Ігрові технології вроботі з дітьми з ООП

ДОНЕЦЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ

ПАРАСКОВІЇВСЬКА СПЕЦІАЛЬНА ШКОЛА №40 ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ

ВИКОРИСТАННЯ ІГРОВИХ ТЕХНОЛОГІЇ

У КОРЕКЦІЙНО – ВИХОВНІЙ РОБОТІ

 З УЧНЯМИ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ

2021Р

  СХВАЛЕНО:

педагогічною радою Парасковіївської  спеціальної школи №40    Донецької обласної ради, протокол № 4 від 22.09.2021р.

    УКЛАДАЧ:

 Гащенко Г.В., вихователь  першої кваліфікаційної категорії, Парасковіївської спеціальної школи №40 Донецької обласної ради.

    РЕЦЕНЗЕНТ :

 Лопухіна Т.В., завідувач відділу професійного розвитку фахівців освіти дітей з особливими потребами, Донецького обласного ІППО.

ВИКОРИСТАННЯ ІГРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ У КОРЕКЦІЙНО – ВИХОВНІЙ РОБОТІ З УЧНЯМИ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНО АКТИВНОЇ ОСОБИСТОСТІ

Гащенко Галина Володимирівна,

вихователь першої кваліфікаційної категорії

Парасковіївської спеціальної школи №40

Донецької обласної ради.

Корекційно–виховна робота  у спеціальній школі спрямована на соціалізацію дітей, підготовку та адаптацію до сучасного життя, засвоєння соціального досвіду та усвідомлення себе як особистості. Одними з ефективних методів корекційно–виховної роботи є ігрові технології, що створюють умови для залучення кожного вихованця до активної пізнавальної діяльності. Виховання в грі здійснюється за допомогою власної діяльності та досвіду учня. Під час гри діти не тільки навчаються самі а й навчають один одного, оцінюють людські якості, вчаться  відстоювати свої інтереси та розв'язувати проблеми.

Технологія ігрової діяльності у виховному процесі не нова. Теорія ігор цікавила багатьох вчених. Її розробці присвятили свої роботи Б.Ананьєв, Й.Хейзинга, Л.Виготський, В.Сухомлинський та інші.

У процесі ігрової діяльності діти з порушенням інтелекту засвоюють правила поведінки та  соціальні ролі в  групі, дитячому колективі (міні – моделі суспільства), що переносяться потім у доросле життя; здобуваються навички спільної колективної діяльності, виховуються індивідуальні якості особистості учня, необхідні для досягнення поставлених ігрових цілей; створюються умови розвитку дітей. Відмінними рисами гри є фактори, виділені Ю. Геронимусом. До них відносяться: задоволення від контактів з партнерами по грі; задоволення від демонстрації партнерам своїх можливостей як гравця; азарт від чекання непередбачених ігрових ситуацій і

 послідовних їх рішень у ході гри; необхідність приймати рішення в складних і часто невизначених умовах; швидке з'ясування наслідків прийнятих рішень; задоволення від успіху – проміжного та остаточного; якщо гра рольова, то задоволення від процесу перевтілення в роль.

Особливості ігрової діяльності у молодшому шкільному віці.

Кожен період життя і розвитку дитини характеризується певним провідним видом діяльності. У вітчизняній психології під провідною діяльністю розуміється та, у процесі якої відбувається формування основних психічних процесів і властивостей особистості, з'являються психічні новоутворення, характерні саме для даного конкретного віку.

Так, в період дитинства (до 1 року), провідним видом діяльності є безпосередньо-емоційне спілкування, в ранньому дитинстві (від 1 року до 3 років) - предметна діяльність, в дошкільному - гра, в молодшому шкільному віці - навчання, в підлітковому - спілкування з однолітками.

   Сутність гри як провідного виду діяльності полягає в тому, що діти відображають у ній різні сторони життя, особливості взаємин дорослих, уточнюють свої знання про навколишню дійсність. Гра є засіб пізнання дитиною дійсності.

    В даний час школа потребує такої організації своєї діяльності, яка забезпечила б розвиток індивідуальних здібностей і творчого ставлення до життя кожного учня, впровадження різних інноваційних навчальних програм, реалізацію принципу гуманного підходу до дітей .

