№ з/п

Тема уроку

І семестр

1

Вступ. Значення мови в нашому житті

Розділ  Повторення вивченого у початкових класах

2

Частини мови. Іменник. Прикметник. Дієслово.

3

Займенник. Прислівник. Прийменник. Сполучник.

4

Контрольна робота

Розділ  Синтаксис і пунктуація

5

Словосполучення. Речення. Порядок слів у реченні. Головні члени речення. Другорядні члени речення.

6

РМ. Контрольний письмовий докладний переказ з елементами опису

7

Речення з однорідними членами . Звертання. Вставні слова. Складні речення. Пряма мова. Діалог.

8.

Контрольна робота

Розділ  Фонетика. Орфоепія. Графіка. Орфографія

9

РМ. Письмовий твір – розповідь на основі власного досвіду.

10

Звуки мовлення. Приголосні тверді і  м’які. Алфавіт. Правила вживання апострофа.

11

Склад. Наголос. Фонетичний розбір слова. Голосні наголошені  і ненаголошені.  Контрольна робота.

12

Подвоєні букви. Чергування у-в, і-й, з-зі-із. Написання слів іншомовного походження. РМ. Усний докладний переказ тексту з елементами опису і роздуму.

13

РМ. Усний опис окремих предметів.

14

Контрольний диктант.

15

Контрольна робота.

16

Повторення і систематизація знань. Підсумковий урок.

ІІ семестр

Розділ Лексикологія. Фразеологія

17

Словниковий склад української мови. Використання слів. Лексичне значення слова

18

Однозначні й багатозначні слова. Пряме й переносне значення слів.

19

РМ. Контрольний письмовий твір – оповідання про випадок із життя

20

Групи слів за значенням. Фразеологізми.

21

Контрольна робота

Розділ Будова слова. Словотвір. Орфографія

22

Основа слова і закінчення змінних слів. Спільнокореневі слова і форми слова. Значущі частини слова. Змінювання і творення слів.

23

Вимова і правопис  префіксів пре-, при-, прі-. Чергування голосних звуків у коренях слів. Чергування приголосних.

24

Зміни приголосних при творенні слів. Написання складних і складноскорочених слів.

25

РМ. Усна розповідь на основі власного досвіду.

26

Контрольна робота.

27

РМ. Письмовий твір- опис окремих предметів.

28

РМ. Контрольний докладний переказ  з елементами  роздуму.

29

РМ. Усний роздум на тему, пов’язану з життєвим досвідом.

30

Контрольна робота

31

РМ. Лист. Адреса.

32

РМ. Переклад тексту з української мови на російську

33

Контрольний диктант

34

Контрольна робота.

35

Узагальнення і систематизація знань. Підсумковий урок.

Для 5 класу

Інд.програма

Усього

122 год.

3,5 години на тиждень

29 год.

1  година на тиждень

І семестр

56 годин

   12 годин

ІІ семестр

66 годин

 17   годин

5-в

Інд.програма

Зміст навчального матеріалу

Вимоги до

рівня мовленнєвої компетентності учнів

24

      9

Мовленнєва змістова лінія

Відомості про мовлення

Загальне уявлення про мовлення як діяльність; види мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письмо),   їх особливості. Спілкування як важливий складник культури людини. Різновиди мовленнєвого спілкування: усне й письмове,   монологічне й діалогічне. Мета спілкування й адресат мовлення; основні правила спілкування (бути ввічливими, привітними й доброзичливими; уважно, не перебиваючи, слухати співрозмовника;  заохочувати його до висловлення власної думки, уміти доброзичливо висловити незгоду з позицією співрозмовника; не розмовляти без потреби голосно, не використовувати грубих слів, говорити про те, що цікаво адресатові мовлення тощо (практично).

Текст як продукт мовленнєвої діяльності. Змістова й композиційна єдність, зв’язність тексту. Тема комунікативна спрямованість,  основна думка тексту,  мікротема. Структура тексту  (вступ, основна частина, кінцівка);  абзац. Ключові слова в тексті.

Усна й письмова форми тексту (висловлювання). Простий план готового тексту.

Ознайомлення з вимогами до мовлення (змістовність, логічна послідовність, багатство, точність, виразність, доречність, правильність).

