Інтерактивна бесіда «Є в Шевченка народження дата, дати смерті в Шевченка немає!»

Тема: «Є в Шевченка народження дата,

             Дати смерті в Шевченка немає!»

 

Мета: поглибити знання учнів про життєпис сина українського народу –

           Т.Г.Шевченка; спираючись на слово, домагатися розвитку не тільки

           інтелекту, а й душі;

            розвивати уміння аналізувати, зіставляти  отриману інформацію; пам'ять 

           спостережливість;

           виховувати любов і повагу до спадщини, яку нам залишив поет; почуття  

           гордості та патріотизму.

 

Обладнання: мультимедійний проектор, ноутбук, презентація,  роздавальний матеріал для учнів, портрети Т. Шевченка, аудіо запис вірша «Заповіт»; відеоролик «Обличчя української історії. Тарас Шевченко»).

  

Форма проведення:  інтерактивна бесіда.

 

Хід бесіди

Організаційний момент: із числа учнів вибираються чотири асистенти

Учитель.

(Слайд 1 )

Якщо у вічності є дух, то цей дух – Шевченко. Не ідол. Не божество.
Не ікона. Дух. Наш вільний, праведний дух. Уявити себе без Шевченка українцеві – все одно, що без неба над головою. Він і досі живе в Україні, а Україна у ньому.   Усе, що робив Кобзар, в ім’я і за Україну. Він – вершина нашого родового дерева. Він той, до кого ведуть всі шляхи-дороги.

 

Кобзарю, знов я до тебе приходжу,

бо ти для мене – совість  і закон.

 

Так і сьогодні, у світлий день народження Тараса Шевченка, ми знову думками-роздумами  у його житті, творчості. Прагнемо  відповісти на питання століть: чому  «Є в Шевченка народження дата, Дати смерті в Шевченка немає!»?

 

Учень  1.

                 Є безсмертя зоря і слова є пророчі,

Їх вогонь не палить, не зігне бурелом,

Супроводять мене скрізь Шевченкові очі,

Що палають, як цвіт, під високим чолом.

Учень  2.

Вони кличуть людей стати гордо на чати,

Рідну землю і рід берегти від іржі

І за правду святу невідступно стояти,

Подолавши і ляк, і сумні міражі.

 

Нелегкою була його доля. На 47 років його життя випало 24 кріпацькі роки під рабовласницьким доглядом, 10 каторжних років солдатчини - під доглядом фельдфебеля, 4 останні роки – на поруках і під опікою жандар­мів. Тільки 9 років волі – учнем Академії мистецтв у Петербурзі і три літа пекучих дум на рідній землі.

Пригадаймо основні події життя та творчості славетного поета. (Демонструється відеоролик «Обличчя української історії. Тарас Шевченко»).

 

Учитель.

 Ми багато говоримо про те, що Тарас Шевченко був талановитою людиною. Неперевершені художні та поетичні здібності визначили геніальність Шевченка для сучасників та майбутніх поколінь.  Чи для цього потрібен тільки божий дар, чи , може, щось інше? Як, наприклад, сприймати не тільки очима, а й серцем навколишній світ; чути не тільки вухами,  а і душею; зігріватися  теплом не від багаття, а від людських душ. Великому Шевченку належать слова: «Хто зігрітий любов’ю до людей – ніколи не прохолоне».  

(Слайд 2 )

•    Які риси повинна мати людина, щоб здобути визнання?

(Перед кожним учнем конверт  із рисами. Учні  оголошують свій вибір; асистент закріплює їх на дошці).

•    Отже, ви назвали риси, можливо, ідеальної людини.

А якою ж він був людиною?  Яким ми знаємо його?  Тарас Шевченко. Кобзар з добрими очима або старий похмурий дід в шапці? Яким ми бачимо Тараса Шевченка в книжкових ілюстраціях і на сто гривневій   купюрі? У різні політичні епохи влада маніпулювала не лише його творчістю, але і зовнішністю.

(Слайд  3-4 )

( 1- Пам’ятник  у селі Моринці; 2- автопортрет (1840—1841); 3- автопортрет у шапці й кожусі (1859 р.,1860 р.); 4 – на грошових банкнотах).

 

(Учні розглядають фото на слайді, визначаються з вибором; голосують тільки 1 раз кольоровими картками за зображення Шевченка).

Учитель.

Який же Тарас Шевченко насправді? Як  говорив, одягався, чому радів, з ким дружив…  Чи є щось таке, що попри століття є для нас спільним. Чи такий він відомий, талановитий далекий від нас? Чи сидить за партою поруч, живе у сусідньому під’їзді, навчається у паралельній групі, слідкує за модними тенденціями, гуляє вечірніми полтавськими вулицями?

Отже, зовнішність.

До наших часів збереглися понад 50 автопортретів Шевченка, більше 120 портретів поета, фотографії і листівки з його зображеннями. Завдяки словесним описам зовнішності Тараса Шевченка в спогадах його сучасників, офіцерів частин, де він служив, письменників, з якими спілкувався і дружив, і колег-художників можна скласти його детальний портрет.

У молодості Шевченко вдягався дуже модно. Про зачіску  не вельми дбав. Голив вуса, але залишав негусті бакенбарди. Бакенбарди обводили усе його обличчя. Він стригся по-казачьи, але зачісував волосся назад. Був середнього зросту, але міцної тілесної будови. Широкі плечі, широка талія й легка сутулість надавали його поставі того особливого характеру , що росіяни називають  "угловатостью"; у руках його не було гнучкості, граційності.  Волосся - темно-русяве. На перший погляд, обличчя його видавалося звичайним, але кожного, хто хоч трохи приглядався до нього, чарували невеликі, але виразні  очі, що світилися надзвичайним розумом і дивною добротою. Очі. Ось тут описи його сучасників різняться. Одні пишуть про  світло-сірі очі, інші - про темно-сірі, а є і такі, хто згадує про блакитні і карі очі.

• То ж може такий (автопортрет Шевченка з великими очима) 

( учні-асистенти  оголошують результати голосування )

Учитель.

Вдача. Ось як згадують про Шевченка сучасники: «Своєю простотою,  сердечністю, однією своєю появою мимоволі  прив’язував до себе всіх: від малого до великого…», «Його  трохи незграбні, але зовсім не вульгарні манери, проста мова, добра, розумна усмішка, все якось притягувало до нього й залишало враження старого знайомства, старої приязні, при якій всі  церемонії робилися зайвими», «Він був  надзвичайно ласкавий, м’який і наївно довірливий до людей, в усіх він знаходив щось добре й  захоплювався часто людьми, що не були його варті. Сам же він впливав на інших якось чарівливо, усі любили його…».

 

Учитель.

Талант.  Своє  мистецтво поетичного слова Шевченко осягнув не зразу. В автобіографії поета з 1860 р., зредагованій Паньком Кулішем, вказується таке: «Українська муза довго цуралася мого смаку».

Свої поезії Шевченко писав з надзвичайною легкістю – наче жартома: міг не тільки слухати при цьому розмови присутніх, а й сам брати в них участь. Шевченко був віртуозом  співу. Мав добрий слух, невеликий, але гарний голос. Знав безліч українських пісень. Часто співав соло, а свою улюблену "Зіроньку"  виконував так, що загіпнотизовував слухачів. Окрім того, був талановитим оповідачем і прекрасним  декламатором. Запальний театрал і приятель  найвидатніших акторів свого часу, під час солдатчини він проявив блискучі акторські здібності.

 

Учитель.

 Оточення.  Друзями Шевченка були відомі культурні й мистецькі діячі Росії. Так, він  переселився до відомого художника Карла Брюллова, щоб опікуватися ним під час хвороби, викликаної  любовною драмою. Шевченко був серед небагатьох приятелів автора  прославленого  полотна  «Останній день Помпеї». Геніальний актор Щепкін настільки любив Шевченка, що 70-річним спеціально приїхав на зустріч до Тараса  Григоровича  у Нижній Новгород. Для вже  поважного старця це був справжній подвиг.  Ніхто з таким ентузіазмом не приймав Шевченкових творів і не декламував їх, як цей видатний актор Росії. Відомий історик Микола Костомаров, який був з поетом у близьких стосунках, під час похорону Шевченка  почав промовляти, але, схвильований, заридав і пішов геть. 

(Слайд 5 «Друзі Шевченка»)

Учитель.

                  Слава. В Україні Шевченко мав таку велику популярність, що поміщики  навперейми запрошували його в  гості, а коли поет входив до зали, то всі присутні  стовплювалися при вході, і навіть  чванькуваті пані, що інакше не розмовляли, як по – французки, очікували його появу з великою цікавістю. Він був  предметом загальної уваги і захоплення.

 Повертаючись пароплавом із  заслання, недавній рядовий Шевченко  мешкав у каюті самого капітана і був постійним гостем подорожуючих мільйонерів. Уся петербурзька еліта:  найславетніші вчені, письменники, політичні діячі, митці, артисти, композитори, колишні політичні  вигнанці і в’язні, модні красуні, аристократи й студенти, урядовці -  усі вони  строкатим і галасливим натовпом після  заслання  оточили Шевченка, не даючи йому ні відпочити , ні зайнятися своїми справами.  Його мало  не носили на руках.

 Про його популярність свідчить і те, що  автопортрет Шевченка купила дядина царя Олександра ІІ, велика княгиня Олена Павлівна, вдова царевого дядька, а один з  офортів  – граф Олександр Іваров, син колишнього міністра освіти.

 

Учитель. Гроші.

Гроші Шевченка не трималися. Маючи великі суми, витрачав їх, сам добре  не знаючи, як і куди. Не вмів бути ні  ощадливим, ні розпоряджатися грішми. Часто необережно позичав і ставав жертвою ошуканців.  Заходячи до міста, завжди брав гроші для  жебраків. Якось не замислюючись, всунув у руку старцеві золотого імперіала. Переляканий небувалою щедрістю, той  відмовився від такої суми.

У Києві служниця, перучи Шевченкові хустки, знайшла  позав’язувані у вузликах гроші, Поет ніяк не міг пригадати, коли і за яких обставин туди їх заховав. У неділю за ці «дурні якісь гроші» він справив банкет для дітвори з цілої околиці.

У щоденникових записах Т.Г.Шевченка, у спогадах сучасників є дуже багато свідчень про щиру й сердечну дружбу великого нашого поета з дітьми: «…Я так люблю дітей, що не надивився б на справжній відбиток янгола»  або «Мене діти люблять, а кого люблять діти, той ще не зовсім поганий чоловік».

Тарас Григорович добре розумів, що українці змалечку мають вчити рідну мову. Хотів, щоб зароблені ним кошти послужили справі освіти українців.

 

(Слайд 6)

 

Усю осінь – від вересня до листопада 1860-го – Шевченко готує до друку “Букварь южнорусскій”, який призначався для недільних шкіл, які почали активно створюватися передовими громадськими діячами того часу. Олександр Кониський свідчив: “Рух той дійсно був значний: в такому невеликому місті, як Полтава, було тоді зорганізовано п’ять недільних, дві суботні та одна щоденна школа задля народу”. До “Букваря” Шевченко ввів “Символ віри”, “Отче наш”, молитву Єфрема Сиріна, які вважав основними для морального виховання людини.

Підручник вийшов коштом Т.Г.Шевченка на початку 1861 року в Петербурзі накладом 10 тисяч примірників. У зв’язку з цим Шевченко написав до Полтави два листи Ф.Л. Ткаченку: від 4-го та від 12 січня 1861 року. У першому сповіщає про те, що послав «10 моїх “Букварів” на показ, а з Конторы транспортов ти получиш їх 1000  і, не розв’язувавши тюка, передай його, хто там у вас старший над воскресними школами, то йому і передай. А він нехай, як знає, спродасть, а грошики положить в касу воскресної школи».

Учитель. Ось такою він був людиною. Не сприймайте його як пам’ятник, як ідола… Він – живий.

Учень 1.

Не малюйте Шевченка сумним!

Не малюйте із поглядом грізним!

Як з живим привітайтеся з ним.

І читайте, читайте допізна.

 

Учень 2.  Читає вірш І.Драча «Виклик»   (Слайд 7)

Скиньте  з  Шевченка  шапку.  Та  отого  дурного  кожуха. 

Відкрийте  в  нім  академіка.  Ще  одчайдуха-зуха. 

Ще  каторжника  роботи.  Ще  нагадайте  усім: 

Йому  було  перед  смертю  всього  лише  сорок  сім. 

А  то  підробили  діда  і  шкутильгаєте  з  дідом. 

Ліниву  свою  недолугість  за  ним  пускаєте  слідом. 

А  він  вибухає  і  шпетить  всю  вашу  дурну  макітру 

І  молодо  круговертить.  Молодо!  Проти  вітру! 

 

А  він  все  шукає  до  пари  -  наймичку  з  сиротою, 

А  він  пропада  за  маною  -  не  вашою,  а  отою! 

І  горне  гору  роботи,  бо  в  нього  роботи  гора. 

Гори  до  нього  горнуться,  сонце  -  на  вістрі  пера. 

 

Він  пильно  у  нас  вдивляється. Вільний  свавільний  самум. 

Здається,  ядерно  вибухне  з  отих  непокірних  дум. 

А  то  регоче  і  тішиться,  наче  хлопчисько  радий. 

Шевченко  був  молодим.  Шевченко  завжди  молодий.

Учитель.

• А зараз повернемося до початку уроку, до тих рис людського характеру, які саме ви визначили найкращими у людини. Чи відповідає Тарас Григорович вашому баченню справжньої людини (перечитуємо вибрані учнями риси)?

(Учні самостійно роблять висновок)

• Чи може бути нашим сучасником? Другом? Наставником? Товаришем?

(слайд 8)

- Що ж відчуваємо ми, слухаючи «Заповіт» Кобзаря? Прослухайте поезію  Шевченка у виконанні Михайла Войчука (соціальний проект «Книги, що говорять»).

- Чи може нас хтось змусити запам’ятати те, що не близьке нашому серці, не зачіпає нашу душу? (Відповідь учнів).

- Що ж, принаймні, два заповіти Тараса Шевченка ми пам’ятаємо і виконуємо! А щоб ви пам’ятали про інші духовні заповіти, на згадку про сьогоднішній день, а саме день народження Тараса Шевченка, дарую вам пам’ятки «Заповіти Шевченка».

Із  Шевченковими словами на устах розпочиналася студентська Революція на граніті, Помаранчева Революція, Революція Гідності. Тарас Шевченко і сьогодні поруч з бійцями, які боронять нашу єдність і незалежність на Сході.                                  

Акакій Церетелі (відомий грузинський поет, зустрічався з Шевченком у 1860 p. ) «МОЇ СПОГАДИ ПРО ШЕВЧЕНКА»

«Признаюсь, я вперше зрозумів з його слів, як треба любити батьківщину... Я знав його особисто й від нього навчився любові до батьківщини. Таких людей породжує тільки велика нація, але вони, крім своєї нації, належать також іншим...».

До Шевченкових рядків  знову і знову повертатимуся ми, ваші батьки; ви – наші діти; вони – майбутні покоління вільних незборених українців. 

Підсумок бесіди.

 Так  ми підтвердимо рядки: «Є в Шевченка народження дата, Дати смерті в Шевченка немає!» То ж вивчаймо Шевченко, носімо у серці Україну, бо ж заповідав великий Кобзар:

Свою Україну любіть,

Любіть її... Во время люте.

(Учні отримують пам’ятку «Духовні заповіти Шевченка»)

  Духовні заповіти   Тараса Шевченка

 

 

 

Борітеся – поборете,

Вам бог помагає!

За вас правда, за вас сила

І воля святая!

***

Прозріте, люди, день настав!

Розправте руки, змийте луду.

****

Любітеся, брати мої,

Украйну любіте

І за неї, безталанну,

Господа моліте.

***

Свою Україну любіть,

Любіть її... Во время люте,

В остатню тяжкую минуту

За неї Господа моліть.  

***

Якби ви вчились так, як треба,

То й мудрість би була своя.

***

Бо хто матір забуває,

Того бог карає,

Того діти цураються,

В хату не пускають.