    Ігрові технології є однією з унікальних форм навчання, яка дозволяє зробити цікавими і захоплюючими не тільки роботу учнів на творчо-пошуковому рівні, але й буденні кроки з вивчення предметів. Цікавість умовного світу гри робить позитивною,  емоційно забарвленою монотонну діяльність із запам'ятовування, повторення, закріплення чи засвоєння інформації, а емоційність ігрового дійства активізує всі психічні процеси і функції дитини. Ігри важливо проводити систематично і цілеспрямовано на кожному занятті, починаючи з елементарних ігрових ситуацій, поступово ускладнюючи і урізноманітнюючи їх у міру нагромадження в учнів знань, вироблення вмінь і навичок, засвоєння правил гри, розвитку пам’яті, виховання кмітливості, самостійності, наполегливості тощо. 

                            Класифікація дидактичних ігор. 

Місце і роль ігрової технології в навчально виховному процесі, поєднання елементів гри та навчання багато в чому залежать від розуміння учителем функцій і класифікації педагогічних ігор. Класифікуються  дидактичні ігри за декількома принципами:

 1. За видом діяльності:

 фізичні (рухові),

 інтелектуальні (розумові),

 трудові,

 соціальні

 психологічні.

 2. За характером педагогічного процесу:

 Навчальні, тренувальні, контролюючі, узагальнюючі;

 Пізнавальні, виховні, розвиваючі;

 Репродуктивні, продуктивні, творчі;

 Комунікативні, діагностичні, профорієнтаційні, психотехнічні та інші.

 3. За характером ігрової методики:

 предметні,

 сюжетні,

 рольові,

 ділові,

 імітаційні,

 ігри-драматизації.

5. За ігровим середовищем:

 ігри з предметами і без них,

 настільні,

 кімнатні,

 вуличні,

 на місцевості,

 комп'ютерні 

 з ТСО,

 з різними засобами пересування.

У розвиваючих іграх, в цьому полягає їх головна особливість, вдалося об'єднати один з основних принципів навчання – від простого до складного, з дуже важливим принципом творчої діяльності – самостійно за здібностями, коли дитина може піднятися до вершини своїх можливостей.

В своїй корекційно–виховній роботі з дітьми переважно використовую інтерактивні ігри в яких відбувається взаємодія між її учасниками: між учнями, між вихователем і учнями. Ця взаємодія передбачає різні способи комунікації між учасниками гри. Структурні складові інтерактивної гри такі самі  як і в інших типах ігор, проте суттєво відрізняються способи взаємодії між її учасниками. В житті дитини гра виконує такі найважливіші функції:

 розважальну (основна функція гри - розважити, доставити задоволення, надихнути, розбудити інтерес);

 комунікативну: освоєння діалектики спілкування;

 самореалізації в грі;

 терапевтичну: подолання різних труднощів, що виникають в інших видах життєдіяльності;

 діагностичну: виявлення відхилень від нормативної поведінки, самопізнання в процесі гри;

 корекційну: внесення позитивних змін в структуру особистісних показників;

 міжнаціональної комунікації: засвоєння єдиних для всіх людей соціокультурних цінностей;

 соціалізації: включення в систему суспільних відносин, засвоєння норм людського гуртожитку. Гра – найбільш доступний для дітей вид діяльності. Цікава гра підвищує розумову активність учня і він  розв’яже більш важке завдання. Гра для дітей – перша можливість проявити себе, самовиразитись і самоствердитись, тому в своїй роботі використовую розвиваючі ігри як засіб навчання і виховання.

                                           Навчально виховні ігрові прийоми

Формат гри дозволяє зробити навчання справді захопливим процесом! А використання іграшок  допоможе дитині швидко опанувати нову для себе інформацію у невимушеному форматі навчання.

Ігри з Lego - сприяють розвитку творчого мислення, пам'яті, логіки і зв'язного мовлення. За допомогою іграшкових цеглинок можна пояснювати основи моделювання, принцип лічби, складання слів і виразів, утворення речень тощо.

Lego – інструмент для навчання

Як навчити школярів перевіряти будь-яку інформацію, не вірити на слово першому ліпшому? Навички критичного мислення необхідно розвивати змалку. А навчити учнів оцінювати ситуацію з різних точок зору, аналізувати переваги і недоліки будь-чого допоможе гра для розвитку критичного мислення «Шість капелюхів».  Правила – нескладні, а формат буде зрозумілим і цікавим навіть найменшим школярам. 

Гра «Квітка радості».

Мета: розвиває згуртованість колективу, сприяє створенню дружньої атмосфери, налагодженню дружніх стосунків, формувати вміння дарувати радість навколишньому світові.

Хід гри.

Кожна дитина отримує «пелюстку» на якій вона повинна намалювати зображення того, що приносить їй радість (мама, друг, домашня тварина, цукерка та інше). Потім пелюстки приєднуються до кружечка, утворюється «квітка радості». Діти розглядають малюнки та розповідають, які малюнки сподобалися та чому.

«Асоціативний кущик добра».

Мета: вчити дітей бути вихованими, творити добро. Розвивати вміння осмислювати духовні цінності. Спонукати на добрі справи, вчинки.

Хід гри.

Вихователь пропонує дітям створити асоціативний кущик добра і тим самим розповісти, що таке добро. Діти по черзі виходять, вибирають листочки з асоціаціями, прикріплюють на дошку  обґрунтовують свій вибір та розповідають, як вони розуміють, що таке добро.

«Калейдоскоп професій».

Мета: розширювати та закріплювати знання учнів про різноманітність професій, їх важливість і значення в житті людини. Виховувати шанобливе ставлення до праці.

Хід гри.

 На різнокольорових квадратах написані назви різних професій, на інших квадратах – прикметники - ознаки (можуть бути жартівливі) цих професій. Завдання – утворити пари, підібравши ознаки до певної професії. Працює дві групи учнів. Учасники кожної групи  по черзі вибирають назви професій, учасник іншої групи підбирає ознаки цієї професії, обґрунтовує свій вибір. Виграє група , що підібрала найбільше правильних ознак відповідних професій

«Дзеркало».

Мета: допомогти дитині відчути себе вільно, розкритися, побачити себе з боку.

Хід гри.

 Вибирається ведучий. Він стає в центрі, діти обступають його півколом та грають роль дзеркала. Ведучий показує будь-які рухи, які треба повторити в дзеркальному відображенні. Якщо дитина помиляється, їй пропонується штрафне завдання.

«Знайди небезпечний предмет».

Мета: закріпити знання дітей про небезпечні предмети, вчити диференціювати поняття «безпечне» і «небезпечне»; формувати навички безпечної поведінки в побуті; розвивати увагу, мислення, обачність.

Хід гри.

 Вихователь демонструє картки із зображенням предметів які зустрічаються у побуті. Діти повинні обрати небезпечний предмет на кожній картці та пояснити свій вибір.

Коректурні таблиці як засіб розвитку пізнавальної активності.

Коректурні таблиці це інформаційно – ігрове поле з різною кількістю клітинок (від 9 до 25), заповнених предметними картинками. Тематична палітра коректурних таблиць може бути досить широкою. Вона майже не змінюється в різних вікових групах, розширюється лише змістове наповнення та урізноманітнюються зв’язки між елементами теми. Картинки добираються за тематикою корекційно – виховного заняття. Сприяють розвитку мислення і мовлення дітей, удосконаленню сприймання, уваги, пам'яті. Коректурні таблиці, як і будь які творчі ігри, можна використовувати в різних форматах життєдіяльності дітей – не лише у спільній партнерській діяльності з дорослими, а й під час спеціально організованої освітньої діяльності:

–  На початку заняття – як засіб активізації психічних процесів і включення дітей у навчально-пізнавальну діяльність.

–  В основній частині заняття – для уточнення знань і розширення інформаційно-пізнавального  кола уявлень дошкільників, унаочнення процесу встановлення причинно-наслідкових зв’язків між об’єктами та явищами дійсності тощо. Ігри на основі коректурних таблиць цікаві й різноманітні.

Коректурні таблиці «Знай! Люби! Бережи!».

Мета:

 Дітям пропонуються таблиці з зображеннями природи. Далі вихователь ставить питання до таблиці «Вода в нашому домі»:

1. Назвіть де живе водичка в нашому домі? (в чайнику, в холодильнику, в пляшці).
2. Назвіть, що зображено в першому горизонтальному рядку? Що тут зайве та чому? ( фен, в ньому не живе вода).
3. Під яким номером криється відгадка до загадки:

Хоч і є у ній водичка,

Та не море це й не річка.

Ми у ній купаємось,

Від бруду відмиваємось.

4. Яка водичка годиться для пиття? Під яким вона номером? Чи можна пити воду з річки чи моря? Чому?
5. Чи живе вода в батареї для опалення? Чому ви так думаєте?

Діти знаходять правильну відповідь, називають потрібне слово/слова, пояснюють свої дії, висловлюють власну думку.

«Цікава математика».

Дітям пропонуються таблиці з зображеннями цифр.

Орієнтовні завдання до таблиці:

1. Які цифри зображені в першому горизонтальному рядочку? Яких цифр більше, яких менше?
2. Яка цифра повторюється найчастіше?
3. Скільки раз повторюється цифра 7?
4. Яка цифра зайва в другому вертикальному стовпчику?
5. Яка цифра зайва в другому вертикальному стовпчику?
6. У якому рядку є цифра «10»? та інші.

«Грамотійки».

Мнемотехніка – це процес засвоєння нової інформації за допомогою спеціальних методів і прийомів. Це нова освітня технологія, що допомагає кожній дитині комфортно та легко здобувати знання в будь-якому віці. Регулярне застосування мнемотехніки допомагає дітям збагатити свій словниковий запас, навчить вибудовувати грамотні, логічні ланцюжки.

Мнемотехнічна гра «Пожежна безпека» виховує свідоме ставлення до своєї безпеки та безпеки інших людей; розвиває зорове сприйняття, логічне мислення. Дітям пропонуються картки – смужки із зображеннями.

Всі зображення на смужці об'єднанні одним змістом. Наприклад: хлопчик – рука – сірник. Така смужка читається наступним чином: хлопчик бере в руки сірник. Питання до дітей: -Чим об'єднанні зображення на смужці? Чи можна дітям брати в руки сірники? Що може трапитись?» та інше. Всі наступні смужки читаються аналогічно.

Гра «1 – 2– 4 – багато»: учасники взаємодіють в парах, групах і в колективі. Це дає змогу активізувати діяльність кожної дитини у контексті усвідомлення взаємної результативності роботи.

На столі  розміщені паперові контейнери для сортування сміття та зображення тих предметів, які асоціюються з непотрібними речами.

Дітям дається завдання для обговорення «Як правильно сортувати сміття?» і дається 1-2 хв для індивідуального обдумування можливих відповідей. Далі діти об'єднуються у пари з метою взаємообговорення своїх ідей. Далі діти об'єднуються в пари, та обговорюють попередньо досягнуті рішення щодо постановленого завдання. Потім об'єднуються в четвірки. Як і в парах, прийняття спільного рішення обов'язкове. Четвірки об'єднуються в більші групи або обговорюється запропоноване завдання з усім класом. Після прийняття класом спільного рішення, діти сортують сміття з урахуванням малюнку асоціаціі відповідного типу сміття, пояснюючи свої дії.

Гра в малих групах «Можна. Не можна». Діти об'єднуються в групи (по 2-3) за кольором фішки (зелені та червоні) які є у кожного учня на парті. Вихователь пропонує дітям картки із зображенням різних ситуацій в природі.

Ставить учням запитання для обговорення: «-Що можна робити в природі, а чого не можна?»  Групи за короткий час (3-10хв) мають виконати завдання і подати результати  своєї роботи.

Завдання дітей – дійти до висновку безпечно (зелений) чи не безпечно (червоний) таке робити/не робити. Обгрунтувати свої думки.

Таким чином, інтерактивна гра передбачає різні види взаємодії між її учасниками. При цьому поєднується реальне і фантастичне, чуттєво – емоційне й інтелектуальне, що відображається через світобачення дітей. Діти вчаться комунікувати з навколишнім світом: перетворювати зло на добро, неправду на правду, горе на щастя. Це допомагає дитині з особливими освітніми потребами формуватися як особистості, збагачує внутрішній світ дитини. Проведення інтерактивних ігор продукує створення позитивної атмосфери, у ході якої реалізуються різноманітні запити, інтереси вихованців, а головне відбувається творче осмислення і відтворення світу. Вихователь у цьому процесі виконує роль режисера.

Отже ігрові технології є одними з ефективних методів виховання дітей з особливими освітніми потребами, формування їх соціальної компетентності. Можна зробити висновок, що ігрові технології спрямовані на відтворення та засвоєння соціальних відносин, в яких формується і вдосконалюється соціально активна індивідуальність дитини, соціально компетентна особистість.

Література

1. Кроки до компетентності та інтеграції в суспільство : наук.-метод. зб. / [ред. кол. : Н. Софій (голова), Л. Артемова, Н. Бібік та ін. ; за ред. І. Єрмакова]. – К. : Контекст, 2000. – 336 с.

2. Колупаєва А. Діти з особливими освітніми потребами та організація їх навчання : наук.-метод. посібник / А. А. Колупаєва ; МОН України ; НАПН ; Ін-т спец. педагогіки. – К. Науковий Світ, 2010.

3. Гладченко І.В. Ігрова діяльність /  І.В.Гладченко // Теорія і практика олігофренопедагогіки та спеціальної психології; Збірник наукових праць: Вип.8 – К.,2013

4. Дивнич Л. Соціалізація дитини з особливими потребами : соціальнопедагогічна діяльність як спосіб супроводження процесу соціалізації / Л. Дивнич // Соціальний педагог. – 2018. – №12. – С. 7–10.

6. Інтерактивні технології навчання у початкових класах / Авт.-упор.І. І. Дівакова – Тернопіль: Мандрівець. 2007.