Корекційно розвиткове заняття з дітьми з ЗПР. Толерантність

Як правильно проводити корекційно розвиткові заняття з дітьми з ЗПР

У дітей c ЗПР недостатньо сформована готовність до засвоєння знань і предметних понять, що пов'язано з низьким рівнем їх пізнавальної діяльності, який веде до недорозвинення мови і мислення. Таким дітям важко вливатися в соціум, адже не кожен здатний адекватно сприймати дітей з даним порушенням.

Використання арт-терапевтичних методів у практиці роботи спеціаліста допомагають дитині з порушеннями розвитку розширити уявлення про навколишній світ, усвідомити його цілісність та розвинути моторику рук.

Тому актуальним  стає питання організації та  проведення  корекційно-розвивальної роботи  з елементами арт-терапевтичних методів з даною категорією дітей, спрямованої на гармонізацію їх внутрішнього світу,  покращення соціально-психологічної адаптації, підвищення рівня загального розвитку

Мета: вчити «творити» добро через добрі справи, оволодівати мистецтвом спілкування та навичками взаємодопомоги; розвивати уявлення про такі поняття моралі, як доброта, чуйність, уважність, доброзичливість, співчуття; виховувати в учнів толерантне ставлення до людей-інвалідів, доброзичливе відношення, вміння співчувати людині, бажання прийти на допомогу та  робити (хоч ненадовго)  їх щасливими.

Організаційний момент

Привітання

Добрий день усім! Рада бачити вас у гарному настрої. Сподіваємось , сьогоднішня спільна робота не буде марною, а знання, які ви отримаєте, знадобляться вам.

Вчитель: . Що це таке? Коли воно є, — марно тратимо, не дбаємо, а коли його не стане — віддали б усе, щоб повернути назад. (Здоров’я)

Діти, а як ви розумієте слово «ЗДОРОВ’Я».

Відповіді дітей:

Вчитель: На запитання «Що таке здоров’я?» сучасна наука налічує близько 300 визначень.

Здоров’я — це стан життя і діяльності людини за умови відсутності хвороб, фізичних дефектів, психологічне, соціальне та духовне благополуччя.

Здоров’я — це одне з основних джерел радості, щасливого і повноцінного життя.

Здоров’я можна зобразити у вигляді квітки із чотирма пелюстками.  (Вчитель разом з дітьми обговорює і замальовує квітку. Це може ут і паперова заготовка). Перша пелюстка — це фізичне здоров’я, друга — соціальна складова, третя — психічна і четверта — духовна. (Вчитель витирає одну пелюсточку квітки) Якщо зірвати хоча б одну пелюсточку, ця квітка не буде повноцінною, так само як і людина, утративши хоча б якусь зі складових здоров’я. Сьогодні ми поговоримо про людей з порушеннями здоров’я, людей, які маючи різні вади, продовжують жити, досягати успіху, уміють радіти життю.

За допомогою гри ми познайомимося як можна радіти  і пристосовуватися до життя різним особливим людям.

Слово «толерантність» ми намалювали у вигляді сонця. Нехай ваші відповіді будуть його промінчиками .

 Вправа «Толерантність»

Мета: розширити знання та уявлення учнів про толерантну поведінку.

Здатність поводитися толерантно може стати особистісною рисою, а відтак — забезпечити успіх у спілкуванні. Толерантні люди більше знають про свої недоліки та педагоги. Вони критично ставляться до себе і не звинувачують у своїх бідах інших. Вони не перекладають відповідальність на інших. Толерантна людина не розфарбовує світ двома кольорами — чорним і білим. Вона не акцентує увагу на розбіжностях між «своїми» та «чужими», а тому готова вислухати та зрозуміти думки інших.

Почуття гумору і здатність посміятися над своїм слабким місцем — особлива риса толерантної людини. У здатної до цього людини менша потреба домінувати та зверхньо ставитися до інших. Примітки:

1.Заздалегідь вертикально написати на плакаті великого формату слово «Толерантність» великими літерами.

2.Клас розподілити на пари.

Учасники витягають одну з літер цього слова, на яку і підбиратимуть значення слова «толерантність».

Наприклад: «Т» — терпіння, творчість, талант, «Л» — лагідність, ласкавість тощо.

3.Після обговорення учасники заповнюють великий плакат маркерами різних кольорів.

Дістаємо яскравий і наочний плакат, результат колективної творчості, зміст якого підготовлений учнями.

Читання оповідання В. Сухомлинського «Як Сергійко навчився жаліти».

ЯК СЕРГІЙКО НАВЧИВСЯ ЖАЛІТИ

Маленький хлопчик Сергійко гуляв біля ставка. Він побачив дівчинку, що сиділа на березі.

Коли Сергійко підійшов до неї, вона сказала:

Не заважай мені слухати, як хлюпають хвилі.

Сергійко здивувався. Він кинув у ставок камінець. Дівчинка запитала:

Що ти кинув у воду?

Сергійко ще більше здивувався.

Невже ти не бачиш? Я кинув камінець.

Дівчинка сказала:

Я нічого не бачу, бо я сліпа.

Сергійко від подиву широко відкрив очі й довго дивився на дівчинку.

Так, дивуючись, він і додому прийшов. Він не міг уявити: як це воно, коли людина нічого не бачить?

Настала ніч. Сергійко ліг спати. Він заснув з почуттям подиву. Серед ночі Сергійко прокинувся. Його розбудив шум за вікном. Шумів вітер, в шибки стукав дощ. А в хаті було темно.

Сергійкові стало страшно. Йому пригадалася сліпа дівчинка. Тепер хлопчик уже не дивувався. Його серце стиснув жаль. Як же вона, бідна, живе в отакій темряві?!

Сергійкові хотілося, щоб скоріше настав день. Він піде до сліпої дівчинки. Не дивуватиметься більше. Він пожаліє її.

Аналіз оповідання.

— Уявіть, що ви познайомилися зі сліпою дівчинкою. Як би ви поводилися з нею?

— Чи зважали б на її сліпоту?

— Чи підкреслювали б це у розмовах?

— А тепер уявіть, що вам зав’язали темною хустиною очі та залишили так ходити цілий день. Чи легко вам буде пересуватися квартирою, вулицею? Чи зможете в повній пітьмі знайти необхідну для вас річ? (Відповіді дітей.)

— Дійсно, втрата зору — це складне випробовування. Ми повинні бути милосердними, добрими та щирими до людей з такими вадами.

Вправа «Не бачу і не чую, не чую, але бачу»

Завдання: діти повинні закрити вуха і очі, а вчитель промовляє певну команду, по сигналу діти відкривають очі і вуха, і пробують виконати команду. Потім діти тільки закривають вуха, а вчитель промовляє команду, після сигналу пробують виконати.

Команди: Присісти, підстрибнути.

А ще є люди з порушенням опорно-рухового апарату. Вони можуть пересуватися за допомогою палиці, візка, милиць, чи просто злегка шкутильгаючи. Часто до приміщень добудовують спеціальне пристосування, яке називається пандус, що допомагає таким людям потрапити до приміщення.

А в нашій школі є додаткова прибудова- пандус? Так в нашій школі є також пандус, тож зверніть будь-ласка  увагу і на перерві огляньте цю прибудову.

Практичне завдання:

Вправа:»Перешкоди»

Мета: донести в доступній формі про можливості людей з порушенням ОРА.

Обладнання: стільці,книги

1.Спробувати пройти смугу незначних перешкод зі стільців на одній нозі.

2.Спробувати взяти книгу без рук зі столу чи парти і перенести на іншу, відкривши на відповідній сторінці. (для перших класів уже книга лежить).

-Чи складно було виконувати? (відповіді дітей)

Уявіть скільки в нас виникло складностей, а ці люди пристосовуються, і навіть у кого немає рук пишуть за допомогою ніг, гортають сторінки, пишуть, чистять зубки і тд. Тому не потрібно бути байдужим до цих людей і коли їм потрібна наша допомога, наприклад у переході вулиці, необхідно допомогти.

Заключна частина.

Гра «Я бажаю собі і всім вам…»

— Наш урок добігає кінця, я пропоную вам виконати вправу «Побажай добра собі і всім»

Запам’ятайте такі слова:”Людина живе лише один раз, і так хочеться залишити добрий слід на згадку про себе. І щоб не сталося в житті у кожного з вас, завжди пам’ятайте, що ви живете на планеті Земля і носите ім’я Людина. А людина починається з добра. І творити добро – значить бути щасливим» Отже напишіть на сердечках одним словом, що ви бажаєте собі і всім оточуючим, і по черзі побожайте вслух, починаючи словами: « Я бажаю собі і всім вам…..» , сердечка, прикріпіть до дерева ваших сподівань, і нехай воно зігріє вас своїм теплом.

Отже «Я бажаю собі і вам добра».