Ігрові технології як засіб формування навичок на уроках фізичної культури

Харківська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 134

Харківської міської ради Харківської області

Ігрові технології як засіб

формування навичок на уроках

фізичної культури

Макаренко Ігор Петрович,

вчитель фізичної культури ХСШ №134,

спеціаліст вищої категорії

1 ВСТУП

Ігри і ігрові рухи – це супутники життя дитини, які формують фізичні і особисті якості дитини. Ігрова технологія є унікальною формою навчання, яка дає можливість зробити  звичайний урок цікавим, захоплюючим.

 В житті дітей рухова діяльність є фактором активної життєдіяльності. Дитина росте в русі. Мої спостереження показують, що сучасні діти більше знаходяться біля телевізора, комп’ютера, мобільного телефону. Вони мало спілкуються з друзями, проявляють почуття байдужості.

 Школярі під час навчального процесу малорухливі, їхні органи і системи життєдіяльності втрачають здатність правильно функціонувати. Прийшов до висновку, що потрібно частіше залучати дітей до рухливої гри, проводити естафети, які сприяють покращенню настрою і зміцненню здоров’я, проводити спортивні заходи.

 Ігрові технології – важливий засіб всебічного виховання дітей шкільного віку. Рухливі ігри на уроці – це доступний і дуже ефективний метод дії на дитину. В грі використовую звичайні рухи в розважальній і ненав’язливій формі.

Рухливі ігри  фізично розвивають дітей: зміцнюють кістково-м’язову систему і мускулатуру (міжреберні і черевні м’язи, діафрагму), збільшуються ріст, об’єм грудної клітини, вага, гнучкість і рухливість у суглобах, поліпшується працездатність дихальних органів, вентиляція легенів. Під впливом вправ посилюється діяльність серцево-судинної системи. Рухливі ігри задовольняють потребу організму учнів у русі, сприяють збагаченню її рухового досвіду. За допомогою ігор у школярів закріплюються та вдосконалюються різноманітні вміння і навички основних рухів, розвиваються такі важливі фізичні якості, як швидкість, спритність, витривалість, гнучкість. Інтелектуальні якості: пам'ять, спостережливість, кмітливість. Тому ігрову технологію я використовую  на уроці в якості самостійних технологій для засвоєння теми, в якості частин уроку та як технологію позакласної роботи. Переконаний в тому, що гра необхідна дітям для розвитку особистості, тобто в грі дитина навчається пізнавати себе, навколишній світ, і своє місце в ньому, стати успішним в майбутньому житті.

2 ІГРОВИЙ МЕТОД

Чим цінні ігри? Гра – це вид діяльності, мотивом якої є не результат, а сам процес. Отже в грі відсутній результат, а значить ніхто не програє. Сам процес гри заставляє дітей рухатись, аналізувати, брати на себе відповідальність, реагувати на ситуації, які виникають під час гри, тобто сприяє позитивній соціалізації учнів.

Структура гри включає: ігрову задумку, правила гри, ігрові дії, дидактичні завдання, результат гри. Результат гри не визначає хто кращий, хто гірший, а розкриває загальний стан фізичної активності дітей.

Ігри допомагають побудувати на уроці емоційний фон. Застосування ігор робить дозвіл учням підвищити рівень своєї всебічної фізичної підготовки і розвити фізичні якості, які потрібні для оволодіння складною технікою легкої атлетики, футболу, баскетболу, волейболу, гімнастики. Застосовуючи ігри учні отримують можливість виконувати великий об’єм вправ на швидкість, спритність, витривалість, силу.

Ігри гарно втягують учнів в навчально – виховний процес. Ігри, які застосовуються в кінці уроку знімають м’язове напруження, що допомагає учням закінчити заняття з підйомом, з відчуттям задоволення від уроку. Ігри, які включені в розминку, в разі небажання займатися на уроці, допоможуть учням налаштуватися на урок. Використання ігрового методу дає можливість значно підвищити щільність уроку і закріпити навчальний матеріал.

      Багатолітня і різностороння підготовка в дитячому і юнацькому віці дозволила таким спортсменам, як В. Брумель, В. Рудольф, Д. Лонг, вже в 18 – літньому віці досягти високих спортивних успіхів, а в майбутньому стати рекордсменами світу. На основі вивчення літературних джерел радянських, українських і закордонних авторів і передового спортивного досвіду ведучих тренерів нашої держави сформувалося декілька точок зору, що до підготовки юних спортсменів. Одні вважають, що на заняттях необхідно застосовувати різноманітні спортивні і рухливі ігри, інші в якості засобів фізичної підготовки пропонують використовувати елементи різних видів спорту, треті рекомендують включати в заняття велику кількість загально розвиваючих вправ разом з іграми. Існують різні точки зору з питання методики використання засобів на уроках з дітьми і підлітками. Враховуючи важність проблеми вченими, тренерами було проведено дослідження засобів і методів початкової спортивної підготовки дітей і підлітків в умовах дитячої – юнацької спортивної школи. З урахуванням існуючих точок зору з питання початкової спортивної підготовки дітей і підлітків і для виявлення найбільш ефективних засобів і методів на базі дитячої – юнацької спортивної школи були укомплектовані три експериментальні групи. Методика занять у всіх групах в основному відповідала програмі ДЮСШ по легкій атлетиці. Різність була тільки в процентному співвідношенні засобів спортивної підготовки юних легкоатлетів. Так в першій (контрольній) групі основна увага була направлена на навчання техніки видів легкої атлетики. Заняття в другій групі були переважно направлені на розвиток основних фізичних якостей дітей, шляхом можливих ігор, ігрових вправ, а також спеціально розроблених комплексних вправ. Комплекси вправ швидкісно – силового характеру, ігри і ігрові вправи протягом навчального року чергувалися. На вправи, направлені переважно на виховання швидкості відводилось 50% часу, сили – 25% і витривалості – 25%. Передбачалось, що таке співвідношення часу буде сприяти більш швидкому формуванню рухових навичок. Всі застосовані засоби відповідали віковим особливостям дітей. Враховувалась також емоційна сторона комплексів вправ і ігор. Програма занять третьої групи була складена з найбільш масових серед школярів видів спорту (легкої атлетики, гімнастики, лижного спорту, баскетболу). На кожен вид відводилась рівна кількість часу. Намічалось вирішити наступні задачі:

1. Визначити ефективність застосованих засобів.

2. Виявити динаміку розвитку основних якостей в перші два роки занять  спортом.

3. Визначити і розробити раціональні засоби і методи початкової спортивної підготовки легкоатлетів.

У всіх групах була використана загальна кількість годин відведених програмою. Враховувалась успішність школярів і об’єм матеріалу пройденого на уроках фізичної культури. Всі три порівняні варіанти в методиці початкових спортивних занять привели до позитивних зрушень, благодійно відгукнулося на стану здоров’я, фізичному розвитку, загальній успішності дітей. Але найбільш високими були показники в другій і третій групах, де були значні зміни в руховій діяльності юних спортсменів. Ріст результатів по нормативам у хлопців другої групи був на 10 %, а в третій на 2 % вище, ніж в контрольній групі. Таким чином, найбільш ефективним є другий варіант початкової спортивної підготовки. Показники другої групи дозволяють робити висновок, що велике значення  мають в процесі навчально – тренувальних занять вправи швидкісно – силового характеру, ігри, ігрові вправи направлені на виховання швидкості і сили.

3 КЛАСИФІКАЦІЯ ІГОВИХ ЗАСОБІВ

       Ігрові засоби класифікуються по принципу переваги розвитку фізичних якостей. Розрізняють: а) ігрові засоби, які розвивають силу разом з швидкістю;

б) ігрові засоби, які розвивають швидкість реакції разом з швидкістю руху;

в) ігрові засоби, які розвивають спритність;

г) ігрові засоби, які розвивають стрибучість;

д) ігрові засоби, які розвивають витривалість руху.

В іграх розвиваються комплексно всі фізичні якості. Однак в залежності від характеру і умов гра може розвивати переважно якусь одну якість. Інші фізичні якості в цьому випадку також вдосконалюються, але в меншій ступені. Кожна група ігрових засобів в свою чергу розділена на наступні групи:

1. Ігрові вправи.

2. Рухливі ігри.

3. Естафети.

4.Спортивні ігри (в спрощеній формі).

В свою чергу рухливі ігри класифікуються за різними ознаками:

а) навчальні, тренувальні, узагальнюючі;

б) пізнавальні, виховні, розвиваючі;

в) репродуктивні, продуктивні, творчі.

Ігри розвиваючі силу разом з швидкістю.

Ігрові вправи:

«Хто далі на одній нозі», «Стрибки жаб», «Возик», «Бій півнів», «Боротьба за предмет», «Перетягування однією рукою», «Карусель».

Рухливі ігри:

«П’ятнашки», «Яка команда стрибне дальше», «Кінь», «Виштовхнути з кола», «Салки з блокуванням», «Лишитися в колі», «Штовхай партнера», «Захват висоти», «Дотягнутися до предмету», «Перетягування канату», «Вершники», «Невід», «Загнати м’яч».

Естафети:

«Естафета в присіді», «Естафета в стрибках на одній нозі», «Естафета з набивними м’ячами» та інші.

Спортивні ігри в спрощеній формі і елементи спортивних ігор:

«Не дай м’яч ведучому», «П’ятнадцять передач», «Лови м’яч», «Трійки», «Перехват м’яча», «Боротьба за м’яч», «Футбол», «Регбі».

Ігри розвиваючі швидкість: «Виклик номерів», «Рухлива ціль», «Попасти в кільце», «Хто швидше», «М’яч в колі», «Зміна місць», «Мисливці і качки».

Ігри розвиваючі силу: «Яка команда стрибне дальше», «Виштовхуй з кола», «Зміна положень»,

«Боротьба за очки», «Захват висоти», «Не дай м’яч ведучому».

Ігри розвиваючі швидкість руху разом з швидкістю реакції:

«Парні п’ятнашки», «Виклик номерів», «Хватай першим», «Групові п’ятнашки», «Боротьба за прапорці», «Не затримуй м’яч», «Розбігайся», «Ручний м’яч», «Баскетбол», «М’яч воротареві», «Малюкбол».

4 МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ЗАСТОСУВАННЯ ЗАСОБІВ ІГРОВОГО МЕТОДУ

Зв’язок ігрового методу з віковими етапами розвитку дітей на уроках фізичної культури.

Аналіз змісту гри.

Вчитель, який бажає отримати чогось визначеного від гри, яка включена в урок, повинен проаналізувати кожну плануючу гру, тобто розкласти її на частини і зрозуміти взаємодію між ними. Зробив вказану роботу, вчитель зрозуміє гру, зможе правильно провести її і звичайно достигти належного результату в розвитку фізичних якостей учнів. Що треба знати вчителю для проведення аналізу гри? Перш всього треба виявити з яких елементів в основному складається гра (біг, стрибки та інше). Потім визначити загальний характер рухів, які виконуються в грі (рух силовий, швидкий та інше), які снаряди використовуються в грі і який характер роботи з цими снарядами (набивні м’ячі – кидки, ловіння), з допомогою яких груп м’язів в основному виконується рух в грі і характер роботи цих м’язів, в чому і коли  проявляються прикмети фізичної і психічної втоми, які моменти гри являються найбільш інтересними, а які не цікавими, які моменти найбільш небезпечні для отримання травми, які моменти гри можуть бути використані

для виховної роботи.

В гру входять ходьба, біг, стрибки, ловіння і передача м’яча і багато інших рухів. Поміж тим гра вимагає вміння орієнтуватися в обставинах, які вимагають проявити увагу і морально – вольові якості. Основним в грі є рух. Він має різний характер. В одному випадку – це подолання відстані з максимальною швидкістю, в другому – подолання протистояння партнера в боротьбі. В першому випадку в основному розвивається швидкість руху, в другому – сила.

