ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА ПСИХОЛОГА З БАТЬКАМИ В СИТУАЦІЇ СКОЄННОГО НАСИЛЬСТВА

ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА ПСИХОЛОГА З БАТЬКАМИ В СИТУАЦІЇ СКОЄННОГО НАСИЛЬСТВА

1. Розповісти батькам про можливі реакції на трагічну подію як дітей, так і дорослих.

2. Підтримати батьків (їхнє благополуччя – передумова якнайшвидшого відновлення дітей).

3. Розповісти про шляхи допомоги дитині з боку батьків.

Так, допомагаючи дітям упоратися з наслідками катастрофи:

а) запевніть дитину, що ви зробите все, щоб вона була в безпеці, оточіть її любов’ю родини, проводьте з ним більше часу;

б) ваша реакція багато в чому визначає те, як буде реагувати на подію дитина: вона копіює форми реагування дорослого. Залишайтеся спокійним, будьте сильним, не панікуйте, використовуйте заохочення дитини до позитивних форм керування ситуацією;

в) майте на увазі, що реакція дитини залежить від віку. Особливо гострою вона може бути в підлітка. Будьте уважні до поведінки дитини й звертайтеся за професійною допомогою, якщо зміни в її поведінці особливо гострі й тривалі. Консультація незабаром після скоєння насильства будь-якого виду може пом’якшити ситуацію. Майте на увазі, що ваша дитина може бути дратівливою, гіперактивною, тривожною, вона може погано засипати й скаржитися на відсутність апетиту, вона може не хотіти, наприклад, більше грати із друзями на вулиці – все це нормальні реакції на ситуацію стресу, що вона переживає. Почуття дітей часто знаходять вираження в тілесних реакціях (головний біль, біль у животі тощо). Якщо ці симптоми тривають довше двох тижнів, звертайтеся по допомогу;

г) поговоріть із дитиною про те, що відбулося. Будьте правдиві. Що і як сказати – залежить від віку дитини. Основне завдання (поза залежністю від віку) – це допомогти дітям відновити почуття безпеки.

Для дошкільників досить визнати, що відбулося щось негарне, мама й батько стурбовані, але з ними все нормально, й вони відгородять тебе від лиха. Діти цього віку не повинні дивитися передачі по телевізору, що містять агресію та загрозу людському життю чи існуванню тваринного світу.

Початкова школа. З’ясуйте, що дитина знає про те, що трапилося, що із цього приводу вона думає. У цьому віці діти випробовують необхідність у логіці й розумінні. Вони можуть задавати трохи дивні питання. Не бійтеся зізнатися, що ви не знаєте відповіді. Запевніть дитину, що багато людей працює над тим, щоб те, що сталося, не повторилося, що й батьки, й учителі в школі зроблять все, щоб дитина була в безпеці. Завірте молодших дітей також, що ніякі їхні провини не є причиною насильства.

Середня школа. Ви можете поділитися інформацією, що у вас є. Постарайтеся організувати обговорення, знову ж таки з’ясуйте, що дитина відчуває, про що довідалася з інших джерел. Деякі підлітки можуть робити вигляд або стверджувати, що їх це не зачепило, або, навпаки, бути дуже збудженими. Обидва типи реакцій нормальні в підлітковому віці. Не змушуйте дитину обговорювати ситуацію, поки вона не буде до цього готова.

ґ) спокійно виявляйте свої емоції, але пам’ятайте, що ваша врівноважена поведінка  найбільше буде сприяти почуттю безпеки. Допоможіть дитині усвідомити її власні почуття. Підкресліть – ці почуття нормальні в ситуації, що склалася;

д) приділяйте дитині більше часу й уваги. Допоможіть їй заспокоїтися – як через психологічний канал, так і через фізичний. Дітям може знадобитися не тільки більше пещення й уваги, але й більше виходу фізичної енергії. Вкладання спати може стати дуже важливим моментом. Використайте його для того, щоб побути із дитиною, почитати їй казку тощо.

е) дозвольте дитині задавати питання, говорити про те, що відбулося з нею, виражати свої почуття. Забезпечте її необхідним матеріалом – пластиліном, фарбами, журналами;

є) грайте з маленькою дитиною, щоб допомогти їй відіграти свої страхи й занепокоєння;

ж) дитина може повторювати знову й знову ту саму гру або розповідь. Це може здатися стомлюючим для батьків. Однак це важливо для дитини –вона стежить за реакцією батьків. Якщо ж дитина «застряє» на цьому й повторення триває багато тижнів без зміни, звертайтеся до психолога.

з) дотримуйтеся розпорядку в їжі, грі, сні. Це допоможе дитині відновити відчуття стабільності й безпеки світу. Уникайте непотрібних змін.

и) підтримуйте відносини зі значимими для дитини іншими людьми – вчителем тощо. Довідайтеся, як поводиться дитина в іншій обстановці. Подбайте залучити найближчих друзів дитини (забезпечте соціальну підтримку). І самі намагайтеся зберігати зв’язок з людьми, навіть, якщо не бажаєте нікого бачити;

і) діти особливо чутливі після травматичної події. Вони можуть гостро реагувати на звуки, місця, які нагадують їм про подію. Майте на увазі, що ці фактори можуть викликати сильні емоційні реакції через тривалий час після травматичної події;

й) подумайте, як ви й ваша дитина можете допомогти іншим дітям, що опинилися в подібній ситуації. Діти набагато легше відновлюють почуття захищеності, якщо вони розуміють, що можуть допомогти. Дитина може малювати картинки, зробити подарунок своїми руками;

к) пам’ятайте, що діти повинні вчитися, розвиватися й відновлювати фізичний і емоційний стан після травматичної події. Дайте дитині й собі час на це;

л) не бійтеся звернутися по допомогу, якщо вважаєте, що вона вам необхідна. Дайте собі час відновитися, усвідомити те, що відбулося.

Література

1. Александров А. А. Цели и задачи психотерапии при основных типах делинквентного поведения у подростков // Возрастные аспекты групповой психотерапии при нервно-психических заболеваниях - Л., 1988.
2. Карвасарский Б. Д. Психотерапия. - М., 1985.

6.  Шнейдер Л.Б. Девиантное поведение детей и подростков. - М., 2006.