Інформаційно-просвітницька година "Попелюшка українського кіно"

ПОПЕЛЮШКА УКРАЇНСЬКОГО КІНО

Мета: ознайомити учнів з постаттю Наталії Ужвій; формувати в учнів мистецько-художні компетентності; виховувати почуття пошани до діяльності видатних людей рідного краю.

Обладнання: ТЗН

Тип заняття: інформаційно-просвітницька година

Форма проведення: лекторій з елементами мультимедіа

Сценарій заходу

— Ніколи не заспокоюйтесь на тому,

що вже досягнуто. Де настає спокій

 — там кінець творчості і мистецтву».

Н.Ужвій

І. «Волинь моя -  кохана сторона»

( відеозапис пісні на слова Степана Дружиновича , музика Ольги Пенюк-Водоніс, виконує Віктор Мостика, автор відео ряду Василь Пенюк-Водоніс)

ІІ. Вступне слово вчителя. Волинська земля багата не лише своїми мальовничами краєвидами, працьовитими людьми. Вона подарувала світу сотні видатних постатей. Це Олена Пчілка і Леся Українка, Габрієля Запольська (с.Підгайці) і художник Андроник  Лазарчук (с.Уховецьк), володимирчани Агатангел Кримський та історик-дослідник Олександр Цинкаловський, математик Михайло Кравчук та архітектор Мар’ян Перетяткович, устилужанка вчений-медик Олена Хохол і нарешті акторка, уродженка Любомля, людина непростої долі Наталія Ужвій. Вийшовши з селянської родини, вона підкорила театральну сцену Львова, Харкова, Києва, знялася у 20 фільмах, обличчя  славетної актриси увіковічнив скульптор Матвій Манізер  у скульптурному портреті Катерини — відомої героїні Т.Шевченка. Будучи Мадонною в кіно і на сцені, вона все життя прожила з тавром зрадниці.

Відеофільм «Сильні українки»

ІІІ. Біографічний нарис.

    1-й учень. Народилася Наталія Михайлівна Ужвій 22 серпня 1898 року в містечку Любомлі на Волині, в селянській сім’ї. Згодом життєві обставини змусили батька майбутньої актриси шукати робітничого щастя на Привіслянській залізниці. До 1912 року сім’я Ужвій жила в робітничому селищі Брудно, поблизу Варшави. Там минали дитячі роки Наталі, там вона отримала початкову освіту — спершу в залізничному, а потім у міському дворянському училищі. Та дівчинці не вдалося далі продовжити навчання через матеріальну скруту в сім’ї. Наталя влаштовується працювати швачкою, але не лишає самоосвіти. Наполегливо і старанно готується вона до іспитів і в 1914 році успішно складає їх на звання сільської вчительки.

2-й учень. Так, серед гущі народу, розпочинається трудова біографія Наталії Михайлівни. Побут, звички, культура і традиції села дозволили талановитій дівчині накопичити багатющий емоційний досвід, який потім живитиме її протягом усього творчого життя. Визначальною для юної акторки стала зустріч і знайомство з І.Мар’яненком у 1922 році, в день, коли вони вперше переступили поріг професійного театру. Наталя потрапляє в допоміжний склад Київського українського драматичного театру імені Т.Шевченка.

3-й учень. У 1926 році Н.Ужвій переходить до харківського театру «Березіль», що об’єднував навколо себе майбутній цвіт української сцени — Л.Курбаса, А.Бучму, М.Крушельницького, О.Сердюка, І.Мар’яненка та ін. Це був час пошуків і дерзань, змужніння, осмислення свого покликання.
З 1936 року актриса працює в Київському українському драматичному театрі ім. І.Франка. Звернення до класичного репертуару по-новому розкрило творче обдаровання Н.Ужвій, збагатило й розширило його.
4-й учень. У роки Великої Вітчизняної війни Н.Ужвій разом з театром перебувала в евакуації, спочатку в Тамбові, а згодом у Семипалатинську і Ташкенті. З концертними бригадами вона побувала на багатьох фронтах, виступаючи і на передових позиціях, і в санчастинах, і в ар’єргардних військах. То були часи, коли як ніколи відчувалася потреба в мистецькому слові, у чистих і світлих емоціях та почуттях. Влітку 1943 року актриса знімається у кінофільмі «Райдуга» (за однойменною повістю В.Василевської), що приніс їй славу й любов мільйонів і мільйонів глядачів.

ІV. Слово вчителя. Дія фільму відбувається взимку 1941 року в окупованому фашистами українському селі. Хоча насправді картину знімали на стадіоні в Туркменії в умовах 30-градусної спеки. Село побудували спеціально для зйомок, сніг та бурульки в кадрі – штучні. Фільм наповнений біблійними образами. Режисер Марк Донской   проводить паралелі між німецьким офіцером, який вбиває немовля і царем Іродом, зрадником-старостою з Іудою, у фіналі фільму бійці в білих халатах спускаються з небес. Сюжет про те, як вагітна партизанка приходить в село в переддень Різдва, щоб розродитися, знайомий усім нам. «Я знімав українську Мадонну» , - казав Марк Донской. Цей фільм знаменитий ще й тим, що вийшов він під час війни за повістю Ванди Василевської і був знятий під час війни. Головна героїня Олена Костюк, яка була учасницею народного ополчення, стала символом великої мужності та пристрасної материнської любові. Неодноразово доводиться чути, що фільм «Райдуга»  отримав американську премію «Оскар»в 1943-му році. Але це не так, тому що  премія в номінації «Кращий фільм іноземною мовою» вперше була вручена лише в 1947 році. Проте картина була відмічена Головним призом асоціації кінокритиків США і Найвищою премією газети Daily News за кращий іноземний фільм в американському прокаті 1944 року.

Демонстрація фрагменту фільму «Райдуга»

V. Заключне слово вчителя. «Образ може бути лише тоді щирим і переконливим, коли актор, творець його, поріднився з ним, злився, «увібрав» його в себе і всіма своїми почуттями і поведінкою втілився в образ», — писала Наталія Михайлівна про особливості власної творчої лабораторії. «Не вважайте ніколи свою роботу завершеною, — радить вона молодим акторам. — Ніколи не заспокоюйтесь на тому, що вже досягнуто. Де настає спокій — там кінець творчості і мистецтву».

Сама ж актриса, здається, взагалі не знала такого поняття, як спокій, коли йшлося про роботу над роллю, або ж взагалі коли справа торкалася сценічної діяльності. Палка й неспокійна вдача її ніколи не дозволяла тут навіть хвилинної розслабленості чи найменшої байдужості. Серед численних акторських робіт Н.Ужвій практично нема прохідних, виконаних, так би мовити, на самій техніці. Здавалося б, найневиграшніша роль, оживлена талантом і серцем актриси, позначена оригінальним витлумаченням, сприймалася по-новому. Поруч з великою актрисою виросло не одне покоління молодих митців, які з перших самостійних кроків на сцені відчували не тільки опіку майстра, але й саму атмосферу живої легенди театру.