Інтегрований урок з природознавства та української мови для 2 класу НУШ + презентація

Інтегрований  урок  із  природознавства  та  української  мови згідно вимогам НУШ  в 2 класі.

  Тема:  « Де  ти  живеш?  Моє  село -  моя  колиска».

                  Урок  розвитку  зв̛  язного  мовлення.  Скла-

                 дання  розповіді  за  поданим  початком.   

Мета :  ознайомити  учнів  з  історією  рідного  села  та                     своєї  вулиці ;  вчити  писати  розповіді  за  поданим            початком  ,     правильно  називати   свою  адресу;  розвивати  зв̛  язне  мовлення  школярів;  виховувати  любов  до  рідної  землі,  куточка,  де  народився  і  живеш.    

                            Хід  уроку

І. Оргмомент.

ІІ. Повідомлення  теми  та  мети  уроку.

1.  Читання  вірша  « Моє  село – моя  піщинка».

         У  кожного  свій  край,  своя  планета,

          Розпочинання  всіх  думок  і  мрій

          Там  починає  шлях  твоя  комета

          В  безмежнім  морі  суєти  і  днів.

Серед  моїх  країв  і  мого  дому

І  мого  рідного  найкращого  села,

Де  працювали мої  предки  без  утоми,

           Хліби  росли,  як навесні  трава.

            Село  моє  зоветься Городківка

            Мій  край,  моя  батьківська  сторона.

           В  безмежнім  світі – це  маленькая  піщинка

           Ну,  а  для  мене - на  весь світ  одна!

2.  Вступна  бесіда

–Діти,   щойно  ви  прослухали  вірш  про  наше  село,  який  написала  учениця  9  класу  Дрогобецька  Валентина.   І  це  недаремно,  тому  що  тема  нашого  уроку  звучить  так  «Моє  село – моя  колиска!»

• Діти,  а  як  ви  розумієте  ці  слова?  Чому  село  і  чому  колиска?
• Рідна  земля!  Рідне  село!  Вони  зігрівають  душу кожного  із  нас.  Це  тепло  проникає  глибоко  до  серця.  І  де  б  не  були,  манить  до  себе,  кличе  з  далеких  доріг  до  рідного  села,  до   отчого  дому.  Село  Городківка.  Рідний  край!  Воно,    немов   чарівний  дзвін,  звучить  для  кожного  із  нас.  Тут  ми  народилися,  уперше  пізнали  світ,  тут  живуть  найдорожчі  і  найближчі  для  нас  люди.  Тут  усе  для  нас  найкраще  і  наймиліше:  замріяний  ліс,  який  захищає  село  від  різних  вітрів,  і  річка  Шумилівка,  яка  вузенькою  блакитною  змійкою  звивається  через  усе  село  і  губиться  в  густих  верболозах.    Але  наше  село  не  завжди  так  називалося,  отримало  воно  цю  назву  в  1946  році.   А  до  того,  за  народними  переказами,   було  тут  місто  Шумилів ,  що  походило  від  назви  річки.

3.Розповідь  легенди  про  річку  Шумилівку.

                Норовливий  характер  річки

       Прозора  стрічка  тягнеться  селом,  звивається  поміж  верболозами,  розрізає  здолинки,  наче  водяна  царівна,  гордо  зупиняється  біля  сільського  млина  і  з  новою  силою  біжить  стрімголов  усе  далі,  залишаючи  за  собою  Городківку.  Люди  лагідно  величають  ії  Шумилівка. Кажуть,  у  сиву  давнину  ця  річка  була  широка  й  повноводна.  Її води  з  шумом  перекочувалися  через  кам̛  яні  пороги  і  впадали  в  могутній  Дністер. У  місячні  ночі  красуні – русалки  бавилися  у  її  плесах,  співали  пісень,  вабили  у  свій  полон  козаків, що  пливли  чайками,  чужоземних  торговців,  що  везли  надзвичайний  крам  до  міста  Шумилів.  Та  річка  була вередлива,  як  дівоче  серце.  Могутні  джерела,  що  били  цілющими  ключами  з-під  великої  скелі,  давали  витік  цій  повноводній  красуні. А  вода,  мов те  пустотливе  дитя,  що  відчувало  свободу, з  шумом  та  ревом  виривалася  у  світи.  За  дванадцять  кілометрів  було  чути  той рев  водяної  стихії.

