День Валентина у садочку

Про матеріал

Інформаційно-просвітницькі заняття розроблені соціальним педагогом з метою попередження небезпек в Інтернеті.

Перегляд файлу

 

 

 

 

 

 

Інформаційно-просвітницьке заняття 2

 

Види небезпек

 в  Інтернеті

 

«Якщо тебе немає в Інтернеті – тебе не існує»

Білл Гейц

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Мета: ознайомити здобувачів освіти з небезпеками в Інтернеті. Обговорити віртуальні загрози, які можуть завдати шкоду в реальному житті. Визначити  шляхи попередження негативного впливу Інтернету. Допомогти засвоїти учням правила безпечної роботи в Інтернеті. Розвивати логіку, кмітливість, критичне мислення уміння аналізувати отриману інформацію, приймати рішення, робити висновки. Виховувати інформаційну культуру.

Хід проведення

Соціальний педагог

Інтернет. Що це? Останні роки це слово щільно увійшло в наше життя. Це цікавий та захоплюючий світ, який дозволяє тобі дізнаватись про світ цікавого, спілкуватись з людьми в різних кінцях світу не виходячи з власної кімнати, грати в цікаві ігри та ділитись з іншими своїми думками та захопленнями. Сучасна людина не уявляє собі життя без  Інтернету.

Коли ми потрапляємо до Всесвітньої мережі, ми потрапляємо у світ, де нас оточують люди: хороші та погані, добрі та злі, розумні та не дуже; інформаційні потоки: корисні та шкідливі; новини, музика; фільми і ще багато різної інформації.  Ми свідомо здійснюємо пошук серед усього цього розмаїття. Інтернет є дуже широким джерелом інформації, іншими словами, інформаційним простором, у якому, як і в реальному житті, є позитивні та негативні сторони.

На сьогодні в Україні проблема безпеки дітей в Інтернеті постала особливо гостро. Аудиторія користувачів всесвітньої мережі дедалі розширюється, і її переважну частину становлять діти та підлітки, які не усвідомлюють повністю загроз, що можуть чекати у віртуальному просторі.

Саме тому сьогоднішнє наше заняття ми присвятимо темі «Небезпеки в Інтернеті». Спробуємо дослідити  позитивні і негативні наслідки Інтернету, сформулювати та засвоїти правила безпечної роботи в Інтернеті.

 

Вправа 1 «Калейдоскоп запитань»

Мета: обговорити з учасниками небезпеки, які існують в мережі Інтернет, формувати в них критичне ставлення до інформації, обачливе і відповідальне ставлення до різних видів он-лайн діяльності. Усі відповіді записуються на ватмані або на дошці.

Матеріали: ватман, маркер.

Хід проведення

Учасникам пропонується подумати і дати відповідь на запитання:

  1.               Чи є небезпеки в Інтернеті? Які саме?
  2.               Чи може користувач наразити на небезпеку когось ще, окрім себе? (родичі, друзі, однокласники) Як саме?
  3.               Як необхідно вести себе в Інтернеті, щоб не наразитися на неприємності?
  4.               До кого б ви звернулися якби потрапили у якусь неприємну ситуацію в Інтернеті?

Соціальний педагог

Інтернет – дуже потужний ресурс, який значно полегшує життя людини та відкриває майже необмежені можливості для самореалізації та саморозвитку юної особистості, спілкування, навчання, дозвілля. Але разом з тим, в Інтернеті приховано досить багато небезпек як для дітей, так і для дорослих. Знання цих небезпек дозволить їх уникнути.

Всі ці небезпеки та ризики з яким діти можуть зіштовхнутися поділено на чотири групи [6] , а саме(додаток 1):

  1.               Контентні ризики.
  2.               Комунікативні ризики.
  3.               Електронні ризики.
  4.               Споживчі ризики.

 

Вправа2  «Вивчаємо загрози в Інтернеті»

Мета: ознайомити учасників заняття з класифікацією  небезпек в Інтернеті. Обговорити віртуальні загрози, які можуть завдати шкоду в реальному житті.

Матеріали:

Хід проведення

Соціальний педагог пропонує групам ознайомитися з інформаційними аркушами, у яких містяться матеріали:

  1.               Контентні ризики.
  2.               Комунікативні ризики.
  3.               Електронні ризики.
  4.               Споживчі ризики.

Завдання груп – ознайомитися з матеріалами, виділити в ньому відоме/невідоме/цікаве, таким чином «сортувати» інформацію.

Провівши маркування позначить, наприклад, 

• знаком «+» – що вже вам відомо;

• знаком «–» – що вам невідомо/або суперечить вашим уявленням;

• знаком «!» – що вам цікаво/неочікувано;

• знаком «?» – що незрозуміло або про що б хотіли дізнатися більше.

Після опрацювання кожна група презентує отриману інформацію перед учасниками заняття.

 

Лист 1

Контентні ризики

"Контентні ризики — це матеріали (тексти, картинки, аудіо і відео-файли, посилання на сторонні ресурси), що містять насильство, агресію, еротику і порнографію, нецензурну лексику, інформацію, що розпалює расову ненависть, пропаганду анорексії і булімії, суїциду, азартних ігор, наркотичних речовин і т.д.

Контентні ризики пов'язані зі споживанням інформації, яка публікується в інтернеті і включає в себе незаконний і непризначений для дітей (неналежний) контент.

 Інтернет може надати дітям швидкий та (у більшості випадків) безкоштовний доступ до небажаного контенту. Необхідно лише ввести ключові слова або фрази для того, аби отримати тисячі посилань на сайти із небажаним контентом. Практично гарантовано, що дитина зіткнеться із загрозами, навіть якщо вона і не шукала їх.

Перегляд матеріалів, що містять сцени насилля та жорсткості по відношенню до людей або тварин, перешкоджає нормальному формування моральних цінностей та може завдати психологічних травм.

Злочинці намагаються завоювати довіру дитини, щоб втягти її в ситуацію різного виду насилля. Знайомство та встановлення довіри між злочинцем та жертвою відбувається під час спілкування в мережі Інтернет: миттєві повідомлення, блоги, соціальні мережі, дошки оголошень та інше. Діти не лише можуть легко знайти сайти з небажаним вмістом, вони так само  легко можуть отримати інформацію, яка  підштовхне до скоєння злочину.

Недостовірна інформація

Часто учні не замислюються над достовірністю отриманої інформації,  не вміють аналізувати та узагальнювати її, тому що у них відсутнє або недостатньо розвинуте критичне мислення. Якщо при підготовці  рефератів недостовірна чи неправдива інформація до життєвого ризику не призводить, то у випадку пошуку інформації, що стосується здоров’я, ризик істотно збільшується. Проблеми, що стосуються здоров’я, як фізичного, так і психічного, повинні обговорюватися лише у родині, із дорослими та фахівцями. В Інтернеті на різноманітних форумах досить легко знайти інформацію, яка є не лише антинауковою, а й життєво небезпечною, якщо нею скористатися.

 

Лист 2

Комунікативні ризики

Незаконний контакт - це спілкування між дорослим і дитиною, при якому дорослий намагається встановити ближчі стосунки для експлуатації дитини.

Кібер-хуліганство – термін, який використовується для того, аби описати інформаційні атаки на дитину через Інтернет. На відміну від традиційного хуліганства, якого дитина може уникнути, знаходячись вдома, стати жертвою кібер-хуліганства можна й у власній оселі на очах у батьків. На жаль, багато дорослих навіть і не підозрюють про це. Варіанти кібер-хуліганства досить різноманітні.

Комунікаційні ризики – це знайомства і спілкування в Інтернеті під час яких на дитину можливий кібер-булінг та кібер-грумінг. Комунікаційні ризики пов'язані з міжособистісними відносинами інтернет-користувачів і включають в себе контакти педофілів з дітьми та кіберпереслідування.

Кібер-булінг — переслідування повідомленнями в Інтернеті, що містять образи, погрози та агресію. Це підлітковий віртуальний терор, напад із метою завдати психологічної шкоди. Простіше кажучи — сучасний цифровий аналог дитячого знущання. Останнім часом основною платформою для кібер-булінгу стали соціальні мережі

Сприятливим середовищем для кібер-булінгу є сайти, на яких розміщуються матеріали, що компрометують дитину (фото, відеозйомки тощо). З метою кібер-булінгу використовуються сервіси миттєвих повідомлень, електронна пошта, соціальні мережі, ігрові та розважальні сайти, соціальні мережі, форуми та чати.

Кібер-грумінг – входження у довіру до дитини з метою використання її у сексуальних цілях. Шахраї дуже добре ознайомлені з особливостями вікової психології дитини і досить легко можуть встановлювати з нею контакт у соціальних мережах, форумах. Починаючи із віртуального спілкування та входячи у довіру до дитини, злочинці пропонують потоваришувати, а потім поступово переходять до розмов про зустріч у реальному житті та переводять тему спілкування у сексуальну площину. Як варіант, виділяють ще один вид кіборг-румінгу - наполегливе чіпляння в мережі із сексуальними пропозиціями, розмови на теми сексу, насильства та (або) виготовлення, розповсюдження і використання матеріалів зі сценами насильства над дітьми (у більшості випадків – сексуального).

Кібер-переслідування - це переслідування людини повідомленнями, що містять образи, агресію, сексуальні домагання за допомогою Інтернет-комунікацій. Також, кібер-переслідування може приймати такі форми, як обмін інформацією, контактами або зображеннями, залякування, наслідування, хуліганство(Інтернет-троллінг) і соціальне бойкотування.

Грифери. Інтернет-шахраї, які заважають учасникам он-лайнігор спокійно грати. Вони періодично  пошкоджують ігрових персонажів, блокують певні функції гри та викрадають як персонажів, так і їхнє віртуальне життя. Виманювання інформації про дитину та її сім’ю з метою подальшого пограбування, шантажу. Це відбувається завдяки використанню певних Інтернет технологій.

Створення у мережі профайлів для виявлення інтересів дитини

Як зазначалося вище, соціальні мережі набувають все більшої популярності у дітей та підлітків. Більшість існуючих соціальних мереж заохочують користувачів надавати якомога більше особистої та конфіденційної інформації (прізвище та ім’я, домашня адреса, номери телефонів, місце роботи,  інтереси та нахили). Шахраю неважко обрати потенційну жертву та вивчити її за наданою у профайлі інформацією. До речі, користувачі викладають подібну інформацію у більшості випадків добровільно, не усвідомлюючи можливих наслідків такої необережності. Діти охоче розміщують фотографії, які можуть також бути використані шахраями у своїх власних цілях. Іноді підлітки охоче розміщують свої пікантні фотографії, не замислюючись над тим, що опублікована в Інтернеті інформація залишається у мережі назавжди.

