Інсценізація української народної казки " Вухри-мохри"

Інсценізація української казки

«Вухри - мохри» (до Дня рідної мови)

Дійові особи: Пан, слуга, теща.

Основна дія відбувається в українській хаті ( лава, стіл,посуд із наїдками та напитками, клунок з гостинцями, скриня , рушники тощо).

Їдуть( ідуть) пан та слуга.

 Пан : Я балакатиму до тещі не по-нашому. А як вона спитає в тебе, чого я так балакаю, то ти скажи, що я вже забув по-своєму балакати, а тільки вмію по- німецькому. А як я що їй скажу по –німецькому, так ти по- нашому переказуй!

Наймит: Добре!

От приїхали. Гостей зустрічає теща. Вона  рада, що зять приїхав, вітається, обіймає пана.

Теща: Добрий день, любий зятю! Як я рада, що ви приїхали! Як рада!

Пан: Вухри- мохри!

Теща до наймита: О лишенько! Що ж це сталося з моїм дорогим зятем? Чи йому мову одібрало?

Наймит: Та то він уже забув, як по- нашому балакати, а навчився по- німецьки.

Теща: Ой зятю, як моя донечка поживає? Як мої внучатка? Чи здорові? Чи знають букви, щоб  книжечку читати?

Пан: Вухри- мохри! Вухри - мохри!

Теща(вбік): Ой покарав Бог, так покарав. Уже нічого не розуміє. Зовсім розум втратив мій зять!  ̶ ( до пана) : Ну ж  бо, ходімо обідати! У мене і куліш є, і курка запечена, і карасі в сметані!

 Пан( радий) : Вухри- мохри!

Теща : Що він каже?

Наймит: То він каже, що не хоче обідати!

Пан сердиться, аж кричить: Вухри- мохри!

Наймит: Ідіть, паніматко, од нього, бачите, що він сердиться. Не докучайте зі своїм обідом!

 Теща: Добре вже! Ходімо, парубче, та пообідаємо!-Пан сидить осторонь, злий, і ображений.Теща і слуга  обідають.

Увечері все повторилося знову.

 Теща: Ходімо, зятю, вечеряти. Ви вже проголоднілися , мабуть! Я вареничків зварила, маслом помастила, сметанкою залила.Узвар зварила.

 Пан( з надією): Вухри- мохри!

Наймит: Не хоче пан. Каже дати йому шматок хліба та кварту води.

А ці двоє знову сіли, повечеряли . Лягли спати.

Вранці Теща :Ой зятю, візьміть гостинчика для дочки і онуків, коржиків напекла, качечку запекла. Полотна дітям на сорочечки! Меду горщик!

 Пан радий: Вухри- мохри!

Наймит: Не несіть, господине, нічого. Пан нічого не хоче брати! Заберіть, не набридайте панові!

Поїхали.  За селом Пан: Ах ти дурень так дурень! Через тебе я голодним сидів весь день! І нічого не везу додому! Коли так, то чого ж я сюди приїздив!

Наймит: Та я ж, пане, не знаю по – німецькому! Я ж думав, що як слід переказую .

Пан: Ех! - І дає запотиличника  наймитові.

 Ведучий: Ось ЩО буває, коли люди цураються рідної мови!

Інсценізувала казку

 вчитель української мови і літератури

 Преображенського ліцею Затишнянської сільської ради

Галина ЗАДОРОЖНЯ