Інклюзивна освіта: проблеми та шляхи впровадження в опорному ЗЗСО ( з досвіду Яблуницького ліцею)

         Санкович Марія,

вчитель методист суспільствознавчих дисциплін ЗЗСО Яблуницького ліцею (Івано-Франківськ)

   Інклюзивна освіта: проблеми та шляхи впровадження в опорному ЗЗСО

 ( з досвіду Яблуницького ліцею)  

Ключові слова: корекційне навчання, обмежені можливості,особливі освітні потреби.     

                                                      АНОТАЦІЯ                                                   

  Сьогодні в Україні відбувається формування нової освітньої політики, яка передбачає включення кожної дитини в освітній простір і цим забезпечує реалізацію її права на освіту. Сучасна школа повинна виховувати й навчати дітей, які належать до різних етнічних груп та культур, говорять різними мовами, мають різні можливості, інтереси тощо. Тому школа враховувати ці відмінності й не обмежуватись однаковим підходом до всіх дітей.

    Інклюзивна освіта пов’язана, насамперед, з тим, що кількість дітей, які потребують колекційного навчання, невпинно зростає. Окрім збільшення кількості дітей з обмеженими можливостями спостерігається тенденція якісної зміни комплексного характеру порушення у кожної окремої дитини. Інклюзивна освіта базується на ідеології, яка виключає будь – яку дискримінацію, забезпечує ставлення до всіх людей, але створює спеціальні умови для дітей з особливими освітніми потребами.

    У Яблуницькому ліцеї навчання ґрунтується на принципах виваженої педагогіки, дієвість яких підтверджується на результативності знань учнів. Як свідчить практика запровадження інклюзивного навчання в Україні, учителі освітніх закладів, які звикли працювати за налагодженою системою, апробованими навчальними планами, виявилося ні мотиваційно, ні змістовно, ні особистісно не готовими до нових вимог, які ставить перед ними інклюзивна освіта.

   Крім цього, велику роль відіграє і недостатність у педагогів знань про особливості розвитку, навчання й виховання учнів з особливими освітніми потребами. І цілком можна зрозуміти занепокоєння вчителя, у клас якого потрапляє така дитина. Адже це викликає цілу низку запитань стосовно організації освітнього процесу, його дидактичного та технічного забезпечення, адекватного оцінювання потенційних можливостей учнів з психофізичними порушеннями врахування їх індивідуальних особливостей, взаємодії класного колективу, батьків та «інклюзованої» дитини[].

  На сучасному етапі становлення освіти в Україні відкрилися нові перспективи у її становленні, пов’язані з переосмисленням ставлення до організації навчання і виховання дітей з особливостями психофізичного розвитку. Практика європейських країн, США, Канади, а віднедавна і нашої країни свідчить, що діти з особливими потребами можуть одержувати освіту не лише в спеціальних, відокремлених від загальної освіти закладах, а й у загальноосвітніх школах за моделлю інтегрованої чи інклюзивної освіти, яка передбачає надання якісних освітніх послуг дітям незалежно від рівня їхнього розвитку. Ефективність навчання учнів початкової школи з психофізичними вадами у загальноосвітньому закладі залежить від усвідомлення та подолання існуючих бар’єрів в організації інклюзивної освіти. Серед цих перешкод виділяють: архітектурну недоступність шкіл; недостатність знань і упередженість адміністрації та педагогів шкіл, батьків здорових учнів щодо інклюзивної освіти; відсутність знань у батьків дітей з психофізичними порушеннями про відстоювання прав дітей на освіту; відсутність у школах матеріально-технічної бази для інклюзивної освіти; методична неготовність педагогів і психологів загальноосвітніх закладів; відсутність спеціальних посад (медики, логопеди, корекційні педагоги) для здійснення психолого-педагогічного супроводу дітей з особливими потребами. [3, с. 42]. Для успішної реалізації впровадження інклюзивної освіти учнів початкової  та середньої школи в життя потрібно працювати насамперед над створенням відповідного освітнього клімату й сукупності практичних підходів. Перш за все, у Яблуницькому ліцеї формується позитивне ставлення до інклюзивної освіти. Крім того це необхідно здійснювати на всіх рівнях – від системи навчання студентів педагогічних навчальних закладів до системи підвищення кваліфікації досвідчених учителів‐практиків. [2, с. 40] Педагогам потрібно навчитися працювати в командах разом з асистентами учителів та іншим допоміжним персоналом задля досягнення однієї мети. [2, с. 40 ] 

   Інклюзія та загальна якість освіти покращаться, якщо вчителі адаптуватимуть методи навчання до потреб учнів з особливими освітніми потребами. [2, с. 40 ] Залучення громади до діяльності шкіл надзвичайно важливе для досягнення успіху інклюзивною освітою. Корисно налагоджувати партнерські стосунки з місцевими, національними та міжнародними громадськими організаціями. Найважливіша група як у громаді, так і в шкільній спільноті – батьки. Без співпраці та допомоги батьків інклюзія неможлива. [2, с. 40 ] Важливим компонентом ефективного впровадження інклюзивної освіти є доброзичливий психологічний клімат, який формує позитивну мотивацію до навчання як здорових учнів початкової школи так і учнів з особливими потребами. Для його створення необхідно пройти три етапи: початковий, основний і заключний. На першому етапі формують позитивну мотивацію до занять, засвоюють правила роботи учнів у колективі, впроваджують колективні традиції (зокрема вітання і прощання, вправи на згуртування дітей і формування в них установки на взаємну підтримку).Ці етапи чітко були застосовані в Яблуницькому ліцеї. Метою початкового етапу є налаштування дітей на позитивну взаємодію та зниження їхнього нервового напруження. Для цього використовують комунікативні ігри. Другий етап є найтривалішим. Відбувається реалізація зазначених вище напрямів психокорекційного впливу. Темпи просування визначаються зоною найближчого розвитку дітей. Даний етап полягає у формуванні психічних функцій і операцій, передбачених метою заняття, і містить гармонійно поєднані завдання всіх напрямків психокорекції. Перевагу слід віддавати багатофункціональним завданням, спрямованим на одночасну корекцію різних психічних функцій. Третій етап — завершальний, учнів потрібно налаштовувати на самостійність у поведінці, навчальній діяльності, взаємодії з іншими людьми, усвідомлення того, що вони вже не потребують постійної систематичної психологічної допомоги. На даному етапі використовують рефлексивні вправи на усвідомлення результатів і досягнень заняття, вправи на розслаблення та відпочинок. [1 c. 88-90] Отже для ефективного впровадження інклюзивної освіти в навчальний процес слід звертати увагу на такі чинники, які забезпечать якісне навчання учнів початкової школи. Серед них виділяють позитивне ставлення до ідеї інклюзії; співпраця школи з батьками та громадськими організаціями; запозичення досвіду зарубіжних країн; командна робота вчителів, корекційних педагогів, асистентів і психологів; вдосконалення навчальних планів відповідно 23 до вимог інклюзивної освіти; підбір методів навчання, які допоможуть реалізувати інклюзії; доброзичливий психологічний клімат під час навчально виховного процесу. Це дасть змогу ефективніше здійснювати навчальну діяльність учнів початкової школи з вадами психофізичного розвитку у загальноосвітніх навчальних закладах[6;с.44].

  Характеристика та особливості освітнього процесу дітей з особливими освітніми потребами. У нашій країні як і всьому світі з різних причин зростає кількість дітей із відхиленнями у розвитку. Останнім часом міжнародна спільнота запропонувала використовувати для дітей із порушеннями термін «діти з особливими освітніми потребами», який стосується однаковою мірою як інвалідності у важкій формі, так і середніх за ступенем порушень[5;с.78].

