Інсценівка "Коза-Дереза". Позашкільна освіта

В.ШУПИК

КОЗА-ДЕРЕЗА
інсценівка

ЯВА ПЕРША

Козак: Були собі дід та баба. Поїхав дід у ярмарок та й купив собі козу. Привіз її додому, а рано, на другий день, посилає ту козу пасти. Пас, пас хлопець її аж до вечора та й став гнати додому. Тільки до воріт парубок став догонити, а дід став на воротях у червоних чоботях та й питається...
Дід: Кізонько моя мила, кізонько моя люба! Чи ти пила, чи ти їла?
Коза: Ні, дідусю, я й не пила, я й не їла: тільки бігла через місточок та вхопила кленовий листочок, тільки бігла через гребельку та вхопила водиці крапельку, – тільки пила, тільки й їла!
Козак: Та ...
Дід: Що та?...
Твої воли,
Мої воли –
Гей, гей!
А впереді
Два ведмеді –
Гей, гей!
А в пригоні
Дві ворони –
Гей, гей!
В колесниці
Дві синиці –
Гей, геть!
Де мій менший син?
Спудей: Пас, пас козу аж до вечора та й став гонити додому...
Дід: Кізонько моя мила, кізонько моя люба! Чи ти пила, чи ти їла?
Коза: Ні, дідусю, я й не пила, я й не їла: тільки бігла через місточок та вхопила кленовий листочок, тільки бігла через гребельку та вхопила водиці крапельку, – тільки пила, тільки й їла!
Спудей: Та...
Дід: Що та?...
Твої воли,
Мої воли –
Гей, гей!
А впереді
Два ведмеді –
Гей, гей!
А в пригоні
Дві ворони –
Гей, гей!
В колесниці
Дві синиці –
Гей, геть!
Де моя жінка?
Баба: Пасла весь день...
Дід: Кізонько моя мила, кізонько моя люба! Чи ти пила, чи ти їла?
Коза: Ні, дідусю, я й не пила, я й не їла: тільки бігла через місточок та вхопила кленовий листочок, тільки бігла через гребельку та вхопила водиці крапельку, – тільки пила, тільки й їла!
Дід: Та невже?! От я тобі...
Коза: Ме-е-е...

ЯВА ДРУГА

Коза:
Го-го-го, коза!
Го-го-го, сіра!
Го-го-го, біла!
Зайчик: А хто в моїй хатці?
Коза: Я коза-дереза,
За три копи куплена,
Півбока луплена.
Тупу-тупу ногами,
Сколю тебе рогами,
Ніжками затопчу,
Хвостиком замету, –
Тут тобі й смерть!

ЯВА ТРЕТЯ

Зайчик: Ой-ой-ой...
Ведмедик: Чого ти, зайчику-побігайчику, плачеш?!
Зайчик: Як же мені, ведмедику, не плакати, коли в моїй хатці звір страшний сидить?
Ведмедик: От я його вижену! А хто, хто в зайчиковій хатці?
Коза: Я коза-дереза,
За три копи куплена,
Півбока луплена.
Тупу-тупу ногами,
Сколю тебе рогами,
Ніжками затопчу,
Хвостиком замету, –
Тут тобі й смерть!
Ведмедик: Бр-бр-р.. Ні-ні-ні, зайчику-побігайчику, не вижену – боюся...

ЯВА ЧЕТВЕРТА

Зайчик: Ой-ой-ой...
Вовчик: А чого це ти, зайчику-побігайчику, так плачеш?
Зайчик: Як же мені, вовчику-братику, не плакати, коли в моїй хатці звір страшний сидить?
Вовчик: От я його вижену!
Зайчик: Де тобі його вигнати! Тут і ведмідь гнав, та не вигнав...
Вовчик: Отже, вижену! А хто, хто в зайчиковій хатці?
Коза: Я коза-дереза,
За три копи куплена,
Півбока луплена.
Тупу-тупу ногами,
Сколю тебе рогами,
Ніжками затопчу,
Хвостиком замету, –
Тут тобі й смерть!
Вовчик: Ой-уууу... Ні-ні-ні, зайчику-побігайчику, не вижену – боюсь...

ЯВА П’ЯТА

Зайчик: Ой-ой-ой...
Лисичка: А чого це ти, зайчику-побігайчику, так плачеш?
Зайчик: Як же мені, лисичко-сестричко, не плакати, коли в моїй хатці звір страшний сидить?
Лисичка: От я його вижену!
Зайчик: Де тобі, лисичко, його вигнати! Тут і ведмідь гнав – не вигнав, і вовк гнав, та не вигнав, а то ти!...
Лисичка: Отже, вижену! А хто, хто в зайчиковій хатці?
Коза: Я коза-дереза,
За три копи куплена,
Півбока луплена.
Тупу-тупу ногами,
Сколю тебе рогами,
Ніжками затопчу,
Хвостиком замету, –
Тут тобі й смерть!
Вовчик: Ой-уууу... Ні-ні-ні, зайчику-побігайчику, не вижену – боюсь...

ЯВА ШОСТА

Зайчик: Ой-ой-ой...
Рак-неборак: Чого це ти, зайчику-побігайчику, плачеш?
Зайчик: Як же мені не плакати, коли в моїй хатці звір страшний сидить?
Лисичка: От я його вижену!
Зайчик: Де тобі його вигнати! Тут і ведмідь гнав, та не вигнав...
Ведмедик: Ні-ні-ні... У-у-у...
Зайчик: І вовк гнав, та не вигнав...
Вовчик: Ні-ні-ні.... У-у-у...
Зайчик: І лисичка гнала – не вигнала...
Лисичка: Ні-ні-ні... У-у-у...
Рак-неборак: Отже, вижену! А хто, хто в зайчиковій хатці?
Коза: Я коза-дереза,
За три копи куплена,
Півбока луплена.
Тупу-тупу ногами,
Сколю тебе рогами,
Ніжками затопчу,
Хвостиком замету, –
Тут тобі й смерть!
Рак-неборак: А я рак-неборак,
Як ущипну – буде знак!
Коза: Ме-е-еееееееееееееее...

ЯВА СЬОМА

Спудей: Тут і казці кінець. Та й стали всі жити-поживати...
Баба: ... добра наживати!
Коза: А я, а я?
Козак: Та ти маленьких ображаєш?..
Коза: А я, а я більше не буду...
Дід: Добре вже...
Усі: Ой, розходилася, розвеселилася
По всьому дому, по веселому!
Де коза ходить, там жито родить!
Де не буває, там вилягає...
Де коза – ногою, там жито – копою!
Де коза рогом, там жито – стогом!
А в нас на Мандрівці усі хлопці – стрільці,
Встрілили козу у правоє вушко,
В правоє вушко – в саме сердечко!
Тут коза впала. Нежива стала,
А міхоноша бере дудочку:
Надулась жила, коза ожила
Та й пішла коза, та й стрибаючи,
Та стрибаючи та волаючи,
Своїх діток та шукаючи!...
Трр-р, коза!

Київ, 2009 р. (З матеріалів 2004 року. Спеціалізована школа №165 м.Києва)