Інтегрований урок: музичне мистецтво, українська література «Образ журавля у творчості волинських поетів та композиторів»

Про матеріал

Матеріал уроку сприятиме ознайомленню учнів з творами волинських поетів та композиторів, у творчості яких оспіваний журавель, збагаченню знань поетичними та музичними образами птахів рідного краю; вихованню естетичного смаку у сприйнятті високих творів.

Перегляд файлу

Інтегрований урок: музичне мистецтво, українська література

«Образ журавля у творчості волинських поетів та композиторів»

Мета: ознайомити учнів з творами волинських поетів та композиторів, у творчості яких оспіваний журавель, збагатити знання поетичними та музичними образами птахів рідного краю, вдосконалювати навички виразного читання та музичного виконання творів волинських авторів; розвивати відчуття ритму, вокально –хорові навички; виховувати естетичний смак у сприйнятті високих творів

Оформлення кабінету:

клас прикрашено рушниками. З правої сторони – виставка учнівських робіт. З лівої – фотокопії портретів волинських поетів та композиторів. Виставка збірок поетів та композиторів, літературний та музичний кросворди.

Обладнання уроку:

фотокопії портретів Богачука О.,  Гришая І., Гуменюк Н., Лужанської В.,

Маха П., Кривенького С., Лещук Є., Патлашинської Л., Струцюка Й..

Виставка учнівських робіт зі зображення журавлів, збірок поезій, кросворди, заплутаний ланцюжок, емоційні характеристики музики.

Технічні засоби:

програвач, магнітофон, грамплатівка “Голоси птахів”, запис пісні “Журавлі” С.Кривенького у виконанні чоловічого квартету.

Інструмент: фортепіано, дзвіночки, флейта.

Перебіг уроку

І. Організація навчальної діяльності.

 

ІІ. Актуалізація опорних знань, необхідних на уроці.

 

Розповідь вчителя літератури

Волинь… Щедрий, багатий край предковічних лісів і глибоких озер.

Щедра наша земля на таланти, свіжі, самобутні, які відкривають нам чарівний світ поезії, вчать розуміти прекрасне, відчувати, як виграє, наче самоцвіти, рідне слово. Зустріч з цією поезією – свято душі, яке щедро дарують нам волинські поети, в творчості яких глибоко переплетений образ журавля.

Приємно дивитися на журавлів – стрункі, граційні, світло-попелясті птахи з довгими чорними плямами. Звідкілясь з-під небес, з голубих просторів торкнеться слуху курликання.

Слухання курликання журавлів із платівки ”Голоси птахів”

Продовження розповіді вчителя

І ніби щось потягне тебе вверх, в небо. Ти весь стріпочешся, тривожне почуття охопить тебе. Серце то заб’ється, то замре. Ти весь перетворишся в слух. Знову далеке, м’яке курликання. У кожній часточці твоєї істоти віддається цей клич. Так би розправив крила, примкнув до журавлиної зграї. Де ж, де вони, журавлі?

  •    Очі оглядають безкраю голубінь, шукають пернатих мандрівників. Ніби народжуючись з блакиті, виступають силуети перелітних птахів. Два їх ряди, відокремлені один від одного, все більше зближаючись,  сходяться. У небі ажурно вирізьблюється летючий кут. ”Курли - курли” – не замовкає журавлиний ключ. Птахом б’ється серце, ніби охоплене, невидимими путами. Сформулювати тему уроку нам допоможе цікаве завдання. На дошці і на партах у вас ланцюжок, розплутавши який, ви дізнаєтесь тему уроку.
  •    Хто бажає біля дошки розв’язати його? (Учень працює біля дошки, всі учні за партами).

 

Отож, тема нашого уроку – ”Образ журавля в творчості волинських поетів та композиторів”.

ІІІ. Повідомлення  мети, завдань уроку.

Сьогодні ми ознайомимося із творчістю волинських поетів та композиторів, у творчості яких глибоко переплетений образ журавля, навчимося виразно читати їх, розвивати відчуття ритму та вокально – хорові навички, виховуватимемо естетичний смак у сприйняті високих творів мистецтва.

План записано на дошці, і в ході уроку ви записуєте його в зошиті, а також авторів і назви віршів.

План

1.Журавлі, журавлі..

