Логічна схема до аналізу образної системи роману Панаса Мирного "Хіба ревуть воли..."

Про матеріал

Запропонована логічна схема відображає історію роду головних героїв твору. Можна чітко простежити формування характерів Чіпки та Галі, чинників, які впливали на становлення особистостей.

Перегляд файлу

Панас Мирний «Хіба ревуть воли як ясла повні?»

Панас Мирний - літературний псевдонім Панаса Яковича Рудченка

Жанр: соціально-психологічний роман.

Соціально-психологічний роман – роман, у якому суспільно значущі події і соціальні процеси передаються шляхом розкриття психології героїв, їх думок, прагнень і переживань. Основні риси жанру соціально-психологічного роману:

  • зображення людини в складних формах життєвого процесу;
  • багатоплановість сюжету;
  • охоплення долі цілого ряду дійових осіб;
  • великий обсяг).

 

Історія написання

Роман написаний братами Панасом Мирним та Іваном Біликом. Роботу над твором завершено в 1875 р. Уперше був надрукований у 1880 р. в Женеві. При перевиданні твору в Україні (1905) автори змушені були дати йому назву «Пропаща сила», але пізніше він видається під первісним заголовком. В основу роману лягла почута письменником від візника розповідь про реальну особу – полтавського розбійника Василя Гнидку. Під враженнями від цієї розповіді письменник написав нарис «Подоріжжя од Полтави до Гадячого». Це стало важливим етапом у творчій передісторії роману «Хіба ревуть воли…».

Тема роману – зображення життя та боротьби українського селянства проти соціального гноблення, зокрема кріпосництва та його залишків, напередодні і під час реформи 1861 р.

 

Композиція роману. Роман «Хіба ревуть воли…» складається з чотирьох частин, кожна з яких відповідно поділяється на дрібніші розділи.

I частина розповідає про дитинство та юність Чіпки.
II частина присвячена сторічній історії села Піски.
III частина знайомить зі складною долею селянина-бунтаря.
IV частина завершує трагедію Чіпки Варениченка.

 

Напрям в літературі: Реалізм

 

 

 

 

 

 

 

 

Головні герої

 

 

Чіпка Варениченко     Галя Ґудзь (дружина Чіпки)

 

мати      мати   батько

Мотря Жуківна      Явдоха       Максим Гудзь

 

 

 

 

Грицько Чупруненко                                             Христя (дружина Грицька)

Другорядні: Іван Вареник (Чіпчин батько), баба Оришка, Василь Порох, пани Польські, Лушня, Матня, Пацюк, Чижик.

ГАЛЯ (Польова царівна) Дружина Чіпки

http://kozachuk.at.ua/_ph/2/2/480910985.jpg «Була вона низенька, чорнява, метка й жвава, одягнена в зелене вбрання, заквітчана польовими квітами. Дівчина була схожа на польову царівну. (перша зустріч з Чіпкою)

РОДИНА ГАЛІ

Марина Зайцівна (прабабуся Галі)

Мирін Гудзь (прадід Галі)

Донька козака Зайця.

 

Оселився в селі Піски півтори сотні літ до подій, які описано вромані, січовик Мирін Ґудзь — немолодий, коренастий, з довгими вусами, з закрученим за вухо оселедцем. 

Не сидів без діла й Мирін Ґудзь. Роздобув собі і синові бумаги, що вони козаки. Так його сім'я і ще деякі розумніші залишились вільними, а їхні односельці були переписані генералом і перетворились на кріпаків.

 

Син Іван

Мотря Кабанець (бабуся Галі)

Донька козака Кабанця

Іван (дід Галі)

Зажив Іван Ґудзь із своєю дружиною тихо та мирно. За три роки народилося в них троє синів: один Максим (Батько Галі), другий Василь, а третій Онисько.

БАТЬКИ

 

 

 

 

Явдоха

Максим Гудзь

Була красивою, знала це і торгувала своєю красою, як жид крамом. На той час, як зустрів її Максим, краса Явдошки вже трохи пом'ялася, і вона задумалась пристати до якогось берега. Так і зійшлись вони, прожили декілька років, звикли один до одного, а потім і побралися. Жили безжурно, не дуже задумуючись про завтрашній день. Минуло десять років. Безпутне життя витягло з них усі гроші. Схаменулася Явдоха. А тут ще Бог дав щастя — народилася дівчинка Галя, яка перевернула все їхнє життя.

 МАКСИМ ГУДЗЬ

Онук запорозького козака Мирона Гудзя. У дитинстві та юності мав лицарські задатки, прагнув волі, свободи (був улюбленцем діда, який розповідав йому про Запорізьку Січ).Але замість сили і відваги у його серці оселилось зло: у бійці Максим міг скалічити товариша, пустив покритками кількох дівчат, а згодом почав красти і пиячити» аж доки не став отаманом банди. Був грамотний. Перебуваючи на службі в царській армії, став жорстоким, почав пиячити. Не соромився грабувати людей. Через 30 років повертається до рідного села Піски з дружиною і донькою. Став отаманом банди грабіжників до складу якої входив Чіпка. Називали його в селі Махамед.

 

Чіпка Варениченко

http://www.ukrlit.vn.ua/textbook/ukrlit10/ukrlit10.files/image010.jpg «Молодий парубок літ двадцяти. Відрізнявся він від інших не одягом, не вродою, а палким поглядом темних очей. У ньому відчувались духовна міць і хижа туга.» (перша зустріч з Галею).

 

     Баба Оришка доглядала онука. Тільки з нею спілкувався Чіпка, бо ровесники не приймали хлопця, обзивали "байстрюком" і "виродком".

    Жив Чіпка без друзів до дванадцяти літ. Віддала мати Чіпку в найми до багатія Бородая. Хлопець не слухав хазяїна, і той його побив. Чіпка ледь не спалив хлів Бородая, за що його й вигнали.

     На весну найняли Чіпку до діда Уласа пасти громадську отару. Там хлопець познайомився і подружився зі своїм ровесником Грицьком Чупруненком, полюбив діда. Дід Улас розказав Чіпці про батька, який ще малим нікого не слухав, нікому не корився.  Чіпка підтримував батьків вчинок.

    Людям дали волю. Чіпка попросився пасти людських овець, але йому відмовили. Чіпка дуже образився.

    Від родича дісталося небагато землі. Чіпка з матір’ю завели господарство. Аж тут приходить десятник з волості і приносить звістку, що прийшов з Дону якийсь чоловік і заявив, що Чіпчина земля належить йому. Відібрали у Чіпки землю судом. Та він вирішив боротися, взяв у матері п'ять карбованців і пішов у Гетьманське воювати за свою землю. Першим, кого він тут зустрів, був низенький чоловік, з круглим запухлим лицем, з рудими товстими вусами. Розповів Чіпка йому про своє горе. Познайомились. Звали чоловіка Василь Порох. Він часто писав піщанам "прошенія" в суд, набився і до Чіпки в помічники. Василь Порох випив горілки, запропонував і Чіпці. Секретар Чижик згодився поправити діло, як Чіпка дасть йому п'ятдесят карбованців(у хлопця таких грошей не було). Пішов Чіпка додому, та зайшов у шинок. Пропив свитку, шапку, повернувся до матері п'яний, розхристаний. А на ранок знову до шинку... П'ючи та гуляючи, підібрав собі Чіпка трьох товаришів щирих: Лушню, Матню та Пацюка. Пропив усе майно «залишились тільки голі стіни й побиті вікна». Одного разу москалі побили діда Уласа. На його захист став тільки Чіпка. Грицько Чупруненко втік городами. Потім Чіпці наснився сон, в якому він побачив «Польову царівну» - Галю. Він переосмислив своє життя. Чіпка, як піднялося сонечко, пішов до баби, де жила мати, просити Мотрю повернутися додому. Але часто пропадав ночами, не говорячи Галі чим займається насправді (обкрадає людей). Стане Галя говорити про чесну працю, а Чіпка перечить їй, що тяжкою, кривавою роботою добра не наживеш. Покинув Чіпка Матню, Лушню та Пацюка і став дружити з Грицьком, став частенько навідуватись до нього. Чіпка перестав працювати на землі, а їздив по ярмарках, скуповував полотна і перепродував їх. Якраз від його й пішли в Пісках полотенщики.

 

 

 

 

 

БАТЬКО

МАТИ

козак Остап Макарович Хрущ (справжнє прізвище - Вареник) (небіж  (племінник)Карпа Окуня).

Жив в селі піски. Служив у пана.Пан за непослух часто бив його, і хлопець втік на Дон, де одружився, завів діточок. Але втікач дуже скучав за рідною стороною, повернувся в Піски з чужим паспортом, одружився з Мотрею. Два роки пожив тут, а потім знову повернувся на Дон, де його арештували, а пан віддав двожона в москалі.

 Мотря (жила з матір’ю Оришкою)

  Замордована роботою й нестатками, часто била й лаяла Чіпку. За це Чіпка не любив матері, був лютий на неї, міг би — очі б їй видрав, якби не баба.

 Коли Чіпка почав пиячити, Мотря пішла жити до сусідки.

 

 

 

Історія села Піски

Велике село Піски, а півтори сотні літ тому на цьому місці стояли невеличкі хутірці. Хат було мало. Люди жили в землянках. Назву отримало через пісок, якого було багато перед самим селом.

Життя круто повернуло своїм важким колесом — та й закрутило Піски... в неволю! Досталося село панові Польському(За вірну службу нагородила його цариця великим селом Піски.)

Пройшло десять років. До піщан дійшла звістка, що генерал умер, а генеральша їде з синами на село жити. Прикажчики збудували для панів новий палац, виселивши з того місця, яке вподобали, дві сім'ї. Селянські хати були розвалені, новий палац став кращим за піщанську церкву. І вперше піщани пішли на панщину: будували, мазали панські хороми.Працювала горничною у панни Уляна (Одного разу ні за що наказала жорстоко висікти її. Здалося несамовитій генеральші, що Уляна закохалась у камердинера Стьопку, якого пані сама жалувала.) Перетривожилась генеральша, захворіла, а на третій день і померла.

Літ за двадцять до кріпацької волі у село Піски прийшов невідомий захожий середніх літ. У волості він назвав себе небожем жителя Пісок Карпа Окуня, показав паспорт. Громада прийняла його. Став він піщанський громадянин — козак Остап Макарович Хрущ.

Приїхав у село старший панич — тонкий, цибатий, з рижуватим, яку ведмедя, волоссям. Найбільше йому подобалась Уляна.

Через півроку поїхав пан кудись далеко. Перед від'їздом попрощався з Уляною, подарував їй 50 карбованців, убрання, яке мала, та дозволив покинути палац. Оселилась Уляна у дядини. Через місяць вона вийшла за Петра Вареника, який був лакеєм у генеральші і нашивав їй нову шкуру, виконуючи наказ своєї біснуватої пані. А через три місяці послав бог Петрові сина Івана (батько Чіпки).

 

Грицько Чупруненко

Христя

Пішов він на заробітки в чужі краї, брався за будь-яку найтяжчу роботу, спав на голій землі, їв на ходу, але настав час, коли він з грошима повернувся додому, купив нову хату, землю. Довго роздумував Грицько: яку собі жінку брати. Та незчувся, як і коли закохався в сусідню наймичку — веселу, моторну, працьовиту дівчину Христю.

Вона була сиротою, не великої вроди, але так запала Грицькові в серце, що забув він і про великий посаг, і про незвичайну красу своєї майбутньої жінки, про яку мріяв наодинці.

Жаліла Чіпку - "Коли такий чоловік отаке робить, що ж уже другі???"

Недовго женихався Грицько, одружився з Христею і зажив тихим пахарським життям. Ні лайки, ні сварки не чула їх простора, світла хата. Матері радили своїм дітям брати з них приклад: і Гриць, і Христя залишились сиротами, а скільки надбали чесною працею. Отак треба на світі жити!

 

«Друзі Чіпки»

Лушня

Матня

Пацюк

був високий, широкоплечий, бравий, з хорошим панським личком, з чорними гарними вусами, з карими веселими очима.

який завтовшки, такий завбільшки; неповороткий, неохайний. Голова величезна, обличчя татарське, кругле, як гарбуз; ноги короткі та товсті, як стовпці. Найбільше любив він горілку: дудлив її, як воду.

собі худощавий, низький, мишастий, справжній пацюк, такий і прудкий.

                                                                  Разом із Чіпкою:

  • Пограбували пана.
  • Прибили сторожа.
  • Пограбували писаря.
  • Німця-управителя обікрали.
  • Жида, як липку, обідрано.
  • Обікрали церкву в іншому селі.
  •  

 

 

 

 

 

 

 

 

Середня оцінка розробки
Структурованість
5.0
Оригінальність викладу
4.0
Відповідність темі
5.0
Загальна:
4.7
Всього відгуків: 1
Оцінки та відгуки
  1. Завадецька Богдана
    Загальна:
    4.7
    Структурованість
    5.0
    Оригінальність викладу
    4.0
    Відповідність темі
    5.0
docx
До підручника
Українська література 10 клас (Міщенко О.І.)
Додано
15 січня 2018
Переглядів
3567
Оцінка розробки
4.7 (1 відгук)
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку