Інтелектуальна гра "Розумники та розумниці" до 180-річчя від часу написання повісті Ч.Дікенса "Різдвяна пісня в прозі"

Інтелектуальна гра

із зарубіжної літератури

«Розумники та розумниці»

до 180-річчя від часу видання повісті

англійського письменника Чарльза Дікенса

«Різдвяна пісня в прозі»

(Перше видання вийшло 19 грудня 1843 року)

 

  «Май душу, май серце і будеш людиною на всі часи»

Ч.Дікенс

 

Ведуча 1. Чарльз Дікенс - напрочуд цікава й незвичайна особистість. Він пізнав життя в усіх його проявах, пройшовши нелегкий шлях від бідного репортера до успішного письменника. Упродовж свого творчого життя дуже багато подорожував, причому не тільки рідною Англією. Йому пощастило побувати в інших країнах Європи і навіть у Сполучених Штатах Америки. Варто сказати, що під час подорожей Діккенс мав можливість краще пізнати світ, побачити людей, дізнатися щось  про них, розгледіти їхні риси характеру, звички. Саме подорожі й надихнули письменника на створення прекрасної повісті, що має назву «Різдвяна пісня в прозі».

Ведуча 2. «Різдвяна пісня в прозі» була видана 19 грудня 1843 року. Англійською мовою назва твору звучить «A Christmas Carol in Prose being a Ghost Story of Christmas», дослівно – «Різдвяна пісня в прозі як різдвяне оповідання про привидів». Задум написати твір на тему Різдва виник у Чарльза Дікенса дорогою до м.Манчестера, куди його запросили в один із найвпливовіших культурно-освітніх клубів виступати з доповіддю про важливість навчання для працівників фабрик і заводів. Тоді він вирішив написати твір саме для трударів, щоб навіть найбідніша людина могла купити (за символічну плату 5 шилінгів) і прочитати хорошу книжку в червоній палітурці із золотими літерами.

            Ведуча 1.  Цей твір має цілу низку особливостей.

  По-перше, із створенням повісті «Різдвяна пісня в прозі» у світовій літературі започатковується новий жанр: різдвяна повість. До цього жанру належать твори, у яких події відбуваються напередодні Різдва. Будь-яка різдвяна повість має щасливий кінець.

 По-друге, у своїй повісті письменник використовує елементи фантастики, такі як: подорож у часі або зустріч головного героя з Духами Різдва. В основі твору лежить історія старого жмикрута Енебезера Скруджа, який понад усе в житті цінував гроші. Неймовірні пригоди, що трапились зі Скруджем Різдвяної ночі, цілком змінили його, змусили замислитись над власним буттям, переглянути свої життєві й моральні цінності.

       Ведуча 2.  Повість Чарльза Дікенса «Різдвяна пісня в прозі» має певний повчальний характер. Фантастичні елементи твору не тільки розважають читача, а й змушують його замислитися над справжніми цінностями, поглянути на життя по-іншому. Ч.Дікенс все життя змушений був бідувати та страждати разом із іншими людьми, отже, змушений був шукати виходу не в реальності, дійсності, а у своїх бажаннях і мріях, сподіватися на диво. Якраз тому він відходить від законів жанру простого оповідання чи новели і вводить містичні елементи (духів), придумує казковий фінал.

Ведуча 1. Діккенс дуже любив різдвяні свята. Він бачив у них прояв природної доброти та життєлюбства народу, простих, але щирих веселощів, без яких життя бідняків було б ще злиденнішим і сумнішим.

Письменник сприймав Різдво як свято домашнього вогнища, тому воно було особливо дорогим для нього. Дікенс любив веселе відкрите вогнище каміну, біля якого у різдвяний вечір збиралася сім’я, любив затишок кімнат, прикрашених гілками омели або гостролисту,— особливо привабливий узимку, коли надворі йде сніг, гуркоче вітер і згущається морозний туман. Любив він і традиційний ритуал цих свят — веселі ігри і танці.