Однієї  погожої  днини  проїжджав  біля  річки  пан.  Він  любив  милуватися  цією  красунею,  її  високими  берегами,  норовливим  характером.  Саме  сьогодні  пан  уперше  виїхав  на  прогулянку  молодим  жеребцем,  який  граціозно  ніс  його  вздовж річки.  Вони  наближалися  до  скелі.  Кінь,  почувши  могутній  шум  води,  злякався,  здійнявся на  диби  й  щодуху  помчав  уперед.  Пан  не  втримався  в  сідлі  й  загинув.

Пригнічена  горем,  розгнівана  дружина  наказала  замулити  джерело.  Що  тільки  не  робили селяни:  закидали  й  землею,  і  камінням,  але  потік  був  настільки сильним,  що  все  змітав  на  своєму  шляху.  Знайшовся  один  мудрець,  дав  цінну  пораду: загатити  джерело  овечою  шерстю. Так  люди  й  зробили.

Вода  втекла  під  землю,  залишилися  невеличкі  джерельця. Обміліла  річка,  осиротіли  береги,  а про її  колишній  норов  нагадує  лише  назва – Шумилівка»

4. Розповідь  легенди  села

  Пізніше  село  дістало  назву  М̛  ясківка  

                          М̛  ЯСКІВКА

«М̛  ясківка…  Від  самого  слова  стигне  кров  у  жилах,  холоне  повітря  й  стає  моторошно  на  душі.  Колись  давно,  ось  тут ,  де  купається  в  зелені,  буяє різнобарвним  цвітом,  вирує  ,  мов  у  вулику,  сьогоднішня  Городківка,  осіли  київські  монахи. Облюбували  вони  цю  горбисту  місцевість,  де  ранньою  весною  ластівки  голублять  небесну  блакить,  де  сиві  чаплі  бавляться  жаб̛  ячим  хором,  де  соловейко  дарує  людям  свій  найчарівніший  спів,  де  все  довкола  облагороджує,  єднає  людину  з  навколишнім  світом.

Жили люди  щасливо  в  цій  гармонії  душі  і  тіла.  А  землею  вже  котилася  чорна  лавина.  Дністровським  трактом  йшло  горе,  біль і  смерть. Нищили  татари  все  на  своєму  шляху.  Палахкотіло язиками  полум̛  я  поселення,  крики, зойки,  стогони  виривалися  у  замучених,  злітали  жайворонням  до  небес  і  захлиналися  в  ріках  крові й  болю. Люди,  передчуваючи  неминуче  лихо,  вирішили  сховатися  в  дерев̛  яній  церкві,  що  височіла  своїми  хрестами  в  самісінькому  центрі  поселення. "Священне  місце  має  зупинити  лиходіїв»,- гадали  вони.  Ой,  як  боляче  помилялися…  Земля  стогнала  від  тупоту  коней,  що,  мов  пекельна  стріла,  наближався  до  церкви.  З  уст  злітали  благальні  молитви.  А  коні  все  ближче  й  ближче,  знавісніли  крики  все  дужче.  Наче  в  страшному  сні  розчинилися  двері  церкви  й оскаженіла  татарська  зграя  вдерлася  до  храму.  Змішалось  усе:  і  люди,  і  коні. Шматки  людського   м яса  вкривали  долівку  церкви,  ікони  плакали  кровавими  слізьми.  А  татари  ,  вирізавши  всіх  до  останнього,  покотилися  смерчем  Днітровським  ТРАКТОМ.

Наново  осілі  люди  дали  назву  поселенню                         М̛  ясківка.

• Через  деякий  час    люди   назвали    поселення М̛  ястківка, адже  територія  села  була  захоплена  Польщею.  Назва  походить  від  польського  слова  «м’ясто»,  що  означає                 « місто».   А  у  1946  році  слово «місто» переклали  на  російську  мову - город,  бо  село  було  до  того  ще  й  велике  і  розгалужене,  і  замість  М̛  ястківка   знайшло  назву  Городківка.

5.Асоціативний  кущ  «Моє  село»

( дібрати  слова – ознаки,  яке?)

6. Декламування  віршів  учнями  про  село

      - Моє  село – це  пагорби й  долини,

        Що  потопають  в  зелені  густій.                                              

Моє  село – це  прибрані  хатини,

Це  рідний  дім  на  цій  землі  святій. 

• В  кожній  хатині,

 В  кожній  цеглині

В  стежці,  в  травиці

    Чую  я

Тут  моя  вулиця,

Тут  мої  рідні.

Миле  село- Батьківщина  моя! 

 Найкраща  вулиця  на  світі

Де  народився  і  зростав,

Де  клен  дощами  весь  умитий

До  тебе  гілля  простягав. 

           Та  де   б   не  був  би

           В  світі  цім  бурхливім,

           Куди  не  занесла  тебе  могутня  течія

          Ти  знай,  що  краща  в  цілім  світі

          Та  вулиця,  з  якої  йшов  у  життя.

7.Розповідь  учителя.

- Наше  село  найбільше  в  районі.  У  ньому  проживає  близько  6  тисяч  людей  різного  віку  та  національностей,  віросповідань.  Кожен  має  власний  будинок,  живе  на  своїй  вулиці .   Їх  у    нашому  селі  аж  65  та чимало  провулків   (  дуже  маленькі  вулички  або  куточки ,  що  прилягають  до  вулиць).  А  зараз  ,  діти,  ви  розповісте  нам  ,  на  якій  вулиці   ви  проживаєте  і  чому  вона  так  називається. 

ІІІ. Фізкультхвилинка 

  В  Городківці  зашумів  вітер,

Почали  падати  перші  краплі  дощу,

Почалася  буря ,

Пішла  справжня  злива.

Раптом!  Що  це!  Град!

Буря  вщухає,  град  стихає,

Останні  краплі  дощу,

Легкий  шелест  вітру,

Сонце!

ІY. Випереджувальне  завдання

(  розповіді  учнів  про  свої  вулиці)

1. Тарас  Григорович  Шевченко – ( відомий  також  як  Кобзар)  народився  9  березня  1814  року  в  Черкаській  області.  Це  видатний  український  поет,  письменник,  драматург,  прозаїк,  художник,  живописець,  гравер,  громадський  та  політичний  діяч.

Написав  багато  віршів  про  Україну  ,  про  природу, про  важке  життя  простого  українського  народу.

Вірш  « Тече  вода  з- під  явора»

Тече  вода  з – під  явора

Яром  на  долину.

Пишається  над  водою 

Червона  калина.

( не  перейменовується)

2. Михайло  Михайлович  Коцюбинський народився  5  вересня  1864  року  у  Вінниці.  Український  письменник,  громадянський  діяч,  голова  «Просвіти»  в  Чернігові. Писав  твори  і  для  дітей:  «Харитя», 

(  не  перейменовується)

3. Пирогов  Микола  Іванович  народився  13  листопада  1810  року – відомий  хірург,  анатом  і  педагог.  Засновник  атласу  топографічної  анатомії  людини,  засновник  військово – польової  хірургії,   започаткував  використання анестезії  при  оперативних  втручаннях.  Член – кореспондент  Петербурзької  академії  наук.

(  не  перейменовується)

4. Всесоюзний  Ленінський  Комуністичний  союз  молоді  (ВЛКСМ),  або  Комсомол – комуністичний  молодіжний  рух  в  СРСР,  скорочення  від  «комуністичний  союз  молоді».  Аналогічні  рухи  існували  й  досі  існують  у  соціалістичних  країнах  світу.

( пропонується  назвати  вулицю  імені  Мазуркевича)

5. Піонерський  рух(Піонерія)  - рух  дитячих  комуністичних  організацій  в  СРСР.  Система  мала  всеосяжний  державний  характер  і  ставила  собі  за  мету  виховання  дітей  в  якості  громадян,  цілковито  відданих  радянській  державі.

(пропонується  - Козацька)

6. СРСР-  була  велика  держава,  яка  складалася  з  15  республік – сестер,  у  склад  якої  і  входила  Україна.  Житловий масив  побудовано  у  рік  ,  коли  відзначався  ювілей  60 – річчя  СРСР.

  (  пропонується назва імені  Лесі  Українки)

7. Квітнева – сезонна  назва  вулиці.  Походить  від  квіти,  адже  на  нашій  вулиці  в  кожній  садибі  росте  багато  дерев  та  квітів.
8. Суворов  Олександр  Васильович – граф  Римницький,  князь  Італійський,  відомий   полководець.  Один  із  засновників  російської  військової  справи,  генералісимус  російських  та  морських  сил.  За  все  життя  не  зазнав  жодної  прямої  поразки.  Мав  багато  російських  та  іноземних  військових  орденів.

              (пропонується  назва  Черешнева)

9. Іван  Васильович  Панфілов  - радянський  військовий,  генерал – майор,  Герой  Радянського  Союзу. Він  уславився  відомими  оборонними  боями  проти  німецьких  військ.  Його  ім ̛  ям  було  названо   8   гвардійську  стрілецьку  дивізію.
10.                Щорс  Микола  Олександрович – народився  25  травня  1895  року – радянський  військовий  діяч  періоду  громадянської  війни  1917 – 1722 років.

   (пропонується  - Дабіжанська) 

11.                Валеріан  Володимирович  Куйбишев – народився  25  травня  1888  року  в  Росії. Був революціонером,  а  потім  радянським  та  політичним  діячем.

(   пропонується  назвати   Весняна)

12.                Петровський  Григорій  Іванович – народився  22  січня  1878  року в  Харківській  області. – український  радянський  державний  політичний  діяч. 

  (   пропонується  назвати  Вербова)

13.                Яків  Михайлович  Свердлов  - народився  22  травня  1885  року – російський  державний  діяч,  революціонер  єврейського  походження,  більшовик.

  (пропонується  дві  назви:  Яворівська  або  Маслозаводська)

14.                Фелікс  Едмундович  Дзержинський – народився  в  Росії – політичний  діяч,  професійний  революціонер.

(  пропонується  назвати  Фестивальною).

Y.  Гра    «Сонечко»

• Діти,  ви  всі  любите  свою  вулицю,  адже   там  проживаєте.   Я  пропоную  пограти  в  гру  «Сонечко» . Над  кожним  промінчиком  ви  маєте  записати  слово – ознаку.  Добирайте  найкращі  слова.
• YІ   .  Робота  в  зошитах
• (запис  вашої  адреси)

Прізвище,  ім̛  я,  по  батькові

Назва  вулиці,  №  будинку

Назва  села

Ваш  район

Ваша  область.

YІІ.  Визначні  місця  села  очима  дітей.

Презентація    дитячих  малюнків.

(Вставка)

(Розповідь  про  герб  села)

YІІІ.  Гра  «Лото  ». Робота  в  парах.

(  скласти  фотоілюстрацію  і  відгадати,  що  це  за  місце  або  будівля).

ІХ.  Творча  робота

(Складання  розповіді   про  своє  село   за  поданим  зразком,  вставити  пропущені  слова).

             Моє  село

Я  живу  в  селі   -----------------  по  вулиці   --------------       .  Воно  дуже  ----------,  ---------------,  --------.

Через  нього  протікає  річка-----------------------.

У  селі  є  багато ----------,  -----------,--------------- .

Я  дуже  люблю  своє--------------.

Х.  Підсумок  уроку

1.   Зачитування  розповідей  учнями

• Діти,  то  про  що    ми  сьогодні  з  вами  говорили?
• Що  найбільше  вам  запам̛  яталося  на  уроці?
• Чи  подобаються  вам  такі  уроки?
• А  чому  і  що  саме?
• Я  надіюся,  що  ви  будете  пишатися  своїм  селом,  бо  воно  найкраще. Пройдіться  своєю  вулицею,  придивіться,  чи  не  треба  їй  допомогти:  зірвати  бур̛  ян,  зібрати  сміття,  насадити  квіти  .  Пам̛  ятайте:  на  вулиці,  як  і  вдома,  не  можна  смітити!  І  від  кожного  з  нас  залежить  ,  яким  буде  наше  село  в  майбутньому.
• 2.  Виконання  пісні  « Моє  село».

      1.  Чарівна  осінь  листям  закружляла,

        Тумани  вранішні  закутують  село,

        Бринить  роса  в  густих  пожовклих  травах,

        Додому  кличе  життєдайне  джерело.

        Сюди  ,  в  колиску  нашого  дитинства

        І  в  юності  вишневу  заметіль

       Через  роки  і  відстані  тернисті

        До  хати  рідної   -  де   батьківський  поріг.

                           Приспів

  Моє  село – свята  моя  колиска

Прапрадідів  історія  жива.

О,  Городківко  ! – ти калинове  намисто,

Безцінний  скарб  вкраїнського  села.                     О,  Городківко !  Городківко!   Городківко!

Заквітчана  волошками  в  житах,

У  верболозах  потопаєш  біля  річки

Й  торуєш  власний  героїчний  шлях.

2.Мине  зима,  весна,  відквітне  літо,

І  знову  осінь  стане  на  поріг.

Долей  людських  тут  море  пережито

Та  все   ж  гучніш  луна  дитячий  сміх.

Живе  село  з  усім  його  багатством,

Церковний  дзвін  злітає  до  небес.

Городківчани!  В  світі  нас  багато

І  знає  світ,  що  Городківка  є.

Приспів

3.  І  буде  завтра  в  сонячнім  промінні,

Місток  веселка  прокладе  селом.

Босоніж  пам̛   ять  пройде  по  стежині,

Всміхнеться  мама  в  хаті  за  столом.

Знов  закурличуть  журавлі  у  небі,

Сльоза  по  шибці  скотиться  дощем,

Нам  кращої  землі  повік  не  треба -

Наказ  батьків  у  серці  бережем.

ХІ.  Домашнє  завдання

- Вивчити  домашню  адресу  напам̛  ять.

П.І. учня:

1. Село - …………..……….............................................................................................................................................

2.  Вулиця –  моя,  рідна,   широка,  вузенька,  довга,  коротка,  зелена,  квітуча,  тіниста,  сонячна,  красива,  заселена,  ,  багатолюдна,  рівненька,  затишна,  центральна,  доглянута,  чепурна., віддалена.  

3  .Моя  адреса   Індекс------------------

П.І.П.

Вулиця ----------------------------------------------

Село--------------------------------------------------

Район------------------------------------------------

Область---------------------------------------------

4.               Моє  село

Я  живу  в  селі  ------------------ по  вулиці----------------------.   Воно  дуже  -----------,  ----------,---------------  .  Через  нього  протікає річка-----------------------------. У  селі  є    --------------, ------------,-------------------------.  Я  дуже  люблю  свою  Городківку.