Урок "Конспект уроку з української літератури для 10 класу Утвердження духовно-естетичної сутності людини, її творчих можливостей через образи драми Лесі Українки «Лісова пісня

 

Тема уроку. Утвердження духовно-естетичної сутності людини, її    творчих  можливостей через образи драми Лесі Українки «Лісова пісня»

 

Мета уроку:   вчити аналізувати образи; протиставляти вільне, красиве, духовно багате життя людини буденщині, дріб’язковості; удосконалювати навички роботи в групах; формувати вміння висловлювати й аргументувати власні думки; розвивати мислення учнів, навички виразного читання, потяг до пошукової діяльності; виховувати почуття прекрасного, прагнення до творчої самореалізації особистості; збагачувати красу людських взаємин.

Тип уроку:     урок-досдідження

Епіграф: "Ні! Я жива! Я буду вічно жити!
                                                                                      Я в серці маю те, що не вмирає."  

                                                                                                                Л. Українка

ХІД УРОКУ

І  Установчо-мотиваційний блок

1. Психологічна настанова, внутрішня мотивація навчально-розвивальної діяльності учнів (звучить уривок з пісні Т.Повалій «Чарівна скрипка» у виконанні учениці 9-Б класу) (слайд 1)

Сіла птаха білокрила на тополю,

Сіло сонце понад вечір за поля

Покохала, покохала я до болю

Молодого, молодого скрипаля.

Покохала, зачарована струною,

Заблукала та мелодія в гаю.

В гай зелений журавлиною весною

Я понесла своє серце скрипалю.

Йшла до нього, наче місячна царівна,

Йшла до нього, як до березня весна.

І не знала, що ця музика чарівна

Не для мене, а для іншої луна

У цей весняний день, коли душа жадає оновлення, я бажаю вам любові, але не такої, як сонце, бо сонце заходить; не такої, як місяць, бо місяць сідає; не такої, як вітер, бо вітер гуляє; а такої, як небо, бо небо безкрає.

ІІ  Мотивація навчальної діяльності учнів.

Епіграфом нашого уроку будуть пророчі слова Лесі Українки, які вона вклала в уста головної героїні драми – Мавки: "Ні! Я жива! Я буду вічно жити!
                                                                                      Я в серці маю те, що не     вмирає"(слайд2, 3)

 – Що ж не вмирає в серці Мавки?

Що ж таке кохання? (слайд 4) Давайте спробуємо визначити одним словом. А чи завжди кохання буває таким? (слайд5) (ні, кохання може завдавати болю, страждання; кохання – це мука, зрада)

 

 - А зараз у вас є можливість на деякий час стати героями, про яких ідеться у творі й від їхнього імені донести до присутніх історію життя людини і природи. (слайд 6)

ІІ Драматичний етюд (виконує Чергинець О.)

Леся Українка

На шлях я вийшла ранньою весною

І тихий спів несмілий заспівала,

А хто стрічався на шляху зо мною,

Того я щирим серденьком вітала:

Непевна путь, мій друже, в нас обох,—

Ходи! Шлях певний швидше

знайдем вдвох…..

Чи до мети я певної дійду,

Чи без пори скінчу той шлях тернистий,—

Бажаю так скінчити я свій шлях,

Як починала: з співом на устах!

(Проходить у задумі. Звучить музика. Леся сідає за стіл і пише, потім поволі промовляє).

Мені здається, що я просто згадала наші ліси та затужила за ними. А то ще я й здавна тую Мавку «в уме держала»…

Видно, вже треба було мені її колись написати а тепер чомусь «прийшов слушний час» — я й сама не збагну, чому. Зчарував мене цей образ на весь вік...

2.Сцена зустрічі Мавки з Лукашем  (грає сопілка – запис на плівці) (слайд 7)

Мавка: Ох, я довго спала!

Лісовик: Довго, дочко! Вже сон-трава перецвітати стала.

Мавка: А хто мене збудив? Весна? Весна ще так ніколи не співала?

Лісовик: Та ні, то хлопець на сопілці грає. Лукаш на ймення. Я його не знаю. Він здалека, не з сих лісів, а з тих борів соснових де наша баба любить зимувати, осиротів він з матір'ю – вдовою, то дядько Лев прийняв обох до себе.

Мавка: Хотіла б я побачити його.

Лісовик: Не задивляйся ти на хлопців людських. Це лісовим дівчатам небезпечно… Грайся з вітром, жартуй із перелесником, як хочеш, всю лісову і водяну приваб до себе, але минай людські стежки, дитино, бо там не ходить воля – там журба!

Мавка: Ну, як-таки, щоб воля – та пропала? Це так колись і вітер пропаде!

(виходить Лукаш, а Мавка з Лісовиком ховається)

(Лукаш хоче ножем надрізати дерево)

Мавка: Ні, не треба, не чипай!

Лукаш: Та що ти дівчино? Я хотів собі соку з берези сточити.

Мавка: Ти що, це кров її. Не пий же крові з сестроньки моєї!

Лукаш: Березу ти сестрою називаєш? Хто ж ти така?

