Інноваційні підходи у застосуванні дидактичних ігор розвитку школярів 5 класів

ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ У ЗАСТОСУВАННІ ДИДАКТИЧНИХ ІГОР ДЛЯ РОЗВИТКУ ШКОЛЯРІВ 5 КЛАСІВ

Гра в історії людства постійно виконувала важливу роль, була складовою формування особистості, виховання людини-громадянина. Ігри змінювалися у різних періодах розвитку людського суспільства, але їх сутність залишалася практично незмінною.

З розвитком суспільства людство нагромаджувало знання, засоби матеріальної і духовної культури, прискорювався темп життя і гра поступово набирала свою навчальну функцію. Наче універсальний засіб народної педагогіки, вона починає вважатися новим поштовхом у розвитку дітей. З грою людина не розлучається все життя, змінюються лише її мотиви, форми проведення, ступінь вияву почуттів та емоцій.

Яскравим взірцем ігрової позиції педагога в XX столітті є діяльність   A. Макаренка, який домагався, щоб кожна гра давала найбільший педагогічний результат, який тільки вона може дати. "Виховання майбутнього діяча, – писав A. Макаренко, – має полягати не в усуненні гри, а в такій організації її, коли гра залишається грою, але в нього виховуються якості майбутнього працівника і громадянина".

Розробкою теорії дитячих ігор займалися безліч видатних психологів, з’ясовуючи роль, структуру і значення гри для виховання і навчання дітей. Найбільш  цій  проблемі  присвячено  роботи  вчених:  Л. С. Виготського, Д.Б. Ельконіна, О. М. Леонтьєва, Ж. Піаже, та ін. Вони зуміли довести роль гри, яка зароджує у дітей інтерес до навчання. Тому використання ігрових методів у навчанні вважається ефективним збудником інтересу дитини до засвоєння нових знань.

Використання ігор має велике значення не тільки у повсякденному житті, а й у навчанні. Дидактичні ігри, які використовуються в початковій та середній школі виконують різні функції: активізують інтерес та увагу дітей, розвивають пізнавальні здібності, кмітливість, уяву, закріплюють знання, вміння і навички, тренують сенсорні вміння, навички тощо. Правильно побудована цікава дидактична гра збагачує процес мислення індивідуальними почуттями, розвиває саморегуляцію, тренує вольові якості дитини.

В сучасній школі, яка робить ставку на активізацію та інтенсифікацію навчання, ігри використовуються в наступних випадках:

• як самостійна технологія для вивчення понять, тем, розділів навчальної програми;
• як елементи більш широкої технології;
• як технологія позакласної роботи;
• як частина уроку / урок.

Дидактичні ігри на уроках математики мають важливе значення, бо в учнів 5 класу пізнавальний інтерес нестійкий і такий, що безпосередньо обирається навколо вузького змісту їхнього життя.  Гра для учнів 5 класу - серйозна справа, бо саме в ході гри в них формується наполегливість, організованість, позитивне ставлення до навчання, адже в гру включаються і діти, які на звичайному уроці працюють не активно, або не працюють зовсім.

Головними умовами ефективності застосування дидактичних ігор є органічне включення в навчальний процес, захоплюючі назви, наявність справді ігрових елементів, зокрема зачинів, римування, обов’язковість правил, які не можна порушувати, використання лічилок, емоційне ставлення самого вчителя до ігрових дій (його слова й рухи цікаві, несподівані для дітей). Кожна гра приносить учням моральне і розумове задоволення, піднімає їх настрій. Для вчителя результат гри є показником рівня досягнення учнів у засвоєнні тих чи інших знань або в їх застосуванні.

Проаналізувавши психолого-педагогічну літературу, доходимо до висновку, що найважливішими дидактичними умовами вдосконалення чуттєвої сфери школярів є: правильний добір об’єктів сприймання (у демонстраційному матеріалі мають:

•                 бути чітко виражені розпізнавальні ознаки;
•                 істотні деталі чи образи повинні виділятись на загальному фоні, відрізнятися від неістотних яскравістю забарвлення, чіткістю зображення і розміщенням;
•                 об’єкт, що належить обстеженню, не мусить бути складним за своєю структурою тощо);
•                 створення в дітей відповідного емоційного настрою, радісних передчуттів від споглядання цікавого, надзвичайного;
•                 обрання раціонального «маршруту» обстеження зовнішніх властивостей предметів і явищ (цілісне сприймання – виділення окремих якостей – повторне цілісне сприймання);
•                 опануванням учнями словесних позначень зовнішніх якостей предметів і явищ дійсності (аргументовано тим, що доки дитина не засвоїла відповідні назви, вона не може перенести практично отриману сенсорну інформацію в нову життєву ситуацію, гру, образотворчу, конструктивну, мовленнєву та інші види діяльності);
•                 контроль і самоконтроль виконання дій;
•                 застосування наочності як ефективного засобу формування яскравих, чітких сенсорних уявлень.

Список використаних джерел

1. Збірник наукових праць Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка. – Випуск 13. – Полтава, 2014. – Серія " Педагогічні науки". – 295 с.

2. Макаренко А. С. Гра / А. С. Макаренко / / Твори : В 7 т. – К. : Рад. школа, 1954. – Т. 4. – С. 367-368.

3. Савченко О. Я. Сучасний урок у початкових класах / О. Я. Савченко // – К.: Магістр –S, 1997. – 256 с.