У піснях голосних

Ми своє пронесемо кохання…

                        Валентина Лужанська

2.Пісню журавлі співають:

”З вирію вернусь, я не забарюсь

рідну землю журавлі не забувають…”

                                              Любов Патлашинська

3.А послухай же пісню – журавку,

Що вертається й досі з війни…

                                   Петро Мах

 

ІV. Вивчення нового матеріалу.

Учитель літератури:

-  Ще віддавна журавель був одним з найулюбленіших птахів в Україні. Його називали ” веселиком ”, люди вірили, що ця лагідна, а не журлива назва сприятиме тому, що людина увесь рік буде щаслива і весела.

Випереджувальне завдання

1.Бесіда з учнями.

  •    А як ще в народі називають цього птаха?
  •    Журавля ще називали віщуном за його приємний голос, що линув з піднебесся.
  •    Журавлиця, журавонька. Їх називали ніжно тому, що вони прилітали у березні, несучи на крилах довгоочікуване тепло.
  •    Яку ви знаєте казку про журавля?
  •    Українська народна казка про гостинність Лисичка та  журавель.
  •    А які прикмети, пов’язані з цими птахами вам відомі?
  •    Ранній приліт журавлів – на ранню весну.

Журавлі летять низько – земля вже близько.

Не кричали журавлі, як з вирію летіли – не будуть же кричати, як і назад летітимуть.

  •    А чи знаєте ви прислів’я, приказки про журавлів?
  •    Синиця шкоду робить, а журавель попадеться.

Зруйнуєш житло журавля – згорить хата.

  •    Які легенди, цікаві історії ви дізнались від своїх мам, бабусь про цих птахів?
  •    Відлітають журавлі вночі. Весь тихий суходолий маршрут припадає на сутінки, вдень вони перепочивають. А роблять вони так, щоб не скористались солов’ї, бо ця маленька сіра пташка, якій важко долати великі відстані, користується “ безкоштовним проїздом ”, усідається на журавля і полегшує собі маршрут.

Зображення журавлів зустрічається на давніх рушниках. Їх вважали культовими птахами сонця. Їх приліт і відліт символізував інтенсивність сонячного тепла.

Діти радісно кричали, коли над селом кружляли журавлі і приказували:

“Бусень, бусень, на тобі солому,

А дай нам жита копу”.

Зібравшись на улюблених місцях, журавлі дружно кричали: ”Кру!” Потім ставали у коло (іноді по два) і в центр вискакували то одні, то інші птахи, вклонялись один одному, ніби виконуючи якийсь танок. Так тривало іноді по кілька годин. Кажуть, що саме тому ”журавлем” і названо один з найстародавніших українських танців.

Пристрій для витягування води із криниці називали «журавлем».  Криниці були святими місцями для українців.

2. Науковий опис журавля завчасно підготував учень нашого класу.

- Що ж цікавого він дізнався від вчених-біологів?

Загальний зображення журавля сіре. У польоті шия та ноги витягнуті. Часто дуже голосно і характерно кричить – курличе. Поширений на гніздуванні на Поліссі. Зустрічається на болотах, а під час перельоту і на полях. Прилітає в кінці березня – в квітні. Гніздо влаштовує на купині серед болота, в глухому місці. Кладка з двох яєць у травні. У липні пташенята вже можуть літати. Відлітає з кінця серпня до початку жовтня. Живиться насінням, трав’янистими рослинами, комахами, жабами, ящірками. Вага тіла до семи кілограм.

Учитель музики:

  •               Учні, які ви знаєте пісні, де б згадувалися ці птахи?

Українські народні пісні: ” Занадився журавель ”, ” Був собі журавель ”,

“Колодязний журавель”, Кривенький С. ”Журавлі”, ”Журавлята”.

  •               Як би ви назвали пісню журавлів?
  •               «Курли-курли», «кру-кру».
  •               Який найчастіше характер пісень про журавлів?
  •               Зажурливий, тужливий.
  •               Сумний, схвильований…
  •               Послухайте пісню «Налетіли журавлі» у виконанні тріо Мареничів.
  •               Визначне форму (будову) пісні, характер, темп, ритм, лад.

Розповідь учителя літератури

Вам, мабуть, відома історія про те, що коли гине він або вона, то це неодмінно веде й до смерті іншого. Всі життєві сили подружжя віддає тому, аби бути разом, ділити удвох холод і голод, бурю і сльоту, аби розділитися останньою краплиною води, зігріти одне одного останнім подихом тепла.

