Інтегрований урок "Ретроноворічні прикраси на ялинку"

                                  "Ретроноворічні прикраси на ялинку"

                                                                              ІНТЕГРОВАНИЙ УРОК

                                                                    з декоративно-прикладного мистецтва

МЕТА УРОКУ: ознайомити з різними способами виготовлення прикрас із соломи, та виготовлення новорічних композицій, оздоблення ними ялинки і приміщення; вміти використовувати природні матеріали; сприяти відродженню народних традицій.

ТИП УРОКУ: інтегрований.

 ФОРМА ПРОВЕДЕННЯ:

ОБЛАДНАННЯ: зразки прикрас новорічних композицій, декоративна ялинка, соломка, нитки, двосторонній скотч, ножиці, схема.

                                              ХІД      УРОКУ.

I.Організаційний момент.

II.Мотивація.

     Слово вчителя.( при розповіді демонструє зразки композицій, прикрас тощо...)

         До Нового року рукою подати. І ми вже думаємо про те, де придбати ялинку, чим її прикрасити.

       Коли ж і де народився звичай ставити новорічну ялинку, прикрашати її іграшками, горіхами, цукерками, розважатися біля неї? Взагалі, джерела цієї приємної, гарної традиції оповиті таємницею. Проте вважається, що її народження відбулося у верхів'ях великої Європейської ріки Рейн. У ХV сторіччі спустилася ялинка з Альпійських гір у долину - спочатку Німеччини, а потім «пішла» по всьому світі.

      Чим же приваблює людей ялинка, а не якесь інше дерево? Чому саме вона стала символом такого теплого сімейного свята ? Етнографи стверджують, що у деяких народів Європи існувало вірування в те, що напередодні Нового року злі духи стають особливо агресивними, а гострі ялинкові голочки здатні відлякувати їх. Цікаво, що зовсім протилежне ставлення існує серед жителів Татарстану. Колись там вірували, що саме в ялинці живе добрий дух лісів, який охороняє все живе. Тому на гілках, ялинок (правда не новорічних, а взагалі) розвішували різні дари, щоб задобрити лісове дерево.

     Прикрасити можна і одну гілку ялинки, а можна власноручно виготовити композицію, використавши для цього новорічні атрибути, при цьому ви збережете чимало лісових красунь. І свято від цього не стане гіршим, бо воно у вашій душі. В українців основною дійовою «особою» новорічних свят був солом'яний дідух ( щось схоже на туго зав'язаний та прикрашений сніп пшениці або жита), котрого ставили у кутку хати під образами. «Дідух» з давніх часів уособлює дух предків, які приходять на Різдво в гості. А ще «дідух» - це священний культ хліба, возвеличення працьовитих господарів.

      Сніп пшениці або різдвяну ялинку прикрашали солом'яними ланцюжками у вигляді хрестиків або ромбиків. Окремим солом'яним прикрасам приписували магічний характер. Так на Україні були солом’яні павуки, їх чіпляли також на почесному місці хати. Вони вважалися оберегами. За народними віруваннями вони оберігали дівчат від наврочення.

III. Повідомлення теми та надання необхідної інформації. Бесіда учителя.

    А зараз за продемонстрованими зразками прикрас і за схемами, що перед вами, з підготовлених матеріалів ви виконаєте завдання. А саме - виготовите прикраси з соломи.

Учні приступають до виконання іграшок, в той час звучить мелодія «Тиха ніч, свята ніч».

ІV. Практична робота. Інтерактивна вправа - центральна частина заняття.

        Після програшу мелодії вчитель продовжує розповідь.

    Надходить тиха і дивна, повна таємниць Св’ята ніч. Сплять потомлені люди. Опівночі невідомо і незбагненно народжується Син Бога живого.

У пам’ять Різдва Христового встановлено церквою празник. Це свято світле і величне—примирення Бога з грішною землею, ці вічні і ласкаві для грішних людей сходи, якими сам Син Божий зійшов з небес, воплотившись з Духа Святого в утробі Діви Марії - святкує вся земля.

   З давніх - давен в Україні словом, ділом та святковим магічним актом створюється в цей день образ багатства, щастя, миру і спокою у своєму домі.

     В турботах та праці проходить день. Коли сонце заходить та сходить вечірня зоря, та сама, яка понад 2000 років тому вказала шлях мудрецям до Дитяти. У цей час господар вносить у хату сніпок жита, вітає своїх домашніх з Святим вечором, бажає, щоб усі у щасті і здоров’ї ці свята провели та до других дочекались. Ставить сніп під образами. А діти вносять в хату сіно, яке кладуть під стіл. На стіл над сіном ставлять макитру з кутею та кладуть калач з сіллю.

     Свята вечеря починається спільною молитвою до новонародженого Дитятка. Особливу силу має молитва за померлих, бо й вони приходять на свят — вечір. І після вечері їм у тарілках залишають трохи куті.

    Настає свят-вечірня ніч. Все затихає, і лише свічка тихенько пломеніє, щоб не збудити Святе Дитя. У цей час на вулиці вже чути коляду. Це ходить вертеп, відтворюючи події Різдва Христового. Ходять від хати до хати і вітають людей з Різдвом. Колядують під вікном, а господар запрошує до хати, де частує колядників.

VІ. Підсумок уроку. Слово вчителя.

         Засвічується зірка над вертепом і коляда рушає далі. Ось так святкує вся християнська Україна. Нехай радість свята до краю переповнить наші серця і домівки.

         Учні демонструють свої роботи. Учитель оцінює роботи учнів.

Заключне слово вчителя.

      Ось і підійшла до кінця наша зустріч. Ми щиро дякуємо нашим гостям. Хочеться, щоб ви запам’ятали сьогоднішній урок. Можливо, хтось з цього дня почне творити і ваша творчість принесе радість людям.

     Хочеться вірити, що ви відчули, відкрили для себе красу народного мистецтва, зрозуміли його щирість, величну простоту. Ретроприкраси це не ті, що забуті, це ті, що найбільше запали до душі.