Інтегрований урок з природознавства і літературного читання

Про матеріал

МЕТА:поглибити знання учнів про українське село, до її історії та традицій, розвивати критичне мислення, вміння одержувати інформацію, аналізувати її, порівнювати, робити висновки, удосконалювати навички виразного читанняі; розвивати смислову, образну пам'ять, уміння узагальнювати; виховувати інтерес до традицій української сім'ї, виховувати повагу до традицій,звичаїв українського народу,бережливе ставлення до всього живого. ОБЛАДНАННЯ: штучні листочки, ураїнська хата, скриня, вишиванка, намисто, писанка, калина, верба, живі квіти, солене тісто, живі листочки в пакетиках, прозора плівка, український віночок , райдуга, вата, мікрофон, запис пісні , окуляри , отрибути для фотосесії, кісточки калини

Перегляд файлу

 Інтегрований урок з природознавства і літературного читання                                                                                   Тема: « Рідна домівка,рідна сімя тут виростає доля моя. Роде наш красний ( українська народна пісня ). В  цьому дворку,як у вінку ( з народного                                                                                                                         МЕТА:поглибити знання учнів про українське село, до її історії та традицій, розвивати критичне мислення, вміння одержувати інформацію, аналізувати її, порівнювати, робити висновки, удосконалювати навички виразного читанняі; розвивати смислову, образну пам'ять, уміння узагальнювати; виховувати інтерес до традицій української сім'ї, виховувати повагу до традицій,звичаїв українського народу,бережливе ставлення до всього живого.                                        ОБЛАДНАННЯ: штучні листочки, ураїнська хата, скриня, вишиванка, намисто, писанка, калина, верба, живі квіти, солене тісто, живі листочки в пакетиках, прозора плівка, український віночок , райдуга, вата, мікрофон, запис пісні , окуляри , отрибути для фотосесії, кісточки калини.                                                                                                                                                                                                                                                                                        ХІД УРОКУ                                                                                                                 I.Організація класу                                                                                 Учитель              . Діти, сьогодні до нас завітали гості.

А коли в домі гості — це свято.

Тож проведемо урок так, щоб нашим гостям було цікаво.

Учні. Доброго дня — птахам голосистим!

Доброго дня — травам росистим!
        Доброго дня — сонечку ясному,
        Гостям дорогим і усьому прекрасному!

 

2. Створення психологічного настрою «скринька гарного настрою»

Діти стоять обличчям один до одного, взявшись за руки.

Давайте усмішки всім дарувати –

друзям і вчительці, мамі і татові

хай радість злітає у небо, як птах,

і добрі слова хай бринять на вустах.

  • Привітайте гостей посмішкою.
  • Усміхніться один одному.
Подаруйте свої усмішки мені.                                                      

Вправа « Райдуга» взяти до рук хмарку з веселкою і показати настрій кольором веселки

                                                                                                                               ІІ. Мотивація навчальної діяльності

     Повідомлення теми і мети уроку

Вчитель  Сьогодні у нас незвичайний урок, ми відправляємось у подорож, а на чому будемо подорожувати ви дізнаєтесь, відгадавши загадку:                                  Діти, пропоную послухати вам загадку, а ви її спробуйте відгадати:

Буває широка,

Буває вузька,

Від дому в школу

Мене привела. (Дорога.)                                                                                                                Я великий, я красивий, Як біжу, то в’ється грива. Хвіст у мене довгий-довгий, Хвіст у мене, мов шовковий. (Кінь)                                                                                                                                               Вправа « Шишки та каштани»                                                                                   Сьогодні дорога буде пролягати по стежкам старовинного села, ці стежки нам допоможуть краще дізнатися про традиції та звичаї наших прадідусів та прабабусь. Нас чекатимуть незабутні враження. Гарний настрій ми вже маємо. Беремо фотоапарат. Екскурсоводом нашої подорожі буду я. Але спочатку треба відповісти на мої запитання                                           Спостереження                                                                                                           ( Яка зараз пора року? Який місяць? Назвати місяці осен,.що  означає вересень, жовтень, листопад. Які прикмети осені ви знаєте? Яке число? Який день тижня? Яка температура?Який стан неба?Чи були опади на цьому тижні? Чому відбуваються зміни в неживій природі?Що можна сказати про комах? Про птахів?Що можна сказати про рослинний світ?                                                                                                                                                                                                  Про працю людей? Який висновок можна сказати про живу природу восени?   Вправа « Танок листочків»                                                                           

Дитина «Гідрометцентр 2-Б  класу повідомляє. Сьогодні __ вересня 20__ року. Небо ясне. Температура повітря ____ градусів. Вітер слабкий. Опадів немає. Подивіться, як посміхається сонечко. Воно бажає вам гарного настрою й успіхів на весь день».

Звучить музика ( діти розповідають вірші)                                                                         Село моє, для мене ти єдине

Красою квітів, балок і полів

І тим яскравим, ніжним пишним цвітом

Що ним вітають навесні садки.

Єдине ти – дитинством безтурботним

І мріями дитячими,

І ніжністю, і розумінням вчителів

Що нам були мов другії батьки.

Село моє, для мене ти єдине

Тими біленькими хатинками

І товариським вірним сміхом

Що піднімав вмить настрій нам усім,

Єдине ти порадами від тата

І стежкою повз мамине вікно

Коханням першим, радістю і щастям

І нашим прагненням робити всім добро

  •  
  • Зупинка «Українська хата»                                                      Вправа запахущі трави .( Кожен ряд дістає свою рослину мяту , чорнобривці . хризантеми) завдання потерти рослини і назвати її.

 

  •                                           Ласкаво просимо дорогих гостей у нашій оселі. В народі кажуть «Гість у дім – радість з ним». (Під пісню Поплавського «Село» вчитель проносить скриньку, а діти за допомогою органів нюху відгадують, що там) У кожного народу є свої улюблені речі,дерева ,рослини. Ось верба – символ краси,неперервності життя. Вона дуже живуча: встромиш у землю гілочку – і виросте дерево, засип рану порошком меленої кори – і кров зупиняється. З давніх давен вербу вважали святим деревом. Освячені її гілочки служили оберегами полів від граду,обкурювали хату від хвороб, клали у купіль немовляти. А це,діти,калина-символ кохання,краси,щастя. Навесні калина вкривається білим цвітом,а восени палахкотить гронами червоних плодів. Калиною уквітчують весільний коровай, оселю, з неї печуть смачні пироги,лікуються. Народ склав про неї багато легенд та пісень.                                                                ВПРАВА  « Сердечко»
  •                                           Так, правильно, там був шматочок хліба. Хлібом та сіллю на вишитому рушникові зустрічають гостей. Хліб – символ сонця, тож нехай у ваших серцях будуть теплі стосунки між людьми, однокласниками…

Українські звичаї веліли, щоб гість, зайшовши на подвір’я, обов’язково хоча б на хвилиночку вступив до хати. Гостя садили на найкраще місце, запрошували до столу. Тепер погляньте на ці рушники. Це теж символ українського народу. Дім без рушників,як сім’я без дітей. Рушники старовинні обереги дому. Вишитий різними візерунками рушник є неодмінним атрибутом багатьох обрядів:з ним зустрічають дорогих гостей,справляють обжинки,проводжають в армію;дівчина подає рушник на знак згоди при сватанні,молоді стають на рушник під час шлюбного обряду,з рушником проводжають в останню путь. У кожному регіоні України свої кольори і орнаменти. Ось цей рушник вишитий червоними і чорними нитками. Чому ж таке поєднання?В пісні співається: 

Два кольори мої,два кольори, 

Оба на полотні, в душі моїй оба. 

Два кольори мої,два кольори 

Червоний –то любов, а чорний – то журба. 

В житті кожної людини бувають радість та смуток. Я бажаю, щоб на ваших життєвих дорогах-рушниках були тільки світлі,радісні кольори і не було чорних -журби та печалі. 
III. Опрацювання нового матеріалу

1)Всупна бесіда                                                                                                                      — Яку тему будемо вивчати?