Чи не варто було б у птахів повчитися й нам? Бо час летить безупинно і невблаганно. Неможливо іноді навіть озирнутись у цій круговерті. Але завжди ми відчуваємо любов мами, сестри, близьких людей…

3. Виразне читання віршів учнями.

- Прочитаємо вірші, в яких журавлі уособлюють саме таке почуття.

Вірш Валентини Лужанської ”Журавлині ключі ”.

Аналіз вірша учнями

У вірші поетеса розповідає про двох людей, які зустріли і покохали один одного тоді, коли журавлі змахнули своїми крильми. Герої впевнені, що по щасливому житті у піснях голосних пронесуть своє кохання.

Доповнення вчителя літератури

Усе в житті починається з любові. А з чого ж починається любов? Може, з маминої пісні? А може, з татової ласки? Вона приходить і творить чудеса. Коли приходить кохання, людина стає творцем, душа спалахує вогнем, а серце пише вірші. Мабуть, тому поети й пишуть такі вірші.

Вірші Івана Гришая ”Журавка”, ”Журавлі”, ”Кроки Осені”.

Бесіда за питаннями:

  •               Як ніжно називає поет свою дружину?

Поет називає її берегинею, найсвятішою людиною, недоспіваною піснею, недослуханою казкою, земною любов’ю.

  •               Який настрій викликають у вас вірші?

Поет сумує за дружиною: ”Я любив тебе ніжно, я не можу без тебе,

І не можу змиритися з горем своїм…”.

Він мріє полинути з журавлями та зустрітись з любов’ю земною.

Розповідь про Івана Гришая підготував учень класу, який завчасно відвідав бібліотеку і дізнався багато цікавого.

Іван Гришай – відомий на Волині педагог, автор книги спогадів ”Одержимість”. Туга і біль за втраченою подругою життя – дружиною, любов до рідної землі, тривога за долю свого народу, віра в його сонячне майбутнє – основні мотиви другої його збірки ”Журавка”.

У  віршах поета дружина – ”журавка”, ”берегиня роду”, за якою плачуть вітри і затихають в узголів’ї, берізка скидає до ніг гарячі сльози скорботи та болем ятріє зламана гілка калини.

Учитель літератури.

Послухаємо вірші інших волинських поетів і подумаємо, що символізують журавлі у них.

 

Вірш Олександра Богачука Журавлі

  •    Як ніжно називає журавля журавлиха?

Друже, журавлю милий.

  •    А журавель її?

Мила, журавлихо-мати.

  •    Як побудований вірш?

Вірш побудований у формі діалогу між журавлем і журавкою.

-      Які художні засоби використав поет у своєму творі?

Епітети, метафори.

  •    Як у вірші передано любов до рідного краю?

Краще тут помру вже,

Щоб мені був видний

Завжди берег рідний.

Краще загинути на батьківщині, ніж жити на чужині.

Вірш Йосипа Струцюка Мінорний мотив.

Розповідь про поета.

Вчитель музики:

Скількох поетів та композиторів надихнув пташиний спів. А скільки людей з насолодою слухають їх голоси.

Євгенія Лещук з батьківської хати винесла багато скарбів: беззахисну щирість і доброту, піднесену до культу пошану до батьків, священну пам’ять про рідну хату і всю ” лебедину зграю ”, розпорошену часом .

Що зберегла ця наївна зачарована  синьоока дівчинка з хутора Млинець у селі Квасів Горохівського району? Поетичну наївність і чистоту серця.

З дому винесла великий скарб волинських мелодій, сумовитих мотивів, волинської пісенної драматичної стихії, що вирувала, кричала, ридала в трагедіях усіх ти років. І все це відлунюється у піснях Євгенії Лещук. Нині це рідкісний скарб – така щирість і безпосередність, такий ліризм. До того ж дар опоетизовувати, чаклувати словом: чи то йдеться про козацькі сліди під Берестечком, чи про магію вітрів молодості, чи наскрізні журавлині мотиви.

Вірш ”Безсонні журавлі”.

Бесіда з учнями.

  •               Чи однаковий характер кожної строфи?
  •               А чому?
  •               Який настрій поезії?

Розповідь про творчість самобутньої поетеси Надії Гуменюк. Виразне читання вірша ” Крізь мене пролітають журавлі ”  

 

 

 

 

 

Учитель літератури:

Ще не нагріло сонце рідної землі, а журавлі лаштувалися в дорогу. Хутчій би! Хоч би й довелось їм поголодувати, бо весна несе більше краси, ніж наживи.

Кру-кру – вертаються вони на рідні кубла, бо нема то кращого за рідне багно – навіть у горі та злидні.

Летять запізнілі ключі з далекого вирію додому, на Україну, на ясні зорі, на тихі води,де оце лише прокинулась весна.

Хоч би як потомились, а линуть на одчай душі, проти ночі, аби швидше, аби долетіти.

Поверталися навесні. Їх курликання було веселе, бо вони несли душі з вирію-раю нові, що будуть весною та влітку народжуватись.

Виразне читання вірша ”Летять, пливуть і сурмлять уві сні”.

Учитель музики співає пісню «Волинь моя».

  •               Хто автор пісні?
  •               Степан Кривенький.
  •               Що знаєте про цю пісню?
  •               Це гімн Волині.

  Розповідь учителя музики

З усього калинового грона волинських композиторів особливо вирізняється талановитий самодіяльний композитор і поет Степан Кривенький, твори якого дихають свіжістю різнотрав’я, різноквіттям волинських полів. Вільхівський самородок  (Горохівського району) природно злився з односельчанами, з їх прадавніми розлогими мелодіями,з ніжною материнською піснею, з сивими традиціями, які донині свято бережуть і примножують у мальовничому селі. У такому руслі він творив. Інтонації його творів близькі до народних перлин і зрозумілі людям.

Учні класу виконують пісню «Журавлі».

Учитель літератури

Учні, вам відомо, що дерево життя – це гілочка, на якій ростуть листочки. Перший листочок – символ минулого, другий – сучасний, а третій – майбутній. Щоб бути освіченою людиною, треба знати минуле свого народу, його історію, сторінки якої хвилюють і наповнюють нас гордістю. У творчості волинських митців ми теж знаходимо відлуння подій славної історії. Прочитаємо вірші.

Виразне читання віршів Петра Маха Журавка, Олександра Богачука Журавлики.

Розповідь учителя музики про Берестечко.

Виразне читання вірша Євгенії Лещук ”Берестецькі журавлі”,

  •               Що символізують журавлі у  цій поезії?

Журавлі символізують війну та бойові дії; любов до рідної землі.

  •               Яка емоційна характеристика?

Енергійна, поривчаста, рішуча, вольова.

  •               Вкажіть емоційну характеристику темпу?

Темп пісні чіткий, маршовий, впевнений.

Виконання пісні Степана Кривенького ”Журавлі” вокальною групою.

  •    Якими засобами музичної виразності композитор зобразив кожний куплет?
  •    Під який супровід виконана ця пісня?

V. Підсумки уроку.

Кросворди

Учитель літератури.

Швидко плине час. На зміну одній порі року приходить інша, одне покоління людей змінює наступне. Але ніколи не зникне, не змаліє і не зміліє вічна ріка людського життя. А на її берегах вічно житиме краса життя, природи, краса, яка ніколи не закінчується і не переводиться, якщо ми з вами докладемо  максимум зусиль.

     Страшне надзвичайне знецінення людського життя і людської душі. Під впливом навколишньої дійсності змінюється не лише природа, змінюємось і ми з вами, наша душа, совість.

Учитель музики

Сьогодні ми повинні не лише очищати замулені душі річок, а й відновити людську совість, очистити її від кіптяви і бруду. Від екології природи – до екології душі. Нам з вами у цьому допоможе мудре, дотепне, влучне слово наших волинських поетів.

   Щоб узагальнити та систематизувати знання, набуті під час уроку, відгадаємо кросворди. Це і буде підсумком уроку.

Виконання диференційованих кросвордів (літературного та музичного)

Два учні розгадують кросворд на дошці, інші – за партами. Діти працюють під музичний супровід флейти.

Ознайомлення з літературою, представленою на виставці.

VI. Домашнє завдання.

 

ЕМОЦІЙНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ МУЗИКИ

СУМНА - журлива, занепокоєна, жалібна, щімка, засмучена, пригнічена, знебарвлена.

СПОКІЙНА - просвітлена, дрімотна, світла, Незворушна, байдужа, злагоджена.

БАДЬОРА - жвава, завзята, сяюча, мотор­на, розважальна, промениста.

ГЕРОЇЧНА - могутня, заклична, мужня, силь­на, стійка, богатирська, незламна.

ЛІРИЧНА - чарівна, зворушлива, співуча, за - душевна, замріяна, інтимна.

РЕВОЛЮЦІЙНА - оптимістична, волелюбна, сувора, гнівна, непохитна.

НІЖНА - приємна, тиха, м'яка, легка, трепет­на, слабка, наївна, приваблива, млосна.

ПРИСТРАСНА - запальна, невгамовна, нестри­мана, насичена, кипуча, бурхлива.

ПОЕТИЧНА - задумлива, мрійлива, скромна, духовна, благородна, зворушлива.

РАДІСНА - святкова, грайлива, весела дзвінка, співуча, іскриста, захоплена.

ВЕЛИЧНА - тріумфальна, помпезна, безмежна, величальна, піднесена, уро­чиста, вітальна.

 

ТРАГІЧНА - траурна, страшна, невті­шна, вмираюча, скорботна, зловісна.

ВОЛЬОВА - рішуча, напориста, неза­лежна, настирлива, переконлива.

ГРАЦІОЗНА - елегантна, витончена, делікатна, капризна, вередлива.

ЛАСКАВА-лагідна, пестлива, сер - дечна, тепла, мила.

ЖАРТІВЛИВА - грайлива, незграбна, віртлява, недоладна, пустотлива.

СХВИЛЬОВАНА - збуджена, бентеж­на, тривожна, насторожена,поривчаста

ТАЄМНА - фантастична, космічна, магічна, інтригуюча, загадкова.

ГРІЗНА - гнівна, розлючена, зла, тверда, владна, невпинна.

ВАЖКА - напружена, немилосердна.

МЕЛОДІЇ

Плавна, протяжна, проста, спокійна, стримана, приємна, співуча, легка, чиста, прониклива, трепетна, задушевна, задумлива, загадкова, лукава, енергійна, стрімка, граціозна, поривчаста, пристрасна, смілива, рішуча, вольова, бурхлива, патетична, романтична, полум'яна.

РИТМУ

Рівномірний, чіткий, виразний, впевнений, стриманий, твердий, непокірний, пружний, маршовий, нерівномірний, невиразний, в'язкий, легкий, лінивий, танцювальний, поривчастий.

ТЕМПУ

Дуже повільний, спокійний, повільний, протяжний, грайливий, невпевнений, помірний, стриманий, чіткий, стійкий, легкий, танцювальний, сповільнений, маршевий, швидкий, стрімкий, бравурний, натхненний, впевнений, бурхливий, рухливий.

ДИНАМІКИ

Дуже тиха, тиха, слабка, помірно тиха, одноманітна, невиразна, знебарвлена, несмілива, слабка, вгасаюча, заніміла, голосна, наростаюча, виразна, барвиста, могутня, напружена.

 

 

ТЕМБРУ

Яскравий, сліпучий, святковий, дзвінкий, холодний, м'який, приємний, благородний, світлий, прозорий, чистий, темний, глухий, похмурий, соковитий, неприємний, зловісний, холодний, насичений, тривожний, напружений, безбарвний, фантастичний.

 

Надія Гуменюк «Летять, пливуть і сурмлять уві сні»

Летять, пливуть і сурмлять уві сні

Шовкові , й жовті, й сизопері птиці

Із континентів чорної землі

У рідні гнізда, на свої криниці

Дуби сивіють, як порохівниці

Фата Моргана мріє по ріллі,

Хитаються гніздів’я на гіллі

Під полум’ям зеленої зірниці.

Вони сьогодні оживуть вночі,

І їх осядуть столі лені ключі

Із Африки з єгипетської брами

Щасливий той хто має, ласку й дім

Чи хоч гніздо у леті грозовім,

Чи хоч гіллячку, схилену вітрами

 

Євгенія Лещук «Безсонні журавлі»

Здається, мене луки виглядають

Замружу очі – бачиться в гіллі,

Що в пізній вирій небом відлітають

Моїх надій безсонні журавлі

Свою Волинь – в осінній позолоті –

Я серцем бачу крізь бурхливий Львів:

Над людською душею у турботі

Не хочу відпускати журавлів

Але курличуть і летять, печальні,

Бо осінь вже подзвонює об мідь

Мої птахи, на рідні луки дальні

Хоч по пір’їночці зроніть.

 

Олександр Богачук «Журавлі»

— Журавлихо-мати,

Час нам відлітати.

Кру-кру-кру-кру,

Час нам відлітати.

 

Розгойдалось море,

Котить сині гори.

В небі клин за клином

Лине в даль невпинно.

Кру-кру-кру-кру,

Лине в даль невпинно.

 

Чути, журавлиха

Промовляє стиха:

— Ой журавлю милий,

Більш не маю сили...

Кру-кру-кру-кру,

Більш не маю сили.

 

— Сядь мені на крила,

Бачиш острів, мила,

Там усі спочинем,

Потім знов полинем.

Кру-кру-кру-кру,

Потім знов полинем.

 

— Ой не треба, друже,

Краще тут помру вже,

Щоб мені був видний

Завжди берег рідний.

Кру-кру-кру-кру,

Завжди берег рідний.

 

Олександр Богачук «Журавлики»

Як журавлики прощались над бараками-

Простягалося із неба дві руки

І зникали за лісами , за байраками

Болем-жалем і курликанням терпіли

А за дротом, за колючою драбиною,

Через далі, через тисячі завад-

Бігли очі за журбою журавлиною,

Бігли очі і верталися назад …

Ой журавлики, вам ніколи, вам ніколи

Промайнули над бараками з плачем…

Довго – довго ще серця чиїсь курликали

І котилися журавлики з очей.

 

Валентина Лужанська « Журавлині ключі»

Журавлині ключі вже змахнули крилом,

І сади, і гаї опустіли.

У багряному листі, під тихим вікном

Ми з тобою щасливі зустрілись

Й розцвіла у серцях гомінлива весна,

Подала нам заквітчані руки,

Забриніла в душі пісня щира й ясна,

Як відлуння солодкої муки

Журавлі, журавлі, ви на крилах міцних

В світ понесли журбу й сподівання.

По щасливім житті, у піснях голосних

Ми своє пронесемо кохання.

 

А.Патлошинська «Журавлі»

Летять журавлі в теплії краї.

Чую кру - кру - кру журливе

Знаю важко їм залишати дім

й свою рідну землю, й все серцю миле.

Змахнула сльозу, чую ще: кру – кру

Пісню журавлі співають

«З вирію вернусь, я не забарюсь,

Рідну землю журавлі не забувають»

Вітер повійнув, ледь чую: кру-кру…

Й пісня почала стихати.

Серце вдячне їм, журавлям моїм,

Батьківщину вчать вони не забувати.

 

Євгенія Лещук «Берестецькі журавлі»

У Плюшевій з’явились журавлі.

І заспівали про козацьку долю.

Прибоєм пісня билась по землі

Про рідну Україну її волю.

А може, то крізь грозові роки

Не журавлі з’явились і курличуть

А може, то з могили козаки

Вже захищаючи Україну кличуть

Де узявся ворог навісний,

Що сколихнув так цілий край широкий?

О, хто порушив їх глибокі сни?

О, хто порушив їх священний спокій?

І як мені цю істину знайти…

Питаюся у лицарів крилатих.

І зашуміли тихі берести,

Луна озвалась –

А журавлі кружляють край ріки,

Мов дзвони б’ють

Курличуть і курличуть.

О, ні, то встали, мабуть, козаки

І захищати Україну кличуть

 

Йосип Струцюк «Міноринй мотив»

Вже озерові сниться, сниться, сниться

Холодний сон крізь чорний очерет

І прилягає до плеча рушниця,

На мушку ситий горизонт бере

Бабуня біла, біла, біла

Лише півнеба в Свитязь перелито,

А інше «пів» - за реактивним збігло

Давно опала увітом журавлина,

Туман підвівсь на циби із землі

І в надвечір’я лине, лине, лине

Турбота перелітних журавлів

Все глибше у права заходить осінь,

Зіперлася печально на ковінку

Не вірится із многолосся

Ліс тільки тінька, тінька, тінька.

