Сутність інноваційних методів

Сутність інноваційних методів

Інноваційне навчання з’явилося у 1978 році під час доповіді зарубіжних вчених на зборах Римського клубу. Метою зібрання було не відповідність  традиційних методів навчання перед вимогами, що поставали перед суспільством (Хуторской, 2001; Паламарчук , 2001).  Рішенням було знайти методику, яка б забезпечувала  розвиток пізнавальних можливостей та була актуальною (Порохня, 2006).

       Традиційне навчання, що зберігали стандартні методи виховання, були гарантами стабільності, забезпечували передачу культурної спадщини, розвивали в школярів увагу та пам’ять.

      Інноваційне  навчання відрізняється від нормативного тим, що включає в себе новаторські технології, прийоми, формує готовність особистості до динамічних змін в соціальному, культурному, технічному, професійному житті (Кроуфорд  2006; Рачинська, 2013). Має на меті розвивати логічне, абстрактне, не дискурсивне  мислення, вміти находити взаємозв’язок з різними людьми, виховувати творчу, креативну, всебічно розвинену особистість. Проте інноваційне навчання можна умовно поділити на два типи:

- Інновації-модернізації – мають на меті модернізацію змісту освіти, сприяють забезпеченню стабільності результатів шляхом впровадження інновацій в межах традиційного навчання.

- Інновації-трансформації – заміна традиційного навчального процесу на новітній, що забезпечує пошуковий та дослідницький характер діяльності.

   Різниця цих типів, полягає у значущості особистості школяра та його місці в навчальному процесі, в першому випадку учень має пасивний характер, а в другому через активний вид взаємодії вчитель-учень відбувається потік навчальної інформації (Селевко , 2006). Цей тип вважають перспективнішим через те, що школярі не просто засвоюють інформацію, а мають навики пошуку, дослідження, відбору інформації, можуть застосовувати знання в практичній діяльності. Можливість використання нових технологій  заохочує до постійного вдосконалення, пошуку нових рішень (Пометун, 2004; Терно, 2009).

Сучасні інноваційні методи навчання побудовані на формах роботи  відмінних від традиційного навчання. Перевага надається активним методам навчання, щоб якомога більшу частину школярів заохотити до вивчення дисципліни (Тягло, 2008; Фоменко, 2003).  Перехід від авторитарного типу спілкування до демократичного, що створює сприятливі умови для розвитку творчих, ініціативних, всебічно розвинених особистостей.

Інноваційне навчання складається з:

- Теорії – сукупності даних, що взаємопов’язують зв’язки між об’єктами, підтверджують гіпотези, розглядають механізми впровадження та прогнозують результати.

- Методології – розгляду новизни шляхом апробації в педагогіці, психології, дидактиці.

- Технологій – засобів, що впроваджують в навчальний процес, на основі досвіду міжнародних досліджень.

Всі компоненти об’єднуються та створюють суть інноваційного навчання, що складається з таких засобів як: контекстне навчання, імітаційне, проблемне, модульне та дистанційне навчання.

Контекстне навчання – основане на поєднанні навчальної частини та практичної, створення максимально комфортних умов, для інтеграції видів діяльності. Засновником даного методу є А.А. Вербицький, який вважав, що найкращий результат підвищення успішності можна отримати при поєднані мови науки й системи нових засобів, прийомів і форм навчання, формувати не лише науковий зміст навчального матеріалу, а й враховувати соціальний характер (Чернишова, 1998).  Базується на моделюванні практичних ситуацій з метою занурення учнів в ситуаційний характер, використовуючи предметні методи і форми роботи. Навчальна діяльність відбувається шляхом проведення уроків, лекцій, семінарських занять, тренінгів, брейн-рингів, круглих столів, дебатів, практичних та лабораторних занять, дослідницьких робіт (Авер’янова, 2001; Бондар, 2003). Таким чином, формуються ключові поняття, практичний досвід, готовність до майбутньої соціалізації.

Імітаційне навчання – відбувається в ігровій формі, моделюються різні ситуації успіху, розвиваючи увагу, логічне мислення та креативність. Інша назва – активне навчання, що відбувається шляхом залучення школярів до взаємодії через використання елементів дидактичних розвиваючих ігор, цікавинок, конкурсів, конференцій, віртуальних подорожей, екскурсій; спрямоване на розвиток емоційної сфери школяра, критичного мислення, навчально-пізнавальної компетенції. Основним завданням є навчання через гру, і чим ближче до реальної дійсності, тим краще засвоюються особливості виконаної ролі (Горбач, 2006).

Проблемне навчання – здійснюється шляхом самостійного пошуку рішень ситуативних задач, як інструмент розвитку критичного мислення. Інтеграція навчального матеріалу й ситуацій з життя забезпечує активний вид взаємодії між вчителем та учнями, де вчитель виконує роль керівника навчального дослідження,  так би мовити пасивний учасник, а учень – знаходиться в центрі навчальної діяльності, відпрацьовує навички введення перемовин, вмінню формування власної думки, прийнятті рішень, розвиток критичного й логічного мислення (Воронцов, 1996).

Модульне навчання – структуризація навчального матеріалу шляхом створення індивідуальних навчальних програм, весь навчальний матеріал розбивається на окремі тематичні блоки, утворюються тематичні вправи, практичні фрагменти (Даниленко, 2009). Мета модульної системи полягає в тому, щоб навчити учня швидко та ефективно засвоювати матеріал, шляхом орієнтації в окремих фрагментах предмету, забезпечуючи постій самоконтроль і контроль зі сторони вчителя. Комплексний підхід до побудови модульного навчання сприяє диференціації навичок, посиленню мотивації, розвитку самоконтролю та саморегуляції, підвищенню ефективності навчального процесу (Кіндрат, 2012).

В основі дистанційного навчання лежить використання інформаційно-комунікаційних технологій. Інтерактивна взаємодія, де викладач виконує опосередковану роль консультанта, а учень самостійного дослідника шляхом відвідування альтернативних сайтів для отримання необхідної інформації. Даний тип навчання характеризується зручністю, навчання у вільний час, у будь якому місці, без обмежень у часі, інтерактивністю, тобто застосування онлайн-сервісів для отримання інформації, активного спілкування здобувачів освіти та актуальністю впровадження інноваційних розробок в галузі педагогіки, психології та дидактики.                

       Аналіз вище наведених методів вказує на підвищення якості навчання шляхом впровадження їх в навчальний процес та більшого ефекту можна спостерігати при комплексному застосуванні, поєднуючи різні методи навчання. Такий підхід забезпечить і професійний розвиток педагога за допомогою імітаційного моделювання навчального процесу, розвитку критичного і творчого мислення, отриманні нового досвіду роботи з загально дидактичними технологіями (Кларін, 1998).

       Отже, інноваційні методи навчання, що користуються попитом в навчальних закладах створюють фундамент сучасної освіти, де зростає роль особистості школяра, підвищується рівень грамотності, учні вчаться самостійно, не стандартно мислити, на варіативно-конструктивному рівні вчаться добирати доречні методи, підвищують мотиваційну діяльність. Таким чином, інтеграція освіти шляхом впровадження інноваційних методів навчання удосконалюють якість освіти, виводячи на новий, сучасний рівень. Інновації – один із інструментів до підвищення якості освіти.