Презентація "Ознайомлення з видами екранного мистецтва"

Екранне мистецтво – вид художньої творчості в якій образне відображення життя досягається за допомогою екрану та інших технічних засобів. До екранного виду мистецтв належать: кіно телебачення Відео комп’ютерне мистецтво

Кінематограф Кінематограф (від грец. κινεμα, род. в. грец. κινεματος — рух та грец. γραφο — писати, зображати) — це галузь культури та економіки, що об'єднує всі види професійної діяльності, пов'язаної з виробництвом, розповсюдженням, зберіганням та демонструванням фільмів, а також навчально-наукову роботу.

Значною частиною кінематографії є кіноіндустрія — галузь промисловості, що виготовляє кінофільми, спецефекти до них та анімацію. Виробництво кінофільмів зосереджено у кіностудіях. Готові фільми демонструються у кінотеатрах, по телебаченню, поширюються на носіях інформації для перегляду на домашній аудіо-відео техніці, зокрема на відеокасетах та відеодисках.

Словом кінематографія іноді позначають також: Кіномистецтво — вид образотворчого мистецтва, що винайдений у 19 столітті і став найпопулярнішим у 20 столітті. Кінознімання — комплекс пристроїв та методів, що необхідні для знімання рухомих об'єктів на кіноплівку, і для наступного відображення отриманих знімків, шляхом проектування їх на екран.

Анімація Анімація — це технологія, за якої кожен кадр фільму виготовляється окремо. Це може бути автоматично генерована комп'ютерна графіка, фото намальованих зображень, або коли ряд незначних змін у моделі фотографує спеціальна анімаційна камера. Коли кадри об'єднуються і остаточний фільм переглядається зі швидкістю 16 кадрів за секунду або більше виникає ілюзія безперервного руху (тобто інерція зорового сприйняття). Створення такого фільму вкрай трудомістке, важке і одноманітне, хоча розвиток комп'ютерної анімації значно прискорив цей процес. Графічні файли у форматах GIF, MNG, SVG та «флеш» (Flash) дозволяють переглядати анімацію на комп'ютері або через Інтернет.

Кінофільм Кінофі́льм, також Фільм, Кінострічка — термін, що охоплює окремі проекти у області кінематографії. Назва походить від того, що фотографічні плівки (фільми) були першими засобами для запису і відображення рухомих зображень. Існує багато інших термінів, що вживаються у цьому значенні: «кінокартина» (чи просто «картина»), «фотоп'єса», «кінопоказ», «кінозйомка», і найчастіше — «фільм». У вузькому розумінні кінофільмом називають твір кінематографії, тоді як фільмом — твір кіномистецтва. У широкому розумінні на позначення кінофільму використовують слово «кіно». Кінофільм — призначений для демонстрації в кінотеатрах (на відміну від телефільма, призначеного для демонстрації по телебаченню).

Телеба́чення — галузь культури («масмедіа»), найпотужніший аудіовізуальний засіб масової комунікації. Разом з радіомовленням телебачення є одним з найбільш масових засобів інформації, освіти, політичного і культурного виховання людства; також одним з основних засобів зв'язку, широко використовуваним у наукових дослідженнях при обсервації об'єктів з віддалі, в техніці, промисловості, транспорті, будівництві, сільському господарстві, метеорології, космічних і нуклеарних дослідженнях, у військовій справі тощо. Телебачення буває монохроматичним (чорно-білим) і кольоровим.

Історія телебачення Перші телевізійні пересилання здійснено у 1925 р. в Англії й США, згодом у Німеччині й СРСР (1931); в Україні працювали короткометражні механічні телепересилачі в Одесі, Києві й Харкові, з 1932 телефільми, з 1934 зі звуковим супроводом. Перші телевізійні пересилання за електронною системою з високою чіткістю зображення розпочато 1951 у Харкові (у Москві з 1946) групою радіоаматорів під керівництвом В. Вовчанка. З кінця 1951 почав діяти телецентр у Києві. З лютого 1960 почався регулярний обмін телепрограмами між Москвою і Києвом, а з 1961 між Києвом й іншими містами СРСР. З 1967 телецентри УРСР тільки приймали кольорові пересилання, а з 1969 Київський, а з 1976 також і Львівський телецентри пересилають кольорові програми. З 1978 всі пересилання центральної програми з Москви кольорові.

ТЕЛЕВІЗОР Телеві́зор — пристрій, призначений для демонстрації нерухомих і рухомих зображень із звуковим супроводом. Телевізор з рідкокристалічним дисплеєм називається LED TV.

Ві́део (від лат. video — дивлюся, бачу) — під цим терміном розуміють широкий спектр технологій запису, обробки, передачі, зберігання й відтворення візуального і аудіовізуального матеріалу на моніторах. У побутовому значенні відео означає відеоматеріал, телесигнал або кінофільм, записаний на фізичному носії (відеокасеті, відеодиску й т. п.).

Стереоскопічне відео Стереоскопічне відео або стереовідео (англ. stereoscopic video або 3D video) було дуже популярно наприкінці XX століття і зараз регулярно виникають хвилі інтересу до нього. По усьому світу є кінотеатри, які за допомогою тієї або іншої технології відтворюють стереоскопічне відео. Для стереовідео потрібно два відеоканали: один для лівого ока, інший для правого. У такий спосіб у глядача виникає відчуття об'ємності, тривимірності відеоматеріалу, підвищується реалістичність відчуття перегляду. Приблизно такий же за якістю, але слабший ефект дає перегляд відео в пластикових окулярах, де одна лінза червона, а інша блакитна або зелена. Нові технології, представлені в 2006 році, зокрема HD DVD і диски HD Blu-Ray, призначені зробити більше доступним і домашнє стереоскопічне відео.

Комп’ютерне мистецтво - творча діяльність, заснована на використанні інформаційних (комп'ютерних) технологій, результатом якої є художні твори в цифровій формі. Хоча термін може застосовуватися до творів мистецтва, створених з самого початку з використанням інших медіа або відсканованих, він завжди належить до творів мистецтва, які були модифікування за допомогою комп'ютерних програм. На даний момент поняття «комп'ютерне мистецтво» включає в себе як твори традиційного мистецтва, перенесені в нову середу, на цифрову основу, що імітує початковий матеріал носій (коли, наприклад, за основу береться відсканована або цифрова фотографія), або створені з самого початку з застосуванням комп'ютера, так і принципово нові види художніх творів, основним середовищем існування яких є комп'ютерне середовище.

До комп’ютерного мистецтва відносяться: комп’ютерно-образотворче мистецтво комп’ютерну фотографію комп’ютерну музику комп’ютерну анімацію комп’ютерні ігри відео-арт інтерактивне та мережне мистецтво гіпертекстова література

Автор Ландик Валентина