Інсценізація української народної казки " Вухри-мохри"

Про матеріал
Інсценізацію можна використати для позакласної роботи з учнями молодшого та середнього шкільного віку. Пригодиться для сценарію Свята рідної мови тощо. Недарма говорить народне прислів'я: "Казка вчить, як на світі жить". Казка "Вухри - мохри" вчить не цуратися рідної мови, свого роду, вчить поважати людей, застерігає від чванливості та брехливості.
Перегляд файлу

Інсценізація української казки

«Вухри - мохри» (до Дня рідної мови)

 

Дійові особи: Пан, слуга, теща.

Основна дія відбувається в українській хаті ( лава, стіл,посуд із наїдками та напитками, клунок з гостинцями, скриня , рушники тощо).

Їдуть( ідуть) пан та слуга.

 Пан : Я балакатиму до тещі не по-нашому. А як вона спитає в тебе, чого я так балакаю, то ти скажи, що я вже забув по-своєму балакати, а тільки вмію по- німецькому. А як я що їй скажу по –німецькому, так ти по- нашому переказуй!

Наймит: Добре!

От приїхали. Гостей зустрічає теща. Вона  рада, що зять приїхав, вітається, обіймає пана.

Теща: Добрий день, любий зятю! Як я рада, що ви приїхали! Як рада!

Пан: Вухри- мохри!

Теща до наймита: О лишенько! Що ж це сталося з моїм дорогим зятем? Чи йому мову одібрало?

Наймит: Та то він уже забув, як по- нашому балакати, а навчився по- німецьки.

Теща: Ой зятю, як моя донечка поживає? Як мої внучатка? Чи здорові? Чи знають букви, щоб  книжечку читати?

Пан: Вухри- мохри! Вухри - мохри!

Теща(вбік): Ой покарав Бог, так покарав. Уже нічого не розуміє. Зовсім розум втратив мій зять!  ̶ ( до пана) : Ну ж  бо, ходімо обідати! У мене і куліш є, і курка запечена, і карасі в сметані!

 Пан( радий) : Вухри- мохри!

Теща : Що він каже?

Наймит: То він каже, що не хоче обідати!

Пан сердиться, аж кричить: Вухри- мохри!

Наймит: Ідіть, паніматко, од нього, бачите, що він сердиться. Не докучайте зі своїм обідом!

 Теща: Добре вже! Ходімо, парубче, та пообідаємо!-Пан сидить осторонь, злий, і ображений.Теща і слуга  обідають.

Увечері все повторилося знову.

 Теща: Ходімо, зятю, вечеряти. Ви вже проголоднілися , мабуть! Я вареничків зварила, маслом помастила, сметанкою залила.Узвар зварила.

 Пан( з надією): Вухри- мохри!

Наймит: Не хоче пан. Каже дати йому шматок хліба та кварту води.

А ці двоє знову сіли, повечеряли . Лягли спати.

Вранці Теща :Ой зятю, візьміть гостинчика для дочки і онуків, коржиків напекла, качечку запекла. Полотна дітям на сорочечки! Меду горщик!

 Пан радий: Вухри- мохри!

Наймит: Не несіть, господине, нічого. Пан нічого не хоче брати! Заберіть, не набридайте панові!

Поїхали.  За селом Пан: Ах ти дурень так дурень! Через тебе я голодним сидів весь день! І нічого не везу додому! Коли так, то чого ж я сюди приїздив!

Наймит: Та я ж, пане, не знаю по – німецькому! Я ж думав, що як слід переказую .

Пан: Ех! - І дає запотиличника  наймитові.

 Ведучий: Ось ЩО буває, коли люди цураються рідної мови!

Інсценізувала казку

 вчитель української мови і літератури

 Преображенського ліцею Затишнянської сільської ради

Галина ЗАДОРОЖНЯ

 

docx
Додано
12 квітня 2022
Переглядів
324
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку