Інноваційні підходи до організації освітнього процесу в умовах формування життєво компетентної особистості

Інноваційні підходи до організації освітнього процесу в умовах формування життєво компетентної особистості

Н. В. Івко

заступник директора з навчально – виховної роботи

Москаленківського навчально – виховного комплексу «Дошкільний навчальний заклад – загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів» Чорнобаївської районної ради Черкаської області

У ХХІ столітті, завдання, які стоять перед освітніми закладами фіксуються навколо проблем розвитку життєвої компетентності молодої людини. Компетентнісно спрямована освіта передбачає внесення суттєвих змін у змістову, технологічну, виховну, управлінську архітектоніку української школи. Мова йде не лише про оновлення змісту освіти, але й про докорінні зміни у освітньому процесі, освітніх технологіях. У структурі навчання посилюється роль і значення освоєння способів діяльності, підвищення їх технологічності, створення умов для соціальної дії, проектної, дослідницької діяльності. Формування компетентності учнів, тобто їх здатностей мобілізувати знання у реальній життєвій ситуації, - найактуальніша проблема сучасної школи [1].

Нові підходи у сфері освіти – це вдосконалення та чітка організація у навчанні. Як наслідок, розробка альтернативних систем навчання, авторських методик вимагають від учителя вміння працювати у творчому режимі, нестандартних напрямках, опановувати специфічні форми і методи орієнтації будь – якого навчального курсу на розвиток життєвих компетентностей учнів, їх талантів і обдарованості. Кожен учитель замислюється над проблемою: яким має бути сучасне навчально – виховне заняття, як організувати і провести його, щоб отримати максимальну віддачу? Тим часом ще наприкінці 50 – х років академік О. Несмеянов висловив думку, яка й дотепер залишається надзвичайно актуальною: «Мені здається, що загальним недоліком нашої загальної й вищої освіти є прагнення дати учневі якомога більший обсяг знань без належної турботи про якість цих знань. Тим часом обсяг цих знань має нульову цінність. Головне значення і в житті, і в науці має вміння застосовувати свої знання. Ми ж переважно дбаємо про обсяг знань, а не про вміння їх застосовувати. Будь-яку освіту – середню чи вищу – слід розглядати не як певний науко – накопичувач, що дає змогу збирати знання, а як тренування мозку». Більшість вчителів і науковців у всьому світі погоджується з тим, що слід переходити від «передавання знань» до «навчання жити». Школою освіта не закінчується, а починається. Не самі знання мають бути метою школи, а учень, який вважає знання, інтелект, духовний розвиток цінностями.

Незважаючи на те, що проблема розвитку творчого начала в учнів досліджується вже давно, багато питань залишається нерозв’язаними. Як і раніше, більшість навчального часу відводиться репродуктивній, нетворчій діяльності. Левова частка завдань у підручнику має також відтворювальний характер. Якщо педагоги й докладають зусиль для розвитку творчих можливостей особистості, то йдеться передусім про розвиток спеціальних творчих здібностей у певній галузі (музичній, літературній). Такі загальні творчі властивості, як здатність генерувати ідеї,застосовувати знання й уміння в новій ситуації, гнучкість розуму, з різних причин часто залишаються поза увагою вчителя.

Учитель традиційно орієнтує учнів на засвоєння знань. Такий підхід до організації навчально – пізнавальної діяльності за сучасних умов не є продуктивним, бо кількість знань зростає надто швидко. Тому все більшого значення набуває розвиток таких властивостей особистості, які дають можливість творчо використати одержані знання.

Отже, реальна проблема суспільства в інтенсивному інтелектуальному розвитку потенціалу кожної дитини. Тому найважливіша роль у цьому процесі належить школі, навчання в якій повинно бути підпорядковане формуванню різних видів компетентностей, виховання такої особистості, яка не тільки має знання, високі моральні якості та є професіоналом, але й уміє адекватно діяти в певних ситуаціях, застосовуючи знання і беручи на себе відповідальність за свою діяльність.

Знаний у світі американський педагог І. Гудлен висуває низку найважливіших положень, які відповідають сучасним вимогам до школи. Серед них слід звернути увагу на:

• оволодіння учнями базовими і фундаментальними процесами;
• інтелектуальний розвиток;
• підготовка до вибору професії й подальшої освіти.

Педагоги, науковці і практики шукають нові форми організації освітнього процесу, які дозволили б:

• забезпечити високий рівень знань випускників, уміння самостійно здобувати і застосовувати їх на практиці;
• розвивати кожного учня як творчу особистість, здатну до практичної діяльності в певній галузі;
• залучити кожного учня до активного пізнавального процесу;
• формувати навички пошукової та дослідницької діяльності, розвивати критичне мислення;
• виявляти свої здібності у груповій співпраці, набуваючи комунікативних умінь;
• формувати в учнів цілісну картину світу;
• спілкуватися з ровесниками не тільки своєї школи, міста, а й інших міст і навіть держав;
• грамотно працювати з інформацією.

У нашому закладі протягом усіх років існування, а особливо  в умовах дослідно – експериментальної роботи, освітній процес будується на засадах взаємоповаги, врахуванні індивідуальних особливостей кожного вихованця, створенні комфортних умов для розвитку компетентної особистості і творчої самореалізації кожного громадянина України, виховання покоління людей, здатних ефективно працювати і примножувати цінності національної культури та громадянського суспільства. В навчально – виховному комплексі різноманітний за віком професійний склад педагогів: це і досвідчені, і молоді вчителі. Кожен з них розуміє, що інновації – основа розвитку школи і необхідно жити за законами майбутнього, адже школа формує засади цього майбутнього, реалізуючи нагальні запити суспільства, виховує компетентну особистість. У той же час ми розуміємо, що урок- це жива клітина освітнього процесу. Він, як і весь освітній процес у навчальному закладі, обумовлений соціально – економічними потребами суспільства, рівнем його розвитку, конкурентноздатності його економіки, моральними цінностями цього суспільства. Усе найважливіше й найголовніше для школяра відбувається на уроці, оскільки за роки свого навчання він відвідає майже 10 тисяч уроків і не менш як 98 % робочого часу вчителя буде присвячено саме уроку. Час вносить корективи в структуру й типологію уроку, в методи і засоби навчання, однак авторитет самого уроку наскільки високий і міцний, що не підлягає сумнівам навіть найсміливіших критиків. Важливе місце під час підготовки до уроку має визначення загальної мети уроку, її конкретизацію залежно від різних етапів уроку. Особливо звертається увага на реалізацію виховних завдань. Адже в цих особливих умовах формування життєво компетентної особистості перед учителем нова професійна позиція: бути одночасно і предметником, і психологом, і вихователем. Урок – інструмент виховання й розвитку особистості. І якщо ми хочемо перевести нашу школу в режим розвитку, ми маємо досконало оволодіти цим інструментом, навчитися раціонально його використовувати, досконало освоїти управління ним. Прагнення вчителів загальноосвітньої школи досягти найкращих результатів у розв’язанні освітніх завдань спонукає їх до створення нестандартних уроків. Кожний нетрадиційний урок має свою композицію та свій сценарій. Побудова нестандартного уроку – справа непроста, це під силу вчителю, який досконало володіє традиційними дидактичними методами і прийомами навчання, відзначається творчим підходом до організації навчальної діяльності. Цікаво реалізуються нестандартні уроки вчителями природничо – математичного циклу. Це: інтегровані уроки, уроки – конференції, уроки – подорожі, уроки – конкурси, уроки – презентації, уроки - бенефіси

Ефективно використовуються різноманітні уроки, а саме : уроки – конкурси учнівських проектів, уроки – дослідження, уроки – творчі – лабораторії, уроки – портрети, уроки – екскурсії , педагогами – членами методоб’єднання вчителів гуманітарного циклу. Початкова школа як І ступінь освітнього процесу, розпочинає забезпечення володіння учнями базовими навичками і фундаментальними процесами: читання, письмо, мовлення, математичні поняття та дії. Вчителями вдало проводяться нетрадиційні уроки типу: урок – композиція, урок – казка, урок – подорож, урок – віночок, урок – засідання.

Вчитель, який проводить нестандартний урок, перш за все спрямовує свою роботу на розвиток соціально – психологічної готовності дитини до життя, що передбачає вміння:

• приймати рішення та робити вибір,
• бути свідомим громадянином цілого світу,
• співпрацювати з іншими людьми,
• завжди працювати якісно,
• виявляти ініціативу,
• працювати з великим обсягом різноманітної інформації, самостійно здійснювати її пошук, обробку, аналіз і зберігання,
• бути свідомим того, що існують різні цінності.

У педагогічному процесі НВК триває пошук нових підходів до організації освітнього  процесу. Сучасні інноваційні технології, які є важливим джерелом виховання компетентної особистості, розвитку творчих здібностей, інтересів, умінь і навичок введені в практику роботи навчального закладу.

Активно використовуються інтерактивні методи навчання, які сприяють розвиткові комунікативних умінь і навичок учнів, їхньої пізнавальної діяльності, установленню емоційних контактів між учасниками освітнього процесу. Вчитель створює такі умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою інтелектуальну спроможність, що робить урок продуктивним. Як зазначено в Загальноєвропейських рекомендаціях з мовної освіти:

 «В інтеракції беруть участь щонайменше два індивіди. Це усний та/або писемний обмін, у якому чергуються продукція й рецепція та який може частково збігатися з усною комунікацією: два співрозмовники можуть не лише говорити, а й слухати один одного. Навіть коли суворо дотримується черговість у розмові, слухач, як правило, прогнозує зміст висловлювання мовця й уже готує відповідь. Таким чином, навчання інтеракції передбачає більше, ніж навчання отримувати й продукувати висловлювання». Учителями найчастіше використовуються інтерактивні методи навчання, які орієнтовані на практику, методики критичного мислення, особистісно-зорієнтовані технології.

Як один із шляхів формування компетентної особистості є метод – проектів, який забезпечує високу результативність діяльності і сприяє подоланню споглядального ставлення до навчання і життя [2, 202]. Проектування в початковій школі має свою специфіку: слід враховувати вікові та психологічні особливості учнів. Проекти для початкової школи здебільшого мають бути нетривалими. Але вчителі залучають до пошукової, творчої діяльності практично всіх учнів. Учні молодшої школи вчаться здійснювати спостереження, брати інтерв’ю, систематизувати та узагальнювати отриману інформацію, висувати гіпотези, робити аргументовані висновки. У наш час, як у зарубіжних, так і у вітчизняних закладах освіти метод проектів успішно і досить активно розвивається, тому що дає змогу раціонально поєднувати теоретичні знання з їх практичним застосуванням для вирішення конкретних життєвих проблем сучасності в спільній діяльності школярів. Основне завдання вчителя – початківця – стимулювати інтерес учнів до певних проблем, які передбачають володіння певною сумою через проектну діяльність, а саме: розв’язання однієї або цілої низки проблем.

Початкова школа освітнього комплексу має досвід у розвитку життєвих компетентностей засобами проектних технологій. Упродовж кількох років учителі поступово вивчали підходи до реалізацій методу проектів, створювали проекти, різні за формою, спрямованістю. Найбільш вдалим, на думку вчителів, є монопредметне і міжпредметне проектування при вивченні курсу «Я у світі», предметів: українська мова, читання, трудове навчання.

Інноваційні заняття, на яких використовуються інформаційно – комунікаційні технології, стали все частіше проводитися в освітньому комплексі. Для уроку, години спілкування педагогами закладу розробляються дидактично виважені мультимедійні презентації, відшукуються відео, тобто використовуються всі можливості Інтернету, які роблять заняття насиченим, високоефективним і сприяє залученню школярів до активної пізнавальної діяльності.

Застосування інформаційно – комунікаційних технологій навчання відкрило учням доступ до нових джерел інформації, дало змогу розширити можливості самостійної роботи, знайти нові шляхи для творчості, пошуку й закріплення професійних навичок. Для педагогів використання інформаційно – комунікаційних технологій дозволило реалізувати сучасні форми і методи навчання і виховання. Вчитель отримав додаткові можливості для підтримки й спрямування розвитку особистості учня, формування його життєвих компетенцій.

«Школа – учителем стоїть», - ці слова великого Івана Франка беремо  сьогодні на озброєння. Педагоги навчально – виховного комплексу вважають, що життєву компетентність як інтегративну системну властивість особистості учня повинні розвивати всі навчальні предмети і всі заняття – в урочний та позаурочний час, які передбачені навчально – виховним процесом школи. Кожен учитель щодо кожного предмета і кожного уроку з нього має замислитися: а що цей предмет і цей урок дадуть для життя учнів? Що після цього зміниться в їхньому житті на краще? Як у ході уроку можна допомагати поліпшити їхнє життя? Ми переконані, що кожен небайдужий до учня та педагогіки вчитель знайде відповіді на ці питання, який би предмет він не викладав [3,512]. І зараз,  в умовах реформування освіти, переступивши поріг НУШ, ми бачимо  інший зміст освіти, методику навчання та освітнє середовище. Ми вже почали створювати  школу, де кожному учневі буде приємно вчитися і здобувати глибокі знання і важливі для професійного майбутнього навички. А сучасний педагог має працювати над професійним удосконаленням, бути  небайдужим до змін, і цей процес - невідворотній

Список використаної літератури

1. Проектне бачення компетентнісно спрямованої середньої школи: Практико зорієнтований посібник / Ред. кол.: І. Г. Єрмаков, В. В. Нечипоренко.-Запоріжжя., 2011. – С.63 – 64.
2. Основи життєзнавства у сучасній школі: Науково – методичний посібник / За ред.

І.Г. Єрмакова.- Біла Церква: КОІПОПК, 2009.

3. Життєва компетентність особистості: від теорії до практики: Науково – методичний посібник / За ред. І.Г.Єрмакова.-Запоріжжя: Центріон, 2005.
4. Підгребя Н. Педагогічна рада з використанням мультимедіа  / Завуч. – 2008.  - № 29. -  С.3.
5. Горбач С. Урок у системі функціонального аналізу, або сучасний урок у школі / Завуч. – 2006. -  № 35. – С.5 – 6.
6. Порохня Л. Метод проектів у навчальному процесі / Директор школи. – 2006.- № 42. – С.12 – 13.
7. Матковський Й., Цепла Л. Ефективність інновацій в освіті. – Директор школи. – 2006. - № 27-28. – С.7 – 8.
8. Мелашенко К. Технологія проектного навчання / Завуч. – 2006.- № 13.- С.12.
9. Сучасні шкільні технології. Ч.І. / Упор. І. Рожнятовська, В. Зоц. – Київ. – «Редакції педагогічних газет». – 2004.

Інтернет-ресурси

https://osvitoria.media › Журнал