Презентація до уроку зарубіжної літератури в 6 класі за твором А.Гавальди "35 кіло надії"

Анна Ґавальда35 кіло надії

Анна Ґавальда –– відома французька журналістка, письменниця

Книжки Анни Ґавальди дарують нам величезну віру в перемогу людяності. Вони не повчають, але дають відчуття того, що все в цьому складному світі влаштується і стане на свої місця. Ліна Костенко

Анна Ґавальда народилася 9 грудня 1970 року м. Булонь – Беланкур (Франція) неподалік від м. Парижа. Добре навчалася в школі й обожнювала писати твори. У 14 років батьки розлучились і дівчина жила в тітки.

Анна Ґавальда здобула вищу освіту в Сорбоннському університеті. У цей період багато працювала: продавчинею, гувернанткою, офіціанткою, касиркою, журналісткою. Після завершення навчання в університеті викладала французьку мову в коледжі. У вільний час вигадувала й записувала різні історії.

Анна Ґавальда почала писати з 17 років. ЇЇ авторський талант був визнаний у 1992 році, коли вона посіла перше місце в літературному конкурсі «Кращий любовний лист». У 1998 році здобула престижну премію Франції «Кров у чорнильниці». У 2000 році письменницю було відзначено премією Гран-Прі RTL. ЇЇ твори перекладено понад сорока мовами світу.

У 1999 році 29- річна жінка випустила збірник новел «Мені б хотілося, щоб мене хто- небудь де-небудь чекав». Перший роман Ґавальди «Я його любила» був опублікований в лютому 2002 року. У 2004 році справжній успіх їй принесла книга «Просто разом». За книжками Анни Ґавальди знімають фільми й ставлять вистави.

Повість «35 кіло надії» Історія створення книги Анна Ґавальда певний час працювала вчителькою французької мови. У неї був учень, який зовсім не хотів учитися. Спочатку вона ставилась до нього зневажливо. Та якось він приніс власноруч змайстровану модель корабля «Титанік». Гавальда попросила йог принести до школи всі свої роботи і влаштувала велику виставку того хлопчика. І найгірший учень став найпопулярнішим. Твір «35 кіло надії» письменниця присвятила дітям, яких у школі ніхто не помічає.

Аналіз твору Рік написання - 2002 Тема – розповідь про тринадцятирічного хлопчика Грегуара, який почувається самотнім не тільки в школі, але й у родині Головна думка – кожна людина потребує любові, підтримки, розуміння. Проблеми твору: 1. Сімейні стосунки , батьки і діти 2. Навчання і освіта 3. Відношення до дітей, які мають певні розумові проблеми 4. Вибір життєвого шляху 5. Зв'язок поколінь 6. Пошук власної духовної сутності та улюбленої справи

Робота з текстом «В дитинстві я всіх любив і гадав, що мене теж усі люблять»

«Я ненавиджу школу. Ненавиджу її понад усе на світі. Вона зіпсувала мені все життя».

«Мені було добре в школі тільки один рік – у старшій дитсадковій групі».

«Мадам Доре я ненавидів... Але я все ж таки навчився читати...»

«Дістало, як же мене це дістало…»

«Відрахували через фізкультуру… спорт я ненавиджу майже так само, як школу».

«Тільки одна людина мене тоді втішила – мій дідусь»

«Будь щасливий, чорт забирай! Роби що-небудь, щоб бути щасливим!»

«Шановний директоре школи Граншан! Я дуже хотів би вчитися у Вашій школі, але знаю, що це неможливо, тому що в мене дуже погана успішність. Я бачив у рекламі Вашої школи, що у Вас слюсарні й столярні майстерні, кабінет інформатики, теплиці й таке інше. Оцінки , на моє переконання, - не головне в житті. Важливіше знати, чого ти хочеш у житті. Мені дуже хочеться вчитися у Вас, тому що в Граншані мені буде найкраще – так я думаю. Я не дуже гладкий, у мене 35 кіло надії. З найкращими побажаннями, Грегуар Дюбоск. P. S.: Я вперше в житті прошусь до школи, сам не розумію, що це зі мною, мабуть, захворів. P. S.: Посилаю Вам креслення машинки для чистки бананів, яку я сам зробив, коли мені було сім років».

«Мені жилося непогано, але щасливим я не був. Я мучився від того, що нічим не можу допомогти дідові Леону».

«Дідусю, ось він я, дивись! Я посилаю тобі мою силу. Я посилаю тобі мою волю. Візьми їх. Вони тобі потрібні… Візьми мою молодість, моє завзяття, моє дихання, мої м’язи… Візьми все… Будь ласка! Живи!»

Щастя бути разом. В кінці повісті до Грегуара прийшло нове розуміння щастя – мудре, доросле, свідоме. Тепер для нього щастя – це коли рідна тобі людина здорова і поруч з тобою.