   Діти з особливими освітніми потребами – поняття, яке широко охоплює всіх учнів, чиї освітні потреби виходять за межі загальноприйнятої норми. Воно стосується дітей  з особливостями психофізичного розвитку, обдарованих дітей та дітей із соціально уразливих груп( наприклад, вихованців дитячих будинків тощо). Загальноприйнятий термін « діти з особливими освітніми потребами» робить наголос на необхідності забезпечення додаткової підтримки в навчанні дітей, які мають певні особливості розвитку[6;с.43] .

  Європейські науковці зазначають: «Особливі потреби  - це термін, який використовується стосовно осіб, чия соціальна, фізична або емоційна особливість потребує спеціальної уваги та послуг, надається можливість розвинути свій потенціал» До їх числа входять діти з фізичними, психічними, соціальними відмінностями. Діти з особливостями психофізичного розвитку – це ті, які мають відхилення від нормального фізичного або психічного розвитку, зумовлені вродженими чи набутими розладами.

   В Україні основною категорією дітей з особливими освітніми потребами прийнято вважати саме дітей з порушеннями психофізичного розвитку.

   Залежно від типу порушення виділяють такі категорії дітей з особливостями психофізичного розвитку:

з порушеннями зору( сліпі, слабкозорі);

з порушенням слуху ( глухі, слабкочуючі);

сліпоглухі

з порушенням опорно – рухового апарату

із порушенням мовлення

з раннім дитячим аутизмом

із затримкою психічного розвитку

з розумовою відсталістю ( легка, помірна, тяжка, глибока)

із труднощами розвитку з нормою інтелекту(соматична ослабленість, порушення поведінки).

Поділяютьпід час народження та в наступні періоди розвитку:

• Вроджені порушення, спричинені шкідливим впливом на плід генетичних факторів, інтоксикацій, інфекцій, травм, порушенням живлення, гормональними розладами, резусною несумісністю груп крові матері та дитини, впливом медичних препаратів, алкоголю, наркотичних та труйних речовин.
• Набуті порушення, зумовлені переважно різноманітними шкідливими впливами  на організм дитини (механічні ушкодження плоду, тяжкі пологи, пологова асфіксія, крововиливи у мозок, інфекційні захворювання тощо)[6;с.44].

На базі Яблуницького ліцею навчання та виховання дітей з порушеннями психофізичного розвитку здійснюється з урахуванням особливостей їхнього розвитку, використанням специфічних заходів та організаційних форм навчальної роботи, залежно від характеру розвитку.

  Такі діти мають, як і всі інші, певні права, серед яких – на отримання якісної освіти в закладах загальної середньої освіти. Тому в нашому закладі створені всі умови для навчання дітей із затримкою психічного розвитку ( ЗПР). ЗПР як психолого – педагогічний діагноз ставиться тільки в дошкільному та молодшому шкільному віці; якщо до закінчення цього періоду залишаються ознаки недорозвинення психічних функцій, то мова вже йде про інтелектуальну відсталість.

Кілька порад учителі!

• Зосередьте увагу на сильних сторонах дитини і спирайтеся на них в освітньому процесі. Водночас будьте готові, що доведеться поступово заповнювати прогалини у знаннях, уміннях і навичках учнів.
• Подавайте зміст освітнього матеріалу невеликими частинамиЮ використовуючи мультисенсорний підхід ( слуховий, візуальний, маніпуляційний). Якомога більше повторюйте та закріплюйте вивчене.
• Заохочуйте учня, підтримуйте позитивну мотивацію навчання.
• Дещо сповільніть темп навчання, зважаючи на знижені психічну витривалість та інтелектуальну працездатність учня. Будьте терплячими, якщо необхідно пояснити чи показати щось багаторазово. Віднайдіть оптимальний варіант взаємодії з ним.
• Розділяйте завдання на окремі невеликі частини. Якщо необхідно – складайте письмовий алгоритм поетапного виконання завдання[].

   Щоб вдало організувати інклюзивне навчання, важливі вчасність та правильність дій усіх учасників освітнього процесу: батьків, інклюзивно-ресурсного центру (ІРЦ), керівника закладу освіти, вчителя інклюзивного класу, асистента вчителя та/або дитини (якщо є потреба). Розповідаємо, на що зважати під час відкриття інклюзивного класу на прикладі Яблуницького ліцею:

Батькам для вчасної та ефективної організації інклюзивного навчання треба:

• забезпечити комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини (в ІРЦ);
• подати документи для зарахування до закладу загальної середньої освіти;
• співпрацювати із фахівцями під час складання індивідуальної програми розвитку (ІПР).
• Щоб організувати інклюзивне навчання, батьки дитини мають звернутися до інклюзивно-ресурсного центру з заявою про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини. Зверніть увагу, що ІРЦ має протягом місяця провести таку оцінку, а сама оцінка може тривати до 10 днів.

У своєму висновку ІРЦ має вказати потреби дитини в корекційно-розвиткових послугах, асистенті вчителя та/або дитини (відповідно до форми, затвердженої постановою КМУ від 12 липня 2017 р. № 545). Далі батькам необхідно подати заяву про зарахування та інші документи до закладу загальної середньої освіти, куди дитина буде вступати до 31 травня (відповідно до наказу МОН від 16 квітня 2018 року № 367).

Звичайно, висновок ІРЦ можна подати пізніше, але керівнику закладу освіти треба заздалегідь знати про потреби, які виникнуть для організації інклюзивного навчання[6;с.45].

Від закладу загальної середньої освіти залежать:

• асистент вчителя
• вчитель інклюзивного класу
• навчальне приміщення
• складання ІПР
• психолого-педагогічні і корекційно-розвиткові заняття (послуги) за умови, що саме школа буде отримувачем державних коштів на підтримку осіб з особливими освітніми потребами (отримувачем коштів може бути управління освіти). Керівник зі свого боку має запровадити штатну одиницю – асистента вчителя. Складність у тому, що навчальний рік починається всередині календарного, тобто фінансового року, тому не завжди є можливість ввести посаду асистента вчителя з початку навчального року. За можливості, керівник має забезпечити асистента вчителя на початок навчального року. Батькам  треба розуміти, що введення ставки асистента вчителя ще не означає, що одразу знайдеться людина на цю вакансію, тому треба бути терплячими, наполегливими та доброзичливими[6;с.45].

  Асистент вчителя – це педагогічна посада у штаті закладу освіти, тому його призначає та звільняє з посади керівник закладу освіти відповідно до трудового законодавства. Асистента вчителя часом плутають з асистентом дитини. Асистент дитини – це непедагогічна посада. Крім того, такої посади немає в типових штатних нормативах закладів загальної середньої освіти. Асистентом дитини може бути один з батьків або уповноважена ними особа. Керівник має визначити, який клас буде інклюзивним, тому зверніть увагу на висновок ІРЦ, а саме – на потреби. Якщо дитина має порушення опорно-рухового апарату, доцільно визначити навчальне приміщення (клас), зручне для неї за розташуванням. Врахуйте також розташування вбиральні, якою буде користуватися дитина, а також їдальні, спортивної зали тощо[].

Психолого-педагогічні і корекційно-розвиткові заняття (послуги) надаються відповідно до індивідуальної програми розвитку, на підставі договору про проведення (надання) психолого-педагогічних і корекційно-розвиткових занять (послуг).

 Державна підтримка спрямовується для осіб з особливими освітніми потребами, а саме: сліпих та із зниженим зором, глухих та зі зниженим слухом, з тяжкими порушеннями мовлення, із затримкою психічного розвитку, з порушеннями опорно-рухового апарату, з порушенням інтелектуального розвитку, із складними порушеннями розвитку (у тому числі з розладами аутичного спектру). Тобто оплата за корекційно-розвиткові заняття здійснюватиметься саме для дітей з цих категорій.

Такий договір може складатися між фізичною особою, яка безпосередньо надаватиме такі послуги, та закладом освіти або управлінням освіти – залежно від того, хто отримувач субвенції на надання державної підтримки особам з ООП. Тому не завжди такі послуги залежать від закладу освіти[4;с.12]. Індивідуальну програму розвитку складає команда фахівців, відповідно до постанови КМУ від 15 серпня 2011 р. № 872. Для складання ІПР треба залучати фахівців ІРЦ та батьків дитини з ООП. Крім того, важливо визначити вчителів, які працюватимуть в інклюзивному класі. Керівник закладу освіти знає своїх працівників, їхні знання та компетентності, ба більше – це повноваження керівника. Батьки можуть тільки порадити, а не обирати вчителя. Але керівник має бути зацікавлений в ефективності інклюзивного навчання[4;с.56].

    Вчитель інклюзивного класу так само, як і асистент, має ознайомитися із висновком ІРЦ для того, щоб зрозуміти особливості дитини. Бажано познайомитися із дитиною та її батьками перед початком занять для налагодження комунікації. Найголовніше – пам’ятайте, що запорука ефективної організації інклюзивного навчання, як і будь-якої корисної та нової справи, – співпраця та партнерство із усіма долученими до неї людьми[5;с.23].

                                                ВИСНОВКИ

Отже, зміни в усіх аспектах шкільного навчання та проведення реформ дає можливість зробити освіту якісною та поглибленою. Не роблячи дискримінації серед учнів. Переважна більшість відповідних змін не стосується лише дітей з особливими освітніми потребами. Вони є частиною ширшої реформи у сфері світи, необхідної для покращення її якості та відповідності, а також заохочення всіх учнів досягти вищого рівня у навчанні. У Всесвітній декларації про освіту для всіх підкреслюється необхідність особистісно орієнтованого підходу для забезпечення успішного навчання всіх дітей у школі.

  Поширення більш гнучких, адаптованих систем, здатних повною мірою враховувати різноманітні потреби дітей, сприятиме підвищенню шкільної успішності та залученню до освіти всіх їх.  

  Діти з особливими освітніми потребами – поняття, яке широко охоплює всіх учнів, чиї освітні потреби виходять за межі загальноприйнятої норми. Воно стосується дітей  з особливостями психофізичного розвитку, обдарованих дітей та дітей із соціально уразливих груп( наприклад, вихованців дитячих будинків тощо). Загальноприйнятий термін « діти з особливими освітніми потребами» робить наголос на необхідності забезпечення додаткової підтримки в навчанні дітей, які мають певні особливості розвитку.

                             Список використаної літератури

1.Діти з особливими потребами у загальноосвітньому просторі: початкова ланка.

2. Олійникова Н. Д. Методичні рекомендації щодо роботи з дітьми із особливими потребами: Посібник для практичних психологів, соціальних педагогів, педагогів, батьків. Первомайськ, 2011. 136 с.

3. Колупаєва А. А., Таранченко О. М. , Білозерська І. О., Ленів Основи інклюзивної освіти: Навчально‐методичний посібник. Київ. 2012. – 308 с.

4. Миронова С. П., Гаврилов О. В., Матвєєва М. П. Основи корекційної педагогіки: навчально-методичний посібник. Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, 2010. 264 с.

5. Нова українська школа: порадник для вчителя / під заг. ред. Бібік Н. М. Київ: ТОВ «Видавничий дім «Плеяди», 2017. 206 с. Сеньовська Н.Л., кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки та менеджменту освіти, Тернопільський національн

6. С.В. Романюк., Методичні публікації. Інклюзивна освіта с.39 – 47.