Інклюзивне навчання: рівні можливості для кожного.

Інклюзивне  навчання: рівні можливості для кожного.

Мета: ознайомити педагогічний колектив із ключовими аспектами інклюзивного навчання в сучасній освітній системі, розкрити його значення для забезпечення рівного доступу до якісної освіти для всіх учнів, включаючи дітей з особливими освітніми потребами. Сприяти формуванню позитивного і толерантного ставлення до ідей інклюзії та створення умов для її успішного впровадження в освітніх закладах.

У ході роботи учасники отримають можливість:

1.     Зрозуміти основні принципи інклюзивного навчання та його роль у розбудові сучасної освіти, орієнтованої на різноманітність та індивідуальний підхід до кожного учня.
2.     Ознайомитися з методиками роботи з дітьми, які мають різні освітні потреби, та дізнатися про ефективні педагогічні стратегії, спрямовані на інтеграцію таких учнів у загальний навчальний процес.
3.     Розвинути навички взаємодії та співпраці з батьками, асистентами вчителів і фахівцями, які забезпечують підтримку дітей в умовах інклюзії.
4.     Розглянути можливості адаптації навчальних матеріалів і програм з урахуванням потреб учнів з інвалідністю або іншими особливостями.
5.     Підвищити рівень емпатії та розуміння значення інклюзії як інструменту соціальної справедливості, рівності та інтеграції у суспільство.

Очікується, що за підсумками заняття вчителі зможуть не лише усвідомити важливість інклюзивної освіти, але й розвинути готовність впроваджувати її елементи у своїй практичній діяльності, створюючи комфортне та доброзичливе освітнє середовище для всіх учнів.

Обладнання: «Правила  роботи», стікери, папір  А-4, фломастери, маркери, беджі, мультимедійна  презентація.

Хід роботи

 Вступне  слово  тренера. Повідомлення  теми  та  мети  заняття.( 3  хв.)

Кожна людина прагне задовольнити свої потреби, адже саме це лежить в основі її гармонійного існування та розвитку. Наші потреби можна умовно поділити на кілька ключових категорій:

1. Фізіологічні потреби – це основа нашого життя, яка включає потребу в їжі, відпочинку та збереженні здоров’я.
2. Потреби безпеки – бажання відчувати стабільність і захищеність у фізичному, психологічному та економічному плані.
3. Соціальні потреби – прагнення до взаємодії з іншими людьми, відчуття приналежності до спільноти, бажання бути почутим, потрібним, любленим і визнаним.
4. Потреба свободи – можливість самостійно приймати рішення, контролювати своє життя та впливати на нього.
5. Потреба самореалізації – це пошук і здійснення свого життєвого призначення, розвиток особистості, відкриття сенсу життя та духовне зростання.

Часто людина здатна самостійно подбати про задоволення цих потреб або докласти максимум зусиль, щоб їх реалізувати. Проте у житті бувають ситуації, коли досягти цього стає складно. Існують люди, які стикаються з труднощами у забезпеченні навіть базових потреб. Причини можуть бути різними – життєві обставини, фізичний чи емоційний стан, відсутність ресурсів.

У таких випадках важливою стає роль оточення. Наше розуміння, підтримка, сприяння та позитивне наставлення можуть стати тим самим поштовхом, який допоможе людині відчути себе впевнено, відновити сили та знайти шляхи до задоволення своїх потреб.

Це не лише про допомогу – це про те, як ми можемо бути частиною змін у житті інших, створюючи атмосферу турботи, поваги та довіри. Взаємна підтримка та співпраця – ключ до гармонійного розвитку кожного з нас.

Вправа на знайомство  назвати своє ім’я і солодощі які ви полюбляєте.

Вправа «Долоньки» (10  хв.)

Мета: підготувати учасників до роботи, створити комфортну атмосферу для конструктивної роботи.

Хід вправи: Відмалювати свою руку, і на кожному пальці написати:

1. Ім’я

2. Посада.

3. Ким мріяли бути у дитинстві.

4. Свої очікування.

5. Свої побажання.

Прийняття правил роботи (3  хв.)

Мета: показати необхідність вироблення і дотримання певних правил, за якими будується взаємодія людей у групі, прийняття правил для продуктивної роботи під час тренінгу.

Хід вправи: тренер пропонує кожному учаснику написати одне чи кілька умов співпраці (кожен на окремому листочку) необхідних саме йому для ефективної роботи в групі.

Прийняття правил роботи

Колеги  на ваших партах знаходяться аркуші у вигляді сонячних промінців. Пропоную кожному написати на них одну або кілька умов, які, на вашу думку, є важливими для ефективної співпраці під час сьогоднішнього заняття. Ці умови можуть стосуватися організації роботи, атмосфери взаємодії або будь-яких інших аспектів, що сприятимуть комфортному та результативному обговоренню.