При використанні ігрового матеріалу фізичні якості розвиваються також, як при використанні других вправ. Однак в іграх всі вправи виконуються учнями з великим бажанням і інтересом.

Підбір ігрового матеріалу в залежності від віку учнів.

Ігровий метод треба застосовувати диференційовано в залежності від віку учнів. Дитині грати звичайно. Тому ігровий метод проведення занять є найкращим в роботі з дітьми. За допомогою ігор, які проводимо з метою розвитку фізичних якостей, укріпляються всі м’язи тіла, що є важливою умовою для фізичного розвитку дітей. У віці до 13 років діти повинні брати участь тільки в доступних для них іграх і оволодівати простими руховими навичками: біг на короткі відстані, стрибки в довжину, кидки м’яча, лазіння.

При проведенні гри діти на основі суб’єктивних відчуттів допомагають вчителю найти правильне дозування для кожного з них. В грі учні проявляють свої індивідуальні особливості, і вчитель може легко їх вивчити.

У віці 13 – 14 років не слід давати дітям важкі ігри, зв’язані з розвитком сили, так як вони швидко заморюють дітей. Слід віддати перевагу іграм з бігом, стрибками, метанням тенісних м’ячів. Основне призначення занять в цьому віці – підвищення рівня здоров’я. В грі повинні приймати участь діти приблизно однієї підготовки тому, що одне і те навантаження може впливати на слабких через мірно, а на сильних недостатньо.

Юнакам, віком 16 – 17 років слід пропонувати ігри на розвиток сили. Таким чином, при підборі ігор для різних груп дітей треба керуватися їхнім віком. Ігри по змісту і техніці виконання повинні співпадати віковим особливостям дітей. На уроках повинні бути періоди короткого відпочинку. В іграх діти звичайно виконують роботу середньої і дуже високої інтенсивності. При цьому навантаження і відпочинок чергуються, що позитивно впливає на серцево – судинну систему і весь організм в цілому. Необхідно при підборі ігор дотримуватися звісного в педагогіці правила поступового переходу від легкого до складного. Для виявлення ступені складності гри слід враховувати кількість елементів, які входять в гру (біг, стрибки, метання і т.п.). Ігри в яких входить менша кількість елементів, являються більш легкими. Ігри без розділення на команди являються більш легкими, ніж командні.

З психологічної сторони слід розрізняти ігри, в яких увага зосереджена на одній дії, наприклад естафети і ігри, в яких увага направлена на багато дій. Вправа, яка вимагає тривалої односторонньої уваги є більш втомливою. При підборі ігор слід враховувати направленість уроку. Для розвитку швидкості бігу потрібно використовувати ігри з ривками, прискореннями, перебіжками і т.п. Для розвитку метальної сили потрібно проводити ігри з метанням («Ручний м’яч», «Мисливці і качки», «Захисник фортеці» та інші). Для розвитку стрибучості потрібно використовувати ігри, в яких є стрибки, діставання м’яча в польоті та інші. Важливим являється питанням про те, в яку частину уроку включити ігрові вправи, естафети, рухливі та спортивні ігри. Ігри, включені в розминку не повинні бути напруженими. Більш прості і легкі ігри можна використати в розминці, а більш складні і важкі в кінці основної частини уроку.

Рухливі ігри, які складаються з ривків, пробіжок добре проводити після звичайної розминки. Естафети, які складаються з бігу слід проводити з початку основної частини уроку, після того, як учні достатньо розігрілись і готові до пробіжок з максимальною інтенсивністю. Естафети, які складаються з стрибків на одній нозі, стрибків в кроці та з інших видів стрибків, краще проводити в кінці основної частини уроку. Ігрові вправи включені в розминку треба комбінувати із звичайними вправами. Рухливі ігри, які складаються з бігу, стрибків, метань, спрощені спортивні ігри рекомендується проводити в кінці основної частини уроку. Під час проведення гри слід добиватися того, щоб вона проходила у високому темпі і щоб учні проявляли свою волю. Чим нижче рівень загальної фізичної підготовки учнів, тим більше загально – розвиваючих вправ, тим значніше підбір засобів і тим більш ширше використання ігрового методу.

Які обставини впливають на час, який відводиться на гру?

1. Тривалість окремих ігрових вправ, естафет, рухливих ігор залежить від віку учнів, які беруть участь в них. Чим менше вік, тим коротше кожна окрема гра. Однак загальний час, який відводиться на уроці на проведення декількох подібних ігор, тим більше, чим молодші діти. Чим більше вік до повноліття, тим менше ігор в уроці, але більша тривалість кожної гри.
2. Тривалість гри залежить від кількості дітей, які беруть участь в грі.
3. Тривалість гри находиться в прямій залежності від її ходу.
4. Тривалість гри, ігрових вправ залежить від темпу виконання в них рухів. Чим вище темп на початку гри, тим менша її тривалість. З фізіологічної точки зору, швидкий темп гри дає більш тренувальний ефект.
5. Тип гри також визначає її тривалість.

Прикмети за якими потрібно рухливу гру, естафету, ігрову вправу, спортивну гру зупинити або перейти до нової (другої).

1. Загальні прикмети втоми: почервоніння шкіри, виникнення поту та інше.
2. Увага слабне і розсіюється, учні починають відволікатися, розмовляти, балуватися.
3. Діти порушують правила гри, в рішучі моменти не сприймають себе, появляється агресивність.
4. Якщо третя частина граючих учнів починає відволікатися від гри і проявляють втому, слід подумати про закінчення гри.

Темп гри.

Темп гри, естафети, ігрової вправи це - інтенсивність, напруженість з якою гравці проводять гру. Темп гри відрізняється від темпу уроку великою інтенсивністю. Темп гри залежить від рівня фізичної підготовки учнів. Чим вище темп гри, тим більший досягається тренувальний ефект. Вік дітей, як і тип гри впливає на темп гри. Щоб збільшити темп потрібно зменшити ігровий майданчик. Під час гри учням слід пропонувати різні темпи гри.

5 ВИСНОВОК

На уроках з учнями початкової та середньої школи застосовую рухливі ігри, як елемент розминки (наприклад такі ігри: «Квач», «Заморозка», «Вибивний» або «Мисливці і качки», «Вудочка», «Сова»), а також для закріплення навчального матеріалу (наприклад: «Квач з веденням м’яча», «Вибивний з веденням м’яча», «Вибивний ногами» та інші). Для учнів початкової школи використовую рухливі ігри малої інтенсивності для зняття емоційної напруги. Для розвитку фізичних якостей також використовую естафети, рухливі ігри: «Горобці – ворони», «Бій півнів», естафета «Ходіння на руках» у двійках та інші.

Результатом моєї роботи є підвищення рівня навчальних досягнень учнів та позитивне ставлення учнів до уроків фізичної культури. Збільшилась кількість дітей, які займаються в ДЮСШ з різних видів спорту.

6 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Б.Н. Пивоваров  «Игры в тренировке легкоатлетов».

2. Д.Д. Донской «Биомеханика» Москва «Просвещение» 1975г.

3. «Физиологическое обоснование тренировки» сборник трудов институтов физической культуры Москва «Физкультура и спорт» 1969г.

4. А.А. Демгишин, В.Н. Мухин, Р.С. Мозола

«Спортивные и подвижные игры в физическом воспитании детей и подростков” Киев «Здоровья» 1989 г.

5.Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти // Директор школи. – 2000. - №39 – 40.

6. В. І. Лозова, Г.В. Троцко «Теоретичні основи виховання і навчання» Харків « ОВС» 2002

7. «Спортивные игры» Под редакцией Н. П. Воробьева Москва «Просвещение» 1973

8. Педагогічна майстерність : Підручник для вищих навчальних закладів/ І.А. Зязюн та ін. – К.: Вища школа, 1997

9. Плохий З.П. Дай руку, малыш! – К. : Молодь, 1988

10. Н. Ткачова «Реалізація ціннісного підходу до організації педагогічного процесу в загальноосвітніх навчальних закладах І – ІІІ ступенів» Харків 2006