Помилки в змісті й побудові висловлювання (практично).

Належність тексту до певного стилю: розмовного, наукового, художнього, публіцистичного, офіційно-ділового (загальне ознайомлення). Ознайомлення із розмовним, науковим і художнім стилями, сферою  їх використання (побутова, соціально-культурна, наукова (навчально-наукова),  суспільна, офіційно-ділова).

Типи мовлення (різновиди текстів): розповідь, опис, роздум. Особливості побудови розповіді на основі власного досвіду, опису окремих предметів і тварин, елементарного роздуму.

Жанри мовлення: оповідання, відгук, замітка, лист,  особливості їх побудови.

Учень (учениця):

розрізняє такі  поняття, як мовлення, спілкування,   види мовленнєвої діяльності, монолог, діалог,  адресат мовлення; усну й письмову, монологічну й діалогічну форми;

усвідомлює основні правила спілкування, вимоги до мовлення;

визначає істотні  ознаки тексту,

тему, основну думку, задум і  мікротему висловлення, мету спілкування; належність тексту до певного стилю (розмовного, художнього, наукового), типу (розповіді, опису роздуму) і жанру мовлення (оповідання, відгуку, замітки, листа);

виокремлює в тексті абзаци, мікротеми, тематичні речення;

знаходить мовні засоби зв’язку речень у тексті;

складає простий план готового тексту; знаходить і виправляє помилки  в  змісті, побудові висловлювання;

аналізує  й оцінює текст ( його зміст, форму, задум і  мовне оформлення).

Види робіт

   Сприймання чужого мовлення:

Аудіювання (слухання-розуміння)

 Особливості аудіювання як виду мовленнєвої діяльності; фактори, що визначають ефективність розуміння почутого.

Слухання-розуміння  текстів діалогічного й монологічного характеру, що належать до стилів: розмовного, художнього, наукового; типів: розповідь, опис (зокрема опису окремих предметів, тварин), роздуму;   жанрів мовлення: оповідання,  замітки, статті, казки, легенди, переказу, пісні, вірша, загадки; прислів’я, приказки.

Читання ( мовчки і вголос)

Особливості читання як виду мовленнєвої діяльності.

Читання мовчки (швидкість, розуміння, запам’ятовування)  текстів діалогічного й монологічного характеру, що належать до таких стилів: розмовного, художнього, наукового;

типів: розповідь, опис (зокрема опису окремих предметів, тварин), роздум;  

жанрів мовлення: оповідання, замітки, статті, казки, легенди, переказу, пісні, вірша, загадки; прислів’я, приказки.

Робота з книжкою: способи виділення частин змісту в тексті (відступи, підзаголовки тощо). Зміст книжки, журналу. Словникові статті у словниках різних типів.

Виразне читання вголос художніх, науково-популярних  текстів різних типів мовлення, що належать до  таких  жанрів, як оповідання,  замітка, стаття, легенда, переказ, казка, прислів’я, приказки, пісня, вірш, байка (вивчення деяких з них напам’ять або близько до тексту для збагачення мовлення). Комунікативна спрямованість  читання вголос, зокрема урахування  особливостей слухачів, швидкість, виразність читання.

Учень (учениця):

 розуміє прослуханий текст, виконує завдання (ділить текст на частини, знаходить указані частини, створює малюнок за текстом, вибирає один із пропонованих варіантів відповіді на запитання за текстом);

розуміє висловлювання інших людей або звукозаписи з одного прослуховування (тривалість звучання  незнайомих текстів розмовного й художнього стилів обсягом 400-500 слів  - 4-5 хв., наукового стилю обсягом 300-400  слів – 3-4 хв.);

 складає первинне уявлення  про зміст почутого  (що, коли, у якій послідовності відбувається);

 прогнозує загальний характер змісту повідомлюваного на основі формулювання теми, основної думки;

 визначає адресата,   комунікативну мету й мотив  висловлювання, причинно-наслідкові зв’язки, зображу-вально-виражальні засоби тексту;

оцінює особливості змісту і форми почутого тексту.

 Учень:

читає мовчки відповідно до свого віку незнайомі тексти різних стилів, типів, жанрів мовлення зі швидкістю 100-150 слів за хв.;

виділяє й запам'ятовує в прочитаному головне,  тему й основну думку тексту, деталі;

добирає заголовки до частин тексту, складає простий план; 

ставить  запитання до прочитаного, відповідає на них;

виділяє структурні частини тексту, а також окремі його частини, підтеми змісту;

 переглядає текст швидко й знаходить у ньому вказані елементи (цифри, слова в лапках, слова, написані  через  дефіс,  виносками, слова, написані з великої літери, набрані курсивом,  схеми, таблиці й частини тексту, які до них відносяться, тощо);

оцінює прочитаний текст із погляду новизни, значущості  змісту,  виразності мовного оформлення тощо.

Учень (учениця):

читає вголос знайомі тексти різних стилів (розмовного, наукового й  художнього), типів, жанрів мовлення з достатньою швидкістю (80-120 слів за хв.), плавно, відповідно до орфоепічних та інтонаційних норм, ділячи текст на смислові частини, виділяючи голосом ключові слова, прилаштовуючи швидкість, виразність читання до можливостей і потреб слухачів;

оцінює прочитаний уголос текст (його зміст, форму,  задум і мовне оформлення).

Відтворення готового тексту:

Перекази за простим планом.Говоріння:

Докладні перекази художніх   текстів розповідного характеру з елементами опису тварин , роздуму.

Докладний переказ тексту наукового стилю.

Письмо:

Докладні перекази художнього тексту розповідного характеру  з елементами опису предметів, тварин.

Учень (учениця):

переказує докладно (усно й письмово) почуті й прочитані тексти художнього й наукового стилів мовлення (обсягом 100-150 слів) за самостійно складеним простим  планом, підпорядковуючи висловлювання темі й основній думці, з урахуванням комунікативного завдання, дотриманням композиції, мовних,  стильових особливостей та авторського задуму;

помічає й виправляє недоліки в своєму мовленні;

 оцінює текст (його зміст, форму, задум і мовне оформлення).

Створення власних висловлювань

Діалогічне мовлення

Діалог, його розігрування   відповідно  до запропонованої ситуації спілкування, пов’язаної із життєвим досвідом учнів  (діалог етикетного характеру, діалог-розпитування, діалоги за поданим початком, малюнками).

Монологічне мовлення

Твори  за колективно складеним планом.

Говоріння:

Твори-описи окремих предметів, тварин (зокрема за картиною) у художньому стилі.

Відповідь на уроках української мови та інших предметів (за поданим планом або таблицею) у науковому стилі.

Відгук про висловлювання товариша.

Твір-оповідання про випадок із життя. Письмо:

Твір-розповідь на основі власного досвіду в художньому стилі.

Твори-описи окремих предметів, тварин у художньому й науковому стилях.

Твір-роздум на тему, пов’язану з життєвим досвідом учнів у художньому стилі.

Замітка в газету (із шкільного життя) інформаційного характеру.

Ділові папери. Лист рідним, друзям. Адреса.

Учень (учениця):

 складає й розігрує діалоги певного обсягу (орієнтовно 6-7 реплік для двох учнів) відповідно до пропонованої ситуації спілкування, зразка, за поданим початком, опорними словами, малюнком,  досягаючи комунікативної мети (тривалість діалогу 3-5 хв.);

 дотримується теми висловлювання, норм української літературної мови;

використовує репліки для стимулювання й підтримання діалогу, формули мовленнєвого етикету;

оцінює текст (його зміст, форму, задум і мовне оформлення).

Учень (учениця):

 складає  усні й письмові твори з урахуванням мети й адресата мовлення,  типу мовлення (зокрема твір-опис окремих предметів,тварин, твір-розповідь і твір-роздум на основі власного досвіду), жанру мовлення (оповідання про випадок із життя, замітка в газету інформаційного характеру, лист, адреса),

  підпорядковує висловлювання темі й основній думці;

 використовує вивчені мовні засоби зв'язку між реченнями в тексті;

вибирає відповідно до умов спілкування стиль мовлення (розмовний, науковий, художній); 

додержується вимог до мовлення та  основних правил спілкування;

знаходить й виправляє недоліки й помилки в змісті, побудові й мовному оформленні власних  висловлювань;

оцінює текст (його зміст, форму, задум і мовне оформлення).

