ІНДЗ МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ ЛІТЕРАТУРИ ЯК НАУКА

Тема: МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ ЯК НАУКА

План:

1.   Методика викладання літератури як наука.
2.   Предмет методики викладання літератури.
3.   Мета і завдання методики викладання літератури.
4.   Методи наукового дослідження методики викладання літератури.

           5. Зв’язок методики викладання літератури з іншими науками.
Список використаної літератури:

1. Мірошниченко Л.Ф. Методика викладання світової літератури в середніх навчальних закладах. К., 2000.

2. Сторчак К. М. Основи методики літератури  К., 1965.

3. Пасічник Є.А. Методика викладання української літератури в середніх навчальних закладах К., 2000.

4. Штейнбук Ф. М. Методика викладання зарубіжної літератури. К., 2007.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Основний зміст:

1. Методика викладання літератури як педагогічна дисципліна складалася історично, поступово відгалужуючись від педагогіки. Вже в стародавній Греції одним із елементів виховання дітей було виховання молодих громадян засобами художнього слова. (Наприклад, твори Гомера, що служили духовною окрасою еллінського періоду життя). На всіх етапах розвитку людства викладання літератури було безпосереднім зусиллям учителів у використанні творів тих чи інших письменників для досягнення конкретного навчально-виховного ефекту. Як наука методика викладання літератури почала своє існування з того часу, коли внаслідок розвитку практики відокремилась така галузь педагогіки, яка поставила собі за мету розробку системи літературних знань і засобів прищеплення їх учням. У пам'ятках древньоруської письменності, рукописних книгах Київської Русі - двох "Изборниках" великого князя київського Святослава Ярославовича - знаходимо матеріали, що дають нам право говорити про наявність у древньоруській літературі інтересу до теорії літератури, тобто про підготовку ще в ті часи передумов виникнення перших елементів методики її вивчення.

Усвідомлення людством необхідності розкрити закономірності розвитку літературної освіти, планомірного використання літератури як зброї виховання та навчання дало поштовх до виникнення методики як науки. Насамперед теоретично визначимо методику як науку. Оскільки деякі вчені розглядають методику викладання літератури то як систему літературознавчих понять, пристосованих до вимог педагогічної практики, то як розділ педагогіки, є потреба довести, що методика викладання літератури - це наука зі своєю специфікою і завданнями. Педагогіка як наука характеризується системою знань, системою понять про природу, людське суспільство; характеризується вона і засобами планомірної перебудови світу у відповідності з найвищими ідеалами людства. Методика викладання літератури розв’язує одне з багатьох завдань педагогіки. На протязі віків, розв'язуючи це завдання в системі єдиної педагогічної науки, методика викладання літератури і сама виросла в самостійну науку. Її предмет дослідження близький до предмета педагогіки, але з ним не тотожний. Визначення предмета педагогіки таке: її предметом є виховання, освіта і навчання підростаючого покоління. Поняття "методика" означає систему правил, виклад методів навчання. Методик навчання, пізнання окремих явищ природи і суспільства багато. Методиці викладання літератури серед них належить цілком визначене місце. Це галузь педагогічної науки, яка досліджує зміст, форми, методи і прийоми виховання, навчання та освіти засобами художнього слова.

Завдання методики викладання літератури обумовлені тим місцем, яке вона займає серед інших наук. Найголовніша мета методики викладання літератури – розкриття закономірностей виховання, навчання, освіти на матеріалі художньої літератури.

 

2. Спробуємо визначити предмет методики викладання літератури. В даному випадку "предмет" розуміється як сума, завершена система літературних знань, понять, як сума, завершена система форм, методів і прийомів прищеплення цих знань учням. Сума знань, які становлять предмет методики викладання літератури, неоднорідна. По-перше, вона складається з понять про форми, методи і прийоми вивчення літератури; по-друге, в суму знань входять знання літературознавчі. До речі, саме літературознавство поділяється на різні дисципліни: історію літератури, теорію літератури, літературну критику; всі вони в різній мірі входять у предмет методики викладання літератури. Методика викладання зарубіжної літератури має спільні для будь-якої методики літератури об’єкт та предмет наукового дослідження, специфічні методи, суспільну значущість.

Об’єктом дослідження методики викладання зарубіжної літератури є процес професійної підготовки майбутнього вчителя до викладання зарубіжної літератури в школі.

Предметом дослідження методики викладання світової літератури є зміст, методи, прийоми, види і форми навчальної діяльності, спрямовані на реалізацію освітньо-виховних завдань шкільної дисципліни "Зарубіжна література".

Методика належить, як уже зазначалось, до кола педагогічних дисциплін, і враховує загальні положення педагогічної науки. Вона дотична до літературної науки і визначає коло проблем, які безпосередньо пов’язані з викладанням світової літератури у школі як навчальної дисципліни, займається їхнім дослідженням і пошуком найефективніших шляхів вирішення.

Отже, методика викладання літератури - це не щось подібне до своєрідного конгломерату думок, суджень і понять; методиці літератури властива така внутрішня єдність, яка дає їй можливість відбивати різні форми суспільного розвитку життя.

 

3. Кожна наука має не тільки свій специфічний предмет дослідження, а й конкретну мету. У відповідності з цим вона ставить перед собою певні завдання. У методики викладання літератури та педагогіки мета спільна, засоби її здійснення -різні.

Методика викладання літератури ставить своєю найважливішою метою прищепити учням глибоку любов до художнього слова, зробити художню книжку життєвою потребою підростаючого покоління.

Сутність і функції виховання, навчання і освіти дітей на матеріалі художньої літератури полягають в розвитку емоційно-образного пізнання світу. Література як шкільна дисципліна дає необмежені можливості для розвитку творчого мислення людини, для прищеплення їй правильних навичок аналізу і синтезу, для вироблення умінь логічно і грамотно викладати свої думки. Якщо для людини важливо знати

математику, фізику, природознавство, то для неї не менш, коли не більш, необхідно пізнати саму себе, природу людських діянь, їх причини, мотиви, сутність. Лише глибоко розвинувши все найкраще, що є і повинно бути в людині, людська особистість в усьому може керуватись високими ідеалами. Високі ідеали спонукають її до високих поривань, натхненної творчості. Художня література і прищеплює ці почуття людям.

 

 

4. Як і інші науки, методика викладання літератури має не одне, а багато джерел, найголовнішими з яких можна назвати досвід викладачам літератури, практика виховання і навчання учнів на матеріалі мистецтва слова. Неоцінимим джерелом методики викладання літератури є також методична спадщина. На основі вивчення цих джерел, узагальнення повсякденного досвіду роботи школи методика викладання літератури створила власну систему понять, категорій; розробила свої способи дослідження наукового матеріалу; накреслила шляхи літературної освіти, визначила її зміст, форми і завдання.

Можна визначити такі специфічні методи дослідження в галузі методики викладання літератури:

 1. Критичне засвоєння досвіду зарубіжної та вітчизняної методики.
Використовується для узагальнення методичного досвіду минулого й
сучасного, опанування його, для вмілого проведення нових самостійних
творчих пошуків.

 2. Метод масового усного й писемного опитування учнів. Допомагає вчителю визначити рівень літературної освіти учнів - знань, умінь та навичок;  особливості  сприйняття  перекладних  художніх  творів; особливості літературного розвитку в різних класах, а також загальний рівень викладання літератури в школі. Для застосуванні цього методу складаються усні та писемні питання й завдання.

 3. Метод цілеспрямованого спостереження. Допомагає створити умови для ґрунтовного дослідження розвитку педагогічного процесу згідно з означеною вчителем проблемою й гіпотезою. Використовуючи цей метод, учитель має можливість спостерігати за власною педагогічною діяльністю. Цей метод, на відміну від попереднього, не лише констатує науково педагогічні факти, а й виявляє причини їх виникнення та розвитку.

4. Метод педагогічного експерименту. Створювати методику неможливо лише пасивним спостереженням і фіксуванням фактів. Необхідно проводити перевірку старих методичних рекомендацій та створювати нові, розробляти наукові критерії, аналізувати науково-педагогічні та методичні явища. Для цього і застосовується метод педагогічного експерименту. Проводиться у формі експериментальних уроків.

 

5. Методика викладання літератури належить до наук суспільних, хоч у своєму розвитку вона часто обумовлюється майже всіма дисциплінами, які вивчаються в школі. Так, наприклад, методика викладання літератури в своєму розвиткові постійно стикається навіть з такою шкільною дисципліною, як математика. Зіткнення це відбувається в плані порівняльному: прищеплюючи учням поняття про специфіку художньої літератури, її здатність відтворювати життя в формі конкретних образів, методика викладання літератури вказує як на протилежний літературі спосіб відображення дійсності на ті науки, що оперують абстрактними поняттями, категоріями, в тому числі і на математику. Таким порівняльним прийомом у школі конкретизується особливість різних форм мислення – художнього (конкретного) і абстрактного (логічного, наукового). Ще тісніший зв’язок методики викладання літератури з гуманітарними науками – мовознавством, літературознавством, психологією, історією, фольклористикою, етнографією тощо.

Як наука, методика викладання світової літератури пов’язана з іншими науками, що сприяють осмисленню набутих в інших галузях знань, формуванню необхідних у практичній роботі вчителя умінь, а саме:

• суспільні науки – формуванню вмінь мотивувати літературні явища
  історичним розвитком суспільства, соціальною боротьбою епохи, вести
  дискусію, аргументувати свою позицію під час диспуту;
• літературознавчі науки – аналізувати художній твір, інтерпретувати його, розкривати творчу історію твору, виявляти його місце в історії літератури та ін.;
• лінгвістичні науки – вміння визначати роль літератури у розвитку мови й мовлення; володіти різними стилями мови, виявляти стилістичну
  своєрідність художнього тексту, проводити лінгвістичний аналіз тощо;
•    педагогіка – проводити учительську діяльність з урахуванням специфіки літературної освіти; вміння формулювати проблемні питання, вирішувати проблемні ситуації та ін.;
•    психологія – вміння виявляти психологічні особливості учнів на різних вікових етапах, психологію сприйняття читача-учня, особливості роботи вчителя-словесника, репродуктивне і творче мислення, уявлення, естетичні емоції тощо;
•    логіка – вміння використовувати логіку в мовленнєвій і літературній
  діяльності, у побудові монологу, веденні діалогу, проведенні уроку і т. д.;
•    естетика – вміння зіставляти художні твори та інші види мистецтва,
  здійснювати естетичний розвиток учнів засобами літератури і т. д.;
•    технічні засоби навчання – вміння використовувати ТЗН, усвідомити роль ТЗН у розвитку художнього сприймання й читацьких інтересів і т. д.

Суспільне значення методики викладання світової літератури пояснюється всезростаючим впливом художньої літератури на людину, виховною функцією світової літератури як навчальної дисципліни в школі.

Саме на предмет зарубіжної літератури в школі покладено завдання гуманітарного виховання молоді, залучення її до багатств світової духовної культури, духовне і моральне зростання особистості, естетичне виховання.

Допомогти вчителю набути спеціальні педагогічні вміння при викладанні зарубіжної літератури в школі спроможна саме методика викладання літератури –самостійна педагогічна наука про виховання, літературну освіту й розвиток особистості учня засобами художнього слова, наука про раціональне використання методів і прийомів, які забезпечують учителю-словеснику найвищу педагогічну результативність у його роботі з учнями.

 

 

 

 

 

Міністерство освіти і науки України

Рівненський державний гуманітарний університет

Кафедна педагогіки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Приклад проблемного вивчення матеріалу на уроці зарубіжної літератури у 10 класі

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

         

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                                  Підготувала:

         стдентка ІІІ курсу

         факультету іноземної                                                                                                                                 філології

         групи ІМ-36

         Білотіл М. О.

 

         Перевірила:

                       Синевич Б. М

 

 

 

 

 

 

 

 

Рівне-2014