«Хижаки» встановлюють контакт із дітьми шляхом розмов у чат-кімнатах, обміну миттєвими повідомленнями, електронною поштою або через дошки повідомлень. Багато підлітків користуються он-лайн форумами підтримки ровесників з метою вирішення власних проблем. Хижаки часто відвідують такі зони в он-лайні, щоб знайти  вразливих жертв. Он-лайн-хижаки виявляють по відношенню до них  увагу та турботу, пропонують подарунки і таким чином намагаються поступово спокусити своїх жертв, не шкодуючи для цього  ні часу, ні грошей, ні енергії. Вони в курсі найостанніших музичних новинок і все знають про хобі, які найчастіше цікавлять дітей. Вони вислуховують дітей і «співчувають» їхнім проблемам. Вони намагаються позбавити комплексів молодих людей, поступово вводячи у свої розмови сексуальний контекст або показуючи відверто сексуальні матеріали. Деякі «хижаки» працюють щвидше, одразу ж втягуючи дітей у розмови на сексуальну тему. Цей більш прямолінійний підхід може включати і сексуальне домагання. Хижаки також можуть спонукати дітей, з якими вони знайомляться в он-лайні, до контакту віч-на-віч. Найбільш вразливими для он-лайн-хижаків є молоді люди, яким притаманні такі риси: - вони новачки в он-лайні й незнайомі з «мережевим етикетом»; - завзяті користувачі комп’ютера; - хочуть спробувати у житті щось нове, авантюрне; - активно шукають уваги та дружби; - бунтівні; - ізольовані або самотні; - їх приваблюють субкультури, що існують за межами їхнього власного  контрольованого батьками світу.

 

Лист 3

Електронні ризики.

Викрадання персональної інформації яке відбувається завдяки вірусам, шпигунським програмам, необдуманому висвітленню власної конфіденційної інформації.

Комп'ютерний вірус (англ. computer virus) — комп'ютерна програма, яка має здатність до прихованого саморозмноження. Одночасно зі створенням власних копій віруси можуть завдавати шкоди: знищувати, пошкоджувати, викрадати дані, знижувати або й зовсім унеможливлювати подальшу працездатність операційної системи комп'ютера.[4]

 Комп’ютерний вірус - це невелика програма, яка написана програмістом високої кваліфікації, здатна до саморозмноження й виконання різних деструктивних дій. На сьогоднішній день відомо понад 50 тис. комп’ютерних вірусів. Дія вірусів може проявлятися по-різному: від різних візуальних ефектів, що заважають працювати, до повної втрати інформації. Більшість вірусів заражують виконавчі програми, тобто файли з розширенням .EXE та .COM, хоча останнім часом все більшої популярності набувають віруси, що розповсюджуються через систему електронної пошти.

Шпигунський програмний продукт (англ. Spyware) — це програмний продукт особливого виду, що встановлений і вживається без належного сповіщення користувача, його згоди і контролю з боку користувача, тобто несанкціоновано встановлений.[4]

Шкідливі програми - це програми, що негативно впливають на роботу комп'ютера. До них відносяться віруси, програми-шпигуни, небажане рекламне ПО і різні форми шкідливих кодів.

Шпигунське програмне забезпечення. Це комп’ютерні програми, які збирають інформацію без відома власника комп’ютера. Зібрана інформація може містити: - список рекламних сайтів, на які переходить користувач під час серфінгу в Інтернеті; - особисту інформацію: ім’я, адресу та номер телефону; - Web-сторінки, які відвідує користувач, та відомості форм, які він заповнює на цих сторінках (треба пам’ятати про обережність при повідомленні паролів своєї електронної пошти та акаунтів у соціальних мережах; не слід називати дівоче прізвище матері – подібна інформація використовується при оформленні банківських документів у якості ключових слів); - перелік файлів, які завантажує користувач на свій комп’ютер; - інформацію, необхідну для доступу до Інтернету: номер з’єднання модему телефонної лінії, ID та інше. Інтернет-зловмисники можуть використовувати шпигунське програмне забезпечення, аби одночасно встановити контроль над великою кількістю комп’ютерів та використовувати їх у якості зомбі. Такі комп’ютери  утворюють велику та потужну мережу, до якої можуть входити до 100 000 комп’ютерів. Ця мережа використовується шахраями для розсилання спаму, вірусів та здійснення атак на інші комп’ютери та сервери.

Спам - це небажані електронні листи, що містять рекламні матеріали. Спам дорого обходиться для одержувача, оскільки користувач витрачає на отримання більшої кількості листів свій час і оплачений Інтернет-трафік. Також небажана пошта може містити, у вигляді вкладень що самі запускаються, шкідливі програми.

Фішинг також іноді може вважатися спамом. Метою розповсюдження підроблених повідомлень є отримання від споживачів таких особистих відомостей: власного імені та імені користувача; номера телефону й адреси; пароля або PIN-коду; номера банківського рахунку; номера дебетової або кредитної картки; коду валідації кредитної картки (CVC) або ідентифікаційного значення картки (CVV); коду соціального страхування. Таке повідомлення, зазвичай, маскується під офіційний лист від адміністрації банку. У ньому говориться, що одержувач повинен підтвердити відомості про себе, інакше його рахунок буде заблоковано, і наводиться адреса сайту, що належить спамерам,  з формою, яку треба заповнити. Серед даних, які просять повідомити, є ті, що потрібні шахраям. Для того, щоб жертва не здогадалася про обман, оформлення цього сайту також імітує оформлення офіційного сайту банку чи установи.

Фармінг. Різновид шахрайства в Інтернеті, коли оманливим шляхом користувач потрапляє на ідентичну копію відомих сайтів. Потім відбувається зараження комп’ютера вірусами та шпигунським програмним забезпеченням.

Миттєві повідомлення

З розвитком служб миттєвих повідомлень, таких як ICQ тощо, спамери почали використовувати їх для своїх цілей. Багато з цих служб надають список користувачів, який можна використати для розсилання спаму.

SMS-повідомлення

Спам може поширюватися не тільки через Інтернет. Рекламні SМS-повідомлення, які надходять на мобільні телефони, особливо неприємні тим, що від них важче захиститися, і одержувач іноді повинен платити за кожне повідомлення. Це може бути досить велика сума, особливо якщо абонент використовує роумінг. Торгівля людьми Враховуючи вищенаведені ризики, легко змоделювати декілька ситуацій в Інтернеті, які можна використати з метою торгівлі людьми: від сайтів, що пропонують роботу (роботодавці можуть виявитися звичайними торговцями людьми),  до шантажу з метою викрадення жертви та її подальшого продажу.

 

Лист 4

Споживчі ризики.

Дану група ризиків  в мережі Інтернет відносять до кіберзлочинів: продаж товарів через мережу де часто вони не відповідають своїм характеристикам, про що порушується Закон України «Про захист прав споживача», перевід грошових потоків через банківські картки де не завжди конфіденційна інформація є незахищеною.

Кібершахрайство - це один з видів кіберзлочину, метою якого є обман користувачів. Розкрадання конфіденційних даних може привестидо того, що хакер незаконно отримує доступ і яким-небудь чином використовує особисту інформацію користувача, з метою отримання матеріального прибутку.

Споживчі ризики – зловживання в Інтернеті правами споживачів (ризик придбання товару низької якості, різні вироби, фальсифікована продукція, втрата грошових коштів без придбання товару або послуги, розкрадання персональної інформації з метою кібер-шахрайства тощо). Окрім того, діти та молодь, роблячи он-лайн покупки, можуть витрачати кошти своїх батьків. Оскільки шахрайство в мережі здійснюється за допомогою різних технічних засобів, то деякі його види належать до електронних чи комунікативних ризиків, оскільки часто передбачають встановлення контакту з жертвою (наприклад, за допомогою електронних листів і СМС, які можуть завершуватися і реальними зустрічами).

Недоліки полягають в тому, що є ризик купити неякісний товар, затримки в доставці або, що ще гірше, повна відсутність товару, при заздалегідь оплаченій його вартості. Купуючи через Інтернет, виріб не можна побачити вживу і помацати. Якісні фото часто спотворюють реальність. Якщо це косметика або продукти харчування, складно вгадати терміни придатності та умови зберігання. При купівлі техніки не можна перевірити чи в робочому вона стані та якість в цілому. Навіть якщо розмір взуття чи одягу детально розписаний, є ризик, що річ не підійде. Якість матеріалів також складно оцінити тільки з картинки на екрані.

Мета шахрайства з передоплатою — заманити вас обіцянками великих грошей при мінімальних зусиллях з вашої сторони. Коли це станеться, вас попросять заплатити деяку суму, щоб прискорити процес. Справа закінчиться тим, що ви не заробите ні копійки.

Ось декілька найбільш популярних легенд, що використовуються для шахрайства з передоплатою.

  •                   Іноземному державному чиновнику потрібна ваша допомога в перекладі грошей, і в разі вашої згоди він заплатить щедрі комісійні.
  •                   Вам належить успадкувати мільйони доларів від родича, якого не пам’ятаєте.
  •                   Ви виграли в лотерею (можливо, зарубіжну), про участь в якій ви не пам’ятаєте.

Виявлення обману: сім ознак шахрайства 
Існує ще сім характерних ознак шахрайських повідомлень.

  1.               Відправником повідомлення є незнайома людина.
  2.               Вам обіцяють неймовірні суми грошей, які ви отримаєте, приклавши мінімум зусиль, або взагалі задарма.
  3.               Вас просять внести аванс для оплати сумнівних процедур, зробити початковий внесок або заплатити за прискорення процесу.
  4.               Вас просять надати номер банківського рахунку або інші конфіденційні фінансові відомості, можливо, навіть для того, щоб зробити вам грошовий переказ.
  5.               Запит носить строковий характер.
  6.               Відправник наполегливо просить не розголошувати ці відомості.
  7.               Відправник пропонує вислати вам копії державних сертифікатів, банківські дані та інші «докази» його діяльності (всі вони є фальшивими).

Але часто в Інтернеті нам потрібно здійснити покупки, де ми вказуємо свої особисті дані (телефон, номер катрочки, прізвище, ім’я, …). Тоді потрібно  переконайтесь, що:

  •                   на сторінці є іконка замка, яка вказує на те, що тільки ви та Web-сайт можуть бачити цю фінансову операцію.
  •                   адрес Web-сайту  включає «https» («s» означає «захищена»),
  •                   браузер підтримує 128-бітне шифрування, таким чином інформація з вашої кредитної картки шифруватиметься або перемішуватиметься перед відправкою.

 

Вправа 3 «Скелет Інтернету»

Мета: узагальнити та систематизувати отримані знання з даної теми. Чітко виокремити проблему, причини, факти, зробити висновок.

Матеріали: ватман, маркер.

Хід проведення

Після спільного обговорення видів небезпек в Інтернеті учасники заняття  записують чітке формулювання в полі «Проблема».  Після аналізу інформації за темою учні виділяють причини та аргументи, що їх підтверджують. Часто причин знаходиться більше, ніж аргументів. У такому випадку варто пояснити дітям, що це – нормально, адже бувають ситуації, коли причини ще не мають логічного пояснення і залишаються припущеннями. Шляхом аналізу «причинаргументів» учасники заняття  формулюють висновок, який записується в останній частині малюнку-схеми

 

Вправа 4 «Теорію втілюємо в життя»

Мета:Формувати безпечну поведінку підлітків в реальному житті.

Матеріали:

Хід проведення

 

Учням роздається картки з ситуація.

Дані приклади учні повинні озвучити. Визначити яку небезпеку несуть ситуації. Як уникнути небезпеки?

 

Лист 1.

Всім!!!

Наша організація займається збиранням коштів для потерпілих від пожежі. Ми купуємо їжу, теплі речі для тих, хто втратив домівки. Наш рахунок № 123456789.

Дякуємо.

Лист 2.

Привіт! Мене звати Саша. Я хочу з тобою познайомитися. Мені 30 років. Я живу в Італії. Я маю власну фірму. У мене свій двохповерховий будинок. Я збираюся відвідати Україну. Може ми зустрінемося? Пришли мені свій номер телефону та домашню адресу.

Лист 3.

Привіти!

Твоє оголошення стало 1000000 на нашому сайті. Якщо ти правильно даєш відповіді на опитування то виграєш 1000$. На це тобі виділяється час 30хв.

Час пішов 00.02.12.

Ти успішно пройшов тест  і виграв 1000$. Для отримання цих грошей скинь на номер картки №123456789 суму яку Українські банки забирають за перевід доларів у гривні(15% від 1000%). Ти протягом години отримаєш на свою картку 2800 грн.  

Лист 4.

На сайті невідомої мені компанії. Просять повідомити моє ім'я і номер телефону для того, щоб я міг взяти участь в конкурсі. Чи можу я повідомити свої дані?

Лист 5.

Я спілкуюся в чаті і хтось говорить не приємні речі промене. Як я повинен вчинити?

Лист 6.

 В Інтернет мережі  я отримую повідомлення від мого Інтернет-провайдера з проханням повідомити пароль. Мені кажуть, що це потрібно для того, щоб підтвердити моє бажання дальше співпрацювати з цим провайдером. Чи повинен я дати їм пароль?

Соціальний педагог

У нинішні дні, коли мережею гуляє море фейків, надзвичайно важливо мати вміння перевіряти і самотужки оцінювати інформацію, отриману з інтернету.

Фейками називають новини, події чи журналістські матеріали, які спеціально створили для того, щоб дезінформувати. Найбільш популярні методи поширення фейків – мас-медіа та соціальні мережі.

Основна мета фейкових повідомлень, який є головним інструментом інформаційної війни, – посіяти сумніви. Для досягнення мети у тексти додають неправдиву чи фальшиву інформацію, або змішують фактичні події з перекрученими. А сам фейк вважається успішним, коли його приймають за правду та поширюють журналісти й звичайні користувачі медіа.

Якщо говорити про формат подачі дезінформаційного контенту, то це можуть бути:

  •                   фейкові журналістські матеріали – вони замасковані під новини, статті, аналітику тощо;
  •                   фейкові пости – подані, зазвичай, від імені очевидців певної події;
  •                   фотофейки – світлини, що були оброблені в графічних редакторах таким чином, щоб викривити інформацію;
  •                   відеофейки – відеоматеріали, що містять підтвердження псевдофактів.

Також фейковими можуть виявитися книги, результати досліджень, сайти, сторінки в соцмережах, коментарі очевидців, документи тощо.

Як відрізнити фейкову інформацію від правдивої?

1. Знайти підтвердження факту в трьох різних джерелах.

2. Перевірити саме джерело – воно існує чи його вигадали. Окремо зверніть увагу на те, про що писали на цьому ресурсі раніше. Воно є дійсно об'єктивним чи тільки демонструє виваженість у матеріалах?

3. Проаналізувати, чи є в журналістському матеріалі коментарі всіх сторін описаної події чи ситуації. Адже професійна журналістська стаття повинна бути нейтральною. Якщо ж у ній розставлені «потрібні» акценти, є негативні епітети або ярлики – спокійно викидайте її на смітник.

4. Протестуйте матеріал на емоції. Адже вони можуть бути показником присутності пропаганди, маніпуляцій. Чим страшніше і яскравіше описувана картина подій – тим більша ймовірність того, що їх описував пропагандист, а не журналіст

З осторогою варто відноситися до новини, факти яких спираються на повідомлення із соціальних мереж. Адже їх перевірити найважче. Також викликати сумніви має новина чи повідомлення, що містить сенсаційний заголовок, починається запитанням, має більше думок і суджень, ніж фактів.

 

Вправа 5 «Групове інтерв’ю».

Мета: Навчитися критично оцінювати інформацію в Інтернеті, розрізняти різні види фейків.

Матеріали: листки з статтями (додаток 2,3)

Хід проведення

Учасники заняття об’єднуються на 2 групи.

Групи отримують статті з Інтернет сайті. На основі статей з учні повинні визначити достовірні та фейкові дані (додаток 2, додаток 3).

Коли групи закінчать вони обмінюються колажами та опрацьовують матеріал, зробивши помітки навпроти кожного із тверджень: літера «Ф» – фейк, «П» – правда.

 

Питання для обговорення

1 Чи легко було визначитися?

2 У яких моментах було складно?

3 Як відрізнити фейкову інформацію від правдивої?

4 Як впливають фейки на наше життя людини?

 

Соціальний педагог

Як  підсумок вище сказаного повторимо деякі правила, щоб не потрапити на фейк:

● ставтеся до заголовків зі скепсисом;

● уважно дивіться на URL;

● шукайте першоджерело;

● звертайте увагу на незвичайне форматування;

● зверніть увагу на фотографії;

● перевіряйте дати;

● перевіряйте докази;

● шукайте інші повідомлення за темою;

● перевіряйте, чи не жарт ця історія;

Щоб не поширити фейк в мережі:

● не “перепостити” інформацію, не читаючи тексту

● замислювалися про наслідки інформації, яку передаємо, про її потенціал для розпалювання насильства і ненависті

● подумайте для чого я це поширюєте, чи поблікуєте? 

● врахуйте, яку користь отримають друзі від цієї інформації? 

 

Вправа 6 «6W».

Мета: формувати в учнів навички дослідження Інтернет безпеки. Продемонструвати взаємозв’язок життя в он-лайн та оф-лайн.

Хід проведення

Соціальний педагог зачитує запитання, на які учасники заняття дають відповідь.

  1.               Чому потрібно дотримуватися правил безпечної поведінки в Інтернеті? / Щоб не потрапити в халепу.
  2.               Чому важливо не потрапити в халепу в Інтернеті? / Щоб бути щасливим.
  3.               Чому важливо бути щасливим? / Щоб отримувати від життя насолоду.
  4.               Чому потрібно отримувати від життя насолоду? / Щоб життя не було даремним.
  5.               Чому потрібно, щоб життя не було даремним? / Щоб дозволити собі користуватися усіма благами сучасного інформаційного суспільства.
  6.               Чому потрібно дозволити собі користуватися усіма благами сучасного інформаційного суспільства? / Щоб бути повноцінним членом даної епохи.

 

Соціальний педагог

a) Приділяйте увагу захисту устаткування та інформації:

• Регулярно обновляйте операційну систему.

• Використовуйте антивірусну програму.

• Застосовуйте брандмауер.

• Створюйте резервні копії важливих файлів.

• Будьте обережні при завантаженні нових файлів.

b) Захистіть себе в он-лайні

• З обережністю розголошуйте особисту інформацію.

• Думайте про те, з ким про що розмовляєте.

• Пам'ятайте, що в Інтернеті не вся інформація надійна та не всі користувачі відверті.

c) Дотримуйтеся правового поля

• Законів потрібно дотримуватися навіть в Інтернеті.

• Дотримуйтеся загальноприйнятих норм спілкування

• При роботі в Інтернеті не забувайте піклуватися про інших так само, як про себе

 

Вправа 7 «Пакуємо папки»:

Мета: провести рефлексію заняття. Визначити рівень обізнаності дітей з даної тематики, та зацікавленість цією проблемою.

Матеріали:

  •                   Ватман «Робочий стіл»,
  •                   Стікери.

Хід проведення

Наше заняття дійшов логічного завершення. Подумайте, друзі, щоб ви взяли із собою з нашого заняття, які знання вам стануть у пригоді при наступному Інтернет-сеансі?

  •                   Якщо учасник отримав нові та корисні знання, які стануть йому корисні у житті – стікер « відправляють»  у свою Папка;
  •                   якщо учасник не отримав ніякої цінної для себе інформації або йому було нецікаво - стікер « відправляють»  у свою Корзину;
  •                   якщо отримані нові знання потрібно повторити для кращого засвоєння - стікер « відправляють»  у Програму.

 

Соціальний педагог

В Інтернеті дійсно можна зустріти багато суб'єктів з недобрими намірами, але це не є приводом для того, щоб відмовитися від користування цією мережею.

Дотримуйтесь цих простих правил, і ви будете впевнені, що жодна людина з нечесними намірами не отримає доступу до вашої персональної інформації.

Безопасный интернет для детей - Zezya Blog


Додаток 1


Додаток 2

Чак Норріс підтримав українську мову

Джерело: http://blog.petronek.com/2011/11/

Автор фото: Федір Гонца

https://ms.detector.media/content/images/old/4645_1_body_6137.jpghttps://ms.detector.media/content/images/old/3645_4_body_6137.jpg

На зустрічі, яка відбулася 9 листопада з представниками української діаспори у м. Онтаріо з нагоди святкування Дня української мови, Чак Норріс був дуже веселий і дружелюбний. Американський актор зміг вимовити кілька фраз українською та зізнався, що йому дуже подобається ця мова. Більш того, Чак повідомив, що має намір зайнятися вивченням української мови та для достовірності сфотографувався з підручником

 


 

Продовження додатку 2

Пояснення

https://ms.detector.media/content/images/old/3645_4_body_6137.jpg

Фейкове фото дуже швидко обросло легендою. Блогер Сергій Пішковцій поширив його з підписом: 

«Зустріч Чака Норріса з представниками української діаспори у м. Онтаріо з нагоди Дня української мови UA DAY, 9 листопада 2011 року». Цього виявилося достатньо, щоб фотожаба стала доконаним фактом і потрапила у пресу. Про Чака Норріса з книжкою «Українська мова» заговорили деякі сайти: like.lb.ua, newzz.in.ua, tv.ua. 

Але апогеєм стала поява цієї фотографії в газеті «Високий замок» із промовистою рубрикою «Фотофакт».

Інколи у ЗМІ просочуються повідомлення, які не є цілеспрямованою «качкою», а звичайними Інтернет-жартами.

Так трапилося з Чаком Норрісом, який завдяки Photoshop почав вчити українську мову. 

Джерело інформації (https://ms.detector.media/ethics/standards/top8_feykovikh_novin_ukrainskogo_internetu/)

Додаток 3

https://ms.detector.media/content/images/old/2645_2_body_6137.jpg


Продовження додатку 3

Пояснення

Ще одна «качка» від UAReview наробила такого галасу (знову ж таки, не без допомоги ЗМІ), що Міністерству освіти довелося публікувати її спростування Дмитро Табачник замахнувся на літеру «Ї».

Цього разу автор UAReview вдався до обманного маневру, який ще більше задурив голови журналістам. 

Для достовірності джерелом новини вказали газету «Экономические известия» (свого часу надрукувала псевдоновину про те, що сайт МВС хочуть продавати на CD). А на тлі поширеного ставлення до Табачника в текст без проблем можна було вставити такий коментар міністра:

«Справа в тому, що у букві “Ї” немає необхідності, – розповідає Дмитро Табачник, – вона легко замінюється сполученням букв “йі”. Російська мова обходиться без букви “Ї”, значить і українська обійдеться. Та і зрештою, скільки тій українській мові жити-то залишилось…».

Доволі швидко текст опублікували «Обозреватель», «Спротив», «Мост-Днепр». Міністерство освіти було змушене відреагувати на цю «новину», назвавши її провокацією. Міністр Табачник виявився навіть дотепним і відповів цілком в контексті: «Літері “Ї”, “Ґ”, українській мові загалом, а, також, мовам фарсі та суахілі з боку Міністра освіти нічого не загрожує».

Деякі журналісти, до їх честі, поширили спростування: «Голос.UA», «Корреспондент.net», «Обозреватель», УНН. Дехто, щоправда, просто виправив стару новину і не повідомив про виправлення.

Джерело інформації (https://ms.detector.media/ethics/standards/top8_feykovikh_novin_ukrainskogo_internetu/)


Використана література.

  1.               #ЦЕНТР КРАЩОГО ІНТЕРНЕТУ https://betterinternetcentre.org
  2.               «Довідник з академічної доброчесності для школярів»  / уклад. М. В. Григор’єва, О. І. Крикова, С. Г. Пєвко; за загал. Ред. О. О. Гужви – Х. : ХНУ ім.. В. Н. Каразіна, 2016.  – 64 с.
  3.               7 відеороликів з Державної бібліотеки України для юнацтва Розкажіть дітям про безпеку в Інтернеті https://www.youtube.com/watch?v=kfAIXHzKurI&index=1&list=PLE1AB899EAA95904D
  4.               Авторське право для бібліотекарів: підручник / [пер. з англ. О. Васильєва]. http://www.informatio-consortium.net/CRL-2015.
  5.               Безпечне користування сучасними інформаційно-комунікативними технологіями / О. Удалова, О. Швед, О. Кузнєцова [та ін.]. – К.: Україна, 2010. – 72 с.
  6.               Веб-сайт «On-ляндія – безпечна веб-країна» режим доступу : https://disted.edu.vn.ua/media/bp/html/etusivu.htm 
  7.               Виховання культури користувача Інтернету. Безпека у всесвітній мережі: навчально-методичний посібник / А. Кочарян, Н. Гущина. – К., 2011. – 100 с.
  8.               Діти в Інтернеті: як навчити безпеці у віртуальному світі: посібник для батьків / І. Литовченко, С. Максименко, С Болтівець [та ін.]. – К.: ТОВ “Видавничий будинок «Аванпост-Прим»”, 2010. – 48 с.
  9.               Кара-Мурза С.Г. Маніпуляція розумом. Киев, 2000.
  10.          Каталог наукових публікацій з питань формування безпечної поведнінки дітей в Інтернеті. Українською мовою. https://independent.academia.edu/OlenaChernykh.
  11.          Курс «Інформаційна безпека у цифровому світі» на дистанційній платформі громадянської освіти від Відкритого Університету Майдану (ВУМ). https://vumonline.ua/course/information-security/.
  12.          Курс «Інформаційні війни» на платформі масових відкритих он-лайн курсів (МВОК) «Prometheus». https://edx.prometheus.org.ua/courses/KNU/102/2015_T2/about
  13.          Курс «Критичне мислення для освітян» на платформі масових відкритих он-лайн курсів (МВОК) «Prometheus». https://courses.prometheus.org.ua/courses/course-v1:CZ+CTFT101+2017_T3/about.
  14.          Курс «Основи інформаційної безпеки» на платформі масових відкритих он-лайн курсів (МВОК) «Prometheus». https://edx.prometheus.org.ua/courses/KPI/IS101/2014_T1/about
  15.          Медіакультура особистості: соціально-психологічний підхід: Навчальний посібник/За ред. Л.А. Найдьонової, О.Т. Баришпольця. - К.: Міленіум, 2010, с. 13-66.
  16.          Медіакультура та медіаосвіта учнів ЗОШ: візуальна медіакультура: с. 97-102; с.110-121. Павлюк Л. Знак, символ, міф у масовій комунікації. Львів, 2006.
  17.          Методичні рекомендації «Безпечне користування сучасними інформаційно-комунікаційними технологіями»    Загальна редакція: К.Б. Левченко, д-р юрид. наук, професор, О.А. Удалова, канд. пед. наук, Л.Г. Ковальчук     http://lib.selyam.net/tw_files2/urls_102/116/d-115783/7z-docs/1.pdf
  18.          Мультимедійний навчальний дистанційний курс безпечного користування ресурсами мережі Інтернет -https://onlinesafety.info/
  19.          Небезпечні квести для дітей: профілактика залучення / Методичні рекомендації. – К.: ТОВ «Агентство «Україна», 2017. – 76 с.
  20.          Освіта в сфері прав людини в Інтернеті : метод. посіб. / Мурашкевич О. А., Черних О. О. ; Спіл. програма Європ.
  21.          Пам’ятка для батьків «Діти. Інтернет. Мобільний зв’язок», розроблена Національною експертною комісією України з питань захисту суспільної моралі.
  22.          Портал «Про Інтернет», режим доступу: http://www.prointernet.in.ua/
  23.          Посібник «Що потрібно знати про плагіат: посібник з академічної етики та грамотності для «чайників». Українською мовою. http://library.kubg.edu.ua/images/stories/Departaments/biblio/PDF/books_ac-gr.pdf 
  24.          Посібник з прав людини для Інтернет-користувачів та пояснювальний Меморандум (Рекомендація CM/Rec(2014)6 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам щодо посібника з прав людини для Інтернет-користувачів та пояснювальний меморандум). К.: ТОВ “Інжиніринг”, 2014. https://rm.coe.int/CoERMPublicCommonSearchServices/DisplayDCTMContent?documentId=09000016802e3e96  
  25.          Права людини та Інтернет https://www.youtube.com/channel/UCeuQLmBXJMdjLl5lUEUQDlA
  26.          Проект «Права людини та Інтернет http://hr-online.org.ua/ua/.
  27.          Сайт кіберполіції України. https://www.cybercrime.gov.ua/index.php
  28.          Союзу та Ради Європи "Зміцнення інформ. суспільства в Україні". - Київ : ВАІТЕ, 2015. - 70 с.)
  29.          Тренінгові вправи з безпечної поведінки в Інтернеті для дітей та молоді.. http://startuem.lg.ua/?p=1427.
  30.          Українська версія навчального посібника для батьків: «Клан Клік-Клац. Виховання дітей у цифрову еру». https://edpro.com.ua/blog/informacijna-bezpeka. 

 

 

 


Використана література.

  1.          #ЦЕНТР КРАЩОГО ІНТЕРНЕТУ https://betterinternetcentre.org
  2.          «Довідник з академічної доброчесності для школярів»  / уклад. М. В. Григор’єва, О. І. Крикова, С. Г. Пєвко; за загал. Ред. О. О. Гужви – Х. : ХНУ ім.. В. Н. Каразіна, 2016.  – 64 с.
  3.          7 відеороликів з Державної бібліотеки України для юнацтва Розкажіть дітям про безпеку в Інтернеті https://www.youtube.com/watch?v=kfAIXHzKurI&index=1&list=PLE1AB899EAA95904D
  4.          Авторське право для бібліотекарів: підручник / [пер. з англ. О. Васильєва]. http://www.informatio-consortium.net/CRL-2015.
  5.          Безпечне користування сучасними інформаційно-комунікативними технологіями / О. Удалова, О. Швед, О. Кузнєцова [та ін.]. – К.: Україна, 2010. – 72 с.
  6.          Веб-сайт «On-ляндія – безпечна веб-країна» режим доступу : https://disted.edu.vn.ua/media/bp/html/etusivu.htm 
  7.          Виховання культури користувача Інтернету. Безпека у всесвітній мережі: навчально-методичний посібник / А. Кочарян, Н. Гущина. – К., 2011. – 100 с.
  8.          Діти в Інтернеті: як навчити безпеці у віртуальному світі: посібник для батьків / І. Литовченко, С. Максименко, С Болтівець [та ін.]. – К.: ТОВ “Видавничий будинок «Аванпост-Прим»”, 2010. – 48 с.
  9.          Кара-Мурза С.Г. Маніпуляція розумом. Киев, 2000.
  10.          Каталог наукових публікацій з питань формування безпечної поведнінки дітей в Інтернеті. Українською мовою. https://independent.academia.edu/OlenaChernykh.
  11.          Курс «Інформаційна безпека у цифровому світі» на дистанційній платформі громадянської освіти від Відкритого Університету Майдану (ВУМ). https://vumonline.ua/course/information-security/.
  12.          Курс «Інформаційні війни» на платформі масових відкритих он-лайн курсів (МВОК) «Prometheus». https://edx.prometheus.org.ua/courses/KNU/102/2015_T2/about
  13.          Курс «Критичне мислення для освітян» на платформі масових відкритих он-лайн курсів (МВОК) «Prometheus». https://courses.prometheus.org.ua/courses/course-v1:CZ+CTFT101+2017_T3/about.
  14.          Курс «Основи інформаційної безпеки» на платформі масових відкритих он-лайн курсів (МВОК) «Prometheus». https://edx.prometheus.org.ua/courses/KPI/IS101/2014_T1/about
  15.          Медіакультура особистості: соціально-психологічний підхід: Навчальний посібник/За ред. Л.А. Найдьонової, О.Т. Баришпольця. - К.: Міленіум, 2010, с. 13-66.
  16.          Медіакультура та медіаосвіта учнів ЗОШ: візуальна медіакультура: с. 97-102; с.110-121. Павлюк Л. Знак, символ, міф у масовій комунікації. Львів, 2006.
  17.          Методичні рекомендації «Безпечне користування сучасними інформаційно-комунікаційними технологіями»    Загальна редакція: К.Б. Левченко, д-р юрид. наук, професор, О.А. Удалова, канд. пед. наук, Л.Г. Ковальчук     http://lib.selyam.net/tw_files2/urls_102/116/d-115783/7z-docs/1.pdf
  18.          Мультимедійний навчальний дистанційний курс безпечного користування ресурсами мережі Інтернет -https://onlinesafety.info/
  19.          Небезпечні квести для дітей: профілактика залучення / Методичні рекомендації. – К.: ТОВ «Агентство «Україна», 2017. – 76 с.
  20.          Освіта в сфері прав людини в Інтернеті : метод. посіб. / Мурашкевич О. А., Черних О. О. ; Спіл. програма Європ.
  21.          Пам’ятка для батьків «Діти. Інтернет. Мобільний зв’язок», розроблена Національною експертною комісією України з питань захисту суспільної моралі.
  22.          Портал «Про Інтернет», режим доступу: http://www.prointernet.in.ua/
  23.          Посібник «Що потрібно знати про плагіат: посібник з академічної етики та грамотності для «чайників». Українською мовою. http://library.kubg.edu.ua/images/stories/Departaments/biblio/PDF/books_ac-gr.pdf 
  24.          Посібник з прав людини для Інтернет-користувачів та пояснювальний Меморандум (Рекомендація CM/Rec(2014)6 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам щодо посібника з прав людини для Інтернет-користувачів та пояснювальний меморандум). К.: ТОВ “Інжиніринг”, 2014. https://rm.coe.int/CoERMPublicCommonSearchServices/DisplayDCTMContent?documentId=09000016802e3e96  
  25.          Права людини та Інтернет https://www.youtube.com/channel/UCeuQLmBXJMdjLl5lUEUQDlA
  26.          Проект «Права людини та Інтернет http://hr-online.org.ua/ua/.
  27.          Сайт кіберполіції України. https://www.cybercrime.gov.ua/index.php
  28.          Союзу та Ради Європи "Зміцнення інформ. суспільства в Україні". - Київ : ВАІТЕ, 2015. - 70 с.)
  29.          Тренінгові вправи з безпечної поведінки в Інтернеті для дітей та молоді.. http://startuem.lg.ua/?p=1427.
  30.          Українська версія навчального посібника для батьків: «Клан Клік-Клац. Виховання дітей у цифрову еру». https://edpro.com.ua/blog/informacijna-bezpeka. 

 

 

 

docx
Додав(-ла)
Романів Інна
Додано
24 жовтня 2018
Переглядів
316
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку