Інструменти та способи мотивування учасників освітнього процесу.

Інструменти та способи мотивування учасників освітнього процесу.

Висока мотивація учня – запорука успіху. Серед важливих чинників дотримання правил успішного навчання є те, що учні мають високу мотивацію до навчання.

Психологи розрізняють внутрішню й зовнішню мотивацію. Зовнішню мотивацію пояснюють як спонукання щось робити винятково через зовнішні чинники, «вигоди», які принесе виконання завдання: похвалу, винагороду, оцінки, престиж заохочення або й покарання тощо, тобто через чинники, що перебувають «за межами самого завдання». Внутрішня мотивація передбачає задоволення від самої діяльності, бажання займатися певною справою заради неї самої і не потребує зовнішніх стимулів . Така мотивація є кориснішою в аспекті стимулювання ефективного навчання, ніж заохочення. Пропонуючи зовнішню мотивацію за справу, що може бути цікавою дитині сама по собі, ми пригнічуємо природне бажання дитини пізнавати.

В. Шарко, доктор педагогічних наук, доцент кафедри фізики Херсонського державного університету, пропонує дві групи прийомів розвитку пізнавальних мотивів, які відіграють важливу роль під час організації навчання школярів:

1. Зацікавленість змістом навчального матеріалу – новизна повідомлення; дивовижна інформація.

2. Зацікавленість процесом навчання – використання роздаткового матеріалу, технічних засобів навчання; застосування комп’ютерної техніки, демонстраційного експерименту та інших видів наочності; залучення до ігрової діяльності, проблемне навчання та ін.

Шляхи формування мотивації на уроці

Бесіда

У вступному слові учитель окреслює коло запитань, які розглядатиме на уроці. При цьому залучено знання і суб’єктивний досвід учнів, наведено цікаві приклади та парадоксальні ситуації, продемонстровано зв’язок матеріалу, що вивчається, із раніше вивченим. Педагог указує на практичне значення теми, яку розглядають.

Створення проблемної ситуації

Вона містить постановку питання, демонстрацію експерименту, для пояснення яких в учнів не вистачає знань, та створення проблемних ситуацій.

Способи створення проблемних ситуацій:

• зіткнення учнів із суперечностями між новими фактами та явищами та наявними знаннями за необхідності теоретичного пояснення й пошуку шляхів їх застосування;
• зіткнення учнів із необхідністю вибору потрібної інформації (ситуація з надлишком інформації);
• використання суперечностей між наявними в учнів знаннями та практичними завданнями, що виникають під час виконання цих завдань;
• спонукання до порівняння, зіставлення та протиставлення фактів, явищ, правил і дій та їх узагальнення;
• зіткнення учнів із суперечностями між наявними технічними рішеннями та новими вимогами, які висуває практика;
• спонукання учнів до виявлення внутрішніх і міжпредметних зв’язків.

Опрацювання текстів періодичних видань

Для активізації роботи та зацікавленості учнів на початку уроку вчитель роздає газети, журнали або сторінки цих видань, де розміщено інформацію, що стосується теми уроку. Вчитель просить учнів звернути увагу на конкретну інформацію, наголошує на її важливості для кожного учня та можливості її повсякденного використання.

Виготовлення саморобних наочних посібників

На початку вивчення теми учні одержують перелік наочних посібників, які вони можуть виготовити. У класі створюють постійну виставку саморобних наочних посібників, що дає можливість усім учням ознайомитися з творчими досягненнями однокласників. Крім того, учнів можна залучати до виготовлення таблиць і схем, слайдів, які пояснюють матеріал теми. Ця форма роботи дозволяє не лише створити роздавальний матеріал, але й формує в учнів уміння виокремлювати головне, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки та, що особливо важливо, сприяє активізації розумової діяльності.

Використання творчих завдань

Містить такі прийоми:

Учням пропонують запитання на зразок: «Що станеться, якщо...?». У цих запитаннях розглядають парадоксальні ситуації. Учні можуть самостійно добирати такі запитання, ставити їх одногрупникам, обговорювати, захищати свою позицію з використанням знання із предмета.

Складання кросвордів, загадок. Можливі варіанти роботи із кросвордом:

1) розгадати кросворд, заповнивши порожні клітинки;

2) сформулювати запитання до слів, які подано учням у заповненому кросворді;

3) заповнити кросворд, у якому виділено певні квадратики. Із літер, що вийшли в них, скласти ключове слово та пояснити його зміст;

4) скласти кросворд, використавши поняття із теми, яку запропонував учитель.

Художні завдання, наприклад: «Яким я уявляю собі...». Тут можна запропонувати і природне явище, і якого-небудь наукового діяча, і подію.

Написання фантастичних оповідань, есе, віршів із використанням знань з предмета.

Мотивація навчальної діяльності шляхом використання під час уроку художньої та науково-популярної літератури

Використання уривків із творів можливе з різною метою: для ілюстрації матеріалу, постановки запитання, закріплення вивченого. Використання художньої та науково-популярної літератури у навчальному процесі сприяє активізації пізнавальної активності та закріпленню цілісного уявлення про навколишній світ.

Створення ситуації успіху

Практика свідчить про те, що досить складно працювати із учнями з низькою мотивацією до навчання, тому що вони не можуть засвоїти новий матеріал.

Запропоновано такий прийом, як дозування викладу навчального матеріалу, тобто подання його окремими невеликими смисловими дозами з обов’язковим закріпленням.

На початку вивчення теми використовують репродуктивні методи навчання, щоб учні переконалися в можливості відтворити матеріал, а уже потім використовують творчі методи. Учні виконують завдання за допомогою підказок. При цьому виникає проблема: як, наприклад, оцінити елементарні (на думку педагога) дії учня — відтворення невеликої дози матеріалу, розв’язання нескладної задачі, виконання легкої самостійної роботи. З урахуванням того, що для деяких учнів таке навчання було максимально можливим, досягнення навчальної діяльності слід оцінювати не пише середнім, а іноді й вищим балом. Такий прийом виправдовує себе, оскільки учні починають вірити у власні сили і згодом дедалі краще опановують матеріал з предмета.

Труднощі у розумінні матеріалу, який вивчають, можуть бути спричинені значною кількістю незнайомих слів у розповіді вчителя, тобто щільністю незрозумілої наукової термінології. Щоб уникнути цього, слід чітко визначити мінімум наукових термінів, які повинен опанувати учень; доцільно показати відмінність їх від повсякденних понять, навести аналогічні терміни, пояснити їхнє походження; ці терміни необхідно використовувати багаторазово для ґрунтовного закріплення в пам’яті.

Чим чіткіше та яскравіше виконано розподіл матеріалу на частини, чим більш рельєфно показано логічні зв’язки між ними, підкреслено складові, які містять нові знання, тим більш зрозумілим є його зміст. Цьому сприяють наголошення на ключових словах у тексті, наявність плану викладу, запитання до нього. Якщо додатково матеріал конкретизовано ілюстраціями, словесними прикладами, близькими до особистого досвіду учнів, то він стає доступним для розуміння і викликає інтерес до предмета.

Використання діяльнісного підходу до навчання

Мотивацію формують як під час навчання, так і під час самостійної роботи учнів.

Навчальна діяльність під керівництвом педагога

Можливі варіанти завдань для учнів:

Що саме буде результатом вашої роботи на уроці?

Якими способами можна досягти результативності вашої роботи на уроці?

Чи існують інші способи виконання роботи?

Визначте завдання своєї навчальної діяльності, оберіть способи дій, що відповідають виконанню завдань.

Самостійно та послідовно виконайте усі етапи конкретної роботи та подайте результати у вигляді графіка, схеми тощо.

Самостійна, самоосвітня діяльність учня

Можливі прийоми самостійної роботи учня:

Прийом смислового опрацювання тексту, що передбачає збільшення обсягів матеріалу, який вивчається, виокремлення у ньому ідей, принципів, законів, осмислення узагальнених способів розв’язання задач.

Прийом культури читання та культури слухання; прийоми стислого та більш раціонального конспектування (план, тези, конспект, анотація, реферат, рецензія, загальні прийоми роботи з книгою).

Загальні прийоми запам’ятовування (структурування навчального матеріалу, використання прийому мнемотехніки: образної та слухової пам’яті).

Прийоми фокусування уваги, що базується на використанні різноманітних видів контролю, поетапної перевірки своєї роботи тощо.

Загальні прийоми пошуку додаткової інформації (робота з бібліографією, довідниками, каталогами, словниками, енциклопедіями).

Прийоми підготовки до державної атестації, тематичного оцінювання, семінару, лабораторних і практичних робіт.

Прийоми раціонального використання часу.

Використання екстраполяції у навчальній діяльності

Прийоми екстраполяції базуються на функції мозку прогнозувати. Уміння переносити наявні знання, вміння, способи діяльності в іншу ситуацію — яскрава ознака творчого мислення. До прийомів екстраполяції належать:

• перенесення об’єкта в уявне майбутнє, довільне перенесення параметрів, використання прийому парадоксів;
• перенесення себе в уявне майбутнє та прогнозування розвитку подій з огляду на це майбутнє;
• проведення конкурсу пропонованих теорій;
• розгляд об’єкта з різних боків.

Використання пізнавальних ігор та ігрових ситуацій

Нижче наведемо деякі приклади ігрових ситуацій, застосування яких не потребує значного часу ані на підготовку, ані на проведення. Однак вони сприяють значному пожвавленню дій учнів на уроці.

Коментатор. Проводять після вивчення теми. Учням пропонують відтворити зміст раніше переглянутого сюжету фільму, відеосюжету; пояснити зміст малюнка або схеми; прокоментувати дії вчителя чи майстра.

Ланцюжок. Ланцюжки можуть бути різними: ланцюжок думок, ланцюжок відповідей на запитання, ланцюжок формул, ланцюжок задач, відібраних так, що відповідь попередньої задачі є умовою наступної.

Перевертні. Учням роздають завдання-картки із написаними реченнями, слова у яких переплутані. Завдання полягає в тому, щоб правильно побудувати речення та пояснити, про яке явище чи поняття в ньому йдеться. Прийом можна використовувати під час узагальнення вивченого матеріалу.

Робота з незнайомим текстом

Учням пропонують для ознайомлення невеликий текст, що безпосередньо стосується матеріалу, який вивчають. Потім учитель збирає тексти та пропонує учням прочитати з екрана той самий текст, до якого внесено певні зміни (бажано помилкові). Учні повинні порівняти текст із раніше прочитаним і з’ясувати помилки та неточності. Учитель читає заздалегідь підготовлений матеріал, у якому описано певну подію, але припускається помилок в описі понять, явищ тощо. Учням запропоновано під час прослуховування фіксувати помічені помилки в зошитах. Оцінювання діяльності учнів можна здійснювати, перевіривши зошити, або у процесі обговорення.

Технології Flipped Classroom («перевернутий клас»)

В останні роки все більше вчителів «приміряють на себе» ідеї перевернутого навчання. Це відкрило вчителям нові можливості організувати в класі більше результативних, інтерактивних занять, більш привабливих, ніж малопродуктивні лекції. При перевернутому навчанні змінюється роль вчителя в класі. Він не виступає як джерело інформації. Він організовує, контролює пізнавальну діяльність учнів. Учитель має можливість організувати оперативний зворотний зв'язок, з'ясувати, наскільки засвоєний навчальний матеріал. У «перевернутому класі» забезпечується індивідуальний підхід в навчанні.

Проектний метод «Я-концепція»

Проектні методи що створюють умови для мотивації учня до самозміни, особистісного росту, реалізації власної «Я-концепції» («Я можу» — «Я хочу» — «Я подобаюсь» та ін.), засвоєння різноманітних засобів пізнання та дослідження світу.