— Як ви вважаєте, про що йтиметься в творах цього розділу?

Коріння – батьки ваших дідусів і бабусь.

(Прадіди і прабабусі)

Стовбур – дідусь і бабуся.

Гілки – ваші батьки, їхні сестри і брати.

Листочки – це ви.

  • Діти! Бережіть своїх предків – маму і тата, бабусю і дідуся, прабабусю і прадідуся, доглядайте за могилами своїх пращурів.

 2)  Опрацювання української народної пісні «Роде наш красний»  3) Словникова робота.

Красний — гарний, добрий, великий.

Не цураймося — не забуваймо, не відмовляймося.

Сім’я — тато, мама, я.                                                                                                                         Небагацько – мало                                                                                                                        Хорошенько цвіте  -рясно

Рід — одне або ряд поколінь, які пішли від одного предка. Родина — група людей (родичі), яка складається з батьків, дітей, бабусь і дідусів, які живуть разом.

4) Первинне читання вчителем                                           — Який кущ згадується у пісні? Чому?

 5) Слухання аудіозапису пісні. Н. Матвієнко «Ой роде наш красний…»                                                                                                            Була шостою дитиною в селянській сім'ї(загалом у родині було 11 дітей) З 4 років доглядала молодших братів і сестер, пасла худобу, одного літа навіть «наймитувала» у дядька Архипа в сусідньому хуторі Гонорино. «Я в такій сім'ї народилась, — зізнавалася співачка, — що в дитинстві нічого людського не бачила. Тільки й свята, коли тато не був п'яним і вони з мамою співали…».

Мати, Антоніна Ільківна, мала співочий талант, могла співати в три, навіть у 4 голоси. Наприкінці 1970-х років Ніна Матвієнко записала диск із материними піснями.

Родина жила бідно. Щоб якось полегшити собі життя, батьки вирішили віддати Ніну до інтернату. 11-літня дівчинка мала добрий характер, легко сходилась з людьми. Мати вважала, що їй легше, ніж іншим дітям, буде перенести розлуку з родиною. З 1958 року Ніна навчалася в школі-інтернаті. Це було нелегке випробування — один із вихователів карав її за найменшу провину, годинами тримав у кутку на колінах, загадував виконувати найважчу роботу. У 1972 народився Іванко, за ним Андрійко, а потім Антоніна. Сини пішли шляхом батька. Обидва вони — талановиті художники з власним мистецьким почерком і світобаченням. У 2005, досягнувши віку Христа, син Іван зробив несподіваний крок, він вирішив піти в ченці і здійснив постриг. Антоніну все частіше можна зустріти на великих сценах. Вона продовжує справу матері. На ювілейних концертах, присвячених 60-літтю Ніни Матвієнко, Антоніна співала разом з Ніною.

— Чим сподобалася вам пісня?

6) Гра «Актори».

— Прочитайте вірш із захопленням.

— До чого закликає пісня?

— Із чим порівнюється родина?

— Які слова — назви ознак ужито зі словом рід?

7) Гра «Хто краще?».

Конкурсне читання вірша у парах.

 8) Опрацювання вірша «В цьому двору, як у вінку...»                                                                         9) Словникова  робота                                                                                                                                       В цьому дворку – во дворе                                                                                             Господар                                                                                                                     Господиня

10) Первинне читання вчителем.

—— Прочитайте порівняння.