Після завершення ми прикріпимо ваші промінці до сонечка «Правил результативної роботи». Таким чином, ми створимо спільний символ наших очікувань і домовленостей, які допоможуть забезпечити якісну взаємодію в групі.

Правила результативної роботи

1. Дотримуватися регламенту. Цінуємо час усіх учасників, тому працюємо згідно із запланованим графіком.
2. Слухати і чути одне одного. Під час спілкування говоримо по черзі, а слухачі концентрують увагу на тому, що говорить інший.
3. Проявляти доброзичливість. Створюємо комфортну атмосферу, в якій кожен почувається вільно і впевнено висловлює свою думку.
4. Бути активними. Беріть участь у всіх обговореннях, ставте запитання, діліться своїми ідеями та спостереженнями.
5. Дотримуватися теми і говорити від власного імені. Обговорюємо лише питання, що стосуються теми заняття, і висловлюємо власні думки, а не узагальнені судження.
6. Уникати критики. Кожна думка має право на існування. Ми висловлюємося тактовно та конструктивно, поважаючи погляди інших.
7. Говорити стисло і по суті. Стараємося висловлювати свої думки чітко, коротко та не перебивати інших.
8. Діяти спільно. Пам’ятаємо, що ми працюємо як команда, підтримуємо одне одного у процесі роботи.
9. Поважати право на тишу. Якщо хтось хоче поміркувати чи не готовий висловитися, надаємо йому час і простір.

Ці правила допоможуть нам досягти максимальної результативності, зробивши нашу співпрацю приємною і продуктивною.

Вправа «ЩО ТАКЕ ІНКЛЮЗИВНЕ НАВЧАННЯ?»

Мета: Проаналізувати теоретичні аспекти інклюзивного навчання, розширити розуміння його значення та ролі в сучасній освітній системі, а також формувати усвідомлене ставлення до потреб дітей з обмеженими можливостями.

1.     Перегляд відеоматеріалу "Інклюзія"

Під час перегляду учасники матимуть змогу побачити реальні приклади інтеграції дітей з особливими потребами в освітній процес, їхні труднощі та досягнення.

2.     Інформаційне повідомлення:

Життя сповнене несподіванок і викликів, і серед них є події, які виходять за межі нашого впливу та логіки. Народження дитини з особливими потребами – це не провина когось, а частина реальності, яка потребує від суспільства гідного ставлення, розуміння та підтримки.

Такі діти, як і всі інші, мають право на повноцінне життя, освіту та розвиток. Від того, наскільки суспільство готове прийняти їх і надати допомогу, залежить їхня можливість знайти своє місце у світі та реалізувати свій потенціал.

Щодня у світі народжуються діти, які через певні фізичні чи психічні особливості потребують особливої уваги. Ми називаємо їх дітьми з особливими потребами, бо вони мають специфічні виклики, що вимагають від нас додаткових зусиль і турботи.

Види обмежень життєдіяльності:

•         Порушення слуху та мовлення (глухі, слабочуючі, діти з мовленнєвими вадами).
•         Порушення зору (сліпі, слабозорі).
•         Порушення інтелектуального розвитку (розумова відсталість, затримка психічного розвитку).
•         Порушення опорно-рухового апарату (захворювання опорно-рухової системи).
•         Комплексні порушення (ДЦП, сліпоглухонімі, поєднані психофізичні порушення).
•         Хронічні соматичні захворювання.
•         Психоневрологічні розлади (аутизм, епілепсія тощо).

Інклюзивне навчання потребує значних зусиль як у матеріально-технічному забезпеченні, так і в зміні суспільного ставлення. На сьогодні багато шкільних закладів не повністю адаптовані для навчання дітей із важкими формами інвалідності.

Водночас однією з головних перепон є стереотипи та упередження стосовно дітей з інвалідністю. Часто суспільство недооцінює їхні можливості та здібності, що призводить до ізоляції таких дітей. Для подолання цього необхідно не лише адаптувати навчальне середовище, але й працювати з громадською думкою, формуючи толерантність та розуміння.

Інклюзія – це не лише процес інтеграції дітей з особливими потребами в освітню систему, а й шлях до створення суспільства, де кожен має рівні можливості. Педагогічний колектив, батьки та учні повинні усвідомлювати, що інклюзія – це перевага, яка збагачує всіх: вона вчить прийняття, співчуття, розвитку емпатії та соціальної відповідальності.

Робота в групах

І група розкриває поняття Інклюзивна освіта, (сильні сторони)

ІІ – Інклюзивна освіта, (слабкі сторони на даний момент)

 (необхідно сформувати визначення поняття, назвати слабкі та сильні сторони даного поняття, представник від групи презентує своє бачення понять).

Довідкова інформація для роботи:

Поняття інклюзивної освіти

Інклюзивна освіта — це система освітніх послуг, що базується на принципах рівності прав усіх дітей на здобуття якісної освіти за місцем проживання. Вона передбачає навчання дітей з особливими освітніми потребами в загальноосвітніх закладах із створенням умов для їх успішного розвитку.

Інклюзивна школа — це освітній заклад, відкритий для всіх дітей, незалежно від їхніх фізичних, інтелектуальних, соціальних, емоційних чи інших особливостей. Така школа:

•    Забезпечує безбар’єрний доступ до приміщень.
•    Адаптує навчальні програми, методи та форми навчання до індивідуальних потреб учнів.
•    Співпрацює з батьками та залучає фахівців для надання необхідних послуг.
•    Створює позитивну, доброзичливу атмосферу як у шкільному середовищі, так і в громаді.

Інклюзія — це постійний процес пошуку та впровадження ефективних підходів до задоволення індивідуальних потреб дітей. Вона розглядає відмінності між учнями як позитивне явище, що стимулює навчання та розвиток як дітей, так і дорослих.

Сильні сторони інклюзивної освіти:

•    Забезпечення рівного доступу до освіти для всіх дітей.
•    Формування толерантного суспільства через інтеграцію дітей з особливими потребами у загальноосвітній процес.
•    Розвиток у дітей емпатії, прийняття різноманіття, співпраці.
•    Адаптація навчального середовища до індивідуальних потреб кожної дитини.
•    Підвищення кваліфікації педагогів завдяки використанню сучасних методик навчання та інклюзивних практик.

Слабкі сторони інклюзивної освіти:

•    Нестача матеріально-технічних ресурсів у школах (безбар’єрний доступ, спеціальне обладнання).
•    Обмежена підготовка педагогів до роботи з дітьми, які мають особливі потреби.
•    Недостатня інформованість суспільства, стереотипи щодо дітей з інвалідністю.
•    Перевантаженість учителів через додаткові вимоги та адаптації програм.
•    Нестача фахівців, таких як асистенти вчителів, психологи, логопеди.

Презентація результатів:

Представник від кожної групи коротко презентує результати обговорення, висловлюючи бачення групи щодо визначення поняття, а також сильних чи слабких сторін інклюзивної освіти.

Інклюзивна освіта є не лише інструментом інтеграції дітей з особливими освітніми потребами, а й засобом формування суспільства, де кожна людина має рівні можливості для розвитку. Девіз інклюзії: "Рівні можливості для кожного", наголошує на важливості адаптації освітньої системи до потреб кожної дитини, а не навпаки.

Вправа «Горіхи»

Мета: показати на практиці, що всі люди є рівні і водночас унікальні.

Хід вправи:

Ведучий. Часто буває так, що ми сприймаємо яку-небудь групу, наприклад етнічну, як ціле і не замислюємося про те, що кожний її представник – зовсім унікальний і неповторний. Наприклад, нам може здаватися, що «всі китайці на одне лице», що всі німці страшні педанти, а фіни – мовчазні. Однак якщо ми ближче познайомимося з конкретною людиною з цієї групи, більше дізнаємось про неї, то її індивідуальність, неповторність будуть очевидними.

 Давайте спробуємо проілюструвати унікальність всього існуючого на практиці. Навряд чи хто-небудь вважає, що кілограм горіхів наповнений індивідуальністю. Візьміть кожний собі по горіху. Роздивіться його якомога уважніше, з'ясуйте «особливі прикмети». На це дається 1 хвилина. Потім горіхи змішуються. Кожний повинен знайти свого горіха й описати його. 

Вправа «Ярлики»

Мета: поставити себе на місце іншої людини, відчути як воно бути, коли тебе сприймають через призму певної ролі.

Хід проведення:

Учасникам роздаються ярлики в вигляді карток. На кожній картці написано одне з таких звернень:

- Агресивний – остерігайтеся мене, поступайтесь мені місцем;

- Затримка розвитку – спрощуйте і повторюйте все мені;

- Спотворене обличчя – уникайте зорового контакту зі мною;

- Обдарований – завжди погоджуйтеся зі мною;

- Поганий слух – говоріть голосно, жестикулюйте;

- Лідер – уважно слухайте мене;

- Заразний – тримайтеся від мене якомога далі.

Прикріпити картку на спину учасника так, щоб ніхто не бачив, що написано на його картці. Учасники, які отримали картки, граються в групах по 4-5 осіб з конструктором та іграшками, всі інші намагаються поводитися згідно з зверненнями на картках стосовно «граючих» учасників (використовуючи жести, міміку, звернення). Учасники з картками повинні здогадатися, який у них ярлик. Запитання для обговорення в групі після завершення вправи:

Як ви здогадалися, який у вас ярлик? Що відчуваєте після гри, під час гри?

Як впливає наявність подібних ярликів на спілкування?

Як часто ми зустрічаємося з ситуаціями навішування ярликів?

Чи легко позбутися ярликів? Як це зробити?

Вправа «За» і «Проти»

Мета: за допомогою тверджень (нижче наведених) сформувати толерантне ставлення до дітей з ООП.

Хід вправи: Учасникам пропонуються твердження, з якими вони мають погодитися або не погодитися.  Тренер роздає кожному учасникові 2 картки різного кольору. Тренер зачитує твердження. Якщо учасник погоджується з твердженням, він має підняти картку одного кольору. Якщо не погоджується – картку іншого кольору. Всі учасники піднімають картки разом. Після озвучення кожного твердження тренер може пропонувати учасникам обговорити їхні відповіді, а пізніше озвучити правильну відповідь.

ТВЕРДЖЕННЯ

1. Діти з особливими освітніми потребами (дальше ООП), мають бути ізольовані від інших дітей під час навчання.

2. Дитина з ООП має право навчатися у звичайній загальноосвітній школі.

3. Статус дитини з ООП має бути відомий лише медичному працівнику школи.

4. Вчитель має право відмовитися від навчання дитини з ООП.

5. Ставлення до дітей з ООП та інших дітей  має бути однаковим.

6. Батьки дітей з ООП зобов’язані віддавати на навчання свою дитину у спеціалізований навчальний заклад.

7. Діти з ООП обмежені у спілкування зі своїми ровесниками.

8. Вчителі і учні мають право знати про статус дитини з ООП.  

Запитання для обговорення в групі після завершення вправи:

1. Чи почули ви думки або позиції, які вас здивували?

2. Чому так важливо з’ясувати усі ці питання?

Вправа «Вчимося цінувати індивідуальність».

Мета: навчити цінувати індивідуальність, приймати людей такими, якими вони є.

Хід проведення:

Тренер. Ми часто хочемо бути точно такими, як інші, і страждаємо, коли відчуваємо, що відрізняємося від інших. Іноді дійсно добре, коли ми як всі, але не менш важлива і наша індивідуальність. Її можна і потрібно цінувати! Якби ми вміли цінувати власну індивідуальність, нам було б легше приймати індивідуальність партнера. Кожному учаснику пропонується на аркуші паперу написати 3 ознаки, які відрізняють його від всіх інших членів групи. Інформація повинна мати позитивний характер (зовнішній вигляд, вміння, чесноти, таланти, життєві принципи тощо).

Запитайте дозволу в учасників зібрати записи та зачитати їх, а члени групи будуть відгадувати, хто може бути автором.

Запитання для обговорення в групі після завершення вправи:

- Чи легко вам було знайти три ознаки, які відрізняють вас від інших?

- Чи здатні ви приймати індивідуальність іншої людини?

- Які зробили висновки? Що хотіли би додати?

Притча про аксакала

 Помирає в одному поселенні старий аксакал. Прийшли до нього люди попрощатися, та й говорять: «Скажи нам, мудрий старий, як вдалося тобі створити такий порядок у сім'ї, що усі сини й невістки, дочки й зяті жили разом у мирі й злагоді». Не може вже говорити старий – подають йому папір і олівець, і він довго пише. І коли випадає з рук вмираючого аркуш, дуже здивувалися усі – там 100 разів було написане одне слово. Не здогадуєтесь яке? 100 разів було написане слово – ТЕРПИМІСТЬ!!!

Отже, поняття «толерантність» є синонімом слова «терпимість», саме так воно звучить латиною. Толерантність людей є найважливішою умовою миру і злагоди в сім'ї, колективі та суспільстві. Адже соціальні взаємовідносини постійно змінюються, породжуючи то гармонію, то однобічну перевагу, а то й зіткнення безпосередніх інтересів. У різних людей – різні погляди на життя, працю, кохання тощо. Чи завжди ми поважаємо думки, погляди інших? Як треба поважати інших? Чи треба прагнути, щоб інша людина сприйняла ваші погляди? Проявляти нетерпимість чи бути толерантним?

Рефлексія тренінгу (обговорення):

1. Назвіть одним словом ваше враження від тренінгу.

2. Чи справдилися ваші очікування?

3. Що би ви хотіли ще додати по даній темі?

Я бажаю Вам терпимості в нелегкій справі.