 Ведуча 2. Зміст цієї повісті полягає в тому, що напередодні Різдва до скнари і відлюдника Ебенезера Скруджа навідуються чотири духи. Розповідаючи цю історію, Чарльз Дікенс хотів нагадати людям про справжню сутність і сенс цього чудового свята. Повість написана легко й водночас глибоко, з великою любов’ю. Тож не дивно, що ця книжка одразу стала сенсацією та справила неабиякий вплив на укріплення різдвяних традицій в ХІХ ст. Вона й досі залишається живою й актуальною, промовляючи до людських сердець.

 Ведуча 1. Отже, давайте познайомимося з головним героєм повісті Чарльза Дікенса – Скруджем. Шановний Скрудже, заходьте, будь ласка.

 

Скрудж:

– Різдво - дурниці! Нісенітниця! Що мені робити, якщо я живу серед таких бовдурів. Веселого Різдва! Та ну вас зі своїм Різдвом! Різдво означає, що настав час сплачувати рахунки, а грошей катма. Час підбивати річний баланс, а в тебе з місяця в місяць жодних прибутків, самі збитки, і хоча віку твого прибуло, та до капіталу не додалося жодного пенні. Якби на це була моя воля,  я б кожного дурня, який бігає і кричить: "Веселого Різдва!" – зварив би живцем разом із начинкою для святкового пудинґа.

 

Вчитель. А тепер розпочинаємо нашу гру «Розумники та розумниці». Наші команди продемонструють свої знання твору Ч.Дікенса «Різдвяна пісня в прозі». Я впевнена, що всі ви – розумні діти, але зайві «розуми» нікому не завадять, тому кожен конкурс буде оцінюватися не балами, а «Розумами». Щоб здобути перемогу, треба отримати якнайбільше «Розумів».

 

 

                   

 

Конкурс № 1 «Представлення команд» (девіз, емблема)

(Максимум – 3 «Розуми».)

 

Конкурс №2 «Впізнай героя»

«Впізнай героя» ( за кожну правильну відповідь – 1 «Розум»).

1. «Цей гість був дивна істота: він мав дитячу постать, однак був більше схожий на діда; але якийсь дивний простір одсовував його від очей і зменшував у дитину. Він тримав гілку вічнозеленої зимової рослини, а вбрання на ньому було прикрашене літніми гілками.. Однак найдивнішим було те, що з його тімені бив угору, осяваючи його постать, ясний струмінь чистого світла».  (Дух Минулого Різдва)

2. «Через холод у душі і вся постать його немов заморозилась: ніс загострився, щоки зморщилися, хода стала скутою, очі почервоніли, тонкі губи посиніли, а голос…скрипів».  (Ебенезер Скрудж)

3. «… у вузьких штанях і високих чоботях з китицями, що ворушилися так само, як і кіска, поли від каптана і волосся на голові. Тіло було таке прозоре, що Скрудж, дивлячись на нього спереду, міг бачити два ґудзики на каптані ззаду».  (Тінь Марлі)

4. «Він був вбраний у просторий зелений балахон, чи то мантію, оторочену білим хутром. Це вбрання висіло на ньому так вільно, що відкритими лишалися широкі груди. На голові також не було жодного головного убору, крім вінка з гостролисту, на якому де-не-де виблискували крижинки. Вільні, відкриті були його привітне обличчя, іскрометні очі, долоня правиці, бадьорий голос, нескута постава, весь радісний вигляд».     (Дух Нинішнього Різдва)

5. «Він швидко замкнув двері, краще замотав хустку круг шиї (пальта в нього не було) і побіг … додому».      (Писар)

6. «Схоже на чорний саван привидове одіяння закривало йому голову, обличчя, стан, лишаючи видимою тільки одну простерту вперед руку. Коли б не та рука, Привид злився б із ніччю, став би нерозрізнимий серед довколишньої темряви. Та постать висока, величава, її таємнича присутність сповнює всю душу якимсь похмурим жахом…».    (Дух Прийдешнього Різдва)

7. «Вона була завжди таким тендітним створінням і могла зів’янути від найменшого подиху вітру, але серце в неї було добре».    (Фанні)

8. «…коло нього сиділа кохана дівчина в жалобі, сльози стояли у неї в очах і блищали од світла».     (Скруджева кохана дівчина)

9. «Він сидів дуже близько від батька. Батько ніжно і ласкаво тримав його маленьку і худу ручку, немов боявся, щоб ніхто не одібрав того синочка від нього».        

(Тайні Тім)

10. «Після тієї пригоди він не бачився більше з духами, але все життя він поводився, як наказує  любов до людей, уміючи відривати від себе й допомагаючи іншим…».      (Скрудж )

Конкурс №3  «Кому належать ці слова?»  (за кожну правильну відповідь – 1 «Розум»)

1. «Хоч Різдво і не поклало мені в кишеню ані шматочка злата чи срібла, я все ж певен, що воно мені дало добро і буде ще давати; я славлю його». (Племінник Фред)  
2. «Коли б я міг робити так, як бажаю, то я б кожного дурня, що шляється та славить Христа, зварив разом з його різдвяною стравою…».    (Скрудж)
3. «У це свято більш ніж коли хотілося купити деякого припасу для бідних… Тисячі людей не мають найпотрібнішого!». (Збирачі коштів для бідних)
4. 2. «У кожного чоловіка душа не повинна бути замкнена, треба, щоб вона завжди зустрічалася зі своїми близькими, щоб мала співчуття до інших; коли душа не робить цього за життя, то мусить спокутувати це по смерті».   (Тінь Марлі)
5. «Мені приємно нагадувати про Різдво Того, хто робив калік ходячими, а сліпих видющими…».    (Тайні Тім)
6. «Коли в тебе людське серце, а не камінь, не говори більше ніколи тих лихих, неправдивих слів! Чи тобі ж зважати, кому жити, кому – вмирати? Може, на Божий погляд, ти менше вартий життя, ніж мільйони таких бідних, як Тайні Тім». (Дух теперішнього Різдва)
7. «Який би він не був, а дай Боже йому веселого Різдва й щасливого Нового року! Він не прийняв од мене цього побажання, але нехай воно збудеться! За здоров’я… Скруджа!». (Племінник Фред)
8. «Хіба я не бачила, як усі твої шляхетні прагнення гинули одне за одним і нова всеперемагаюча пристрасть – пристрасть до наживи – помалу заволоділа тобою!»  (Кохана дівчина Скруджа)
9. «Я вирішив стати іншим чоловіком; через те я готовий терпіти твоє товариство з подякою». (Скрудж)

Конкурс №4 «Цитатна доріжка» (за кожну правильно складену цитату – 1 «Розум»).

 Вчитель. Діти, зараз я прошу вас заплющити очі і дещо послухати. Пофантазуйте….

Звучить запис  « Шум вітру»

  - Що вам уявлялось?

 Так, дійсно, це був шум вітру. Холодний, зимовий вітер, який не оминув і нас.

Я приготувала вам карточки з цитатами, але вередливий вітер їх усі сплутав, мені потрібна ваша допомога, щоб їх привести до порядку.  Погляньте на дошці два малюнки: Скрудж на початку твору і Скрудж в кінці твору, ви повинні кожну цитату розташувати під відповідним малюнком.

 

   3.Робота з цитатами

 

                                 1-й малюнок                                          2-й малюнок

 1. Не  було вітру жорстокішого  за Скруджа        1. Скрудж став таким добрим другом, добрим              

 2. Темрява - річ дешева, і Скрудж  тому її                    господарем і доброю людиною, що навряд чи      

     любив.                                                                         був другий такий у доброму старому Лондоні.

3. Це був старий грішник – заздрісний, жадний,        2.Та запаліть насамперед більший вогонь у себе

     твердий, як кремінь.                                                   в каміні.

4.Старці ніколи не сподівались від нього               3.І про  нього казали, що вже хто- хто, а Скрудж

    милостині.                                                                  уміє шанувати Різдво.   

5. Через холод у душі й постать його немов            4. Скрудж привітно озивався до дітей, до старців

     заморозилась.                                                    …і відчував, що це все сповнює його серце радістю.

                                                                                   

 

(  Діти впорались із завданням і побудували цитатну схему на дошці)

Вчитель: -  Погляньте на дошку і назвіть, який художній  прийом використав автор повісті?

                                 ( Відповіді дітей)

 - Дайте визначення, що таке антитеза?

                               ( Відповіді дітей)

 ( вчитель прикріплює між малюнками назву прийому)

 

Ведуча 2. Ну що ж, наші  розумники і розумниці дещо притомилися, тому їм потрібна перерва. А відпочивати ми вміємо творчо. Тому до нас завітали герої іншої різдвяної повісті. Що це за герої і з якого твору, гадаю, всі легко здогадаються. Запрошуємо до виступу!

(Уривок з твору М.Гоголя «Ніч перед Різдвом»).

 

-І чого це люди надумали розхвалювати, ніби я гарна? Брешуть люди, я зовсім не гарна. Хіба чорні брови та очі мої такі гарні, що вже подібних до них немає й на світі? Яка тут краса в цьому кирпатенькому носі? і в щоках? і в губах? ніби гарні мої чорні коси? Ух! їх можна злякатися увечері: вони, як довгі гадюки, переплелись та обвились круг моєї голови. Я бачу тепер, що я зовсім не гарна! – та, трішки відсовуючи від себе люстерко, скрикнула: - Ні, гарна я! Ой, яка гарна! Диво! Яку ж радість я принесу тому, чиєю дружиною стану! Як же буде милуватись мною мій чоловік! Він нестямиться від радості! Він зацілує мене до смерті.

-Чудна дівка!- прошепотів коваль, тихо зайшовши. -  І вихваляється вона мало! З годину стоїть, видивляючись у дзеркало, і не надивиться, та ще й хвалить себе вголос!

-Егеж, парубки, чи ж вам до пари я? Ви погляньте на мене: як я плавно ступаю; у мене сорочка шита червоним шовком. А які стрічки на голові! Вам довіку не бачити пишнішого галуна! Всього цього накупив мені батько мій, щоб одружився зо мною найкращий хлопець у світі!" - і, усміхнувшись, обернулася вона й побачила коваля…

Скрикнула й суворо зупинилася перед ним.

Коваль і руки опустив.

-Чого ти прийшов сюди? Хіба хочеться, щоб випровадила за двері лопатою? Ви всі майстри під'їжджати до нас. Вмить пронюхаєте, коли батьків нема дома. О! я знаю вас! Що, скриня моя готова?

- Буде готова, моє серденько, після свят буде готова. Коли б ти знала, скільки попрацював я коло неї: дві ночі не виходив з кузні; зате в жодної попівни не буде такої скрині. Залізо поклав таке, якого не клав на сотникову таратайку, коли ходив на роботу до Полтави. А як буде розмальована! Хоч усю околицю виходи своїми біленькими ніжками, не знайдеш такої! По всьому полю будуть розкидані червоні й сині квіти. Горітиме, як жар. Не сердься ж на мене! Дозволь хоч поговорити, хоч подивитись на тебе!

- Хто ж тобі боронить, говори й дивись!

Тут сіла вона на лаву й знову глянула в дзеркало й стала поправляти на голові свої коси. Поглянула на шию, на нову сорочку, вишиту шовком, і тонке почуття самовдоволення з'явилося на устах, на свіжих щічках і відсвітилося в очах.

-Дозволь і мені сісти біля тебе!- сказав коваль.

- Сідай,-  промовила Оксана, зберігаючи на устах та у вдоволених очах те саме почуття.

-Чарівна, люба Оксано, дозволь поцілувати тебе!-  промовив підбадьорений коваль і пригорнув її до себе, наміряючись поцілувати; та Оксана відхилила свої щоки, що були вже на непримітній віддалі від губ коваля, і відіпхнула його.

-Чого тобі ще хочеться? Йому як мед, то й ложку! Геть від мене, в тебе руки цупкіші за залізо. Та й сам ти пахнеш димом. Я думаю, геть мене забруднив сажею.

Тут вона піднесла дзеркало й знову почала перед ним чепуритися.

-Не любить вона мене!-  думав про себе, похиливши голову, коваль, -їй усе іграшки; а я стою перед нею, як дурень, і очей не зводжу з неї. І все б стояв перед нею, і повік би не зводив з неї очей! Чарівна дівчина! чого б я не дав, щоб дізнатися, що в неї на серці, кого вона кохає. Та ні, вона й гадки немає ні про кого. Вона милується сама собою; мучить мене, бідолашного; а я за журбою не бачу світу; а я її так люблю, як ні один чоловік на світі не любив і ніколи не любитиме.

-Вакуло, а чи правда, що твоя мати відьма?- промовила Оксана й засміялася; і коваль відчув, що всередині у нього все засміялося.

-Що мені мати? ти в мене і мати, і батько, і все, що тільки є найдорожчого у світі. Якби мене покликав цар і сказав: ковалю Вакуло, проси в мене всього, що тільки є найкращого в моєму царстві, усе віддам тобі. Звелю тобі зробити золоту кузню, і будеш ти кувати срібними молотами. — Не хочу, сказав би я цареві, ні самоцвітів дорогих, ні золотої кузні, ні всього твого царства. Дай мені краще мою Оксану!.........

- Он як!.. Ей, Одарко! У тебе нові черевички? Ой, які ж гарненькі! І з золотом! Добре тобі, Одарцю, є у тебе така людина, яка все тобі купляє; а мені нікому дістати такі славні черевички.

- Не журися, моя ненаглядна Оксано! Я тобі дістану такі черевички, що мало яка панночка носить.

- Ти? – сказала швидко і згорда глянувши на коваля Оксана. – Цікаво ж, де ти дістанеш черевички, які я могла б взути на свою ногу. Хіба що принесеш ті самі, які носить цариця….. Так, - продовжувала гордовито красуня, - будьте всі за свідків: якщо коваль Вакула принесе ті самі черевички, які носить цариця, то ось моє слово, що вийду негайно ж за нього заміж…

 

 

 

Конкурс № 5  Квест-конкурс «Книги-ювіляри» (кожна правильна відповідь – 2 «Розуми»).

Вчитель. Завдання: за допомогою інтернет ресурсів та підказок, які розміщені в коридорах гімназії, знайти інформацію про книги, які в цьому році (2023 ) святкують ювілейну дату від часу видання.

-140 років від часу видання пригодницького роману шотландського письменника Роберта Луїса Стівенсона «Острів скарбів». Твір вперше надруковано в 1881 і 1882 роках на сторінках дитячого журналу «Young Folks». Спочатку роман називався «Корабельний кухар». Окремою книгою вийшов 1883 року вже під назвою «Острів скарбів».

-415 років від часу видання трагедії англійського драматурга єлизаветинської епохи Вільяма Шекспіра «Король Лір» (1608). Перший повний переклад українською мовою трагедії Король Лір зробив Пантелеймон Куліш у 1880-х роках ХІХ століття

-80 років від часу видання найвідомішого твору французького письменника Антуана де Сент-Екзюпері «Маленький принц» (1943)

 

 

Конкурс № 6   «Далі, далі, далі…»  (Кожна команда має відповісти на максимальну кількість запитань за 1(одну) хвилину. За кожну правильну відповідь – 1 «Розум»).

1. Як називалась контора, в якій працював  головний герой твору? («Скрудж і Марлі»)
2. З якими природними явищами автор порівнює Скруджа? (Зі снігом, морозом, градом, зливою, жорстоким і невблаганним вітром)
3. Як поводились люди, зустрівшись зі Скруджем на вулиці? (Вони обходили його стороною, не вітались)
4. Яка погода була надворі в той час, коли ми знайомимося з героєм? (Година була холодна, похмура, мороз аж проймав)
5. Який вогонь горів у коминку Скруджа? (Там ледь жевріло)
6. Чому Скрудж ніколи не зачиняв дверей у своєму кабінеті? (Щоб наглядати за писарем)
7. Біля чого намагався зігрітися писар  на своєму робочому місці? (Біля свічки)
8. Кого відігнав Скрудж страшним прокльонам від своїх дверей? (Маленького хлопчика)
9. Кого ще прогнав Скрудж зі своєї контори в цей святковий вечір? (Свого племінника і збирача коштів для бідних)
10. Що висіло на дверях домівки Скруджа? (Молоток)
11. Чому Скрудж любив темряву? (Тому що темрява – річ дешева)
12. Що побачив Скрудж на дверях замість молотка? (Обличчя давно померлого Марлі)
13. Скільки років минуло від дня смерті Марлі? (7 років)
14. Для чого Марлі з’явився Скруджу? (Щоб допомогти Скруджу змінитись)
15. Хто розпочав мандри Скруджа? (Дух минулого Різдва)
16. Звідки розпочалась подорож Скруджа у минуле? (З дитинства)
17. Назвіть єдиних друзів Скруджа у дитинстві? (Книги та літературні герої)
18. Кого пригадав Скрудж, дивлячись на себе, малого хлопчика, всіма забутого, покинутого? (Того хлопчика, якого він прогнав від дверей своєї квартири)
19. Хто така дівчина у траурі? (Колишнє кохання Скруджа)
20. Хто або що розбило їхнє кохання? (Золото, гроші, нестримний потяг до збагачення)
21. Ким тепер стала та дівчина? (Доброю матір’ю родини, поважною пані)
22. Куди пролягла друга мандрівка Скруджа? (У теперішнє)
23. Скільки дітей мав писар? (5 дітей)
24. Що мала на святкову вечерю ця сім’я? (Велику гуску з картоплею та підливою, пудинг, яблука, каштани, помаранчі)
25. Де ще побував Скрудж з Духом? (У рудокопів; в охоронців маяка; в хаті племінника )
26. Від чого пом’якшало Скруджеве серце під час перебування в хаті племінника? (Він почув ту пісню, яку колись співала його сестричка Фанні)
27. Якого кольору вбрання мав Дух майбутнього? (Чорного)
28. Яка доля постала перед Скруджем? (Самотня смерть)
29. Хто розкрадав майно померлого? (Люди, які раніше в нього працювали)
30. Що насамперед збагнув Скрудж, прокинувшись? (Побачив, що завіса на його ліжку ціла , і зрозумів, що живий)
31. Що відчував він тепер? (Тремтів від радості)
32. Як розпочав Скрудж Різдвяний ранок? (Відіслав подарунок своєму писарю – великого індика)
33. Ще неймовірно потішило його під час прогулянки містом? (Що люди віталися  з ним і бажали здоров’я та радості)
34. У кого Скрудж просив вибачення під час зустрічі? (У збирача коштів і просив прийняти від нього гроші)
35. До кого завітав у гості Скрудж цього дня? (До свого племінника)
36. Що зробив Скрудж для родини писаря Боба Кретчита? (Він збільшив йому платню, допоміг вилікуватися Тайні Тіму)

Ведуча 1. І знову до нас завітав Скрудж, але це вже зовсім інша людина…

Скрудж – Я шануватиму Різдво у своєму серці й зберігатиму пам’ять про нього весь рік. Я спокутую своє Минуле Сьогоденням і Майбутнім! І пам'ять про трьох Духів житиме в мені вічно! Я не забуду цих уроків, не зачиню свого серця для них! Подякуймо Небу і світлому Різдву!

– Сам не знаю, що зі мною діється! Мені так легко, наче я пір'їнка, так радісно, наче я ангел, так весело, наче я школяр! А голова йде обертом, як у п'яного! Вітаю з Різдвом усіх, усіх! Із Новим роком весь світ! Ура! Ура! Ура!

– Який же сьогодні день, яке число? Не знаю, як довго пробув я серед Духів. Не знаю. Я нічого не знаю. Я мов новонароджене дитя. І нехай! Не біда. Воно й краще – бути дитиною. Ура! Ура! Ура!

 

 

Вчитель. Ось ми і закінчили вивчати «Різдвяну пісню у прозі», яку сам Діккенс назвав «…повістю про переродження людини, яка понад усе цінувала дзвін монет». Скоро і ми будемо святкувати Різдво - єдиний з усіх днів, коли ширшають вузькі серця, найкращий в році добрий, веселий, привітний день (Звучить музика «Різдвяні дзвоники»). Тож нехай різдвяний дзвін розбудить замкнені людські душі, як розбудив душу Скруджа. Запам’ятайте слова Діккенса «Май душу, май серце і будеш людиною на всі часи» (Епіграф заходу)