З  ДОСВІДУ  ВЧИТЕЛЯ  УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ

       ПОЗДИМИРСЬКОГО НВК  РАДЕХІВСЬКОГО  РАЙОНУ

                   МИХАЛЮК  НАТАЛІЇ  ГРИГОРІВНИ

         ІНСЦЕНІЗАЦІЯ ПОВІСТІ Т.Г.ШЕВЧЕНКА «КНЯГИНЯ»

       (за кулісами чути гавкання собак,іржання коней і голоси)

Гість.Добрий вечір,люди добрі!

Господар.Добрий вечір!А чи далеко Бог провадить?

Гість.Та недалеко,а вже сьогодні не доїдемо.А чи можна у вас, хазяїне,підночувать?

Госп.Чому не можна? Можна,Боже благослови!Хата не мала,а ми добрим людям завжди раді. Просимо, заходьте до госпОди.

               (заходять в хату)

Госп.Просимо,сідайте. А я тим часом скажу жінці,щоб що – небудь нам приготувала.(виходить)

       (в хату увійшла бабуся з свічкою,поставила на столі і повернулась до виходу,але зайшов господар з дитиною на руках;дитина побачила бабусю і простягла ручки)

Госп.Візьми її,Микитівно,до себе.Бач воно мужика боїться,сказано- панська дитина. Гість(вийняв цукерка і дає дитині)На, це тобі гостинець.           Бери,бери.

Микитівна.(взяла цукерок,дала дитині і відійшла набік,перехристила.) Госп.А що хіба не панська дитина?

Гість.Гарненьке дитя(підійшов і дав ще одну цукерку)

Госп.Дай лишень мені його,Микитівно,а ти піди скажи моїй чи не найде нам чого попідвічіркувать?Ми – люди прості(говорить до гостя),у нас нема нічого такого солодкого до чаю,а так по-простому.

Гість.Гарне дитя!

            (бабуся вийшла,господар взяв на руки дитя і сів) Госп.Правда,що хороше.Сказано – княжа.

Гість.Та як опинилась у вас княжа дитина?Розкажіть мені,ради Бога.

Госп.Нехай вам,добродію, Микитівна розкаже,вона краще знає.Ви бачили                   отам, за Трубайлом,погоріле село?

Гість.Бачив.

Госп.Оте село було колись оцього дитяти матері та й вигоріло.

Гість.А мати де?

Госп. Я не розкажу вам ,як усе було,бо мене на той час у селі не було і сам не бачив. Нехай Микитівна розкаже:вона усе бачила.

                                                                            1

(ввійшла бабуся,застелила скатертиною стіл,зняла з полиці посуд, потім принесла нарізаної паляниці, чайник ;взяла дитину і почала виходити)  Госп.Микитівно,як положиш дитину спати,то зайди до нас, дещо розпитаємо.І скажи моїй старій,щоб щось смачнішого приготувала,у нас чужі люди.

Микит.Добре, скажу.

Госп. Але зайдіть до нас,не забудьте!

Микит.Добре,зайду.

Госп. А ми хоч чаю поп`ємо,поки щось дадуть ще.(наливають,п`ють)                           Гість.Бачу,живете собі нічОго.

Госп.Дякуючи богу і цим рукам маю хліб і до хліба.не жалуюсь.Поводило мене життя сироту по світу.Голий повернувся Німеччини.Потім пішов у найми до попА і працею та розумом став першим господарем на селі.

                    ( Зайшла бабуся.)

Микит.Хазяйка казали,що вже накривають на стіл на веранді.

Заснуло.Таке миле дитинча.

Госп.Тепер розкажіть нам про свою княгиню,як воно там діялося.

Микит.Про її безталання,про її гірку долю,я готова щодня,щогодини всьому світові розповідати,щоб увесь світ знав про її гіркі сльози та щоб карався ними(заплакала)

Госп.Та годі вам плакати,на все воля Божа.

Микит. Скільки жити буду- не забуду ,як мати сама занепастила свою дитину і сиротиною залишилося внучатко. А все через матір,а все через матір. Гість.Та як таке могло статися?Щоб мати занепастила свою рідну дитину?А батько ,як він допустив?

Микит. Який пан добрий був! А який господар! І все пішло прахом!

Гість.Що пропив?

Микит.Та де там.Про сім`ю дбав,і про людей.У селі було всього 40 хат,а подивилися б,чого тільки не було!І стави,і млини,і пасіки,і скотини всякої,а в

коморах-господи!Хіба що пташиного молока не було.Хати чистенькі,білі.Здавалося,що в нашому селі вічний Великдень. (Біжить Катруся,а її доганяє молодий Ячний, зловив ) Ячн.От і впіймав.

Катруся.Якби я заховалась у саду – не впіймав би мене ніхто. Як гарно,коли ви навідуєтесь у наш двір.Мені хочеться співати,танцювати,хочеться дивитися і на сонечко ,і на небо- тоді усе таке гарне!

Ячн.Справді, так любо ,так мило кругом,що й забуваю про нашу розлуку.

Катруся. Не хочу,не хочу чути цього. Ми будемо завжди разом,правда?

Ячн.Правда, правда,рік швидко мине, і я приїду назавжди.віриш?

Катруся.А я щодня молитимусь,вранці і увечері проситиму Бога,щоб допоміг швидше нам бачитись.

Ячн. Мені теж буде нелегко. Я вже звик до цього голосу,до тих теплих рук.(бере Катрусю за руки,за кулісами чути голос Кат.Лук.

        -Микитівно!Катрусі не бачила?                                                              2

        - не було її на кухні,може гуляє в саду.)

Катр. Заховаймось ,ідуть сюди.(присідають за тином)                   

(заходятьКатерина Лук`янівна і Микитівна ( ще молоді)Катруся і Ячний, зігнувшись, непомітно виходять)

Микитівна.Жаль мені бідолашну: і шиє,і вишиває,і пряде,  і корів доїть.Я й кажу: нащо їй,такій красі,руки марнити?

Катер.Лук. І я про це щодня тлумачила- не селянка вона.

Микит.Так,не бідна ваша Катруся.

Катер.Лук.Казала не раз ,що ти мучиш дитину,не за мужика її готуємо віддати.

Мик. А може й за мужиком прийдеться жити:майбутнє хто знає?

Кат.Лук. Я своє слово сказала давно:ні за кого на світі не віддам заміж,як не за князя або генерала. І не поступлюсь ні на крок. І ти запам`ятай, Микитівно!

Микит.Та я що,хто до мене буде прислухатися.Катруся серцем шукатиме своє щастя.

Кат.Лук.Молода! І що вона розуміє!

Микит.Ой,бачу ,як її очі горять,коли до нас навідується син майора  Ячного.

Кат.Лук.І не згадуй! У його батька всього 10 хат на хуторі!

Микит.Але ж господар який і син красень.Вони з Катрусею просто одне для одного народились.Кращого чоловіка для нашої Катрусі не знайти і за морями.

Кат Лук.(кричить)Як? Щоб я свою єдину дочку оддала за хуторянина!Ні,краще в домовину покладу її,аніж побачу на хуторі Ячного!Що вона там робитиме?Індиків годуватиме,гусей заганятиме?Ні,не на те я її на світ породила,не для хутора її виховувала!

Микит. Але й покійний ваш Дем`ян Федорович просили,щоб не оддавали ні за князя,ні за генерала, а за молодого Ячного або іншого,тільки за свою рівню,щоб душа його була спокійною.

        (вбігає Катруся,весела,щаслива )

Катруся.А чого ви такі сердиті,мамо? Микитівно,що сталося?

Кат.Лук. Уже відпровадила хуторянина?!

Катруся. Мамо,ну чого ви його так називаєте?Він такий,такий… Кат.Лук.(зі злістю)Який?

Катруся. Розумний.добрий.у Києві в палаті працюватиме,але обіцяв,що скоро повернеться до нас…

Кат. Лук.(перебиває)Чого йому тут треба?!

Катруся.Він мені обіцяв листи писати,щоб не сумувала.Я йому вірю і також обіцяла…

Микит.Ой,хтось до нас завітав                                                                 

                                                                                                                    3 (Заходять двоє: Мордатий і драгун)

Мордатий.Чи дозволите ступити у вашу хату?

Катруся.А чого питати,коли вже й так зайшли.

Мордатий. Я – князь Мордатий!

Катруся. Ми і самі бачимо,що  мордатий.

Кат.Лук. Вибачайте ,прошу,прошу.Сідайте.Дуже раді таким гостям. Мордатий.Не ображаюсь.Гостра на язик ваша дочка. Таку б і за дружину можна було взяти. Не люблю смирненьких маминих …

Кат. Лук.(до Микитівни) Микитівна,може,накриєте з Катрусею стіл там ,у залі,все –таки гість поважний.

Катруся.А що,мамо,чи велить нам уже гостей приймати.Тільки недавно покійного …

Кат.Лук. Тебе ніхто не питає,дочко,роби,як велено.

        (Микитівна і Катруся виходять,перед порогом зупиняється Микитівна і до себе тихо говорить)

Микит.Ой,не добре щось відчуває моє серце.(виходить) Кат.Лук.А ви надовго у наше село прибули чи проїздом?

Морд. Ми ще у четвер вступили їз своїм військом у село і будемо місяців 34.Я купую овес чи сіно;чи немає у вас на продаж? Кат.Лук.Є,для вас є.

Морд. Не для мене,а для наших коней.

Кат.Лук.Так!Так! Я так і сказала.Хочете подивитись?

Морд.Та можна і глянути,але на вашу дочку я б готовий весь день дивитися. Чи вже запізно?Може уже й засватана?

Кат.Лук.Ні,ні!Дочка наша достойна саме такого жениха – князя!Хіба не так!

Мордат. То ви не проти?Чи слово за…

Кат.Лук.Моє слово для дочки-закон. Вона буде рада почути таку несподівану новину.Покличу її зараз. (підходить до дверей)Чи скажемо уже за столом.

Морд.Гарну новину треба казати зразу,чого відкладати.

Кат. Лук.Ваша правда.як вас величати?

Морд.Князь Мордатий.

Кат лук.(іде до дверей і говорить)князь,князь,кня…

                  (Заходить Катруся)

Катруся .Стіл накрили,як велено,для гостей(з докором і повертається до виходу)

Кат.Лук.От і добре.Оце тобі,Катрусю,і твій суджений!Просимо,просимо за стіл.

      (Виходить Мордатий і Кат.Лук. Катруся пустилася йти за ними,зробивши один крок і ,як вкопана, стала на місці)

Катруся. Що? Що я почула?Хто?Хто мій суджений?(мовчить довго)Я…я обіцяла…(виходить плачучи)Я(кричить)  обіцяла!(вибігає)                4 (Звучить дуже тривожна музика, початкова декорація;заходить  Микитівна,господар,гість)

Микит.(вигляд старшої жінки)На провідному тижні їх і повінчали.Плакала,просила моя безталанниця,та що з того!

 Госп.І що ж потішив князь?

Микит.Усе перевернулось в хазяйстві.Що не день- бенкети,гулянки,у кімнатах завів псярню,усе прибрав до своїх рук і пустив з вогнем,з вітром.

Гість .Як!?

Микит.Наїде драгунія,не злічити.Все,що бачили-зметуть.І так по усіх дворах.Катруся бувало заїкнеться,що люди голодують.Він як крикне!Сказано:звір,а не людина!Люди гинули з голоду ,як мухи.Дивитися не могла і Катер.Лук.,але її слово не мало вже ваги,та й боялася за себе і за Катрусю.Не приведи,господи,нікому бачити те,що я бачила.

Господ.Мене оті прокляті голодні літа просто на ноги поставили. Бачив,як люди голодують- не дер з них останньої одежини і мені бог помагав.

Микит.Ви думаєте,що в нас хліба не було?Повні засіки,миші трубили,але людям не дав,чекав,коли подорожчає,щоб більше виторгувати.А люди нехай дохнуть,од них мені прибутку не буде,усе кричав до Катрусі.

Господ.Скільки їй терпіти довелося.

Микит.А коли народилося дитятко,загуляв ще більше.Та й почав звозити в дім по черзі  своїх «сестер»,про яких ніколи ми не знали. Гульки стали ще гучнішими.

Господ. А хазяйка,а Катруся?

Микит. Та хто їх хотів бачити чи чути.Страждала Катруся.Ой як страждала.День і ніч плакала,не випускаючи дитя з рук.Ой та що я буду гостя засмучувати,може вже і відпочити з дороги хочуть.

Гість.Ні,ні.Не засну тепер,доки не дізнаюся,де ж Катруся,але щось мені душно стало.Чи то у хаті так тепло,чи то ваша розповідь аж мене пробирає.Може вийдемо у двір,якщо ви не проти.

Госп.Так, і мені вже люльку скрутити хочеться від почутого.Не втомились Микитівно?

Микит.Та я давно б уже вийшла у двір,бо дихати важко:чи то від спогадів,чи роки уже…

Гість.Та які роки, ви ще зовсім молодо виглядаєте.

Микит. Якби не той ірод-князь,якби не той вогонь,що спустошив усе:і хазяйство,і життя моєї Катрусі,а все через примхи Катерини

Лук`янівни.(виходять)                                         5

 ( Звучить дуже гучна мелодія, шум,голоси людей;заходить,оглядаючись, Катруся з дитям)

Катруся. Ми заховаємось в куточку,ось тут ,ні тут.Ніхто нас не побачить.Не дам нікому.Все моє. Усе моє.А ти мовчи. Тут гарно нам. Нема нікого тут,а там    весілля.Чуєш,як музики грають?Там гості п`ють,нехай собі гуляють.А я заміж не піду. Я тобі весілля справлю;підем танцювати?Тихо-тихо? вже ідуть.А ми ляжем спати.(лягають на підлогу) О !Ідуть, мене шукають.                            (вбігає Микитівна)

Микитів.Катрусю,де ти?Дай дитинку,а сама  спочинь .

Катруся .Ні,ні!Не дам нікому!Сама вінчати буду.

Микит.Катрусю, я дитя догляну,а ти лягай спочити.

Катруся.Умру з нею разом,нехай мене з нею разом у труну кладуть,а я її нікому не віддам.          (чути дзвін,галас)

Катруся.   О вже двони дзвонять.

Микитівна(дивиться у двір)Горить! Горить .Скирти,хліб горить!Що творять нелюди п`яні!

Катруся. Так ясно сонце світить.(підповзає до дверей) Микит. Тікай,тікай ,Катрусю!

Катруся.Не дам,нікому не віддам,сама її поховаю.(на колінах виходить з хати)

Микит. (далі продовжує голосно)Ну скажіть мені,добрі люди,чого цій грішниці бракувало?Всякого добра лишив їй покійний,в розкошах купалася!Так ні,зятя- князя дайте їй,а то умру,як не

дасте!Виторгувала,купила собі князя,продавши єдину дочку.Княгинею величала! А дитина щастя зазнала?Ой матері!Матері!Ви забуваєте,як страждали при народженні дитини,коли так дешево продаєте цю дитину.(затихла,а потім скрикнула і вибігла) Ой!Катрусю! Катрусю!

             Музика із пісні «Реве та стогне Дніпр широкий»

                         (дійові особи виходять,кланяються)

6