Іменник як частина мови: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.

Конспект відкритого уроку з української мови,

проведеного в 6-В класі

Тема: Іменник як частина мови: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.

Мета: розширити та систематизувати знання про іменник як самостійну частину мови; формувати загально пізнавальні вміння розпізнавати іменники серед інших частин мови на основі дослідження власних і загальних назв, назв  істот і неістот; розвивати зв’язне мовлення, формувати орфографічне чуття, увагу, пам’ять, виховувати почуття патріотизму.

Хід уроку

1.                Організаційний момент
2.            Перевірка домашнього завдання

• Нумо, пригадаймо, про що ми говорили на минулому уроці?

1.Як називається розділ науки про мову, який вивчає слова як частини мови?(МОРФОЛОГІЄЮ)

2.Класи слів, які характеризуються спільними ознаками: загальним значенням; граматичним значенням; синтаксичною роллю…це (ЧАСТИНИ МОВИ).

3. Скільки в українській мові частин мови? (ДЕСЯТЬ).

4.Скільки самостійних частин мови? (ШІСТЬ).

5. Скільки службових частин мови? (ТРИ).

6. Яка частина мови не належить до частин мови? (ВИГУК).

7. Які частини мови є членами речення? (САМОСТІЙНІ).

8. Які частини мови не відповідають на питання? (СЛУЖБОВІ).

9. Назвіть самостійні частини мови.

10. Яка частина мови відповідає на питання хто? що?

Метод передбачення.  

      – Діти, сьогодні на уроці ми з вами будемо вивчати одну з десяти частин мови. Спробуйте здогадатись, про яку частину мови йдеться? Уважно прослухайте загадки, запишіть перші літери відгадок і спробуйте передбачити тему уроку.

Чиї високі верхівки

Рожевіють на узліссі?

Літо красне зустрічай!

Розцвітає … (Іван-чай).

Лист різний із оксамиту,

Соком ягода налита.

А для хворої дитини

Кращі ліки чай з … (Малини).

Квітки цвіт красивий

Ніжить сонце золоте

Тільки сильний і сміливий

Серед скель його знайде … (Едельвейс).

Я росту у лісі, в гаю

Добрий друг я бджіл і ос.

По латині я «календула»

А ще яке ім’я я маю? (Нагідки)

Росте на наших луках квітонька дрібна

Дала їй сині очі матінка-весна

От пройде біля неї з усміхом хто-небудь

Услід тихенько квітка промовить –  не забудь… (Незабудка).

У вінку зеленолистім,

У червоному намисті

Видивляється у воду

На свою хорошу вроду. … (Калина).

-​ А тепер прочитаємо тему нашого уроку. ІМЕННИК. Давайте подумаємо чого ми повинні навчитися сьогодні на уроці?

-​   (Учні висловлюють думки щодо мети уроку: метод "Коло ідей").

ІІІ. Оголошення теми та мети уроку.

- Так, сьогодні ми з’ясуємо, що таке іменник, які він має морфологічні ознаки і яку синтаксичну роль він виконує в реченні.

Всі на світі добре знають,

Що предмет я означаю.      

   Хто чи що? –  ви запитайте

І про мене все дізнайтесь.

Я істота й неістота:

Парта, зайчик,

дошка, котик.

Маю рід, число, відмінок

І чотири аж відміни.

Хто я? Знайте достеменно:

Називаюсь я … (іменник).

ІV. Актуалізація опорних знань
 

Бабусина скриня

У світлиці пахне чебрецем, м'ятою і материнкою, калиною та малиною. Гомонимо про те, про се. І враз погляд припав до парадної стінки скрині, де був зображений козак Мамай. На сьогодні це справді було рідкістю, адже такі давні вироби -неабияка цінність.

Бабуся повагом підійшла до скрині, мовила: «Це мій найдорожчий скарб. Його подарувала мені мати, а матері її мати, котрій у спадок привіз батько з Полтавщини. У нас здавна існував звичай: дівчина, перш, ніж вийти заміж, має розжитися на скриню, наготувати рушників для сватів, сорочок, блуз, пошиванок, словом, обзавестися посагом. По цьому судили й оцінювали рід, здібності нареченої. Дівчина, яка не спромоглася наготувати приданого, вважалася ледащицею, а тому матері й бабусі привчали дітей до праці, до рукодільництва...»

Учні самостійно формулюють правило, а потім зіставляють його поданим у підручнику.

V. Систематизація, узагальнення і поглиблення знань. Робота з підручником. Повторення вивченого за темою уроку.

Розгортаємо зошити, записуємо число та тему уроку.

         Розподільно-словниковий диктант. Записати іменники у дві колонки: назви істот та неістот.

Додатки

Бабусина скриня

У світлиці пахне чебрецем, м'ятою і материнкою, калиною та малиною. Гомонимо про те, про се. І враз погляд припав до парадної стінки скрині, де був зображений козак Мамай. На сьогодні це справді було рідкістю, адже такі давні вироби -неабияка цінність.

Бабуся повагом підійшла до скрині, мовила: «Це мій найдорожчий скарб. Його подарувала мені мати, а матері її мати, котрій у спадок привіз батько з Полтавщини. У нас здавна існував звичай: дівчина, перш, ніж вийти заміж, має розжитися на скриню, наготувати рушників для сватів, сорочок, блуз, пошиванок, словом, обзавестися посагом. По цьому судили й оцінювали рід, здібності нареченої. Дівчина, яка не спромоглася наготувати приданого, вважалася ледащицею, а тому матері й бабусі привчали дітей до праці, до рукодільництва...»