Інформаційне повідомлення для вчителів. Дитина-шулга.

Інформаційне повідомлення для вчителів 1-2 класів

Тема: ДИТИНА-ШУЛЬГА

Використання у різних видах діяльності лівої та правої руки є відображенням розумової організації психічної діяльності людини, її природною особливістю. Тому питання переучування ліворукої людини вирішуються, тільки якщо виникла нагальна потреба і тільки за участю спеціалістів. Переучування лівш у молодшому шкільному віці зазвичай не має підстав і викликає непередбачувані наслідки, які можуть проявитися не одразу, а за кілька років.

Загальний підхід до оцінювання особливостей і проектування розвитку ліво­рукого молодшого школяра має будуватися на розумінні певної своєрідності його психічного статусу: для ліворуких дітей характерні спотворення, своєрідні за­тримки й диспропорції формування різних психічних функцій - мовлення (усного та письмового), читання, рахунку, конструктивних процесів, емоцій. Вони є «гру­пою ризику» в плані виникнення заїкання і проявів недостатності у афективно-вольовій сфері. Водночас серед дорослих лівш багато творчих особистостей, відо­мих спортсменів, талановитих математиків. Із набуттям досвіду пізнання навко­лишнього світу ліворукі краще за праворуких пристосовані до ситуацій, які потре­бують максимуму інтуїції та винахідливості. Таким чином, лівші розвиваються не краще й не гірше за праворуких, а особливим чином, і завдання вчителя та психолога полягає в тому, щоб створити адекватні умови для успішної адаптації дитини-шульги до школи. Молодші школярі-шульги потребують ретельного пси­хологічного супроводу, який полягає у професійному контролі за структурами їхньої психіки, що нетипово розвиваються.

На жаль, ліворукі діти, їхні батьки й педагоги часто виявляються безпорадними перед проблемою шкільної дезадаптації. У наш час індивідуальний підхід до ди­тини-шульги в школі будується винятково з урахуванням несформованості прос­торових уявлень, які пов'язуються з труднощами засвоєння читання й письма. Учителі, стурбовані підбором зручного для учня місця за партою, намагаються допомогти дитині знайти зручне положення при виконанні письмових робіт, по­блажливо ставляться до якості графічних навичок. (При традиційному розміщенні парт у класі найзручнішим для ліворукої дитини є місце біля вікна, зліва за партою. На цьому місці достатнє освітлення, дитина не заважає сусідові, який працює правою рукою, і дошка висить праворуч - в актуальному для шульги просторі). У цілому правильне вирішення організаційних питань і орієнтація на подолання труднощів просторової орієнтації літер і цифр, не охоплює усе коло проблем адаптації шульги до школи. І це закономірно, оскільки ліворукість перед­бачає своєрідний перебіг психічного розвитку дитини.

Одна з особливостей ліворуких дітей полягає в тому, що їм нелегко дається все, що вимагає швидкого «переключення» з одного процесу на інший. Зовні це має прояв у характерних «застряганнях» на початку будь-якого виду діяльності, в тому числі й мовленнєвого висловлювання; в постійних пошуках слів у спонтанному мовленні. їхнє мовлення, як правило, недостатньо розгорнуте, уповільнене, надто лаконічне, іноді має місце аграматизм. Водночас дитина достатньо адекватно його (мовлення) оцінює, практично завжди розуміє, що говорить неправильно, і прагне виправити помилки.

В основі корекції перебігу діяльності лежить вироблення цілісної рухової мелодії, яка включає можливість виконання сполучених дій. З цією мстою вико­ристовуються вправи, що передбачають розгортання діяльності дитини в часі та просторі, програмування, цілепокладання і контроль за власними діями. Серед них фізичні вправи й рухливі ігри, малювання, а також мовленнєві вправи - мов­лення й слухання.

Рекомендації для батьків

Проведення цих вправ в основному покладається на батьків. Батьків варто ознайомити з прийомами, які для таких випадків рекомендує А. В. Семе­нович.

Ранковою гімнастикою може бути для дитини комплекс вправ, який бажано виконувати регулярно. Починати ранкові вправи найкраще з дихальних вправ, які виконують, лежачи на спині. Недовільне послідовне чергування вдиху з видихом характеризує дихальний об'єм легень без включення їх резервних можливостей. Перехід до довільного дихання з усвідомленим контролем за м'язами живота дає змогу розширити адаптивні механізми цілісної поведінки дитини.

Універсальним прийомом є чотирифазні дихальні вправи, які містять рівні за часом етапи «вдих - затримка - видих - затримка». Спочатку кожна з цих фаз може складати 2-3 с з поступовим збільшенням цього часового інтервалу до 7 с. Склад­нішим, але більш дієвим є навчання дитини правильного діафрагмального ди­хання. При цьому на першому етапі такого навчання під час вдиху живіт глибоко втягується, а під час видиху максимально надувається.

У комплексі з дихальними вправами корисно виконувати окорухову гімнас­тику. Попросити дитину простежити очима, не повертаючи голови, за яскравою іграшкою невеличкого розміру, рухаючи предмет праворуч, ліворуч, угору, вниз, до перенісся, по колу, по контуру вісімки, будь-якого синусоїдального орнаменту тощо.

Після того як вправи опановано, можна спробувати поєднати їх із рухами язика. Спочатку очі та язик спрямовуються за предметом в один бік, а потім очі стежать за предметом, а язик повертається в протилежний бік. При цьому слід звернути особливу увагу на те, що рухи очей і язика повинні бути одночасними, а не послідовними. Нехай дитина поповзає на животі, спині, ліктях, колінах.

Досвід показує, що виконання наведених вище вправ сприяє підвищенню здібностей дитини, поліпшуючи її показники в навчанні та поведінці у цілому.

Повісьте на стіну чи дошку великий аркуш паперу. Дайте дитині крейду (олі­вець, фломастер) - нехай накреслить спочатку вертикальні (горизонтальні, нахи­лені) лінії однакової довжини, потім поступово збільшує або зменшує амплітуду рухів. На першому етапі вона має виконувати ці вправи кожною рукою окремо, а потім обома руками одночасно. При цьому спочатку ці рухи двома руками будуть спрямовані в один бік, а потім стануть сходитися і розходитися. Те саме слід зробити і для циклічних, кругових, синусоїдальних рухів, малювання овалів, вісімок тощо. Корисно намалювати правою й лівою руками одночасно будь-яке симетричне відносно вертикалі зображення.

Попросіть дитину заплющити очі й обмацати одною рукою якийсь предмет (кубик, кульку, ключ, зірочку тощо). Потім, не відриваючи очей, знайти цей пред­мет поміж 5-7 інших, аналогічних - спочатку тією ж самою рукою, а потім іншою (усе всліпу). Те саме можна зробити з квадратиками картону, на які наклеєно вату, наждак, оксамит тощо, при цьому неодмінно слід виконувати всі ці дії і справа наліво, і зліва направо. Пограйтеся так із вирізаними з наждачного або оксами­тового паперу літерами й цифрами.

Безцінні в цьому сенсі заняття гімнастикою у-шу, ритмікою й танцями, музи­кою, плаванням, їзда на велосипеді або гра в теніс.

Постарайтеся захопити дитину малюванням нескладних орнаментів (складан­ням візерунків із мозаїки) із малюнком, що повторюється. Поступово підводьте її до рівня, коли вона буде спроможною виконувати ці завдання не за фрагментами - риска за рискою, а плавно, дотримуючись рухової мелодії. Нагадаємо, що рухи - рухова мелодія, точність і влучність - запорука багатьох подальших досягнень дитини. Тому для маленького шульги стануть у пригоді заняття макраме, нани­зування намистинок і бісеру, ліплення, розмальовування дрібних зображень.

Навчіться разом з дитиною чітко вимовляти складні слова й скоромовки. Важ­ливо, щоб вона якомога більше чула красиве, правильне мовлення. Можна вико­ристовувати записи акторів, які читають художні твори, з одночасним просте­жуванням цього твору за друкованим текстом.

Попросіть дитину повторити складне (словникове) слово по звуках, дивлячись на себе у дзеркало, а потім вписати його в заздалегідь підготовлену сітку, яка відповідає кількості літер даного слова. Вигадайте для дитини нескладний крос­ворд, попросіть її саму скласти кросворд для вас, вигадати кілька слів, що почи­наються або закінчуються з якоїсь літери. Напишіть слово, в якому літери пере­плутані місцями, і попросіть розставити їх правильно і сказати, що за слово ви «зашифрували». Запропонуйте з літер одного довгого слова скласти якомога біль­ше інших слів. Важливо, щоб ці завдання подавалися в ігровій формі.

Підберіть такі ігри, які примушували б дитину знаходити однозначно потрібні слова. Взагалі бажано, щоб, розмовляючи з дитиною-шульгою, ви припинили ро­зуміти її з півслова. Вона має розповісти вам те, що бажає, детально. Ставте їй багато запитань, станьте вкрай «нетямущим».

Особливість, яка полягає в тому, що дитині важко швидко переключатися з одного процесу на інший, повинна враховуватися на уроці. Суть полягає в тому, щоб не порушувати внутрішню регуляцію діяльності учня шляхом спонукання до більш швидкого виконання роботи. По-перше, таким чином не можна домогтися прискорення роботи, оскільки «застрягання» є внутрішньо зумовленим. По-друге, за умови, що дитина усвідомлює недоліки своєї діяльності, акцентуація на них з учителем може викликати у неї різке зростання тривожності. У лівші, як правило, добре розвинене понятійне мислення, і якщо дитину не квапити, надати мож­ливість «увійти» у задачу і самостійно її розв'язати, то вона впорається навіть із складними інтелектуальними задачами цілком успішно.

Інша «видатна» якість молодшого школяра-шульги полягає у несформованості просторових уявлень. Відповідно це негативно відбивається на засвоєнні читання, письма та рахунку, на вмінні пригадувати, інтерпретувати сюжетну картину, скла­дати композицію, схеми, що включають багато елементів тощо.

Оскільки маніпуляція із зовнішнім простором будується спочатку від власного тіла, а вже потім перетворюється на абстрактні просторові уявлення, важливо допомогти дитині зафіксувати «точку відліку». З цією метою можна маркувати ліву руку дитини (вдягти на неї годинника або браслет) і потім співвідносити з лівою рукою (на ній годинник) навчальні завдання. Наприклад, «літера Я та цифра 9 - головкою повернуті до годинника, а літера В та цифра 6 - від нього відверну­лися». Пізніше можна використовувати як орієнтири «лівий - правий» відношення «вікно - двері» у класній кімнаті. Орієнтирами «верх - низ» можуть слугувати «голова - ноги», «підлога - стеля».

Для формування просторових уявлень можуть бути використані різні прийоми, рекомендовані для досягнення цих цілей. Вони широко висвітлені в літературі. Зауважимо, що не слід намагатися абстрагувати зовнішній простір, просторові відношення предметів шляхом пояснення. Дитина має предмети помацати, від­чути власним тілом, руками (зігнути літеру з дротика, намалювати схему руху потягів, усвідомлюючи ситуацію математичної задачі). Коли дитина збирає конст­рукції, працює із сюжетними малюнками, корисно допомогти їй скласти алгоритм діяльності.

Для лівші характерна тенденція до ігнорування тієї частини зовнішнього прос­тору, яка знаходиться ліворуч. Скорегувати цю особливість допомагають ігри у бадмінтон, теніс, футбол, особливо у настільному варіанті. У процесі навчальної роботи слід систематично нагадувати дитині, що писати (читати, малювати, скла­дати з малюнків сюжетний ряд) слід починати з лівого боку аркуша. Спершу корисно використовувати прийом «встановити пальчик руки з годинником на по­чаток рядка (на початок лівої частини сторінки). Він показує, звідки слід починати писати (малювати, складати з малюнків сюжетний ряд)». Корисні завдання на виокремлення лівого, правого, нижнього, верхнього, центрального блоків сто­рінки з подальшим виконанням у кожному з них дій, указаних учителем.

У корекційній роботі з молодшими школярами-шульгами слід враховувати, що до цього віку дитина практично самостійно вже набула певного досвіду викорис­тання компенсаторних способів пізнання світу. У багатьох випадках ліворукі діти досягають потрібних результатів обхідним шляхом, знаходячи найдивовижніші зовнішні та внутрішні засоби (запам'ятовування просторового образу літер через зв'язок їх із знайомими предметами, розрізняння просторових відношень «вгору -вниз» через асоціацію «сонце на небі - земля під ногами», визначення прос­торових співвідношень деталей предметів або власне предметів шляхом логічних висновків тощо).

Як уже було відзначено, молодші школярі-лівші мають розвинений довільний контроль над власною діяльністю, залучають різні зовнішні засоби задля опану­вання тими операціями, які в праворуких формуються незалежно від довільного зусилля. За висловом одного з дослідників людей з переважанням активності лівої руки, шульги, пізнаючи світ, «все пропускають крізь голову».

Напружене навантаження на нервову систему підвищує ризик емоційних зривів, схильність ліворуких дітей до неврозоподібних проявів. Цей факт повинен враховуватися в процесі психологічно- педагогічного та медичного супроводу навчання дітей цієї категорії.