Інклюзія в освітньому процесі як одна із форм

соціалізації дитини з особливими

освітніми потребами

   На сьогоднішній день все гостріше постає проблема навчання дітей з обмеженими можливостями в умовах масових загальноосвітніх закладів. Одним з оптимальних напрямів у вирішенні цієї проблеми виступає інклюзивне навчання, тобто спільне навчання та виховання дітей з обмеженнями здоров'я і тих, що не мають таких обмежень, за допомогою створення додаткових умов. За кордоном ці питання вирішуються активніше, що зумовлено більшою кількістю, порівняно з Україною, досвіду та напрацювань. Соціальна педагогіка в європейських країнах має давні традиції. Для цього застосовуються дієві практичні здобутки соціальної політики.[2]

Інклюзія – це процес включення всіх громадян у соціум, насамперед тих, хто має труднощі у фізичному чи розумовому розвитку. [3] Саме завдяки  інклюзивній освіті кожна дитина може рівноправно брати участь суспільному житті. Це дає можливість особливим дітям відчути себе повноцінними. З початку заснування інклюзивної освіти в Україні створюються певні умови для освіти та виховання дітей з ООП, щоб кожна дитина мала можливість  розвиватися, навчатися, а згодом і самореалізуватися, бути готовою увійти в доросле життя з гідною самооцінкою своєї особистості. Тому сьогодні, як ніколи, актуалізується питання інклюзивної освіти та соціалізації дітей з ООП.

     Варто зазначити, що важливо не лише використання нових методик,різних педагогічних підходів, розміщення дітей з особливими освітніми потребами в загальноосвітніх школах, а  насамперед, інструмент соціалізації та органічної  інтеграції,  який допоможе їм реалізувати себе в людській спільноті. Це процес, у якому школа намагається відповідати на потреби всіх учнів, вносить необхідні зміни до навчальної програми та вишукувати  нові ресурси, щоб забезпечити рівні можливості. Саме завдяки інклюзивній освіті люди з ООП можуть відчувати себе частиною суспільства, знаходити друзів і переймати загальноприйняті моделі поведінки. [3].

  Таким чином запровадження інклюзивної освіти у навчально-виховний процес сприяє: полегшенню адаптації дитини з ООП до перебування в соціумі,шляхом поступового збільшення кола спілкування в різнорідному колективі;розвитку її власних здібностей та внутрішніх талантів,які не були виявлені раніше; плануванню і досягненню індивідуальних цілей через участь у житті колективу класу; залученню батьків у навчальний процес та шкільне життя; формуванню толерантного ставлення і поваги до  здібностей інших дітей; розвитку різноманітних навичок.

    Інклюзивне навчання — це система освітніх послуг, що базується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права навчатися за місцем проживання, яка передбачає навчання в умовах загальноосвітнього закладу  [3].

Тому основне завдання школи та педагогічного колективу інклюзивного навчання полягає у створенні такого середовища, де кожна дитина з особливими освітніми потребами знаходитиме підтримку та повагу до своєї особистості; усвідомлюватиме свою цінність та важливість у навчальному процесі.  Тож можна зазначити , що інклюзивне навчання - це процес забезпечення рівного доступу до якісної освіти таким дітям шляхом  урахування їх індивідуальних особливостей.Надати можливість кожній дитині з ООП розкритися в інклюзивному середовищі – це важливе та актуальне завдання сучасної шкільної освіти.

Одним з перших етапів соціалізації дітей з ООП є їх родина.

    Великі сподівання покладаються на звичайного педагога: він турбується про те, щоб діти з ООП мали змогу відвідувати школу, отримувати базові

знання, розвиватися і відчувати себе в соціумі комфортно.[1]                                             

Звичайно, що великими помічниками їм повинні стати, перш за все, батьки, бо разом зі школою вони мають однакову мету – їх дитина має бути щасливою і реалізованою [4] .

Головне завдання вчителя - навчити батьків сприймати свою дитину з ООП як особистість. Якщо сім’я відчує увагу педагогів до їхньої дитини, зацікавленість ними в її розвитку, то й батьки будуть готові допомагати в навчанні та вихованні своєї особливої дитини. Але для цього з батьками теж потрібно працювати. Робота вчителя з ними полягає у:

-         встановленні контакту і довірливих стосунків;

-         включенні батьків дітей з ООП в колектив інших батьків класу;

-         безперервній взаємодії;

-         залученні батьків в розробці ІПР, у процес навчання й виховання;

-         налагодженні співпраці з іншими членами команди психолого – педагогічного супроводу;

-         участі батьків у розробці портфоліо дитини;

Можна проводити з батьками консультації, круглі столи, бесіди, анкетування, тренінги, ділові ігри, відвідувати родини.

Щоб досягти мети про щасливу і реалізовану дитину, батьки і працівники шкіл мають об’єднуватися. Від такої тісної співпраці залежить психічний, емоційний і фізичний розвиток особливої  дитини. Нелегко приходиться й самій дитині з ООП. Адже її майже не сприймають в дитячому колективі, намагаючись по – всякому притісняти [4].  

Наступним етапом соціалізації і основним – є освітній виховний процес, а саме шкільне життя.

Для успішної життєдіяльності індивіда у суспільстві, потрібно розглядати успішний процес його входження, що й є поняттям соціалізації. У сучасній педагогіці поняття соціалізації є найширшим серед тих, що характеризують процес формування особистості, оскільки воно передбачає не тільки свідоме засвоєння готових понять про довкілля та способи соціального життя, а, насамперед, створення власних ціннісних орієнтацій.

Психологічне розуміння соціалізації може трактуватися як більш загальне,  як трансляція культури від покоління до покоління. А виховання є компонентом процесу соціалізації поряд з іншими впливами середовища.

Соціалізація – це один з важливих чинників повноцінного розвитку особистості та її ефективного функціонування в соціумі. Відповідно до найпоширенішого визначення, соціалізація (від лат. socialis – суспільний) розглядається як активне засвоєння особистістю соціального досвіду, соціальних ролей, норм, цінностей.

Особлива дитина може почувати себе комфортно в класному колективі, де  відбувається її індивідуальне зростання та виховання, а при умові,що  мудрий педагог і вихователь, не будуть  зупинятися  лише на використанні примітивних форм роботи, а весь час знаходитимуться  в творчому пошуку ефективних педагогічних методів[1] 

Проблема соціалізації дітей з особливими потребами недарма постає надзвичайно гостро. Річ не лише в тому, що дітям необхідний  комфорт у соціальному середовищі, вони також повинні віднайти своє місце в ньому,  щоб мати можливість не тільки повністю розкрити власні можливості, а й бути корисними.

Соціалізація - це необхідна умова для того, щоб  дитина розвивалася, застосовуючи великий суспільний досвід, який вона має пройти у процесі наступних етапів: 

-         адаптація (пристосування до соціуму);

-         індивідуалізація (усвідомлення своїх можливостей);

-         інтеграція (намагання знайти своє місце в суспільстві).

Успішне проходження цих етапів можливе лише в інклюзивному середовищі,у супроводі вчителя – логопеда, реабілітолога, соціального педагога, дефектолога,  асистента вчителя. Метою такого супроводу є:

-         виявлення відповідності інтелектуального розвитку і вікової норми;

-         визначення рівня розвитку когнітивної та емоційно – вольової сфер; 

-         встановлення наявності мотивації до навчання; 

 У процесі соціалізації дітей з вадами розвитку виникають проблеми відношення суспільства і держави до таких осіб. Це проявляється і у створенні системи спеціальної освіти; і у труднощах знайти себе у соціумі після шкільного навчання. Одним із вагомих чинників, який стає на перешкоді соціалізації особистості є і той фактор, що  багато дітей отримали в житті емоційні травми, які позначається на їхній  поведінці та негативно впливають на особистість. І все ж таки глибокий аналіз рівня соціалізації дітей з ООП показав, що більшість із них мають низький рівень, вони замкнуті, важко йдуть на контакт, не мають друзів, соромляться своїх вад[4].

Сьогодні, в епоху стрімкого розвитку технологій, сучасна людина поставлена в такі умови, які вимагають від неї в повній мірі переосмислення свого життя та пізнання його нових аспектів. Отже, і освіта має трансформуватися, опановувати нові форми і зміст. А її зміст має бути доступний, відкритий та спрямований на розвиток особистості.

Список використаних джерел

1.     Інклюзивне навчання: вибір батьків/А.А.Колупаєва,Л.М.Наконечна.-Харків: Вид-во  «Ранок»,ВГ «Кенгуру»,2018.- 56с.-(Інклюзивне навчання за нозологіями)

2.     Соціальнопедагогічна робота з дітьми та молоддю з функціональними обмеженнями // Соціальна педагогіка: Підручник / За ред. проф. Капської А.

3-є вид. перероб. і доп. – Київ, 2006. – С. 329 - 368.

3.     Інклюзія в освітньому процесі як одна із форм соціалізації дитини з особливими освітніми потребами https://rafalivka.in.ua/2022/11/16/inklyuziyav-osvitnomu-proczesi-yak-odna-iz-form-soczializacziyi-dytyny-z-osoblyvymyosvitnimy-potrebamy/

4.     Соціалізація дітей з освітніми потребами в інклюзивному  середовищі https://naurok.com.ua/socializaciya-ditey-z-osoblivimi-osvitnimi-potrebami-vinklyuzivnomu-seredovischi-238594.html