Результат залежить від самого гравця, рівня його підготовленості, здатностей, витримки, умінь, характеру; знеособлений процес навчання у грі здобуває особистісне значення.

Учні приміряють соціальні маски, поринають в історичну обстановку й відчувають себе частиною досліджуваного історичного процесу; ситуація успіху створює сприятливе емоційне тло для розвитку пізнавального інтересу. Невдача сприймається не як особиста поразка, а як поразка у грі й стимулює пізнавальну діяльність; змагальність - невід’ємна частина гри - притягальна для дітей; у грі завжди є якесь таїнство – не отримана відповідь, що активізує розумову діяльність учня, штовхає на пошук відповіді; думка шукає вихід, вона спрямована на рішення пізнавальних завдань.

До педагогічних підходів організації дитячих ігор необхідно віднести ряд таких моментів. Вибір гри в першу чергу залежить від того, яка дитина, що їй необхідно, які виховні завдання вимагають свого розв'язання. Якщо гра колективна, необхідно добре знати, який склад граючих, їх інтелектуальний розвиток, фізична підготовленість, особливості віку, інтереси, рівні спілкування й сумісності тощо.

Мета гри перебуває за межами ігрової ситуації, і результат гри може виражатися у вигляді зовнішніх предметів і всіляких виробів «продуктів» художньої творчості, нових знань. Гра здатна виступати засобом отримання чогось, хоча джерелом її активності є завдання, добровільно взяті на себе особистістю, ігрова творчість і дух змагання. В іграх дитиною здійснюються цілі декількох рівнів, взаємозалежних між собою.

Найперший рівень – задоволення від самого процесу гри. У цій меті відбита установка, що визначає готовність до будь-якої активності, якщо вона приносить радість. Мета другого рівня – функціональна, вона пов’язана з виконанням правил гри, розігруванням сюжетів, ролей. Мета третього рівня відбиває творчі завдання гри - розгадати, угадати, розплутати, домогтися результатів.

Пропозиція гри дітям. Головне завдання у пропозиції гри полягає в порушенні інтересу до неї, у такій постановці питання, коли збігаються цілі виховання й бажання дитини. У пропозицію гри входить пояснення її правил і техніки дій. Пояснення гри є моментом дуже відповідальним. Гру варто пояснювати коротко й точно, безпосередньо перед її початком. У пояснення входять назва гри, розповідь про її зміст і пояснення основних і другорядних правил, у тому числі розрізнення граючих, пояснення значення ігрових аксесуарів.

Обладнання й оснащення ігрової площі, її архітектура. Місце гри має відповідати її сюжету, змісту, підходити за розміром для кількості граючих, бути безпечним, гігієнічно нормативним, зручним для дітей; не мати відволікаючих факторів. Будь-який мікросвіт гри у дворі, у школі вимагає свого архітектурного та значеннєвого рішення, має ігровий естетичний план, що відповідає вимогам до віку дітей, їхнім прагненням до яскравого, неосяжного, героїчного, романтичного, казкового.

Розбивка на команди, групи, розподіл ролей у грі. Ігровим звичайно називають колектив дітей, створений для проведення ігор. Ігрова практика дітей нагромадила чимало демократичних ігротехнічних прикладів поділу на мікроколективи граючих, зокрема жеребкування, лічилки. Один з відповідальних моментів у дитячих іграх – розподіл ролей. Вони можуть бути активними та пасивними, головними та другорядними. Розподіл не повинен залежати від статі дитини, віку, фізичних особливостей.

Отже, гра є одним з найцікавіших видів людської діяльності, провідною діяльністю дошкільника, засобом його всебічного розвитку, важливим методом виховання. У грі активізуються психологічні процеси учасників ігрової діяльності: увага, запам'ятовування, інтерес, сприйняття і мислення.

РОЗДІЛ II. ЗАСТОСУВАННЯ ІГРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА УРОКАХ КУРСУ «Я ДОСЛІДЖУЮ СВІТ» У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

Для І циклу навчання визначено адаптаційно-ігровий тип навчання. Тому на уроках «Я досліджую світ» широко використовуються ігрові технології. Гра - теж діяльність, але стосовно освітнього процесу діяльність дуже специфічна. Гра визначається як «непродуктивна діяльність, мотив якої не в її результатах, а в самому процесі».

Навчальні результати гри (знання, уміння) виступають побічним продуктом ігрової діяльності школярів і цілком залежать від закладеного в неї навчального змісту. Навчальна мета тут визначається й утримується винятково вчителем. Мета школяра зовсім не навчальна, ця мета - перемогти суперника або імітувати когось, перевтілитися в когось, побути артистом.

Проте гра посідає помітне місце як в освітньому процесі початкової школи в цілому, так і у вивченні навколишнього світу зокрема. Причина в тому, що на початкових етапах навчання установка на виконання навчальної роботи ще не сформована і вчителю тут допомагає гра, що містить імітацію тієї чи іншої діяльності, засобами якої і формуються потрібні знання, способи діяльності, взаємини, відбувається розвиток дитини.

Ігрова діяльність має ту саму структуру, що й діяльність навчальна: ігрова мета і мотив (зіграти ту чи іншу роль, вибороти приз, перемогти) - ігрові дії (імітація діяльності дорослої людини, тварини або відповіді на запитання ведучого) - результат (схвалення вчителя, приз). Грою школярів в освітньому процесі керує вчитель. Мета вчителя - формування і розвиток тих чи інших знань, умінь, взаємин.

Гра здійснюється за правилами (приписами), за допомогою яких регулюється її хід. Ігри поділяють:

● за кількісним складом: індивідуальні, групові, колективні;

● за тривалістю проведення: ігри-мініатюри (3-5 хв), ігри-епізоди (5-10 хв), ігри-заняття (30-35 хв);

● за складністю - елементарні, які складаються з повторюваних ігрових дій, і складні, які містять комплекси елементарних ігор;

● за використовуваним матеріалом - предметні, настільно-друковані та словесні;

● за характером і формою поведінки - рухливі, сюжетно-рольові, предметно-маніпулятивні, конструктивно-будівельні, ігри-розваги;

● за способом проведення - комп’ютерні, імітаційно-моделюючі, інтелектуальні ігри та ін.

Ігри, що застосовуються в процесі вивчення навколишнього світу, можна впорядкувати за дидактичним навантаженням.

● ігри, які сприяють формуванню вміння класифікації;

● ігри, мета яких - перевірка правильності сформованих уявлень;

● ігри, спрямовані на виявлення природних зв’язків, сутності явищ;

● ігри, які сприяють формуванню умінь орієнтуватися на місцевості, користуватися картою.

Наприклад, гра «Що змінилося?» під час вивчення теми «Пори року» має на меті перевірити вміння помічати зміни, що відбулися, виявляти спостережливість, орієнтуватись у просторі. Гра «Хто це?» з теми «Рослини мого краю» - розвивати вміння дітей складати характеристику рослин, виділяти особливості їх зовнішнього вигляду і характеру.

Ігри розрізняють за формою проведення.

Ігри-подорожі. У грі можуть як повідомлятися нові для учнів відомості, так і перевірятися вже наявні знання. Гру-подорож зазвичай проводять після вивчення теми або кількох тем розділу з метою виявлення рівня знань учнів. Учасники подорожують пішки, на літаку, кораблі за певним маршрутом, що складається зі станцій. Такими станціями можуть бути природні об’єкти свого краю, історичні об’єкти (подорожі в минуле, подорож на «машині» часу) тощо. На кожній станції школярі виконують завдання, відповідають на запитання та отримують відповідні бали. Перемагає команда, яка набрала більшу кількість балів.

Конкурс-аукціон. Учасники змагаються у кращому знанні будь-яких складових теми: «Хто більше знає назв...» тощо.

Рольові ігри. Значне емоційне навантаження несуть рольові ігри, у яких діти на основі власних вражень творчо відтворюють відносини у світі природи, людей, стосунки людини з природними або соціальними об’єктами. У процесі рольової гри уточнюються, поглиблюються і систематизуються раніше набуті дітьми знання, закріплюються вміння застосовувати їх як у навчальній, так і в життєвій ситуаціях. Слід пам’ятати, що рольові ігри, як правило, потребують серйозної підготовки і не можуть проводитися часто.

Сюжетна гра не займає багато часу, діти з цікавістю і увагою стежать і беруть участь у ній. Форма гри може бути колективною. Особливість сюжетної гри в тому, що учні виконують ролі, а самі ігри наповнені глибоким і цікавим змістом, відповідними завданнями, що озвучив учитель.

Можна використовувати ігри екологічного характеру, коли діти виступають в ролі екологів, директорів підприємств, які вирішують екологічні проблеми. Наприклад, діалог від імені тварин і рослин. Учні можуть виконувати ролі фахівця сільського господарства чи рибоохорони, ученого (орнітолог, кінолог), продавця магазину тощо. Ролі, які ставлять учнів у позицію дослідника, переслідують не лише пізнавальні цілі, а й професійну орієнтацію. У процесі такої гри створюються сприятливі умови для задоволення широкого кола інтересів, бажань, запитів, творчих прагнень учнів.

Конструктивні ігри пов’язані з моделюванням, проектуванням будь- яких природних, виробничих об’єктів, систем, територій.

Особливу групу утворюють ігри на природі, що проводяться під час екскурсій, прогулянок. У наш час з'явилися комп’ютерні дидактичні ігри.

У технології навчального процесу на основі гри виокремлюють чотири етапи:

1. Орієнтація. Учитель представляє досліджувану тему, дидактичне завдання, знайомить з основними уявленнями, які в ній використовуються, дає характеристику ігрових правил, імітації, загального ходу гри. (Правила гри - приписи, що встановлюють логічний порядок гри; через правила учитель доводить до дітей свої педагогічні вимоги, регулює хід гри).

2. Підготовка до проведення. Учитель складає сценарій на основі ігрових завдань, правил, ролей, ігрових дій і процедур, правил підрахунку балів. Іде розподіл між учасниками гри, проводиться пробний «прогін» гри в скороченому вигляді.

3. Проведення гри. Учитель організовує проведення самої гри, по ходу фіксуючи ігрові дії, роз'яснюючи складні ситуації.

4. Обговорення гри (підсумок). Учитель дає оглядову характеристику ходу гри. Обговорюються складнощі, які виникли. Педагог спонукає дітей до рефлексії - аналізу своїх власних дій, вчинків, мотивів, учить співвідносити їх з загальнолюдськими цінностями, а також з діями, вчинками, мотивами інших людей. Особлива увага приділяється порівнянню імітації з відповідними явищами реального світу.

Які умови забезпечують ефективність використання дидактичних ігор на уроці?

1. Відповідність гри дидактичним цілям уроку.

2. Різноманітність ігор за змістом і формами проведення. Треба передбачити кілька варіантів використання ігор, ураховуючи:

● рівень пізнавальної діяльності (від репродуктивного пошуку аналогів до переносу знань і способів діяльності в нестандартну ситуацію і далі до творчості, до прогностичного пошуку, пов’язаного зі створенням принципово нового, завдяки зверненню до фантазії або найпростішого експериментального дослідження);

● рівень колективності (від індивідуальних ігор до групових і колективних);

● характер організації (від організації гри вчителем до самоорганізації).

3. Визначення місця дидактичної гри у структурі уроку, часу і методики її проведення.

4. Активна творча позиція кожного учасника гри. Потрібно так побудувати гру, щоб кожна дитина захотіла і змогла самовиразитися, продемонструвати свої знання, уміння та здібності.

5. Доступність і привабливість гри для дітей. Умови гри мають бути зрозумілі та доступні дітям, а мета - цікавою для них. Тільки в такому разі можна викликати в дітей гарний настрій, задоволення від вдалої відповіді.

6. Емоційність гри. Важливу роль відіграє зовнішнє оформлення гри, воно має бути барвистим і залежати від змісту гри. Особливе педагогічне навантаження несе елемент змагання між командами або окремими учасниками.

Пожвавити опитування вивченого матеріалу допоможуть ігри-вправи: загадки, кросворди, ребуси, анаграми, шаради. Ці ігри розвивають допитливість, спостережливість, пам'ять, навички самоконтролю, пізнавальний інтерес.

Гра «Виключіть зайве» має на меті розвиток уміння аналізувати, порівнювати, виключати;

«Кросворди» - перевірку знання термінів, понять;

«Загадки» - розвиток логічного мислення;

«Вікторини» - повторення, закріплення, узагальнення знань;

«Чомучка», «Графічний диктант» - перевірку знань;

«Озвуч картинку» - розвиток уяви, закріплення знання звуків у природі.

Використання цікавого матеріалу пожвавлює опитування, активізує розумову діяльність школярів.

Загадка - це короткий опис предмета або явища, часто в поетичній формі, який містить задачу у вигляді явного (прямого) або передбачуваного (прихованого) запитання. Застосування загадок на уроках «Я досліджую світ» викликає в дітей жвавий інтерес, тому вони активно беруть участь у ході уроку, завдяки чому розвивається мотивація навчання. Загадка може застосовуватися в будь-якій частині уроку.

Наприклад, гра «Живі букви» (дидактична гра з використанням загадок). Учні діляться на дві команди. Кожному гравцеві дається картка з однією з букв: А, В, Г, Е, І, К, Л, Н, О, П, Р, С, Ц, Ч, Я, яку прикріплюють на груди. Учитель читає загадку, а учні, відгадавши її, намагаються швидко встати в ряд так, щоб можна було прочитати слово-відгадку. Команда, яка швидше впоралася і склала слово правильно, отримує бал. Перемагає команда, яка набрала більшу кількість балів. Ця дидактична гра може містити загадки різної тематики.

Є загадки, у яких учень має відгадати об’єкт за двома, а то й за однією ознакою, відновити цілісний образ об’єкта чи явища

Учні відгадують і порівнюють, зіставляють різні й водночас у чомусь подібні предмети, виокремлюють схожі ознаки, згруповують їх по-новому і методом виключення помилкових відповідей через накопичення нових ознак знаходять відгадку. Такий аналіз розвиває здатність логічно мислити та міркувати в потрібній послідовності.

Поширений тип - загадки метафоричні, наприклад, вогонь у таких загадках порівнюють із червоним півнем. (Красний півник по жердині віджить). Розгадування метафоричних загадок розвиває як образне, так і логічне мислення.

Загадки, об’єднані тематично, що реалізуються в ігровій формі, називають вікторинами.

Своєрідною формою загадування загадок є ребус. У ребусі відгадуване слово подається у вигляді малюнків у поєднанні з буквами та іншими знаками.

Специфічною і досить розповсюдженою формою роботи із загадками є розв’язування кросвордів. Кросворд - це гра-задача, у якій фігуру з клітинок потрібно заповнити літерами. Педагогічно виправданим є використання таких кросвордів, які складено на основі програмового матеріалу. Особливу цінність являють кросворди, що містять і краєзнавчий матеріал. Однак такі кросворди часто доводиться складати самому вчителю, оскільки методична література такого плану дуже обмежена.

Відносна складність використання кросвордів полягає у кресленні. Можна попередньо накреслити кросворд і написати текстове пояснення на дошці. Доцільнішим видається показ його проекції через епідіаскоп або кодоскоп. Досить ефективне використання трафарети з прорізами замість букв, який накладається на дошку. Такі заготовки дозволяють багаторазово використовувати ту саму сітку-решітку кросворду. Про майбутню роботу з кросвордами корисно попереджати учнів заздалегідь і просити їх відповідно повторити основний матеріал.

Водночас слід зазначити, що цікавий матеріал, який використовується на уроці, часто носить суто розважальний характер. Дидактичне навантаження, яке міг би нести цей матеріал, або не усвідомлюється, або спрямоване вчителем на вирішення другорядного завдання. Наприклад, деякі вчителі на початку уроку підводять школярів до нової теми через розв’язання кросворду, у якому після заповнення всіх клітинок з’являється ключове слово, що означає нову тему. Але набір запитань кросворду іноді буває випадковим, головне - знайти ключове слово. Але ж дидактичне навантаження тут очевидне - запитання потрібно спрямувати на актуалізацію знань, тобто сприяти відтворенню в пам’яті дітей інформації, яка буде корисною у вивченні нового матеріалу.

Перевіримо себе

• Проаналізуйте розробки уроків з інтегрованого курсу «Я досліджую світ» у методичних посібниках, у «поурочниках» на предмет залучення дітей в ігрову діяльність за схемою:

• чи вводилася ігрова діяльність у зміст уроків? Якщо так, то під час вивчення яких тем?

• з якою метою вводилася ігрова діяльність у зміст уроку?

• у якій формі планувалося проведення гри?

• Складіть проект уроку з використанням елементів ігрової діяльності. Розробіть технологію введення гри в навчальний процес, беручи до уваги таке:

• місце гри у структурі уроку (на якому етапі проводиться - повторення вивченого, вивчення нового матеріалу, закріплення);

• освітня мета, ігрової діяльності (мета, вчителя), ігрова мета школярів;

• вид гри (за дидактичним навантаженням і формою проведення);

• склад учасників, розподіл на команди, розподіл ролей;

• хід гри, можлива корекція з боку педагога;

• обговорення результатів, оцінювання (хто оцінює, участь у цьому вчителя).

Підбираючи гру до уроку, потрібно керуватися змістом уроку та враховувати вікові особливості дітей та принципи побудови системи ігор: дидактичного, психологічного та суспільно-морального.

Дидактичний принцип потребує опори на логіку самого предмета, програму та навчальний план. Багато дидактичних ігор, що використовуються, вирішують завдання поповнення, закріплення або систематизації знань, отриманих у процесі прямого навчання, тому вчителю потрібно враховувати, чи пройдено за програмою навчальний матеріал, який ступінь його засвоєння, але також ігри можуть використовуватися із запасом на майбутнє. Справа в тому, що учасники гри повинні вміти користуватись отриманими знаннями, інакше гру доведеться переривати для пояснення та внесення корективів, а це руйнує її оболонку.

Психологічний принцип побудови системи ігор передбачає, щоб за їх доборі враховувалися вікові особливості та інтереси дітей. Помічено, що надто прості ігри, як і надто важкі, не викликають в учасників гри інтересу, відповідно гра за ступенем складності повинна відповідати рівню психічного розвитку дітей. Форма проведення гри може бути різною: колективною (наприклад, ігри 1,2,3) та індивідуальною.

При поясненні нового матеріалу або його первинному закріпленні доцільно проводити гру з усім класом. При організації самостійної та контрольної роботи краще використовувати індивідуальну форму роботи (наприклад, ігри 4,5). І тут слід використовувати ігрові картки.

У роботі з учнями, що відстають, доцільно проводити індивідуальні ігри з роздавальним матеріалом.

Гра дає можливість знайти індивідуальний підхід до учнів, що відстають. У першому випадку вчитель може викликати учнів до дошки, коли інші будуть зайняті самостійною або творчою роботою, повідомити їм правила гри, виконавши з ними на дошці 1-2 ігрові дії, та запропонувати закінчити гру за картками на своєму робочому місці.

У другому випадку педагог організує роботу слабкого учня в парі із сильним, який допомагає першому виконати ігрові дії. Якщо слабкі учні добре засвоюють правила тієї чи іншої гри, їм надають гру з використанням роздаткових карток. За підсумками психологічних спостережень можна назвати такі професійні якості педагога необхідні організації ігрової діяльності учнів молодшого шкільного віку:

● вміти спостерігати, аналізувати гру; планувати прийоми, спрямовувати її розвиток;

● збільшити обсяг матеріалу, що вивчається за рахунок полегшення його сприйняття в ігровій ситуації;

● вміти організовувати початок гри;

● створювати сприятливі умови для переходу гри на більш високий рівень;

● контролювати відносини дітей у процесі гри;

● вчити дітей об'єктивно оцінювати хід гри та обговорювати її наукові та соціальні результати тощо.

Складність керівництва грою пов'язана з тим, що вона є вільною діяльністю дітей і вчителю важливо зберегти необхідний ступінь свободи. Вчитель називає правила гри, часові рамки та контролює хід гри.

Однією з важливих умов успішної педагогічної гри є її позитивний, емоційний вплив на дітей. Зміна темпу, чергування напруженої роботи та невеликих пауз – гарний засіб для розрядки.

Педагог повинен досить вміло володіти методикою проведення ігрових вправ, чітко представляти їхню мету, надавати дітям відносно велику самостійність. Не можна давати грі заздалегідь оцінку, тим самим передбачати гру, по суті, вона може обдурити надії дітей і викликати зворотну реакцію. І подальші спроби вчителя зосередити увагу школярів у такий спосіб можуть викликати у дітях негативне ставлення до ігрової діяльності.

Подаючи ігровий прийом треба пам'ятати, чи рівні можливості дітей, які беруть участь у грі. Іноді "дрібниці" можуть стати причиною зародження страху, невпевненості, замкнутості молодшого школяра.

Активізація навчальної діяльності триває протягом усіх років навчання у початковій школі. Перед учителем стоїть наступна мета: удосконалювати формування міжособистісних відносин та шкільного колективу, а також формувати готовність слухати співрозмовника та вести діалог; готовність визнавати можливість існування різних точок зору та права кожного мати свою; викладати свою думку та аргументувати свою точку зору та оцінку подій, вчитися створювати сприятливу атмосферу у класі для активізації навчальної діяльності, дотримання всіх факторів, що впливають на її формування.

Для цього можна використовувати такі форми роботи на уроках «Я досліджую світ» як: бесіди, тренінги, ігри, колективні ігри, колективно-творча справа, конкурси з використанням методів та прийомів, що відповідають даній віковій категорії учнів.

2.2 Загальна характеристика досвіду педагогів використання ігрової діяльності молодших школярів на уроках курсу «Я досліджую світ»,

Використання дидактичних ігор у практиці початкової школи відіграє важливе значення. Ігрова діяльність - один із найбільш перспективних методів навчання. Вона використовується для розвитку творчого мислення учнів, формування практичних умінь та навичок, дає змогу стимулювати увагу і підвищувати інтерес до завдань, активізувати сприймання навчального матеріалу.

Стаття Т. Рудакової «Дидактична гра - дієвий засіб активізації пізнавальної активності учнів» [с. 39-45] розкриває нам такі важливі питання як:

1. Чому важлива і необхідна гра в початковій школі?

2. Теоретичні положення про гру.

3. Дидактична гра - дієвий засіб активізації розумової діяльності учнів.

4. Гра - великий простір у подальшій праці для педагогічних спостережень і роздумів.

У своїй праці Т. Рудакова використовує дидактичні ігри на уроках математики. Авторка ділиться досвідом використання певних видів дидактичних ігор при вивчені певних тем. Наприклад, коли вона ставить за мету вправляти дітей у прямому і зворотному рахунку, а також закріпити знання про суміжні числа, то звертається до гри «Хто знає, хай рахує далі». Діти стають у коло. Ведучий називає число і кидає м'яч одному. Учень повинен зловити м'яч, назвати число-сусіда. Перед початком гри домовляються, як рахувати: в прямому чи зворотному порядку, повертаючи м'яч ведучому.

А ось приклад використання рухливої дидактичної гри. Гра «Математичний струмок» допомагає вчителеві закріпити склад числа. Двоє учнів беруться за руки, утворюючи ворота, і тримають цифрову картку, наприклад, 8. Решта дітей ( їх теж вісім ) розходяться по класу. Потім кожний повинен знайти свою пару 7-1, 6-2, 5-3, 4-4. Вчитель подає сигнал: «Струмок до воріт!», - і діти парами проходять через ворота. «Ворота» пропускають тільки ті пари, котрі правильно склали задане число із двох менших, тобто склад числа.

У статті «Дидактичні ігри» [ с. 48-52] С. Денис - вчителька початкових класів ділиться з нами своїм досвідом роботи у школі. Вона запевняє, щоб розкрити всі «секрети» шкільного життя та навчання, дати шестиліткам знання, уміння і навички, передбачені програмою, потрібно застосовувати не лише заняття, а й дидактичні ігри. Це один із засобів розвитку пізнавальної діяльності найменших школярів. У даній статті вчителька наводить приклади кількох ігор. Наприклад, гру «Мандрівка до лісу» вчителька застосовує на уроці математики. Для проведення цієї гри вона заготовляє роздаткові картки, силуетні малюнки (мухомор, боровик, ялинка). Учні одержують по 1-2 картки з варіантами завдання під назвою «Склади приклади». Дитина сигналізує «ялинкою», що приклади складені. В нагороду одержує «боровичок», неправильна відповідь - «мухомор».

Особливе місце у вихованні дітей займала гра у роботі В. Сухомлинського. Одним з основних умінь педагога, В. Сухомлинський вважав уміння проникнути в духовний світ дитини, а зробити це можна лише завдяки грі. «Гра – це величезне світле вікно, через яке в духовний світ дитини вливається цілющий потік уявлень, понять про навколишній світ. Гра – це іскра, що запалює вогник допитливості»

Характерно, що у використанні ігрової діяльності в організації навчально-виховної роботи початкової школи вчителі спираються на досвід відомих вітчизняних педагогів. Зокрема, прикладом для багатьох вчителів є створена у Павлиській школі В. Сухомлинського кімната казок, яка має цілеспрямовано організоване ігрове матеріальне середовище.

У класних кімнатах багатьох шкіл організовано ігрові куточки, в яких зосереджені казкові персонажі - Мудра Сова, Хитра Лисиця, Хитрий Вовк, Ведмідь, Коза і семеро козенят, Гуси-Лебеді, Сірий Зайчик. Знайомі з дошкільного дитинства ігрові персонажі допомагають дітям звикнути до

Казкове оформлення навчально-пізнавальної діяльності сприяє усвідомленню учнями взаємозв'язків між окремими частинами мови, забезпечує можливість первинного синтетичного та подальшого аналітичного ставлення до пізнавального змісту. П. Копосов на підставі власного педагогічного досвіду робить висновок: ігрова діяльність посідає важливе місце в розвитку молодшого школяра протягом його навчання в школі. Включення в структуру уроків різноманітних ігор або їх елементів, сприяє активному, перетворюючому засвоєнню знань і способів їх здобуття, допомагає досягти значних результаті у навчанні дітей зазначеної вікової категорії [ с. 65-66 ].

Отже, Гра є одним з найцікавіших видів людської діяльності, провідною діяльністю дошкільника, засобом його всебічного розвитку, важливим методом виховання. У грі активізуються психологічні процеси учасників ігрової діяльності: увага, запам'ятовування, інтерес, сприйняття і мислення. Поняття «ігрові технології» включає досить велику групу методів і прийомів організації педагогічного процесу у формі різних педагогічних ігор.

На відміну від ігор взагалі педагогічна гра має суттєвою ознакою - чітко поставленою метою навчання і відповідними їй педагогічними результатами, які можуть бути обгрунтовані, виділені в явному вигляді й характеризуються навчально - пізнавальної спрямованістю.

Гра має значення і для формування дружного колективу, і для формування самостійності, позитивного відношення до праці, для виправлення деяких відхилень в поведінці окремих дітей, і для багато чого іншого. У процесі ігрової діяльності в учнів виробляється звичка зосереджуватися, самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються, до активної діяльності залучаються навіть найпасивніші учні. А. Отже, гра, її організація - ключ до організації виховання. У грі формується низка особливостей особистості дитини, вона являється своєрідною школою підготовки до праці.

Проблема розвитку творчих та креативних здібностей у дітей дуже значуща в даний час. В умовах Нової української школи зріс інтерес до творчого мислення, що дозволяє ставити нові проблеми, робити відкриття, наближатися до чогось нового – креативного. Розробка проблеми креативності дітей актуальна, оскільки система освіти повинна готувати людей, здатних до генерування абсолютно нових ідей, виховувати в людині прагнення до вибору принципово нових, не схожих одне на одного рішень, відповідей на питання, що цікавлять.

На сьогодні навчальний процес потребує такої організації, яка забезпечила б розвиток індивідуального та креативного підходу до кожного школяра, служила б впровадженню різних інноваційних навчальних програм, що реалізувала б принципи гуманного підходу до дітей тощо. У всіх педагогічних методиках процес навчання орієнтований на психологію вікового та індивідуального розвитку молодших школярів. Ігрові технології як методи активного навчання переводять навчальний процес пізнання у приємне і при цьому ефективне заняття. А при комплексному використанні різних ігрових вправ, що підвищують розвиток творчого, креативного потенціалу учнів, можна досягти продуктивних результатів у поставлених цілях.

Проблеми розвитку креативного мислення досліджували українські вчені О. Антонова, С. Костренко, В. Павленко, Т. Позняк, О. Смалько, Л. Ткаченко, В. Чорноус та ін.

Досліджуючи сутність поняття креативності, О. Антонова зазначає, що досі багато вітчизняних науковців не усвідомлюють факту існування творчості як автономної, універсальної здатності. Вони вважають, що творчість завжди безпосередньо пов’язана з певним видом діяльності:

художня творчість, наукова творчість, технічна творчість і так далі [1, с. 15]. В. Павленко зазначає, що креативність – загальна риса особистості, яка проявляється під час творчого процесу як здатність знаходити рішення в нестандартних ситуаціях; властивість, яка реалізується лише за сприятливих умов зовнішнього середовища на високому рівні в різних сферах діяльності людини протягом її життя [5, с. 126].
Необхідність розвитку креативного мислення окреслена в Державному стандарті початкової освіти. В освітньому стандарті прописані всі види діяльності, якими має оволодіти молодший школяр. Таким чином, розвиток креативного мислення є одним із важливих завдань Нової української школи.

Початкова школа відіграє важливу роль у креативному розвитку дітей молодшого шкільного віку, тому що на даному етапі педагоги ставлять пріоритет самостійності та нестандартності думки. Молодші школярі мають великий потенціал для розвитку всіх пізнавальних процесів, у тому числі й креативного мислення.

Т. Воробйова, вказує на те, що креативність молодшого школяра – це загальна характеристика особистості учня, яка проявляється насамперед у навчально-пізнавальній діяльності та визначає творчу спрямованість дитини, її здатність самостійно обирати оптимальний і оригінальний спосіб вирішення навчальних завдань, створення нових ідей, продуктів, новизна яких може бути як об’єктивною, так і суб’єктивною [2, c. 6].

Найбільші можливості для розвитку креативного мислення надає ігрова діяльність. Особливо вона важлива для дітей молодшого шкільного віку. Психологи довели: у грі інтенсивно розвивається психіка, у грі з максимальною ефективністю працює пам’ять, мислення, сприйняття, у грі дитина виявляє більше довільності, вона більше запам’ятовує. Під час гри збагачується запас знань дитини про світ.

До шляхів активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів належить використання дидактичних ігор у навчально-виховному процесі. Гра як метод навчання має давню історію. Вона широко застосовується в народній педагогіці.

В сучасній школі ігрова діяльність використовується як:

· метод навчання;

· окрема форма навчання;

· технологія позакласної роботи.

Дидактична гра природничого змісту спрямована на організацію засвоєння чи закріплення природничих знань та вмінь у процесі ігрової діяльності. Структура дидактичної гри передбачає наявність таких елементів: дидактичні та ігрові завдання, ігровий задум, правила, ігрові дії, навчальне виконання задачі, результат.

Визначення місця й ролі ігрової технології в навчальному процесі великою мірою залежить від розуміння вчителем функцій і класифікації дидактичних ігор.

Дидактичні ігри - це різновид ігор з правилами, що спеціально створюються педагогічною школою з метою навчання та виховання дітей. Дидактичні ігри спрямовані на вирішення конкретних завдань у навчанні дітей, але в той же час у них з'являється виховний та розвиваючий вплив ігрової діяльності.

Мета дидактичних ігор – формувати в учнів вміння поєднувати теоретичні знання з практичною діяльністю. Опанувати необхідні знання, вміння і навички, учень може тоді, коли він часто виявлятиме до них інтерес, і коли вчитель зумів зацікавити учнів. Правильний відбір ігор дозволяє використовувати їх у різних типах уроків: від вивчення нового матеріалу до уроків узагальнення і систематизації знань.

Дидактичні ігри під час реалізації технологій забезпечення безпеки можна застосовувати різних етапах уроку: від етапу організації початку навчального заняття, перевірки засвоєних знань до етапу рефлексії.

Проведення дидактичних ігор має деякі особливості. Насамперед це стосується темпу гри. Уповільнений чи надмірно швидкий темп знижує інтерес до гри, швидко втомлює дітей. Словесна дидактична гра, що супроводжується подачею дітям м'яча, може відбуватися у потрібному темпі. За час передачі м'яча від вчителя до дитини має бути готова відповідь на поставлене завдання. Він має бути коротким, що прискорює темп, скорочує очікування дітей, які бажають взяти участь у грі.

Напружена розумова діяльність швидко втомлє дітей. Тому тривалість словесних дидактичних ігор має бути не більше 8-10 хвилин. Але й у цей час потрібні паузи, які знімають у дітей розумову напругу.

Багато ігор зі збільшенням знань про об'єкти природи слід проводити повторно, продумуючи ускладнення. Деякі ігри можна провести на початку спостереження за будь-яким об'єктом, щоб викликати інтерес до нього, а надалі спостерігати, розглядати його

На уроках «Я досліджую світ» у початкових класах найбільш поширені такі види дидактичних ігор, як:

1 – ігри з предметами (іграшками, природним матеріалом).

У таких іграх закріплюються знання про навколишнє природне середовище, формуються розумові процеси (аналіз, синтез, класифікація).

"Від якого дерева лист?"

Діти, зараз я покажу вам листя дерев. А вам потрібно буде сказати, від якого дерева лист.(1-тополя, 2-клен, 3-дуб, 4-ясен).

2 - словесні ігри (кросворди, вікторини, загадки, ребуси).

Вікторина - гра у відповіді-питання, зазвичай об'єднані спільною темою. Її ще називають грою переможців. У ній змагаються, щоб швидше і повніше відповісти на ці запитання. Значить, вікторина – це конкурс, під час якого учні самостійно відповідають на поставлені запитання.

Запитання для всезнайок.

1) Що таке степ? (Безкрайня рівнина, вкрита трав'янистою рослинністю.)

2) Чи ростуть у степу дерева? (Рідко, по берегах річок.)

3) Коли степ особливо гарний? (Навесні степ оживає, зацвітає та покривається ніжною зеленню.)

4) Назвіть ранньоквітучі рослини. У чому їхня особливість? (Тюльпан, тонколистий півонія, вітряка, гусяча цибуля, мак. За короткий весняний період вони встигають пройти весь життєвий шлях: вирости, зацвісти, дозріти і залишити насіння.)

5) Де зберігаються поживні речовини у ранньоквітучих рослин? (У цибулинах та кореневищах.)

Загадка - це зображення або вираз, що потребує розгадки, тлумачення. Найпоширеніший жанр дитячого фольклору, метод народної педагогіки. Загадка розвиває мислення та мовлення дитини, її спостережливість. Кожна загадка містить нестандартні завдання, що викликають живий інтерес

При використанні дидактичних ігор можна використовувати як роботу в парах, так і в групах (командах). Можна працювати фронтально з усім класом.

Робота в парах: гра «Збери прислів'я», «Збери пазл»

Робота у групах: гра «Музичний предмет»

Фронтальна робота з усім класом: гра «Можна-не можна», «1,2 або 3», «Відгадай-но»

Дидактичні ігри активізують інтерес та увагу дітей, розвивають пізнавальні здібності, уяву, формують навчальні вміння, навички самоконтролю та самооцінки, самостійну навчальну роботу, формують адекватні взаємини та освоєння соціальних ролей, закріплюють знання, вміння та навички.

Одним з ефективних засобів розвитку інтересу до навчального предмета є використання на уроках і в позакласний час дидактичних ігор та цікавого матеріалу, що сприяє створенню в учнів емоційного настрою, викликає позитивне ставлення до роботи, покращує загальну працездатність, дає можливість один і той же матеріал повторити різноманітними способами.

Видатні педагоги надавали великого значення включенню гри у навчальну діяльність.

В.А. Сухомлинський писав, що без гри немає і не може бути повноцінного розумового про розумовий розвиток. Гра - це величезне світле вікно, через яке в духовний світ дитини вливається потік уявлень і понять. Гра – це іскра, що запалює вогник допитливості та допитливості… Без гри розумових сил, без творчої уяви неможливо уявити повноцінне навчання… Дуже важливо, щоб дивовижний світ природи, фантазії, творчості, що оточує дітей до школи, не зачинявся перед дитиною класними дверима.

Відомий педагог С.Т. Шацький називав гру життєвою лабораторією дитинства та закликав включити її до програми школи: «Коли людина грає, вона підвищує свої емоції. Нашу школу ми маємо зробити місцем саме такого пожвавлення». Говорячи про активізацію процесу навчання, С.Т. Шацький рекомендував не давати готові знання, а розвивати схильність дітей до самостійного дослідження, прояву себе у праці, грі.

Л.С. Виготський, розглядаючи роль гри у психічному розвитку дитини, зазначав, що у з переходом до школи, гра не зникає, навпаки, вона просочує всю діяльність учня. «У шкільному віці, - говорив він, - гра не вмирає, а проникає у ставленні до дійсності. Вона має своє внутрішнє продовження у шкільному навчанні та праці…»

Сучасна дидактика, звертаючись до ігрових форм навчання, справедливо вбачає у них можливість ефективної організації взаємодії педагога та учнів, продуктивну форму спілкування з елементами змагання, безпосередності, непідробного інтересу (В.Г. Коваленко).

Теорія гри базується на низці фундаментальних досліджень, які доводять її надзвичайно важливе значення у розвитку дитини. Дослідниками експериментально перевірено та переконливо доведено різке зростання у дітей інтересу до навчальних дій, якщо вони включені до ігрової ситуації. Навчальні завдання стають учнів доступнішими, загальна продуктивність діяльності помітно підвищується (А.С. Барков, В.Н. Липник, Н.Г. Морозова, А.Е. Ставровський та інших.).

Відхід від традиційної побудови уроку та запровадження ігрового сюжету привертають увагу всього класу. У грі діти потрапляють у ситуації, що дозволяють їм критично оцінювати свої знання в активній дії, наводити ці знання до системи.

Дидактичні ігри, з одного боку, сприяють формуванню навичок та умінь, вивченню нового матеріалу чи повторенню та закріпленню пройденого, тобто вирішують певні дидактичні завдання. З іншого боку, вони сприяють розвитку мислення, пам'яті, уваги, спостережливості. У процесі гри в дітей віком виробляється звичка мислити самостійно, зосереджуватися, проявляти ініціативу.

Ці аргументи вважатимуться серйозною основою ширшого використання гри у процесі навчання.

Разом з тим є дослідження (Т.К. Жикалкіна, В.Г. Коваленко, Н.М. Конишева, О.О. Сєдова, О.Д. Сапронова), що показують, що у ряді випадків має місце заміна серйозної навчальної праці марною цікавістю. При цьому гра йде біля процесу навчання, не входячи до нього сутнісно.

Така практика піддається справедливій критиці. «Не вміючи побудувати справжню дидактичну гру, яка б будила думку учнів, деякі вчителі вдягають у ігрову форму звичайні тренувальні вправи… Ігрові моменти нічого не змінюють, а лише забирають час на деякі надумані «ритуали»» (Н.М. Конишева).

Щоб вміло використовувати дидактичні гри під час уроків і позакласних занять, треба мати ясне наукове розуміння ролі дидактичної гри у навчанні та психологічного механізму, спрямованого на пізнавальну активність учнів.

У кожній грі є два початки: один несе розваги, інший вимагає серйозності, мобілізації зусиль. Співвідношення цих двох початків (переважання розваги чи серйозності) визначає характер ігрової ситуації або вид гри. Іншими словами, «дидактична гра - одна з форм навчального впливу дорослого на дитину. І в той же час гра – основний вид діяльності дітей. Таким чином, дидактична гра має дві мети: одна з них навчальна, яку переслідує дорослий, а інша ігрова, заради якій діє дитина. Важливо, щоб ці цілі доповнювали одне одного і забезпечували засвоєння програмного матеріалу»

У терміні «дидактична гра» підкреслюється педагогічна спрямованість, відбивається різноманіття її застосування. Дидактичну гру не треба плутати із забавою, не слід вважати її діяльністю, що приносить задоволення заради задоволення. На дидактичну гру потрібно дивитися як на вигляд творчої діяльності в тісному зв'язку з іншими видами навчальної роботи.

Дидактичну гру слід відрізняти від гри взагалі і від ігрової форми заняття, хоча це розподіл умовно. Ігрова форма занять створюється під час уроків з допомогою ігрових прийомів і ситуацій, які діють як засіб спонукання, стимулювання учнів до діяльності.

Реалізація ігрових прийомів та ситуацій при урочній формі занять відбувається за основними напрямками:

● дидактична мета ставиться перед учнями у формі ігрового завдання;

● навчальна діяльність підпорядковується правилам гри;

● навчальний матеріал постає як засіб гри;

● у навчальну діяльність вводяться елементи змагання, які переводять дидактичну задачу на ігрову;

● успішність виконання дидактичного завдання пов'язується з ігровим результатом.

Як відзначають багато вчених, ігри у своєму розвитку еволюціонують від предметних до рольових і від рольових до дидактичних. Інтерес дітей у дидактичній грі переміщається від ігрової дії до розумового завдання.

Дидактичні ігри конструюються по-різному. У одних є елементи рольової гри: сюжет, роль, дія, ігрове правило; в інших – лише деякі складові. Тому за структурою дидактичні ігри поділяються на сюжетно-рольові та ігри-вправи, що включають окремі елементи гри.

У сюжетно-рольових іграх дидактична задача прихована сюжетом, роллю, дією, правилом. Навчання у такій грі – це латентне навчання. Увага дитини звернено виконання ігрових дій і завдання навчання не усвідомлюється. Розуміння навчальної задачі є супутнім грі.

Таким чином, завдання у грі вирішуються легше, дитина навіть не завжди усвідомлює, що вона щось вирішила.

Виникає питання про міцність, надійність отриманих знань, свободу їх від конкретних умов гри, можливість перенесення в нові життєві ситуації. Досліди, проведені М.А. Джапаридзе, показують, що така навичка в окремій грі не виробляється, часто поза ігровою ситуацією учень не може впоратися із завданням, яке щойно успішно вирішив у процесі гри. Як можливе подолання цієї скрути пропонується застосовувати не окремі ігри, а системи однотипних ігор, в яких формується міцна, усвідомлена інтелектуальна установка.

Варіант, коли гра приховує завдання, не є єдиним. В іграх-вправах вона виражена явно. У дидактичній грі задум, правило, дії і включена до них розумова задача є єдиною системою формуючих впливів. Відповідно до цього менш прихованим буде і психологічний механізм навчальної дії. Значного ефекту вчитель може досягти у випадках, коли навчальна задача поєднується з ігровою, що учень сприймає її саме як завдання, тобто. підходить до рішення свідомо, але при цьому таки грає.

Такий досвід було зроблено О.Є. Антоновою. Вона пропонувала учням зі стійкою неуспішністю звичайні навчальні вправи, з якими діти до того часу не справлялися, але при цьому перетворювала їх у ігрову форму.

Гра полягала у наступному: за кожне правильне рішення учень отримував певну кількість кольорових картинок, які й представляли інтерес; у разі помилкового вирішення картинки треба було повертати. У результаті, наприклад, учениця, яка відрізнялася відсутністю інтересу до навчальних занять, стійкою неуспішністю, в ігровій ситуації продемонструвала не лише здатність до інтелектуальних операцій, а й яскраво виражену розумову активність. У разі рішення завдань виступало як необхідне правило гри, приймаючи яке учень мав основну увагу звернути саме на вирішення завдань. Ігрова мета, органічно поєднуючись із навчальною, була засобом підвищення розумової активності учнів.

Види дидактичних ігор

Ігрова діяльність - це особлива сфера людської активності, в якій особистість не переслідує жодної іншої мети, крім отримання задоволення, задоволення від прояву фізичних і духовних сил. Дидактична гра дає можливість розвивати найрізноманітніші здібності дитини, її сприйняття, мовлення, увага.

Багато ігор із готовим змістом та правилами створюється нині педагогами. Ігри з правилами призначені для формування та розвитку певних якостей особистості дитини.

Дидактичні ігри розрізняються за навчальним змістом, пізнавальної діяльності дітей, ігрових дій і правил, організації та взаємовідносин дітей, за роллю викладача. Перелічені ознаки притаманні всім іграм, але в одних виразніше виступають одні, в інших - інші. У різних збірниках зазначено понад 500 дидактичних ігор, але чіткої класифікації ігор за видами немає. Можна уявити такі види дидактичних ігор:

- Ігри-подорожі.

- Ігри-доручення.

- Ігри-припущення.

- Ігри-загадки.

- Ігри-бесіди.

- Настільно-друковані.

- Словесні.

- Сюжетно-рольові.

- Предметні.

- Ігри-вправи.

- Іг ри-змагання.

- Пізнавальні.

- Ігри з правилами.

- Колективні дидактичні ігри.

- Тривалі спільні ігри з однолітками. [19]

Умовно можна назвати кілька типів дидактичних ігор, згрупованих за видом діяльності учнів.

- Ігри-подорожі.

- Ігри-доручення.

- Ігри-припущення.

- Ігри-загадки.

-Ігри-бесіди (ігри-діалоги).

Ігри-подорожі мають схожість із казкою, її розвитком, чудесами. Гра-подорож відбиває реальні факти чи події, звичайне розкриває через незвичайне, просте - через загадкове, важке - через переборне, необхідне - через цікаве. Все це відбувається в грі, в ігрових діях, стає близьким дитині, тішить її.

Мета гри-подорожі - посилити враження, надати пізнавальному змісту казкову незвичність, звернути увагу дітей на те, що знаходиться поруч, але не помічається ними.

Ігри-подорожі загострюють увагу, спостережливість, осмислення ігрових завдань, полегшують подолання труднощів та досягнення успіху. Ігри-подорожі завжди дещо романтичні. Саме це викликає інтерес та активну участь у розвитку сюжету гри, збагачення ігрових дій, прагнення опанувати правила гри та отримати результат: вирішити завдання, щось дізнатися, чогось навчитися. Роль педагога у грі складна, вимагає знань, готовності відповісти питання дітей, граючи із нею, вести процес навчання непомітно.

Гра-подорож - гра дії, думки, почуттів дитини, форма задоволення її потреб у знанні.

У назві гри, у формулюванні ігрового завдання мають бути «звучні слова», що викликають інтерес дітей, активну ігрову діяльність. У грі-подорожі використовуються багато способів розкриття пізнавального змісту у поєднанні з ігровою діяльністю: постановка завдань, пояснення способів її вирішення, іноді розробка маршрутів подорожі, поетапне вирішення задач, радість від її вирішення. До складу гри-подорожі іноді входить пісня, загадки, подарунки та багато іншого.

Ігри-доручення мають ті ж структурні елементи, що і ігри-подорожі, але за змістом вони простіші і за тривалістю коротші. В їх основі лежать дії з предметами, іграшками, словесні доручення. Ігрове завдання та ігрові дії в них засновані на пропозиції щось зробити: «Допоможи Буратіно розставити правильно грибочки», «Перевір домашнє завдання у Незнайки».

Ігри-припущення Що було б..? або "Що б я зробив...", "Ким би хотів бути і чому?", "Кого б вибрав у друзі?" та ін Іноді початком такої гри може послужити картинка.

Дидактичний зміст гри у тому, перед дітьми ставиться завдання й створюється ситуація, потребує осмислення наступної дії. Ігрове завдання закладено у самій назві "Що було б..?" або «Що б я зробив...». Ігрові дії визначаються завданням та вимагають від дітей доцільної передбачуваної дії відповідно до поставлених умов або створених обставин.

Діти висловлюють припущення, що констатують або узагальнено-доказові. Ці ігри вимагають уміння співвіднести знання з обставинами, встановлення причинних зв'язків. Вони міститься і змагальний елемент: «Хто швидше зрозуміє?».

Ігри-загадки. Виникнення загадок йде у далеке минуле. Загадки створювалися самим народом, входили в обряди, ритуали, включалися у свята. Вони використовувалися для перевірки знань, винахідливості. У цьому полягає очевидна педагогічна спрямованість і популярність загадок як розумної розваги.

В даний час загадки, загадування та відгадування розглядаються як вид навчальної гри.

Основною ознакою загадки є хитромудрий опис, який потрібно розшифрувати (відгадати та довести). Опис це нерідко оформляється як питання чи закінчується ним. Головною особливістю загадок є логічне завдання. дидактична гра учень

Способи побудови логічних завдань різні, але вони активізують розумову діяльність дитини. Дітям подобаються ігри-загадки. Необхідність порівнювати, пригадувати, думати, здогадуватися - приносить радість розумової праці. Розгадування загадок розвиває здатність до аналізу, узагальнення, формує вміння розмірковувати, робити висновки, висновки.

Ігри-бесіди (діалоги). В основі гри-бесіди лежить спілкування педагога з дітьми, дітей з педагогом та дітей один з одним. Це спілкування має особливий характер ігрового навчання та ігрової діяльності дітей.

У грі-бесіді вихователь часто йде не від себе, а від близького дітям персонажа і тим самим не тільки зберігає ігрове спілкування, а й посилює його радість, бажання повторити гру. Проте гра-розмова таїть у собі небезпеку посилення прийомів прямого навчання.

Виховно-навчальне значення полягає у змісті сюжету - теми гри, у збудженні інтересу тим чи іншим аспектам об'єкта вивчення, відбитого у грі.

Пізнавальний зміст гри не лежить «на поверхні»: його потрібно знайти, здобути – зробити відкриття та в результаті щось дізнатися.

Цінність гри-бесіди полягає Виникає в тому, що вона пред'являє вимоги до активізації емоційно-розумних процесів: єдності слова, дії, думки та уяви дітей. Гра-бесіда виховує вміння слухати та чути питання вчителя, питання та відповіді дітей, вміння зосереджувати увагу на змісті розмови, доповнювати сказане, висловлювати судження. Усе це характеризує активний пошук вирішення поставленої грою завдання. Чимале значення має вміння брати участь у розмові, що характеризує рівень вихованості.

Основним засобом гри-бесіди є слово, словесний образ, вступна розповідь про щось. Результатом гри є насолода, отримана дітьми.

Широко використовуються у самостійній діяльності дітей настільно-друкарські ігри. Це типу лото, мозаїка, доміно, парні та розрізні картинки, шашки, шахи, ігри - головоломки та ін.

Педагог дає зразки виконання дій, вказує на неправильне виконання їх окремими учасниками, показує при цьому зразки контролю за діями партнера. Такий настільний матеріал має велику наочність і барвистість, у процесі гри з яким дитина може активно діяти, залучати до спільних дій однолітків.

Настільно-друковані ігри різноманітні за видами: парні картинки, різні види лото, доміно. При їх використанні вирішуються різні завдання, що розвивають. Так, наприклад, гра, заснована на підборі картинок по парах. Учні об'єднують картинки як за зовнішніми ознаками, а й у сенсі. Підбір картинок за загальною ознакою – класифікація. Тут від учнів потрібно узагальнення, встановлення зв'язку між предметами.

Наприклад, у грі «Що росте у лісі?» Складання розрізних картинок спрямовано розвиток у дітей вміння з окремих частин становити цілий предмет, логічного мислення. Опис, розповідь по картинці з показом дій, рухів спрямовано розвиток промови, уяви, творчості молодших школярів.

Для того, щоб учасники відгадали, що намальовано на картинці, учень вдається до імітації рухів (наприклад, тварини, птиці і т.д.). У цих іграх формуються такі цінні якості дитині, як здатність до перевтілення, до творчого пошуку у створенні необхідного образу.

Словесні ігри - ігри, що розвивають увагу, кмітливість, швидкість реакції, зв'язне мовлення. Потрібно називати по черзі, таким чином, гра перетворюється на змагання. Словесні ігри побудовані на словах та діях учасників. У таких іграх діти навчаються, спираючись на наявні уявлення про предмети, поглиблювати знання про них, тому що в цих іграх потрібно використовувати набуті раніше знання нових зв'язків, в нових обставинах. Діти самостійно вирішують різноманітні розумові завдання: описують предмети, виділяючи характерні ознаки; відгадують за описом; знаходять ознаки подібності та відмінності; групують предмети за різними властивостями, виховують бажання займатися розумовою працею.

Види ігор для дітей дуже різноманітні, але незважаючи на відмінності, всі види дидактичних ігор мають багато спільного. Їхній потенціал, що виховує, завжди залежить, по-перше, від змісту пізнавальної та моральної інформації, укладеної в тематиці гри; по-друге, від того, яким героям наслідують діти; по-третє, він забезпечується самим процесом гри як діяльності, яка потребує досягнення мети самостійного знаходження коштів, узгодження дії з партнерами, і, звичайно, встановлення доброзичливих відносин.

Ігри, таким чином, дають дітям дуже важливу навичку спільної роботи. У всіх дидактичних іграх єдине завдання - знайти спосіб співробітництва, взаємодії по дорозі до спільної мети, діючи у межах встановлених і правил.

Таким чином, можна відзначити, що дидактичні ігри відіграють важливу роль у формуванні уявлень про навколишній світ дітей старшого дошкільного віку. Завдяки дидактичним іграм відбувається накопичення чуттєвого досвіду, значно розширюються уявлення дітей про навколишній світ, активно розвиваються всі психічні процеси, посилюються емоційні та вольові прояви. У дидактичній грі активно формується пізнавальний інтерес, але в основі пізнавального інтересу розвиваються інтелектуальні здібності, що має значення для розумового виховання дітей.

Дидактичні ігри спрямовані рішення конкретних пізнавальних завдань, але водночас у яких закладається виховний і розвиваючий потенціал. Використання на уроках «Я досліджую світ» дидактичних ігор та ігрових завдань сприяє тому, що діти непомітно для себе без особливої напруги набувають або закріплюють знання про природу, суспільство, існуючі взаємозв'язки, вміння та навички спілкування з природою, один з одним, з дорослими.

Отже, основна мета ігрових технологій на уроках «Я досліджую світ» – стимулювати інтерес учнів до навчання, тим самим підвищивши ефективність такого навчання. У процесі гри у молодших школярів розвивається увага, вміння зосереджуватися, бажання мислити самостійно, креативно, з’являється прагнення до знань, застосувати їх на практиці.

ВИСНОВОК

Навчальна діяльність це безпосередня підготовка особистості до праці, що розвиває її розумово, фізично, естетично.

Сам процес учіння - це особлива діяльність, де заздалегідь встановлюються цілі, зміст, принципи, методи та організаційні форми навчальної роботи, які особливим чином забезпечують формування знань, умінь, навичок та здібностей школярів.

У навчанні все спрямоване на розвиток гармонійної особистості. У цьому його головна відмінність від гри та праці, які мають безліч інших цілей. Підсумовуючи, вищесказаному можемо дійти висновку, що навчальна діяльність розвиває лише власні новоутворення, а вдосконалення всіх дошкільних досягнень психічного розвитку може відбуватися в ігровій формі.

Можна сказати, що ігрова діяльність розвиває у молодших школярів здатність до рефлексії, що дозволяє відокремлювати відоме від невідомого та за допомогою гіпотез щодо невідомого посилатися на підстави власної дії та дій партнера щодо спільного вирішення нових завдань (цім партнером може бути і однокласник, і педагог).

Ми зробили висновок, що процес освіти та виховання дитини нерозривно пов'язаний, а діяльність вчителя постійно спрямована на активізацію навчальної діяльності дітей. Включення гри в хід уроку на будь-якому його етапі: перевірка знань, пояснення матеріалу, закріплення або пошук нових знань завжди позитивно впливає як на освітню, так і на виховну сторону процесу.

На підставі вищесказаного ми можемо зробити висновок, що дидактичні ігри можуть принести користь для розуміння та осмислення нового матеріалу, засвоєння та узагальнення, встановлення зв'язків між поняттями, вираження власних думок та для розвитку мови.

Вони можуть допомогти:

- активізувати навчальну роботу у класі, підвищити активність та ініціативу школярів;

- розвинути вміння підкорятися правилам дати відчуття свободи та розкутість, особливо нервовим, слабким та невпевненим у собі дітям;

- зміцнити дружні відносини в класі.

Ми виявили, що основними факторами, що впливають на активізацію навчальної діяльності, є:

● соціально-психологічна атмосфера у класі,

● соціально-психологічний феномен дружби,

● взаємна прихильність,

● почуття симпатій та антипатій.

Ігрові технології як вид педагогічних технологій є сукупність прийомів організації педагогічного процесу у формі різних педагогічних ігор. Знайомство дітей старшого дошкільного віку із навколишнім світом є засобом формування уявлень та знань про світ. Ці уявлення засновані на емоційному досвіді, правильному ставленні до них.

У всіх дослідженнях утвердився взаємозв'язок навчання та гри, визначилася структура ігрового процесу, основні форми та методи керівництва дидактичними іграми.

Педагоги дошкільних установ під час організації дидактичних ігор з дітьми старшого дошкільного віку мають намагатися враховувати зростаючі можливості дітей. У цьому віці діти дуже допитливі, спостережливі, цікавляться всім новим, незвичайним: їм хочеться самим відгадати загадку, знайти правильне рішення завдання, висловити власне судження.

При відборі ігор основну увагу потрібно звертати на рівень проблеми ігрових правил і процесів. Останні повинні бути такими, щоб при їх виконанні діти виявляли розумові та вольові зусилля.

На підставі вищесказаного ми зробили висновок, що ігрові технології є однією з унікальних форм виховання, які дозволяють зробити цікавим не лише роботу учнів на творчому рівні, а й засвоєння основних базових знань під час уроків «Я досліджую світ».

Тобто якщо ми вкладемо освітній зміст у ігрову оболонку, то зможемо вирішити одну з головних проблем педагогіки – проблему активізації навчальної діяльності. Ігрові технології в нашому дослідженні ми розглядаємо як ефективний засіб активізації навчальної діяльності на уроках «Я досліджую світ», оскільки для молодшого школяра гра продовжує залишатися одним із провідних видів діяльності.

Нами була розроблена програма заходів щодо ««Я досліджую світ»» для учнів 3 класу, що дозволило нам зробити висновок, що ігрові технології та різні форми роботи з молодшими школярами є ефективним засобом формування, зміцнення та вдосконалення навчальної діяльності на уроках «Навколишній світ».

У ході написання роботи була проаналізована методична, психолого-педагогічна та науково-популярна література, яка послужила теоретичною основою даного дослідження.

У результаті було встановлено, що ця тема є актуальною для сучасної школи.

За підсумками аналізу літератури було позначено такі умови для формування знань учнів, які потребують практичної перевірки:

● систематичність роботи, спрямованої формування інтересу учнів до вивчення предмета «Я досліджую світ»;

● дотримання методики роботи з дидактичною грою.

Усе це й зумовило основну спрямованість педагогічного експерименту, у якого було визначено рівень екологічних знань у третьокласників; наведено приклади дидактичних ігор під час уроків, проведено аналіз результатів дослідницької діяльності.

На констатуючому етапі дослідницької роботи, необхідно було виявити у учнів рівень сформованості в учнів рівня інтересу до предмета «Я досліджую світ» та рівня їх екологічних знань.

Тому на формуючому етапі експерименту з метою перевірки гіпотези було розроблено систему занять із проведенням дидактичних ігор із підвищення екологічних знань учнів. І додатково до кожної теми були розроблені різні дидактичні ігри. Складено список літератури для роботи вчителя з дидактичних ігор.

На контрольному етапі ефективність проведеної роботи було перевірено за допомогою аналізу статистичних даних.

Аналіз результатів дослідницької діяльності показав, що у класі рівень екологічних знань у третьокласників підвищився.

Відповіді в учнів стали більш чіткими та впевненими. Учні з цікавитися предметом «Я досліджую світ».

Як бачимо, дидактична гра це ефективний засіб формування особистості молодшого школяра у процесі навчання.

Шляхом використання дидактичної гри під час уроків навколишнього світу в учнів розвиваються спостережливість, увага, активність, допитливість.

Гра сприяє формуванню екологічних знань та умінь, відповідальному ставленню до навколишнього середовища.

ДОДАТКИ

Додаток А.

Паспорт екологічної стежини з використанням ігрових технологій.

Назва стежини – «Весела та незвичайна країна Дендропарк»

1. Протяжність маршруту 1 км

2. Кількість зупинок 10

3. Пора року весна (місяць – квітень)

4. Місце Дендропарк

5. Клас Початкові

6. Назва і короткий опис зупинок:

Зупинка 1. «Вхід у казкову країну»

Мета: повторити правила переміщення по парку «Дендропарк», продовжувати ознайомлювати учнів із змінами, що відбуваються у природі навесні, огляд території та зупинок.

1. Розповідь вчителя про парк:

- Казковим куточком у серці України називають Кропивницький Дендропарк. Щороку сюди приїжджають тисячі туристів з усієї країни та закордону, аби помилуватися «українською Голландією». А чому саме так називається, ми дізнаємося зовсім скоро. Отже, пропоную нам вирушити стежиною вперед.

2. Відгадування загадки про вхід у парк, який схожий на замок.

3. Повторення правил переміщення по парку.

Зупинка 2. «Барвисте місто» (алеї тюльпанів)

Мета: уточнити і закріпити назви квітів на галявинах. Знати їх особливості, вчити описувати. Знайомити з цікавими фактами про квіти. Розвивати творчу уяву, фантазію. Виховувати бажання бачити красу в дрібницях. Викликати бажання доглядати за квітами і зберігати їх.

1. Милування квітами.

2. Малювання учнями малюнків «Моя найулюбленіша квітка».

3. Слухання віршів, загадок, прислів’їв про квіти.

4. Бесіда з учнями:

- Діти, ви здогадалися чому наш парк навесні називають «українською Голландією».? (Відповіді дітей)

- Дійсно, спочатку квітня галявини цієї країни вкриваються килимом з тюльпанів, гіацинтів, нарцисів та мускарів. Кожен відвідувач біля алеї тюльпанів робить дуже багато гарних фотографій.

5. Цікаві факти про тюльпани.

Зупинка 3. «Величне дерево липа»

Мета: закріпити будову дерева. Розвивати пізнавальні інтереси, сенсорні процеси, мовлення. Згадати з дітьми будову дерева.

1. Розповідь вчителя:

Липа чудове дерево. Бджоли роблять з нектару зібраного на квітках липи дивно смачний мед. У давнину вважалося, що в липу ніколи не потрапляє блискавка і люди не боялися ховатися під нею під час злив.

2. Загадка про липу.

1) Це дерево цвіте,

Аромат і мед дає.

І рятує нас від грипу,

Від застуд царівна – … (Липа)

3. Вірші про липу. «Липка» (Самуїл Маршак, Платон Воронько)

Виросла я, липка,

Тоненькою і гнучкою.

Не ламай мене!

Медоносним цвітом

Зацвіту я влітку.

Бережи мене…

4. Прислів’я, приказки про липу.

• А горіхи-то, виявляється, на липі ростуть.

• З однієї липи двічі лика не деруть.

5. Збирання цвіту липи для заварювання чаю або у гербарій.

Зупинка 4. «Вічнозелена красуня» (ялинка)

Мета: закріпити будову дерева, вчити помічати відмінності хвойного дерева від інших. Розвивати пізнавальні інтереси, сенсорні процеси, мовлення. Згадати з дітьми будову дерева.

1. Збирання шишок для уроку трудового навчання (ЯДС).

2. Розповідь вчителя про те, чому не можна робити ялинку.

3. Слухання казки «Лісова красуня».

Зупинка 5. «Маленькі любителі горішків» (білка)

Мета: спостереження за найменшими мешканцями парку, ознайомлення з описом білки, з особливостями харчування. Розвивати уважність, спостережливість, кмітливість.

1. Гра «Білки, жолуді, горіхи» (замість фізкультхвилинки).

2. Розкладання учнями гостинців для білочок (горіхи, жолуді).

3. Спостереження за білками.

4. Відгадування загадки про білку. Опис тварини.

Зупинка 6. «Довгошиї мешканці» (страуси)

Мета: провести спостереження за страусами, дослідження «Чому яйце страуса таке велике за розміром?», особливості їх харчування, розповісти цікаві факти та про особливості їх пір’я.

1. Цікаві факти про страусів.

2. Відгадування загадки про страуса.

3. Спостереження за поведінкою страуса.

Зупинка 7. «Найголосистіший мешканець країни» (пава)

Мета: ознайомити учнів з особливими освітніми потребами з цим птахом, послухати його спів, дослідження пір’я птаха.

1. Цікаві факти про паву.

2. Слухання співу павича.

3. Спостереження за поведінкою птаха.

4. Складання в парах твору-опису пір’я павича.

Зупинка 8. «Квітка дощу» (алея гіацинтів)

Мета: уточнити і закріпити назви квітів на галявині. Знати їх особливості, вчити описувати їх. Знайомити з цікавими фактами про гіацинти. Розвивати творчу уяву, фантазію. Виховувати бажання бачити красу в дрібницях. Викликати бажання доглядати за квітами і зберігати їх.

1. Милування квітами.

2. Складання в групі казки про гіацинт або «Місто квітів».

3. Слухання віршів, загадок, прислів’їв про квіти.

4. Цікаві факти про гіацинти.

Зупинка 9. «Долина нарцисів»

Мета: уточнити і закріпити назви квітів на галявині. Знати їх особливості, вчити описувати їх. Знайомити з цікавими фактами про нарциси. Розвивати творчу уяву, фантазію. Виховувати бажання бачити красу в дрібницях. Викликати бажання доглядати за квітами і зберігати їх.

1. Милування квітами.

2. Вигадування учнями іншої назви для цієї квітки.

3. Слухання віршів, загадок, прислів’їв про квітку.

4. Цікаві факти про нарциси.

Зупинка 10. «Довговухі мешканці» (кролики)

Мета: розповісти учням різницю між кроликами та зайцями, вчити спостерігати за тваринами, дати інформацію про особливості їх харчування. Виховувати вміння доглядати за тваринами та бережного ставлення.

1. Спостереження за тваринами.

2. Відгадування загадок.

3. Слухання віршів, приказок та прислів’їв.

4. Різниця між кроликом та зайцем.

Додаток Б.

Приклад уроку-екскурсії з використанням ігрових технологій

Тема: «Екскурсія у зимовий ліс. Спостереження за зимовим лісом у лютому»

Мета: формувати уявлення про ознаки зими; закріпити знання у дітей про зимуючих птахів, вчити розрізняти сліди тварин, розвивати спостережливість і кмітливість; вміння спостерігати, аналізувати і робити висновки, доводити свою думку; формувати потребу у пізнанні природи, виховувати любов до природи.

Обладнання: Годівниці, насіння для птахів, дидактична гра «Сліди на снігу».

Місце проведення: зимовий ліс.

Хід екскурсії:

I. Підготовка учнів до екскурсії.

Вчитель до початку екскурсії заздалегідь визначає, які об’єкти природи зможуть побачити учні. Повідомляє учням про те, що потрібно одягнутися тепло та по можливості взяти чай в термосі.

Вчитель дає завдання учням:

1) Взяти із собою годівнички, виготовлені під час уроку «Я досліджую світ» та корм відповідний для птахів.

2) Виміряти товщину снігового покрову біля огорожі, на рівному місці та в лісі; порівняти товщину снігового покрову в різних місцях; зробити висновки.

3) Показати і назвати дерева, які можна зустріти взимку.

4) Спостерігати за птахами, після екскурсії описати їхній зовнішній вигляд.

5) Поспостерігати, які тварини живуть взимку у лісі. Навчитися визначати їх за зовнішнім виглядом та слідами, які вони залишають на снігу.

- Діти, сьогодні ми підемо на екскурсію у ліс. На екскурсії з’ясуємо, як живе ліс взимку. Але перш за все, повторимо правила поведінки на екскурсії у лісі:

 По дорозі до місця зупинки йти в колоні по двоє.

 Не відволікатися по дорозі на сторонні об’єкти, не відставати від товаришів, потрібно триматися разом.

 У колоні не галасувати, слідкувати за вчителем, який йде попереду.

 На зупинках уважно слухати вчителя.

 Ходити у визначених учителем місцях.

 Не ламати гілки дерев, кущів.

 Намагатися ходити по протоптаним стежинках.

1. Гра «Так чи ні»:

Під час екскурсії до зимового парку я:

• буду ламати гілки дерев, смітити; (Ні)

• прилаштую годівничку на гілку дерева; (Так)

• буду голосно кричати; (Ні)

• кину камінь або сніжку у пташку; (Ні)

• нагодую птахів; (Так)

• сфотографую зимовий ліс, а потім фотокартку покажу друзям. (Так)

II. Проведення екскурсії.

1. Ознайомлення з ознаками лютого.

1) Бесіда.

- Діти, скажіть яка зараз пора року? (Зима)

- Яка погода найчастіше буває взимку?

- Якими фарбами користується зима?

- Як ви вважаєте, а чим пахне зима?

- Які явища природи, характерні для зими? (Сніг, мороз, снігопад, заметіль, завірюха, замети).

- Де ми з вами зараз знаходимося? (У лісі)

- Відгадайте загадку: «Це місяць снігопадів, злих хуртовин і першого теплого сонця. Хуртовини та заметілі під лютий прилетіли. Здогадались? Це?» (Лютий)

- Хто із вас пригадає, чому він так називається? (Тому що, в цей період люті морози.)

- А як потрібно одягатися на зимову прогулянку? (Тепло, у темні кольори.)

- А як потрібно дихати взимку на вулиці? (Через ніс.)

2) Хвилинка цікавинки.

- Взагалі, раніше лютий місяць мав зовсім інші назви, ось послухайте: крутень, зимобор, криводоріг, казибрід, межень (межа між зимою та весною).

- А що є характерним для цього місяця? (Пронизливі сніговії, колючі морози, вітри й перемети)

- Так, правильно.

3) Робота над загадками.

- Пригадаємо, які ж явища природи можна спостерігати зимою за допомогою загадок?

1) В нас узимку білим цвітом сад зацвів неначе літом (Сніг).

2) Біла морква взимку росте (Бурулька).

3) Не сніг і не лід, а сріблом дерева вбирає (Іній).

4) Не художник, а малює (Мороз).

5) Цілу ніч гуляє в полі, по широкому роздолі, білі гори намете, спочивати в ліс іде (Метелиця) .

4) Народні прикмети та прислів’я.

- Наш народ давно любив спостерігати за змінами у природі та складав різні прикмети. Ось послухайте, що народ говорив про лютий місяць:

• Лютий багатий снігом – квітень буде щедрий на воду.

• В лютому багато інею – влітку буде багато роси й меду.

• Хуртовини часті взимку – влітку часті негоди.

• Буде сильний мороз, якщо в одному дуплі побачите кілька білок.

• Снігурі туляться до оселі – на великий снігопад.

• Глибокий сніг узимку – на дощове літо.

• Якщо морози в лютому ніяк не покидають землю, то в перших числах березня буде сонце і плюсова температура.

• Якщо сніг гне гілля, врожай буде рясний.

• Сніг йде, мов крупа, - чекай на тиждень морозу.

• Лютий без снігу – літо без хліба.

• В лютім сонце іде на літо, а зима на мороз.

2. Ознайомлення з тваринним світом.

1) Бесіда.

- Погляньте навколо. Як красиво! Помилуйтеся природою. Прислухайтеся. Що чуєте? (Відповіді дітей)

- Чи видно Сонце на небі? Високо чи низько розташоване Сонце на небосхилі? Чи гріє воно? (Сонце стоїть низько на небосхилі. Воно світить, але не гріє.)

- Якого кольору небо? Чим воно вкрите? Чи є хмари? (Небо часто вкрите важкими сірими хмарами, проте бувають і ясні дні.)

- Чи є вітер? Який він — холодний чи теплий? (Дмуть холодні вітри, на дворі холодно, морозно.)

- Чи є калюжі? Що сталося з водоймами? (Водойми вкриті кригою.)

- Що взимку довше — день чи ніч? (Дні короткі, а ночі довгі.)

- Чи є опади? (Падає сніг.)

- За час прогулянки в лісі, ви зустріли якусь тваринку або пташку? (Так)

2) Спостереження за птахами.

- Без сокири і без рук, а дім будує. (Птах)

- Згадайте, що ми вивчали на уроці «Я досліджую світ» про зимуючих птахів? Як ви гадаєте чи мешкають вони у лісах? (Так) Назвіть їх. (Сова, сойка, дятел, чорний дрізд, щиглик, снігур)

- А чим вони харчуються взимку? (Сова харчується гризунами, сойка – жолудями, чорний дрізд – ягодами на гілках, снігур – ягодами горобини.)

- А у такі люті морози та снігопади птахи можуть знайди ягоди? (Ні)

- Відгадайте загадку:

«На дереві під вікном висить хатка із дашком.

Птахи всі до неї летять,

щоб зерном поласувать.» (Годівничка)

- Я пропоную допомогти нашим братам меншим. Зараз хлопчики візьмуть годівнички та прикріплять до дерев їх. А дівчатка візьму насіння та корм і насиплять у годівнички. Поспостерігаємо, хто із птахів прилетить до нас. Але тепер потрібно тихенько вести себе, щоб не злякати птахів.

- Послухайте вірш «Біля годівниці».

Горобчику, горобчику, чому ти сумний?

Бо лютий лютує.

Горобчику, горобчику, чому так дрібно скачеш?

Щоб лапки зігріти.

Горобчику, горобчику, поклюй крихти хліба.

Цвірінь-цвірінь, цвірінь...

Горобчику, горобчику, чому ти розцвірінькався?

Чекаю весни.

(Марійка Підгірянка)

- Погляньте, до годівнички прилетіли синички, сорока, граки. Поспостерігайте за ними.

- Відгадайте загадки.

1) Шубка з сірого пушку, скаче в жовтім фартушку.

Чорний шарфик та шапчина, хоч маленька ця пташина,

та корисна трудівниця називається ... (Синиця).

2) Чорний, моторний, по полю ходить, черв’ячків ловить.

Кричить: “Крак!”, а звати його... (Грак).

3) За вікном летить сніжок, піднялася віхола.

Але бачу я пташок, що сидять під стріхою.

Чив-чив-чив! Чив-чив-чив!

Хто співати їх навчив?

Сірі пташенята ці звуться, діти, ... (Горобці).

4) Біла латка, чорна латка по дереві скаче. (Сорока)

5) Всі в блакитнім піджаку, в рожевій сорочці.

В нас зимою по садку гуляють, як гості. (Снігурі)

3) Спостереження за тваринами.

- А чи можна взимку зустріти в лісі тварин? (Так) А яких? (Зайчика, лисичку, білочку.)

- Заспіваємо усі разом пісеньку про сліди тварин взимку. Чи всі пам’ятають мультфільм «Марійка та Ведмідь», де цю пісеньку співала Марійка? (Так) Будемо не просто співати, а ще й танцювати, щоб зігрітися:

По слідах усіх чудово

Я відразу вам назву

І жирафу і корову

І комашку і сову!

Це чиї сліди петляють

Коло лісових доріг?

Це по лісі походжають

Нособраз і дикоріг!

Нелегка моя робота!

Думати немає сил

А, це слід від крокомота!

Чи це просто бегедил?

- А чи існуть такі тварини як: нособраз, дикоріг, крокомот, бегедил? (Ні)

- Виходить що Марійка їх вигадала? (Так)

А) Дидактична гра – конкурс «Де чий слід?» Місце проведення – лісова галявина. (Вчитель розкладає роздає роздатковий матеріал)

- Подивіться, у нашому лісі можна знайти чимало слідів тварин.

- Пропоную вам зіграти в таку гру. Слухайте уважно правила гри-конкурсу. Об’єднаємося у дві команди порівну учасників. Кожному учасникові видається по половинці картки – комусь зі слідом, комусь із твариною. Ви повинні зібратися у пари так, щоб картинки відповідали одна одній. Переможе та команда, в якій кожен учасники підбере правильно пари. Час на виконання 4 хвилини. Отже, час пішов.

- Час вийшов. Давайте перевіримо. (Вчитель перевіряє утворенні пари)

- А тепер, розкажіть як ці тварини живуть взимку. (Кожна пара розповідає по черзі)

(Підказка: Взимку бурий ведмідь впадає у сплячку. Взимку білка весь світлий час доби проводить у пошуках їжі. Харчується вона своїми лісовими запасами та шишками, що встигла назбирати у дупло собі. Взимку вовки збираються у зграї та полюють разом на здобич. Зайці готуються до зими ще восени. Вони змінюють сіру шубку взимку на білу. Їдять пагони і кору різних дерев і чагарників. Лисиця взимку живе сама. Полює на зайців та пташок і т.д…)

3. Спостереження за рослинним світом.

- Погляньте на дерева. Вони сплять, чекають настання весни щоб розцвісти. Пропоную вам скласти коротеньку казку «Про що мріють дерева взимку», після нашої екскурсії, коли повернемося у клас або вдома.

ІІІ. Підсумки екскурсії.

Інтерактивна технологія «Незакінчене речення»:

1) Сьогодні ми ходили на екскурсію у зимовий … .

2) Спостерігали за такими птахами: … .

3) Вчилися розрізняти сліди … .

4) Найбільше мені сподобалося … . Або я отримав задоволення від …

- Розкажіть батькам, що ви бачили на екскурсії. Намалюйте зиму.

Додаток С

Авторська екологічна казка-рольова гра

Галинка та чистої води краплинка

Галинка сиділа у своїй кімнаті за столом і зосереджено перечитувала свій твір на тему «Ким я хочу бути в майбутньому». Вона написала про те, що хотіла б побудувати власний завод – такий, на якому працював би її тато. Галинці подобався саме такий завод, бо він був найбільший у місті.

З раннього дитинства дівчинка любила роздивлятися могутню споруду, схожу на величезного паровоза, який випускає клуби пару в небо, та слухати татові розповіді про різні механізми та станки, що працюють як єдиний організм. Це був завод, який знаходився неподалік від мешкання Галинки.

Галинка розуміла, що швидко випрати, на вулиці дуже тепло, тож до маминого приходу «футболка висохне». Переодягнувшись, Галинка взяла тазок із водою, пральний порошок і зручно розмістилася на лаві під яблунею. Сипнула жменю порошку, щоб було не мало – додала іще одну жменю, а потім ще, і, щоб напевне відіпралася футболка, досипала вчетверте. Футболка справді випралася, дівчинка сполоснула її та повісила сушитися, а всю мильну воду вилила на траву. Уже зібралася йти до будинку, але не змогла знайти пачку з під прального порошку. «Ну і справи! – розвела руками Галинка, – забула, куди поклала». А коли вона зайшла до своєї кімнати, на неї чекав сюрприз, побачивши який, дівчинка розгублено промовила:

– О, ні…

– О, так! – відповіла Лисичка, яка сиділа прямісінько на зошиті з твором школярки та тримала у своїх лапках пачку прального порошку.

– Що ти тут робиш? – взявши руки в боки, діловито запитала Галинка.

– Привела до тебе свою знайому, – відповіла Лисичка й кивнула на край стола. Тільки зараз дівчинка помітила, що скраєчку, звісивши лапки і похиливши голову, сиділа невеличка зелена Жабка.

– У мене немає часу на гостей, – суворо попередила Галинка, адже знала, що не всі лисички такі милі, якими здаються на перший погляд, а від цієї взагалі можна чекати чого завгодно.

– Зрозуміло, у тебе ж справи! – інтонація Лисички не передбачала нічого доброго. – Ти ж у нас забрудненням навколишнього середовища займаєшся!

– Що ти таке говориш?! – здивувалась дівчинка. – У нашій сім`ї, до речі, всі сортують сміття, а потім деяке здаємо, і навіть гроші отримуємо за нього, а ще у школі…

– Ти поглянь, як завелася! – перебила дівчинку руда. – Це все я знаю. Ти краще скажи, читати вмієш?

– Звісно! – Галинка гордо підняла голову. – Наступного року до п’ятого класу йду.

– Тоді прочитай оце! – Лисичка сердито ткнула пальцем на пачку порошку.

Галинка підійшла ближче і зачитала вголос слова, на які показувала рудохвоста:

– Спосіб застосування та дози…

– Читай далі! – наказала тваринка.

– Для ручного прання розведіть 30 грамів порошку в 10 літрах води…

– Та невже-е-е! – Лисичка драматично зобразила здивування. – А ти у двох літрах води скільки розколотила?

– Щоб краще відіпралася футболка, я багато насипала порошку.

– Якби ти всипала зазначену в інструкції дозу, одяг також відіправся б гарно. Для кого, на твою думку, це написали? Дозу прального засобу насипала вдесятеро більше, а потім все вилила на землю! Думала, обійдеться? – розгнівана Лисичка кинула пачку від порошку в дівчинку, яку та ледве встигла піймати.

– Про що це ти? – не зрозуміла Галинка.

– А ось про що, – нарешті заговорила Жабка і подала дівчинці чашку. Галинка взяла чашку, а там була каламутна вода зеленого кольору, яка неприємно пахнула.

– Ой, що це ви налили в мою чашку? – скривилася школярка.

– Це водичка із мого рідного озера, – із сумом в оченятах відповіла Жабка. – Принесли показати її тобі, оскільки ти і сама причетна до того, що озеро на болото перетворюється.

– Яким чином я причетна до цього? – поцікавилася Галинка.

– Таким, що вода зіпсувалася внаслідок засмічення хімічними речовинами, які містяться в засобах для миття та чищення, а саме в пральних порошках, рідинах для відбілювання тощо, – повчальним тоном говорила Лисичка. – Ці речовини викликають масове розмноження мікроскопічних водоростей, що згубно діє на всіх жителів водойми. От і озеро стало непридатним для нормального життя. Можна було б перебратися до річки, але і там лихо коїться. Ходімо з нами – покажемо все і розкажемо.

Жабка з Лисичкою прудко стрибнули зі столу й попрямували на вулицю. Галинка зачинила двері й вирушила разом з ними. Їй цікаво було дізнатися, що трапилося з річкою. По дорозі до них приєдналися вже знайомі звірята: Бурундук, Зайчик, Вивірка, а також прилетіли Сойка і Дятел

– Добридень, подружко, – люб’язно промовила Вивірка.

– Не думаю, що вона нам друг, – пропищала Лисичка. – Друзі не хотіли б побудувати ще один завод.

– Іще один? – витріщив очі Заєць. – Навіщо? Скоро від цього всі загинемо.

– А це її не обходить, головне, що грошей багато заробить, – косо глянула на розгублену дівчинку Жабка.

– Шановні, – спокійно почала Вивірка, – не треба сварити Галинку, вона поки що не знає усієї правди. А правда, Галинко, у тому, що всі водойми на планеті постійно піддаються забрудненню. Чи то побутовими відходами, хімікатами, чи промисловими.

– Але, якщо я вилила брудну воду на землю, як вона потрапить в озеро чи річку? – поцікавилась школярка.

– Ти чула про кругообіг води в природі? – вступила в розмову Сойка.

– Брудна вода може потрапити в ґрунтові води, а звідти – у водойму. Або випаруватися, а потім випасти у вигляді дощу і навіть снігу. Уся вода пов’язана. Раніше природа могла впоратись із речовинами, які забруднюють довкілля, але, на жаль, нині викидів настільки збільшилося, що природі не вдається себе лікувати. Так само і система очищення стічних вод, яку люди створили для очищення побутових та промислових стоків, не справляється із великим нагромадженням різних забруднювачів.

– А знаєте, у нас із крана також тече неякісна вода, тому ми користуємося фільтром, – розповіла Галинка.

– А я не можу встановити фільтр в озері! – ображено обізвалася Жабка.

– Ти ж розумієш, яка ситуація склалася? – скрекотіла Сойка. – Усі знають, що вода – це справжній скарб, основа всього живого, проте не оберігають її!

Галинка йшла з похнюпленою головою, їй було соромно не лише за себе, а й за всіх людей, котрі не прагнуть зберегти те найцінніше, що в них є.

– Прийшли, – повідомив Дятел. Компанія зупинилася на березі річки.

– Помітила, як тут тихо? – запитала Вивірка. – Птахи не співають, жабки не квакають, комашки не літають… Бо сміття і бруд труїть усе навколо! – крикнула Лисичка, стискаючи кулачки.

Дівчинка підійшла край берега і глянула вниз. Вода була брудною, каламутною, у її хвилях гойдалися мертві риби та жаби. Їх було багато. Окрім цього, дівчинка помітила, що невеличким струмочком стікала із труби у воду чорна рідина. Відчувався неприємний запах, у роті стояв гіркуватий присмак. Ця труба тягнулася від заводу. Галинка подивилася на нього із ненавистю. І побачила там вже не гігантський локомотив, а величезного монстра, закутого в залізні облаштунки. Він ревів, дихав отруйним димом, топтався на місці, прагнучи знищити все живе. Галинці стало зле. Вона повернулася, і, не попрощавшись із звірятами, побігла додому.

«Невже заради грошей люди готові на такі жахливі вчинки? Готові знищувати, труїти природу, і не помічати, що вбивають самих себе? Я не хочу бути такою, краще я буду з тими, хто вміє берегти і захищати навколишній світ. Я стану мудрою, зроблю все, щоб не допустити катастрофи» – з такими думками школярка повернулася до дому. Діти! Ця казочка свідчить про те, у якій небезпеці знаходиться найважливіша речовина на нашій планеті – вода! Давайте разом поміркуємо над ти, як припинити забруднювати її і розповісти усім довкола про небезпеку для тварин і живих організмів, які може принести забруднення річок, озер і водойм.

docx

Завантажити

Зберегти на потім

Додав(-ла)

Дмитрук Інна Анатоліївна

Пов’язані теми

Я досліджую світ, Інші матеріали

НУШ

Додано

8 грудня 2023

Переглядів

3620

Оцінка розробки

Відгуки відсутні