— Що прославляється у вірші?                                                                      11)Виразне читання

— Який малюнок можна намалювати до цього вірша?                                       Український народ дуже веселий полюбляю танцювати т а співати                             III . Зупинка «Танцювальна»Фізхвилинка

 I V . Зупинка « Пузата хата»                                                   Діти, а чи ви знаєте українські традиційні страви?                               Особливостями  народних традицій харчування українців є  помірність, харчування за сезонами, постування, перевага овочевих страв, святкова та скоромна їжа. Найбільш поширеними  стравами в Україні були ті, що готувалися з продуктів рослинного походження. Найбільш улюбленими   стравами  були борщ, капусняк, печений гарбуз, вареники, куліш.   На столі панували овочеві страви,  традиційно їх готували з капусти, буряка, моркви, брукви, цибулі, часнику, огірків та інших овочів. Поважали українці й каші: з гречки, вівса,   ячменю, проса, пшона. М’ясні страви та яйця вживали   на свята, а от страви з птиці готували лише в неділю, помірно вживали сало, частіше їли молочні продукти. Регулярно українці чистили свій організм  шляхом  постування. Піст завжди проводився перед великими релігійними святами. Постилися також у середу та п’ятницю щотижня. У ці дні люди не вживали м’ясної та молочної їжі, таке харчування називалося – пісним. Святкова та скоромна їжа передбачала вживання цих продуктів Український народ завжди був здоровим та  сильним, правильно та корисно харчувався, про що свідчать кулінарні смаки  українців.. Я думаю, мої юні друзі, що  сьогодні  вам буде дуже цікаво познайомитися ближче з кулінарними традиціями рідного народу. Готові до подорожі? Тож, бажаю вам успіхів!

Вправа «Ліплення вареників»

  •                                           Які найулюбленіші страви українців?

(Ліплення вареників із солоного тіста).

  •                                           Поки ми ліпили вареники, на дах сіли лелеки.
  •                                           Що ви знаєте, про цього птаха?
  •                                           Коли птахи сідали, скинули по пір’ячку. (Діти дістають пір’я, гладять по руці, щоці)                                                                                              Вправа « Пір’ячко»                                                                                         Візьміть пір’ячко і погладьте себе по руці,по щічці                                                        Які виникли почуття? (лоскотно). Отже, з почуттям ласки та ніжності приймайте гостей!

Лелека священний птах, покровитель сім’ї і рідного дому. Він приносить з Вирію дітей. Жінки, побачивши вперше навесні лелеку, кидають йому вслід хліб або траву, задобрюючи його. Ще з доби Трипілля існує староукраїнське повір’я про священність лелеки.  Вірогідно, що лелека був тотемом племен, які населяли Подніпров’я ще в IV-IIтисячолітті до н.ч..

Лелека був тотемом трипільських племен пеласгів, які називали себе лелегами (лелеками). Його зображення вони залишили на Балканах, на островах Егейського моря, в Малій Азії – всюди, куди переселялись. Від їхньої самоназви, очевидно, і походить назва цього птаха. Інша його назва гайстер, що давньогрецькою означає "зоря”. Гайстер є символом давньої богині Вечірньої і Вранішньої Зорі, яка освятила птаха назвою зірки.

Лелека (бусол, бузько, чорногуз, гайстер) - символ богині Зорі; символ поваги до батьків; символ мандрівників; сімейного благополуччя, щастя; батьківщини.

Вбивство лелеки прирівнювалося до вбивства людини. Цей птах  за повір’ям, має риси і звички, що притаманні людям. В народному уявленні він є символом праці і відданості. Де він покладе своє кубло, тій хаті буде щастити, а якщо його образити, він і хату може спалити. В Україні птахів і звірів не називали людськими іменами. Однак, для лелек робили виняток. З ними розмовляли, „радилися” як з членами сім’ї.

Лелеки розуміють людську мову (адже колись говорили), як і люди, шукають собі пару, турбуються про дітей і через ревнощі можуть покінчити життя самогубством. Якось люди недобре пожартували і підмінили яйце лелеки качиним. Лелека-мати вигрівала яйця, а батько носив їжу. Коли на світ з’явилися пташенята, разом з малим лелекою в гнізді вилупилось і каченя. Побачивши його, лелека високо злетів у небо і каменем упав на гніздо. Мертвими на землю впали пташенята і лелека-мати. А садиба того господаря незабаром пішла з димом.

Як і людина, лелека може плакати: "Бузьок може нудитися за хижею, в якій жив, ще як був чоловіком, - розповідається в одній легенді. – То він гніздо і в’є на дахах і живе коло людей. Ми часто можемо бачити, як він журиться. Стоїть годинами на одному місці з опущеним дзьобом – плаче й думає про своє людське життя”. Лелека сумує, коли бачить свари поміж людьми: "стане нерухомо на одній нозі і плаче гірко... А як бачить добро між людьми, то калатає своїм дзьобом. То він так радіє”.

Звернімо увагу на те, скільки пісень, казок і повір’їв в Україні пов’язано з цим білим птахом з чорною позначкою і скільки він має назв – бусол, боцюн, бузько, гайстер, чорногуз, лелека. У фольклорі і літературі лелека символізує любов до рідної землі, тугу за батьківщиною. Невипадково ліричний герой однієї з пісень просить: "Візьміть мене, лелеченьки, на свої крилята".

За легендами, лелека походить від людини, яка згрішила колись проти Бога і тепер, у пташиній подобі, старанно спокутує свою провину. Найпоширенішою
версією перетворення людини на лелеку є історія гадючого мішка: "Кажуть, бусол — з чоловіка. Бог усіх гадів у мішок зібрав і дає чоловікові: "На цей мішок, однеси до моря і вкинь у воду. Як нестимеш, не розв'язуй і не заглядай у мішок, що там є". Йде той чоловік з міхом до моря - кортить подивитися. Розпустив того мішка, гад так і поліз, так і поліз із нього! А Бог і каже: "Не хотів мене слухати, пустив гадюччя по всіх усюдах, іди ж та збирай...". От тоді й став той чоловік буслом".
На зиму лелеки відлітають до далекої країни за морем. Там вони нібито плюскаються в озері й перетворюються на людей. Навесні вони купаються в іншому озері й повертаються додому птахами.
Інколи у Вирію лелеки змушені битися з орлами, коли ті на них нападають, і перемагають хижаків, хоча багато їх гине.

Перед вирієм лелеки вчиняють суд і закльовують до смерті птаху, яка зрадила своєму подружжю: "Один самотній бусол полюбив чужу буслиху. І відбив таки її, забрав з чужого гнізда, і полетіли вони на нове місце до лісу. А через якийсь день, коли бусол прилетів на луг, його великим колом оточило пташине товариство й щось почало вичитувати своїм клекотом. Стоїть посередині самотній бусол. Ось він підняв опущену голову, важко підняв крила, тріпнув ними і піднявся угору. Там він раптом здригнувся всім тілом і, згорнувши крила, каменем полетів донизу. Так і закінчилася буслина любов".

       V .  Зупинка  « Скриня»                                                                                                                                          Як ви думаєте ,що зберігали в скринях господарі?                                                                   РУШНИК, ДІТИ, - ЦЕ СИМВОЛ ДОЛІ. ЯК І В НАШОМУ ЖИТТІ, У НЬОМУ ПЕРЕПЛЕЛИСЬ РІЗНІ КОЛЬОРИ, СМУТОК І РАДІСТЬ.                         ВИШИВАНКА – ЦЕ СИМВОЛ ЗДОРОВЯ, КРАСИ, ЩАСЛИВОЇ ДОЛІ, ПОРЯДНОСТІ, ЧЕСНОСТІ І ЛЮБОВІ.

 

ВІНОЧОК – ЦЕ СИМВОЛ ЖИТТЯ, ДОЛІ, СИМВОЛ ДІВОЦТВА.

СИМВОЛ ВІРИ, НАДІЇ Й ЛЮБОВІ.

 

ПУЧОК ІЗ ЗІЛЛЯМ).

