ІННОВАЦІЙНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ – ОСНОВА МОДЕРНІЗАЦІЇ ОСВІТИ

ІННОВАЦІЙНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ – ОСНОВА МОДЕРНІЗАЦІЇ ОСВІТИ

Інноваційні методи навчання – це послідовний процес створення та застосування сучасних технологій для підвищення пізнавальної активності школярів на уроці, допомозі в сприйнятті нового матеріалу, вирішенню педагогічних ситуацій. Вони передбачають підвищення значущості учнів в навчальному процесі, тобто в центрі уваги стоїть особистість дитини, яку необхідно навчати, виховувати, підтримувати, розвивати та розуміти, це все відбувається завдяки зворотному зв’язку за допомогою сучасних засобів (Верещагіна, 2011).

Олена Іванівна Пометун в своїх роботах стверджувала, що інновації – це дещо нове, чого раніше не було, що дає можливість до трансформації, змін. Використання їх на уроках спричинює зміну фокусу уваги вчителя, змінюється мета уроку, методи, форми, прийоми, використовуються нові джерела інформації, застосовуються сучасні завдання. Педагогічні інновації так як і все нове з’являються в результаті наукових досліджень, аналізу літературних джерел, експериментуванню, вивченню міжнародного досвіду педагогів (Пометун, 2007).

Застосування інноваційного підходу в навчальний процес зумовлює до рішучих, послідовних дій спрямованих на оновлення змісту освіти її мети, методів і прийомів навчання, проведенні нестандартних занять, розробці нових форм контролю, застосуванні дидактичних продуктів нового покоління (інтерактивна електронна дошка, мультимедійні технології, інтернет-сервіси) (Дичківська, 2004) .

Розглядаючи інноваційні методи навчання, слід зауважити, що їх використання можливе на таких рівнях:

• Макрорівень – де інновації змінюють зміст, суть, мету освіти, перехід на новий рівень цілей навчання, зміна парадигми, що в майбутньому спричинять заміну предметно-орієнтованого навчання на особистісно-орієнтоване.  Це найвищий рівень, що спонукає до змін в державному стандарті, програм, навчальних посібників та рекомендацій.
• Мезорівень – зміни торкаються на місцевому рівні, окремих областей, навчальних закладів, підрозділів чи структур.
• Мікрорівень – спрямованість на оновлення чи модернізацію змісту предмету, факультативу, окремої теми. Розробка нових методів, технологій, створення дидактичних посібників, апробація нових вправ та завдань.

В зв’язку з цим виникає необхідність реформування вищих навчальних закладів, з метою оновлення змісту навчальних програм, дисциплін та факультативів, щоб закінчуючи ВНЗ молоді спеціалісти були компетентними в питаннях впровадження інноваційного навчання, STEM-освіти, використання методу ТРВЗ (теорія рішення винахідницьких задач) та інших (Химинець,2007). Зараз актуальним стало введення в начальну практику профтехосвіти задіюючи компетентнісний підхід, що свідчить про модернізацію змісту освіти (Ротаєнко, 2003).  Це радикальний засіб, що відрізняє оновлену систему підготовки здобувачів освіти від попередньої, атрибутом якої є готовність до удосконалення професійної діяльності, впроваджувати новаторські пропозиції (Руснак, 2007). 

Перехід від традиційного до сучасного навчання залежить від ініціативи педагога, вибір стилю і тактик викладання в національному та міжнародному вимірі інновацій (Селевко, 1998). Лише творчі, креативні педагоги, що готові експериментувати можуть бути носіями інноваційної діяльності в закладах освіти. (Ярошенко, 1997). Вони постійно самовдосконалюються як в методичному аспекті (удосконалюють фахову підготовку, підвищують кваліфікаційний рівень), так і самовихованні (формують якості, що відповідають соціальним вимогам сьогодення, підвищують стратегію розвитку особистості, осмислюють чинники духовного світу, їх ролі та місця в повсякденній та професійній діяльності).