А. Коляда ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ПІДХІД ДО ВИХОВАННЯ ТА НАВЧАННЯ ДІТЕЙ З ДЕВІАНТНОЮ ПОВЕДІНКОЮ
У сучасній школі вчителям доводиться стикатися з небажаними, а іноді забороненими вчинками дітей, займатися їх усуненням, виправляючи, коректуючи девіації поведінки. Девіантна поведінка – відхилення від прийнятих у суспільстві моральних, соціальних, правових принципів. Вона усвідомлюється не кожною дитиною і засуджується в суспільстві як неприпустима, неналежна поведінка. При організації роботи з дітьми девіантної поведінки треба виявляти причини і форми цієї поведінки, добирати індивідуальний підхід до кожного учня.
Існують три причини девіантної поведінки – біологічні, соціальні, психологічні. Девіантна поведінка вимагає певного реагування, а відповідно і виправлення. Не можна той чи інший девіантний вчинок людини залишати без уваги, ніяк на нього не реагувати. Найкращою формою реагування є профілактика. Девіантна поведінка пов'язана з індивідуальними особливостями дитини, які створюють сприятливу або несприятливу основу для впливу негативних зовнішніх, соціальних і внутрішніх факторів, тому навчання і виховання таких дітей потребує особливого диференцийованого підходу до кожного. Часто батькам і вчителю неможливо виправити поведінку дитини, тому треба як можна раніше звернутися до психолога та разом допомагати дитині позбавлятися негативної поведінки. Не слід чекати, що поведінка буде коригуватися самостійно. Словесна агресія часто переходить в фізичну, прогули школи можуть закінчитися вживанням алкоголю або наркотиків, при цьому діти не можуть усвідомлювати важкі наслідки.
Можна зробити висновок, що робота педагога з девіантними учнями повинна ґрунтуватися на симптоматичному підході (робота з конкретними симптомами відхилень), а також на профілактичному підході (зняття причин, чинників та умов, їх провокують), враховуючи індивідуальний підхід до кожного.