1

1

Вступ

Значення мови в житті суспільства. Поняття державної мови. Українська мова — державна мова України.

Учень (учениця):

розуміє значення мови в житті суспільства, усвідомлює роль української мови в житті людини й суспільства.

10

2

Повторення вивченого в початкових класах

Частини мови; основні способи їх розпізнавання. Іменник.  Прикметник. Числівник. Займенник. Дієслово. Прислівник. Прийменник. Сполучник.

Правопис.

Велика буква і лапки в іменниках.

Голосні у відмінкових закінченнях іменників, прикметників, дієслів.

Не з діє­словами.

Правопис -шся, -ться у кінці дієслів. Написання прийменників з іншими частинами мови. Правопис вивчених прислівників. Апостроф. Знак м’якшення.

Учень (учениця):

розпізнає вивчені  в початкових класах   частини мови, визначаючи їх істотні ознаки;

правильно пише слова з вивченими орфограмами;

розставляє розділові знаки в кінці речення, при звертанні, однорідних членах речення;

розрізняє літературну лексичну норму;

пояснює вивчені орфограми й пунктограми; 

знаходить і виправляє орфографічні й пунктуаційні помилки на вивчені правила;

ко­ристується орфографічним і тлумачним словниками;

будує речення з вивченими частинами мови, використовуючи їх у прямому, переносному значенні, як синоніми та антоніми;

оцінює  випадки вдалого й невдалого їх використання;

складає усні й письмові висловлювання на певну соціокультурну тему з використанням власного життєвого досвіду відповідно до визначеної комунікативної мети.

18

Відомості  з синтаксису й пунктуації

Словосполучення. Відмінність словосполучення від слова, його форми й речення. Головне й залежне слово в словосполученні. Словосполучення лексичні й фразеологічні (практично). Граматична помилка та її умовне позначення (практично).

 Речення, його граматична основа (підмет і присудок). Речення з одним головним членом (загальне ознайомлення). Види речень за метою висловлювання: розповідні, питальні, спонукальні. (повторення). Окличні речення (повторення).

Правопис. Розділові знаки в кінці речень (повторення). Пунктуаційна помилка та її умовне позначення (практично).

Другорядні члени речення: додаток, означення, обставини.

Речення з однорідними членами (без сполучників і зі сполучниками а, але, і). Узагальнювальне слово при однорідних членах речення.

Звертання. Роль  звертань у реченні (практично).

Ознайомлення з найбільш уживаними вставними словами  (практично).

Складні речення із безсполучниковим і сполучни­ковим зв'язком.

Правопис. Кома між однорідними членами. Двокрапка і тире при узагальню­вальних словах у реченнях з однорідними членами.

Розділові знаки при звертанні (повторення).  Виділення вставних слів на письмі комами.

Кома між частинами складного речення,  з’єднаних безсполучниковим   і сполучниковим зв’язком.

Пряма мова. Діалог

Правопис. Розділові знаки при прямій мові.

Тире при діалозі.

Учень (учениця):

усвідомлює, що вивчає синтаксис і пунктуація;

відрізняє словосполучення від слова, форми слова й речення;

розпізнає види речень  за метою висловлювання, за інтонацією;  знаходить межі речень у тексті, частини складного речення, що мають будову простих;

правильно виділяє словосполучення, граматичну основу речення, головне й залежне слово в словосполученні;

правильно інтонує речення різних видів;

розставляє  та обґрунтовує розділові знаки в кінці речення;

знаходить і виправляє граматичні й пунктуаційні помилки;

добирає синонімічні словосполучення  й речення (різні за будовою);

формулює теми текстів у формі словосполучень і речень;

переказує своїми словами почуте й прочитане, використовуючи  прислів’я й приказки;

 доцільно використовує в мовленні  виразні й синонімічні  словосполучення, різні за будовою й метою висловлювання речення, прислів’я, крилаті вислови;

виступає з повідомленнями на вивчену лінгвістичну тему, добираючи приклади на підтвердження висловлених суджень.

Учень (учениця):

розрізняє додатки, означення, обставини;

виділяє другорядні члени умовними позначками;

будує речення, поширюючи їх  додатками, означеннями, обста-винами, а також  із засвоєними словами в ролі другорядних членів речення;

переказує невеликі художні тексти з елементами опису;  складає висловлювання про прочитане, почуте, випадки з власного життя,  виражаючи особисте ставлення до навколишнього;

використовує виражальні можливості другорядних членів речення у власному мовленні.

Учень (учениця):

розрізняє однорідні члени речення, узагальнювальні слова при них, звертання, вставні слова в реченні й  складні речення;

усвідомлює стилістичну функцію однорідних членів, звертань, вставних слів у реченні;

правильно  інтонує речення з однорідними членами, звертаннями, вставними словами й складні речення;

розставляє розділові знаки між однорідними членами, при звертаннях і вставних словах, у складному реченні,  обґрунтовує їх за допомогою вивчених правил;

знаходить і виправляє пунктуаційні помилки на вивчені правила;

будує речення з однорідними членами, звертаннями,  вставними словами й складні речення й використовує їх у власному мовленні;

оцінює роль однорідних членів, звертань і вставних слів у реченні, а також складних речень у тексті;

будує  діалоги на визначені теми й відповідно до запропонованої ситуації, використовуючи виражальні можливості однорідних членів речення, звертань і вставних слів;

складає висловлювання  типу розповіді й опису з урахуванням адресата мовлення, використову-ючи різні за будовою (прості й складні) речення.

Учень (учениця):

розрізняє слова автора й пряму мову в реченні з прямою мовою;

правильно інтонує речення з прямою мовою;

ставить та обґрунтовує розділові знаки при прямій мові й діалозі;

знаходить і виправляє пунктуаційні помилки на вивчені правила;

оцінює роль звертань і діалогів у художніх творах;

складає тексти, використовуючи речення з прямою мовою,  діалогом, із висловленнями відомих людей, крилатими висловами для докладної, точної  й виразної передачі почутого й прочитаного.

13

Фонетика. Графіка. Орфоепія. Орфографія

Звуки мови й звуки мовлення. Голосні й приголосні звуки. Приголосні тверді й м'які,  дзвінкі й глухі; вимова звуків, що позначаються буквами ґ і г.

Позначення звуків мовлення на письмі. Алфавіт (абетка, азбука). Співвідношення звуків і букв. Звукове значення букв я, ю, є, ї  та щ.

Склад. Наголос. Орфоепічний словник і словник наголосів. Вимова  наголошених і ненаголошених голосних. Ненаголошені голосні [е], [и], [о] у коренях слів. Ненаголошені голосні, що не перевіряються наголосом.

Орфоепічна помилка (практично).

Правопис. Орфограма (практично).

Основні правила переносу. Позначення  на письмі ненаголошених голосних [е], [и] та (о) перед складом з наголошеним (у) у коренях слів.

Орфо­графічний словник.

Орфографічна помилка (практично), її умовне позначення.

Учень (учениця):

усвідомлює,  що вивчає фонетика, графіка, орфоепія, орфографія;

розрізняє в словах тверді й  м'які, дзвінкі й глухі приголосні, ненаголошені й наголошені голосні звуки;

розрізняє співвідношення звуків і букв;

пояснює звукове значення букв я, ю, є,ї та щ;

вимовляє звуки  в словах відповідно до орфоепічних норм;

користується орфоепічним і  орфографічним словниками;

правильно пише й обґрунтовує слова з вивченими орфограмами;

знаходить і виправляє орфоепічні й орфографічні помилки на вивчені правила;

використовує логічний наголос для виділення слів із смисловим навантаженням;

застосовує орфоепічний словник  і словник наголосів для самоконтролю власної вимови;

складає повідомлення, твори на певну соціокультурну тему, використовуючи засвоєні слова, афоризми, дотримуючись інтонації як риторико-мелодійного боку мовлення, засобів милозвучності, елементів звукової організації тексту,  мовних норм.

Вимова приголосних звуків. Уподібнення приголосних звуків.

Спрощення в групах приголосних.

Найпоширеніші випадки чергування голосних і приголосних звуків (практично). Чергування [о] —[а], [е] —[і], [е] —[и]; [о],[е] з [і]; [е]—[о] після [ж],[ч], [ш]; [и], [і] після [ж], [ч],[ш], [шч] та [г], [к], [х] у коренях слів; [г], [к], [х] – [ж], [ч], [ш] – [з′], [ц′], [с′].