 

Петро Мах «Журавка»

Не ступай на траву, на травку,

На зорини ромашкових днів…

Виглядає журавлик журавку

Що згубила свій лет на війні

Прилітають вітри за гаю,

Ніжить сонечко квіти навкруг,

А у нього в душі не вмирає

Лиш єдине їй кру – кру

Інші діток парами водять

Іншим небо голубить політ,

А для нього не світяться води

І не мила увітінь на землі…

Не ступай на траву, на травку,

Де озорені спогадом сни,

А послухай же пісню – журавку,

Що вертається й досі з війни.

 

Здрастуйте, журавлики зелені

Як живеться вам на чужині?

Як за вами скучили смереки

В нашій рідній стороні

Не забудьте вчасно прилетіти,

Збити гнізда в затишку ріки,

Вас чекають перші весно квіти,

Вас зустрінуть з піснею струмки

Тепле сонце вже летить над краєм.

І весна приходить по ріллі,

Не турбуйтесь, ми вас привітаєм,

Прилітайте, рідні журавлі!

 

Іван Чернецький «Журавлине крило»

Вже на осінь лягло

Журавлине крило

У високому небі

Курличе прощально

На вітрах догоря

Вечорова зоря,

Заколихана сон

Затяжними  дощами

Сива тінь упаде

На крило молоде,

відкружляє у далеч

Жура журавлина

Перебуде печаль

Ми до болю в очах

Затуманює обрій

Солона краплина

За верстою верста

Відлітають літа

І ніхто їх не спинить,

Ніхто не поверне

Ще хода молода

В яблуневих садах,

А вже осінь вгоща

Примороженим терном.

 

Надія Гуменюк  «Крізь мене пролітають журавлі»

Крізь мене пролітають журавлі

До вирію і з вирію додому

Дрімають часом в серці, як в зелі,

І б’ють крильми, прокинувшись, по ньому

Туди й назад. Сюди і знов туди

Весну та осінь з’єднують струною

Над срібними свічадами води

Над сосон синюватою стіною

Крізь мене пролітають журавлі

І кожен раз лишають щось на згадку

Листочок сонця жовтий на столі

Свого «курли» здивовану загадку.

 

Іван Гришай « Журавка»

Опустіла, осиротіла без тебе земля

Як же жити мені у цьому злому і дикому світі?

Впала ти на заметені снігом поля,

Де гуляють вітри та бурани несамовиті.

Ти могла б іще жить, і могла ще любить,

Свою землю і небо з веселкою зрання,

І топтати росу, сині квіти садить,

У своєму саду на світанні.

Нема сил, щоб підняти журавку до неба,

Напоїти росою і сонцем своїм.

Я любив тебе ніжно, я не можу без тебе,

І не можу змиритися з горем своїм.

Встань, журавко, розправ свої крила орлині,

Ми з тобою полинем в далекі світи.

Тільки тяжко чому так на світі віднині,

По буранах і сніжних заметах одному брести?

Я часто не сплю ночами,

Дивлюся у високе небо,

Що манить мене до себе,

Разом із журавлями полину

І землю свою покину,

І може зустрінусь з тобою –

Любов’ю моєю земною.

 

Іван Гришай « Осіннє»

Над сивим ставом жовті верби сплять,

Багаття кленів стигне над водою,

І зіткана з туманів сіножать

Вмивається холодною росою.

Як любо серцю в рідній стороні,

В вишневих снах дріма батьківська хата.

І як в дитинстві хочеться мені

Достиглих зір у поділ назбирати.

Піти у гай, де дзвонять явори,

Де сосни виколисують зірниці,

Де сонний місяць встане з-за гори

Води напитись в батьківській криниці.

Отак і я впаду до джерела,

Прийду як син, до отчого порога,

Де в спілих травах стежка пролягла

В незнаний світ, важку мою дорогу.

Земля моя! Люблю тебе як син,

Мою єдину сонячну країну.

Нехай вже осінь, журавлиний клин, -

Тобі співаю пісню лебедину.

 

Іван Гришай «Кроки Осені»

Виціловує осінь каштани,

Стигнуть яблука в синій росі,

І купається сонце заспане

В верховітті принишкливих лісів.

Сипле золотом листя із кленів,

Тче узори на зламах стежин.

І ялинки здригнулись зелені,

Журавлів проводжаючи клин.

Я люблю тебе осінь вогниста,

Сонць людських життєдайне тепло.

Ніч розсипала зорі – намиста,

Десь співає баян за селом.

 

doc
Додано
2 квітня 2018
Переглядів
703
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку