Інсценізація казки Івана Андрусяка "Зайчикова хатка"

Дійові особи: автор, Зайчик, Лисичка, Вовчик, Лисенята, Вовчата.

На сцені збоку стоїть хатинка, посередині – клумба з квітами (накрита сірою тканиною), на задньому плані - ялинки і дерева.   Виходить Зайчик.

Автор:  Жив собі Зайчик – вушка-сплюшка. Ходив на базарчик, грався з мушками, купував моркву й капусту хрумку, а іноді й гриз кору в садку. Якось він біг через ліс, велику морквину у торбі ніс і подумки нею вже ласував, аж раптом... спіткнувся і мало не впав.

Зайчик: Ото вже роззява!  Хм …(міркує)  на стежці лежить мішечок? А в ньому– зерняток зо двісті, таких маленьких, що шкода й з’їсти.

Автор: Узяв його Зайчик собі в торбину. Подумав:

Зайчик: Завтра у зупку вкину. Може, якась це заморська приправа, тож зупка в мене вийде на славу.

Автор: Та спробував вдома кілька на зуб і вирішив:

Зайчик: (впевнено)Це не годиться в суп! Гірчить у роті, ще й аромату від цього нібито й небагато. Не варто ними псувати страву. Краще я посаджу їх – цікаво... (іде у хатку)

Автор: А був наш Зайчик – варто сказати – трішечки, знаєте, лінькуватий. На грядці в нього все більше пусто – легше купити моркву й капусту, аніж лопатою лапки трудити, і спинку гнути, й воду носити... (виходить зайчик із хатки з лопаткою до клумби) А тут його раптом як підмінили. Мов додалося в Зайчика сили. Грядку копає хвацько, на славу! Що за зернятка – дуже цікаво...

 Іде Лисичка й хитро жартує:

Лисичка: (сміється) Уже базарчик тебе не рятує? Матимеш власну моркву й капусту. Дуже смачненькі зайчики тлусті...

Автор: Зайчик від неї сховався до хати. Каже:

Зайчик: (тікає) Не зможеш мене наздогнати. Лапки у мене прудкі – не загину. Сію на грядці заморську рослину. Достатньо її скуштувати – і зайчики зможуть навіть літати! (піднімає руки вгору)

Лисичка виходить.

Автор: Вовчик іде і сміється:

Вовчик: Зайчиську! Вже по капусту бігать неблизько? Вже тебе ніжки далеко не носять? Буде вовчатам страва хороша...

(Зайчик тікає у хату).

Зайчик: (впевнено) Ой, не діждешся – так просто не згину. Я сію на грядці заморську рослину. Досить листочок її скуштувати – і зайчики зможуть навіть літати...

(Вовчик виходить. Зайчик працює на клумбі).

Автор: Зайчик забув свої лінощі й пустощі. Грядки заклав і морквяні, й капустяні. Тільки ж була особливо красива та, де зростала заморська рослина.   Зайчик її поливав усе літо, й під осінь на грядці виросли... квіти! Подумаєш – свято! У лузі такого добра багато. Стільки трудитись – і в нагороду всього лише квіти, жодного плоду... 

(Звучить пісня:  "Ми маленькі квіточки" муз.В.В. Лисенко, сл. Г.В.Лисенко. Зайчик забирає з клумби сіру тканину і поливає, обробляє її)

Іде Лисичка:

Лисичка:(сміється) Певно, Зайчиську, ти по насіння бігав неблизько. І праці до цього доклав багато. Можна й завити – не те що літати...

(З’являється Вовчик)

Автор: Вовчик єхидно:

Вовчик:  Зайчику милий, а покажи-но, де твої крила?

Зайчик: (впевнено) Смійтесь, хоч лусніть! Ви сподівались, що буду я тлустий, бігать не зможу. Відійду від хати – і вам буде легко мене впіймати. Працею ж я тренувався все літо! Бігаю так, що не треба й летіти. А щодо квітів... На те й краса є: помилувався – й душа аж літає.

Автор: Літо минуло. Ось уже й осінь. Ось уже й школа, як кажуть, на носі.

Виглянув Зайчик якось із хати, бачить – до нього йдуть лисенята. Йдуть і несуть по великій морквинці.

Лисенята: Це тобі,  від мами гостинці. Квітів букетик мама просила. В тебе, казала, дуже красиві.

Автор: Дивиться Зайчик – ось і вовчата. Кажуть:

Вовчата:  До тебе послав нас тато. Він передав ось кілька капустин. Квітів букетик просить один, хоч би й найменший, хоч небагато. Завтра нам вперше до школи, на свято...

Автор: Зайчик радіє.       Раді і діти.

Зайчик: Навіть вовчатам потрібні квіти!

(Лисичка і Вовчик співають. Мелодія пісні «Ой на горі жито»)

Лисичка:

На городі морква, сидить зайчик,

Він ніжками чеберяє.

Якби такі ніжки мала,

Я би собі чеберяла,

Як той зайчик (двічі).

Вовчик:

У полі капуста, сидить зайчик,

Він  ніжками чеберяє.

Якби такі ніжки мав я,

То би ними чеберяв я,

Як той зайчик ( двічі).

Лисичка і Вовчик:

На клумбі у зайця ростуть квіти.

Він їх гарно обробляє.

Коли б такі квіти мали,

То би ми їх доглядали,

Як той зайчик (двічі).

Звучить музика. Закривається завіса.