Інклюзивна освіта. Принцип комплексного підходу до розвитку індивідуальних здібностей і талантів у дітей з особливими освітніми потребами.

Інклюзивна освіта. Принцип комплексного підходу до розвитку  індивідуальних здібностей і талантів у дітей з особливими освітніми потребами.

Віддай людині крихітку себе,

за це душа наповнюється світлом

Л.Костенко

Сьогодні в Україні дуже важливою є проблема освіти дітей з особливими освітніми потребами. Право таких дітей на інтеграцію у суспільство – основний принцип міжнародних стандартів, а забезпечення їм доступу до якісної освіти є основою такої реальної інтеграції.

Завдання вихователя – відкрити, захопити і спрямувати кожного учня на цікавий, змістовний, особистісно і суспільно корисний шлях самовдосконалення.

Вихователь повинен бути і наставником, і помічником, і захисником, і другом, який допоможе дитині набути не тільки знання, оволодіти певними уміннями і навичками, а й допоможе адаптуватися в цьому світі, розкрити і проявити свої здібності, відчути себе самостійною, творчою особистістю, яка здатна змінити світ. Ефективність роботи вихователя визначається тим, якою мірою навчально-виховний процес забезпечує розвиток творчих здібностей кожної дитини, формує творчу особистість і готує її до творчої, пізнавальної та суспільно - трудової діяльності.

Як побудувати роботу вихователя з учнями, щоб отримати максимальний ефект? Спираючись на власний досвід, можу сказати, що тільки комплексний підхід призведе до бажаного результату.

Основними принципами в цій роботі повинні стати:

• Науковість (розробка основних напрямків комплексного розвитку, спираючись на сучасний науковий досвід інклюзивного навчання);
• системність (робота з окремим учнем або групою дітей  має бути не разовою, а стати складовою частиною в процесі вибраного напрямку розвитку дитини або групи дітей);
• корекційна спрямованість ( урахування захворювання дитини і створення умов для її соціально-трудової реабілітації, інтеграції в суспільство);
• індивідуалізація (здійснення особистісно-орієнтованого індивідуального, диференційованого підходу);
• поєднання традиційних та інноваційних підходів до розвитку дитини з

особливими потребами;

• створення сприятливих умов для соціалізації, самовизначення та

самореалізації школярів у класі однолітків;

• соціальна відповідальність сім’ї (залучення членів сім'ї до виховання, навчання і розвитку дитини; створення належних умов для розвитку її природних здібностей; безпосередня участь у навчально-реабілітаційному процесі ).
• професійна орієнтація, підготовка до вибору майбутньої професії.

Перший крок вихователя в роботі з групою – це створення колективу дітей,  рівних в своїх правах; адаптація учнів, яка допомагає компенсувати їхні фізичні, інтелектуальні або поведінкові відмінності й труднощі. Подальші зміни або пристосування до потреб учнів відбуваються через наступні адаптації або модифікації. До модифікацій належать: зміна видів виховної роботи з урахуванням інтересу дітей ; зміна навчального середовища; зміна ресурсів, матеріалів, з якими працюють школярі; зміна  форми завдань; зміна форми роботи (індивідуальна, групова, учень з батьками, і т.д.).

Модифікації змінюють характер навчання, зміст або понятійну складність

навчального завдання. Наприклад, проводячи виховну роботу з патріотичного виховання, в молодших класах вихователь у тематичному блоці «Я – громадянин України» починає знайомити учнів з поняттями «країна», «місто», «родина», «я – громадянин». Для цього може бути залучені наочність, презентації, відеоролики. Але досвід підказує, що для засвоєння матеріалу в більшості випадків цього замало. Необхідно застосувати принцип комплексності. Наступними етапами патріотичного виховання повинні бути: екскурсії, квести, вікторини, культурно-масові заходи, виконання творчих завдань і таке інше.

В своїй роботі з учнями з порушенням зору на тему «Одеса – моє рідне місто» спочатку була проведена інтерактивна бесіда. Але не всі вихованці

(через особливості захворювання і здібностей)  засвоїли основні етапи розвитку міста, визначні місця, дати та імена відомих людей. Тому виникла потреба модифікувати ту частину виховної роботи, що пов'язана з засвоєнням історичного матеріалу. На протязі трьох років були проведені кілька екскурсій «Вуличками міста». Учні наочно побачили визначні місця, ознайомились з історією будинків, вулиць, мали можливість оцінити красоту пам’ятників, споруд. Для закріплення матеріалу проведені вікторини «Історія Одеси в датах», «Ратний подвиг Одеси», «Вулиці міста». В подальшому дітям було запропоновано на вибір або зробити замальовки побаченого, або підготувати невеличку розповідь чи презентацію на тему «Пам'ятники історичним особам чи подіям». В старших класах було проведено інтелектуальне шоу «Справжні одесити», зроблені вироби своїми руками на морську тематику,  за допомогою вчителя ритміки був поставлений одеський танець. Завершальним етапом цієї роботи є проект, який передбачає оформлення книги про Одесу своїми руками та виготовлення карток для гри «Що? Де? Коли?» для наступних поколінь учнів. На протязі цих років були застосовані і індивідуальна робота учнів (підготовка доповідей чи малюнки), і робота групою (виготовлення виробів своїми руками, участь в змаганнях), і колективна (спільна творча робота виготовлення карток з питаннями), і залучення батьків (оформлення сторінок книги про Одесу), і піклування про наступні покоління учнів (виготовлення карток з питаннями для гри)  . В процесі цієї роботи вдалося згуртувати учнів в колективі шляхом проведення тренінгів спілкування, адаптувати дітей з особливостями розвитку, залучити батьків до виховного процесу, створити творчу атмосферу, навчити прийомам спілкування, надати різноманітні навички роботи, які можуть стати в нагоді в подальшому житті. В цьому полягає комплексний підхід в роботі вихователя з учнями.

Серед позитивних аспектів використання принципу комплексності у вихованні дітей з особливими потребами в інклюзивній групі варто зазначити:

• усі діти сприймають один одного як рівних;

• проходить успішна адаптація новачків в колективі;

• діти стають більш самостійними, відбуваються помітні зміни в розвитку;

• діти з особливими потребами навчаються у ровесників соціального досвіду;

• спостерігається позитивний досвід взаємодії: забезпечується співпраця, співпереживання, співдружність;

• зі сторони вихователя є можливість більш широкого використання  корекційного напрямку навчального процесу, розвитку процесів мислення, мовлення, уявлень про навколишній світ, збагачення словникового запасу;

• є можливість проводити корекцію порушень емоційно-вольової сфери; корекцію індивідуальних прогалин в знаннях, накопичення навичок моральної поведінки.

Виховна робота у інклюзивній групі – цікава та різноманітна, в комплексі поєднує в собі традиційні форми роботи  (години спілкування, свята, конкурси, творчі роботи, відверті розмови, інтелектуальні ігри, турніри) та нетрадиційні (тренінги, проекти, калейдоскопи, анкети думок, пошукові ігри, акції, квести та ін.).

Головна місія вихователя – не бути байдужим, давати дітям різнобічні знання, розвиваючи їх кругозір, сприяти розвитку гармонійної особистості, яка  зможе адаптуватися в цьому світі, розкрити і проявити свої здібності, відчути себе самостійною, творчою особистістю, яка здатна змінити світ.