Основні випадки чергування у — в, і — й .

Орфоепія

Фонетична транскрипція  (повторення).

Вимова префіксів з- (зі-, с-), роз-, без-.

Правопис. Позначення м’якості приголосних на письмі бук­вами ь, і, є, ю , я. Сполучення ьо, йо.

Правила вживання  знака м’якшення.

Правила вживання апострофа. Правильна вимова та написання слів з апострофом. Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних та збігу однакових приголосних звуків.

Написання слів іншомовного походження: букви и, і; правопис  знака м’якшення  й апострофа; подвоєння букв у загальних і власних назвах. Словник іншомовних слів.

Учень (учениця):

розпізнає у словах і словоспо-лученнях  явища уподібнення,  спрощення, чергування;

вимовляє приголосні звуки відповідно до орфоепічних норм;

правильно пише слова з вивченими орфограмами

й обґрунтовує їх;

користується орфографічним, словником іншомовних слів;

знаходить і виправляє орфоепічні й орфографічні помилки на вивчені правила;

складає речення й мікротексти із засвоєними новими словами, фразеологізмами, афоризмами; виступає з усним чи письмовим повідомленням на певну соціокультурну тему, використовуючи виражальні засоби мови для висловлення емоційно-ціннісного ставлення до світу.

8

Лексикологія

Лексичне значення слова. Однозначні й багато­значні слова (повторення). Використання  багатозначних слів у пря­мому й переносному значеннях (повторення).  Лексична помилка (практично).

Загальновживані (нейтральні) і стилістично забарвлені слова.

Ознайомлення з тлумачним і перекладним словниками.

Групи слів за значенням: синоніми, антоніми, омоніми. Ознайомлення зі словниками антонімів, синонімів.

Походження (етимологія) слова. Етимологічний словник української мови.

Учень (учениця):

усвідомлює, що вивчає лексикологія;

визначає належність слів до певної лексичної категорії: (однозначні й багатозначні, загальновживані (нейтральні) і стилістично забарвлені слова, групи слів за значенням;

оцінює їх роль у тексті;

пояснює (у нескладних випадках) значення відомих слів, їх походження,  значення прислів’їв, приказок, крилатих висловів;

ко­ристується тлумачним і перекладним, етимологічним словниками, словниками синонімів, антонімів;

добирає з-поміж синонімів  антонімів найбільш відповідні контексту;

редагує тексти з лексичними помилками;

усвідомлює й аргументує різницю між лексичним і граматичним значеннями слова;

використовує виражальні можливості  вивчених лексичних засобів у власному мовленні;

заучує напам’ять прислів’я, приказки, крилаті вислови для  збагачення  мовлення.

9

Будова слова. Орфографія

Основа слова (корінь, суфікс, префікс) і закінчення  — значущі частини слова (повторення і поглиблення відомостей).

Спільнокореневі слова й форми слова.

Незмінні й змінні слова.

Орфоепія. Вимова префіксів пре-, при-, прі-.

Правопис. Вивчені орфограм в значущих частинах слова (повторення). Написання префіксів пре-, при-, прі-.

Учень (учениця):

виділяє в слові  всі його значущі частини;

розрізняє форми слова й спільнокореневі слова,
змінні й незмінні слова;

правильно пише й обґрунтовує слова з вивченими орфограмами;

знаходить і виправляє орфографічні помилки на вивчені правила, а також лексичні помилки;

складає речення й мікротексти з використанням слів із суфіксами й префіксами, що надають тексту емоційного забарвлення й виразності;

оцінює  стилістичні функції суфіксальних і префіксальних слів, використаних у тексті;

створює висловлювання відповідно до задуму, упорядковуючи дібрані відомості в логічній послідовності, використовуючи ключові слова  й  речення, надаючи виразності мовному оформленню.

6

1

Повторення й узагальнення в кінці року

Синтаксис і пунктуація.

Лексикологія.

Будова слова й орфографія.

Фонетика й графіка. Орфоепія й орфографія.

Учень (учениця):

повторює вивчені відомості;

класифікує й систематизує  їх;

узагальнює поняття, закономір-ності,  правила й винятки з них.