Вправа « Рушничок»     Діти працюють по 3 групам ( накладають осінні листочки на плівку)                                                                                    

Вправа «Іграшка»

Перша улюблена іграшка дитинства… У кожного з нас вона своя. Світ іграшок також переживає зміни, як і світ людей. Раніше популярними були одні іграшки, тепер — інші. Придивімося, як по вулиці ідуть в дитсадок мами з малюками. Іноді дітлахи несуть в руках улюблену іграшку. Не треба пильно придивлятися, щоб побачити, що дівчатка найчастіше пригортають до себе довгоногу цибату ляльку з заморським ім’ям Барбі, а хлопчаки взагалі тримають якихось жахливих пластикових монстрів, пофарбованих в темні неприємні кольори. Такі ж іграшки заполонили й полиці наших магазинів. Вони однотипні, байдужі, холодні… На жаль, ми забули про традиційні народні українські іграшки — добрі, веселі, яскраві, виготовлені з природних матеріалів. Вони, звичайно, не виблискують так, як глянцева холодна пластмаса, зате мають в собі набагато більше — частинку душі цілого народу. Українська іграшка, як і саме життя нашої нації, сягає глибокої давнини. Люблячі руки мам і бабусь завжди творили для своїх малюків забавки з того, що було в домі: з клаптика тканина, рослинки чи овочу. Ляльку робили з кукурудзяного качана, возика з дерева, корівку з маленького гарбузика… Вони були простими, ці іграшки, але в них зберігалися сили землі і сонця, теплота рук рідних людей. Здавалося б, іграшка — це дитяча забавка не варта уваги дорослої серйозної людини. Але завжди були по всій Україні майстри, які знаходили особливий сенс у виготовленні іграшок для дітей. Вправний тесляр творив із дерева коника-гойдалку. Таких коників обов’язково купували маленьким хлопчикам, і вони приносили дітям чимало щирої радості. З-поміж глиняних горщиків, тарілок, гончарі виставляли на ярмарках і півників-свищиків, і крихітний керамічний посуд. Здавна виробляли майстри в Україні й іграшки, які рухаються. Весело крутилися маленькі вітрячки, стукали молотками ведмеді-ковалі, танцювали по колу цап з козою.

Не менш улюбленою в народі завжди була й дерев’яна іграшка. Вважалося, особливо в Правобережній Україні, що найкращі дерев’яні іграшки народжуються в Яворові на Львівщині. Чого тільки тут не створюють для малечі: дитячі меблі, дерев’яний ляльковий посуд, маленькі музичні інструменти… Найбільше цінуються коники на коліщатках. Іноді руками цілої родини творяться ці іграшки. Чоловіки-майстри старанно виробляють коників з дерева, а їх дружини і діти розмальовують їх яскравими барвами, які не тільки забавляють малечу, а й ще й звеселяють домівку, в якій «оселяються», наповнюють її запахом дерева. Так, народні іграшки мають неповторний аромат. Вони пахнуть деревом, випаленою глиною, природою… На відміну від тих штучних і безликих, з порожнім, а часто й жорстоким, поглядом пластмасових очей, які пропонує сучасна промисловість. А гойдалки з розписаними бочками і спинками! Для багатьох українців старшого віку спогади дитинства пов’язані саме з ними. А якими цікавими ,духмяними і просто смачними є коники, пташки з сиру, які для своїх дітей виготовляли вівчарі на полонинах! Нам не можна забувати про такі рукотворні дива і ми обов’язково будемо вчитися майструвати цю красу. (При цьому вчитель демонструє народні іграшки, таблиці) 
 

V I . Підсумок уроку                                                    Наш візок наближається до школи. Де ми сьогодні побували?                            

Яку пісню ми читали? Чому вчить?Чим славиться український народ?

МЕТОД „МІКРОФОН»      

  • Я зрозумів...
  • Мене здивувало...
  • Я збагатився інформацією про...
    • Мене зацікавило повідомлення про...
    • Я ніколи раніше не чув про...
    • Я  зумів
    • Я  знав
    • Найбільші  труднощі  я  відчув
    • Мені  б  хотілося  ще …

 

 Вправа «Окуляри»

 

 Малюють в окулярах ,що сподобалося на уроках

 

 Фото напамять с атрибутами

 

 

 

 

 

doc
Додано
16 липня 2018
Переглядів
887
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку