Імунна система. Імунітет. Специфічний і неспецифічний імунітет. Імунізація. Алергія. СНІД.

Класс: 8

Тема: Імунна система. Імунітет. Специфічний і неспецифічний імунітет. Імунізація. Алергія. СНІД.

Мета:

• сформулювати поняття про імунітет і алергію;
• ознайомити учнів зі збудниками захворювань, що уражають імунну систему, а також із чинниками, що негативно впливають на її роботу; 
• розвивати в учнів пам’ять, увагу і  мислення, вміння порівнювати й аналізувати відому інформацію;
• виховувати бережливе ставлення до власного здоров’я.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу

Обладнення: таблиці, презентації, схеми, роздлатковий матеріал

Хід уроку

1. Організаційний момент

Привітання з класом. Перевірка готовності до уроку

2. Повідомлення учням теми, мети уроку.

Щорічно 1 березня відзначається «Всесвітній день імунітету». Цей день став відзначатися спочатку медичною громадськістю за ініціативою Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я (ВООЗ) з 2002 року. Мета цього дня, укладена в залученні широкої громадської уваги до проблем, пов’язаних з поширеністю різних імунних захворювань, а також зі збереженням та зміцненням імунітету в цілому. Як ви вже зрозуміли на сьогоднішньому уроці ми поговоримо про імунітет. Тому запишіть тему сьогоднішнього уроку «Імунна система. Імунітет. Специфічний і неспецифічний імунітет. Імунізація.. Алергія. СНІД.»

3. Мотивація і актуалізація.

Пригадайте, що таке лізоцим, лейкоцити. Які функції червоного кісткового
мозку? Що таке лімфа? Які її функції?

4. Вивчення нового матеріалу.

Відкрийте сторінку 113 та запишіть визначення імунітету.

Імунітет – здатність організму протидіяти збудникам інфекційних та інвазійних захворювань, а також впливу речовин, які мають антигенні властивості. Це здатність організму захищати власну цілісність, біологічну індивідуальність і сталість внутрішнього середовища.

Антигени-це чужорідні для організму хімічні речовини, сполуки, що входять до складу вірусів, бактерій, паразитичних еукаріотів тощо, здатні спричинити захисну реакцію.

Найвагомішим проявом гомеостазу є захист від проникнення у внутрішнє середовище організму інфекційних мікроорганізмів та продуктів їх життєдіяльності, який забезпечує імунна система. Імунна система людини складається з:

центральної (червоний кістковий мозок і тимус);

периферійної (лімфатичні вузли, селезінка, мигдалини, апендикс).

Розрізняють два типи імунітету: специфічний (набутий) і неспецифічний (вроджений).

Неспецифічний (вроджений) імунітет носить видо-специфічний характер, тобто є практично однаковим у всіх представників одного виду. Він спрямований проти будь-яких чужорідних речовин і забезпечує боротьбу з інфекцією на ранніх етапах її розвитку, коли специфічний імунітет ще не сформувався.

Неспецифічний (вроджений) імунітет забезпечується:

• шкірою;
• клітинами і секретами слизових оболонок, які є першими бар'єрами на шляху інфекцій;
• здатністю лейкоцитів до фагоцитозу.

Стан неспецифічного імунітету визначає схильність людини до різних інфекцій, збудниками яких є умовно патогенні мікроби.

Специфічний імунітет носить індивідуальний характер і формується протягом усього життя людини в результаті контакту його імунної системи з різними мікробами і антигенами.

Специфічний (набутий) імунітет забезпечуютьТ- і В-лімфоцити, що утворюються у центральних органах імунної системи, і які мають на поверхні своїх мембран рецептори, здатні розпізнавати певний антиген, взаємодіють з антигенами і знищують їх. Т-лімфоцити забезпечують клітинний імунітет, а В-лімфоцити — гуморальний імунітет. Специфічний імунітет зберігає пам'ять про перенесенні інфекції і перешкоджає їх повторному виникненню.

Розрізняють активно набутий імунітет і пасивно набутий імунітет.

Природний імунітет

Люди вже з народження є несприйнятливими до багатьох хвороб, оскільки в їх крові містяться готові антитіла. Такий імунітет називають вродженим. Вроджений імунітет успадковується від батьків. Наприклад, у людини з народження є імунітет до збудника чуми собак. Людина не хворіє на цю хворобу.

У результаті перенесеної інфекційної хвороби в організмі людини також утворюються антитіла — виробляється імунітет. Такий імунітет отримав назву набутого. Якщо збудники хвороби знову потраплять в організм власника набутого імунітету, то виробляються антитіла які дуже швидко знищать цих збудників, і людина не захворіє. 

Наприклад, перехворівши на кір, кашлюк, вітряну віспу, люди, як правило, не хворіють цими хворобами повторно.

Штучний імунітет

Щоб уберегти людину від зараження тією чи іншою інфекційною хворобою (віспою, краснухою, паротитом (свинкою), поліомієлітом, дифтерією, тощо), людині роблять щеплення — вводять вакцину (убитих або сильно ослаблених збудників хвороби) і таким чином створюють штучний імунітет.
Щеплення викликає захворювання у легкій формі, при цьому утворюються захисні антитіла. Це — активний імунітет. Щеплення врятували життя багатьом людям.

Приклад:

у 1769 р англійський лікар Едуард Дженнер помітив, що селянки, які доглядають за коровами, досить часто заражаються від тварин захворюванням «коров'ячої віспою», яка протікає у людей легко. У періоди епідемій ті, хто перехворів «коров'ячої віспою», ніколи не хворіли людської віспою (дуже небезпечним, часто смертельним захворюванням людини). Дженнер спочатку прищепив восьмирічному хлопчику «коров'ячу віспу», а через 1,5 місяці заразив його людської віспою. Дитина не захворіла. Таким чином були розроблені щеплення.

Якщо хворій людині потрібно швидко надати допомогу, йому, зазвичай, вводять готові антитіла у вигляді лікувальної сироватки, яку отримують з плазми крові тварин або людей, які вже перенесли інфекційне захворювання. Це — пасивний імунітет.

Приклад:

лікувальні сироватки часто є єдиним засобом при лікуванні смертельно небезпечних хвороб, наприклад правця. Збудник правця міститься у ґрунті і при забрудненні рани землею може потрапити в організм і викликати цю важку хворобу. При підозрі на правець потрібно терміново ввести протиправцеву сироватку.

Проте, введені в організм з сироваткою антитіла є недовговічними, і людина через деякий час знову стає сприйнятливою до даної хвороби.

Чинники, які послаблюють імунну систему:

• шкідливі звички;
• недостатня рухова активність;
• нераціональне харчування;
• забруднення навколишнього середовища:
• стреси та депресивні стани;
• психосоціальні конфлікти.

АЛЕРГІЯ

Алергія (від грец. алос - змінений стан та ергон - реакція) - імунне порушення, спричинене невиправданим підвищенням імунної відповіді на дію певних чинників (гіперімунна відповідь). Термін «алергія» вперше ввів у науку австрійський педіатр К. фон Перке в 1906 році. Наука про алергічні захворювання називається алергологією. Найвідоміші алергічні захворювання: бронхіальна астма, алергічний риніт (нежить), алергічний дерматит. А ще харчова алергія, алергія на ліки, весняна алергія (поліноз) на пилок від яких потерпають сьогодні мільйони людей.

Речовини, що викликають алергію здебільшого мають білкову природу і називаються алергенами. Зовнішніми алергенами є деякі харчові продукти (шоколад, цитрусові), запахи (квітів, парфумів), лікарські препарати;

Алергени можуть потрапляти в організм крізь шкіру й слизові оболонки або надходити в кров з вогнищ запалення. Прояви алергії виникають лише тоді, коли між першим і повторним надходженням алергену існує певний проміжок часу (не менше ніж 5-7 днів).

Причиною алергії є гістамін, що виділяється лейкоцитами, коли алерген потрапляє в наш організм. Молекули цієї речовини у великій кількості викидаються в кров, і як результат - алергічні реакції. Проявляється алергія розширенням судин, почервонінням шкіри, висипами на шкірі (кропивниця), звуженням дихальних шляхів унаслідок розбухання їх слизових оболонок, набряками, нежиттю, чханням, запаленням слизової оболонки ока тощо. Схильність до алергії передається в спадок. Якщо один з батьків страждає на алергію, ймовірність того, що й у дитини станеться це порушення, становить 25 %. 

Які причини імунодефіцитних станів людини?

• порушення раціонального харчування і виснаження організму;
• хронічні інфекції та паразитарні хвороби, що призводять до пригнічення функції кровотворення, отруєння організму, підвищення чутливості до різних антигенів;
• великі втрати крові, опіки або захворювання нирок, при яких втрачаються
• захисні білки;
• важкі травми й операції, що супроводжуються порушенням обміну речовин та виділенням великої кількості гормонів наднирників, які пригнічують імунну систему;
• ендокринні порушення (цукровий діабет, мікседема) ведуть до зниження імунітету за рахунок порушень обміну речовин;
• уживання різних лікарських препаратів і наркотичних засобів, що можуть виявляти побічну дію, пригнічуючи імунний захист.

До найповніше вивчених набутих імунодефіцитів відносять СИНДРОМ НАБУТОГО ІМУНОДЕФІЦИТУ (СНІД). Причиною хвороби є віруси імунодефіциту людини (ВІЛ). Ці РНК-вмісні віруси паразитують в Т-лімфоцитах. Нині відомо три типи збудника: ВІЛ-1 та ВІЛ-2, поширені у Західній Європі, та ВІЛ-3, на який страждають переважно американці та африканці.

Основні прояви СНІДу є: загальна слабкість, зростаюче виснаження, збільшення лімфатичних вузлів, тривале підвищення температури, безпричинна втрата ваги, інфекційні захворювання легень, поява на шкірі коричневих й синіх плям та вузликів, стійкі порушення роботи шлунку та кишечника та ін.

Основні шляхи попередження ВІЛ-інфікування:

а) відмова від вживання наркотиків та допінгів;

б) користування одноразовим або стерильним інструментом;

в) утримання від випадкових статевих контактів, використання презервативів, зберігання подружньої вірності;

г) відсутність неприродних контактів.

У наш час радикальних засобів лікування СНІДу не існує, тому в боротьбі із захворюванням особливо важливими є такі профілактичні заходи, як особиста гігієна, статеве виховання, створення консультативних пунктів, просвітницька робота тощо.

Яке значення імунізації?

Імунізація - спосіб захисту від інфекцій шляхом введення в організм антигенів чи антитіл для формування захисної імунної відповіді. На сьогоднішній день імунізація є одним з найефективніших методів боротьби з правцем, дифтерією, гепатитом, кашлюком, поліомієлітом та ін.

Імунізація забезпечує активну та пасивну біологічну стійкість до інфекційних захворювань. Активна імунізація передбачає щеплення, а пасивна - введення сироваткових препаратів.

У більшості випадків імунізація відбувається за допомогою ін'єкцій. Препарат, що вводять називається вакциною, а процес - вакцинацією. 

Хоча імунізація є досить безпечним процесом, виникнення побічних реакцій усе ж таки можливо. Найчастіше можна спостерігати незначне підвищення температури, біль у місці ін'єкції, алергічні реакції. Щоб уникнути подібних ускладнень, слід проводити вакцинацію правильно. Передусім людина має бути абсолютно здоровою. Перед кожним щепленням необхідний огляд лікаря, який вимірює температуру тіла, оглядає порожнину рота, горла, прослуховує легені. Тільки після всього цього видається направлення на проведення вакцинації.

Отже, імунізація допомагає захистити людей від інфекційних захворювань, а також сприяє зниженню поширеності захворювань і запобігає епідемії.

5. Узагальнення та систематизація знань.

Вправа 1.

Давайте прочитаємо рядки з вірша української письменниці Ліни Костенко

«І смог навис, і сонце тяжко гріє,

потік машин тісніший череди,

і алігатор міста - алергія -

виходить із асфальтів, як з води».

Як ви гадаєте чому Ліна Костенко називає алергію «алігатором міста»? 

Вправа 2

Заповнити схему. (Додаток 1)

«Як захистити свій імунітет?»

Вправа 3

Продовжіть речення

- Здатність організму захищати власну цілісність, біологічну індивідуальність і сталість внутрішнього середовища називається … (імунітетом).

-   Чужорідні речовини для організму, що здатні спричинювати імунну реакцію, називаються … (антигенами).

-   Лейкоцити-«пожирачі» називаються … (фагоцитами).

-   Імунітет, який забезпечують фагоцити, називається … (клітинним).

-   Клітинний імунітет був відкритий … (І. Мечниковим).

-   Крім клітинного імунітету є імунітет … (гуморальний).

-   Теорію гуморального імунітету розробив … (П. Ерліх).

-   Імунітет, який забезпечують антитіла, називається … (гуморальним).

-   До центральних органів імунної системи відносять … (червоний кістковий мозок, вилочкову залозу).

-   До периферичних органів імунної системи відносять … (лімфатичні вузли, селезінку, мигдалики, апендикс).

6. Підбиття підсумків уроку.

Фронтальне опитування.

• Який висновок ми можемо зробити з цього уроку ?
• Де ви використаєте знання отримані сьогодні?

7. Повідомлення домашнього завдання.

Прочитати параграф 26, оберіть 1-3 захворювання та заповнити таблицю

Додаток 1