Мавка: Я – Мавка лісова.

Лукаш (уважно придивляється до неї): А, от ти хто! Я від старих людей про мавок чув не раз, але ще зроду не бачив сам.

Мавка: Чи гарна я тобі?

Лукаш: Хіба я знаю? А хто ж твій рід? Чи ти його зовсім не маєш?

Мавка: Чому? Є Лісовик, я зву його «дідусю». То хто ж він – дід чи батько? Я не знаю. Хіба не все одно?

Лукаш: Ну, та й чудні ви тут у лісі? Хто ж тобі тут мати?

Мавка: Мені здається часом, що верба. Вона мене на зиму прийняла. Там  я й зимувала.

Лукаш: А що ти там робила?

Мавка: Спала! Хто ж зимою робить? Спить озеро, спить ліс і очерет. Верба теж спить і сняться білі сни.

Лукаш: Як ти говориш? Так вже гарно!

Мавка: Твоя сопілка має кращу мову. Заграй мені.    (слайд 8)  (Лукаш грає на сопілці)

ІІІ. Цілевизначення і планування.

Вчитель: Навесні прийшов Лукаш до лісу і заграв на сопілці. Полилася дивна мелодія, краща від пісні весни – «весна ще так ніколи не співалі». Сила пісні чарівна, незвичайна під її звуки оживає навіть природа. Музика Лукаша розбудила від зимового сну Мавку, викликала в ній нові, незвідані поривання. У музиці юнака лісовій дівчині розкрилася безмежна краса людської душі, радість життя і творчості. (слайд 9)

• Тому сьогодні на уроці ми спробуємо дослідити у чому ж виявляється духовно-естетична сутність людини, її творчі можливості через образи драми Лесі Українки «Лісова пісня», навчимося протиставляти вільне, красиве, духовно багате життя людини буденщині, дріб’язковості. Під час роботи вам необхідно записати в зошити узагальнену характеристику образів.
• -Кожному з вас було запропоновано 3 проблемних питання. Ви обрали собі проблему і об’єдналися в групи.

ІV. Опрацювання навчального матеріалу

Постановка проблемного питання. (слайд 10)

І група

Учениця  Наша група досліджувала проблемне питання «Як через образ Мавки письменниця розкриває мрію про красиву, щиру, обдаровану, волелюбну людину, утверджує думку, що людина – творець краси?» Наші відповіді будуть супроводжуватися ілюстрованими слайдами та уривком фільму, які ми дібрали для розкриття проблеми.

(слайд 11)

Учень Центральним образом «Лісової пісні» є образ Мавки. У «Лісовій пісні»- символ високої людської мрії, символ торжества правди над кривдою, уособлення духовності й краси. Мавка-істота міфологічна, створена народною фантазією. Портрет Мавки зображений із дотриманням фольклорних традицій: «ясно-зелена одіжа», «розпущені чорні з зеленим полиском коси», вона «як дівчина…ба ні, хутчій як панна, бо й руки білі, і сама тоненька». Підкреслює міфічність образу мінливість кольору її очей: «…зелені а були, як небо, сині…О! Тепер вже сиві»- говорить Лукаш. (слайд 12)

Учень Образ Мавки романтичний. Героїня «Лісової пісні» хотіла жити в земному світі, але це приносило їй страшні муки. Легкість, радість, піднесеність, воля змінилися обов’язками, неприязню і зневагою. Незлічені забобони, поганий настрій, злість, невдоволення, так живуть люди. Ніяких високих почуттів, емоцій. Однак вона так і не навчилась розуміти мову буднів, в яких панують корисливість, лицемірство. До самого кінця Мавка залишається ідеально чистою, щирою і незрадливою. (слайд 13)

Учень я переконався, що благородство лісової дівчини виявляється у багатьох вчинках: вона ранить руку серпом, аби ціною її крові Русалка польова пожила бодай ще день; заступає злидням дорогу до Килининої хати; вертає Лукашеві людську подобу. За українською народною міфологією, мавки не мають душі, але Мавка Лесі Українки отримала її в стражданнях. Внутрішня краса лісового духу стала красою справжньої дівчини. Кохання зробило її людиною. В останньому монолозі мавки образом вогню утверджується безсмертя душі: «О, не журися за тіло! Ясним вогнем засвітилось воно, чистим, палючим, як добре вино, вільними іскрами вгору злетіло…». Згоріло Мавчине тіло, але любов Лукаша подарувала їй невмирущу душу. (слайд 14)

Учень  Живучи в Лукашеві сім’ї, Мавка спіткалася із грубістю, черствістю, егоїзмом. І вона добротою, ніжністю хоче захистити чисте кохання від цих проявів зла, захистити «цвіт душі» свого коханого, своє і його щастя. У цій боротьбі ніжна Мавка виявляє стриманість, терплячість – на грубощі Лукашевої матері відповідає лагідно й покірно. І хоч зневіряється на якусь мить і йде в обійми забуття, та знову воскресає для боротьби за щастя, за кохання, за добро, за красу людської душі й торжество правди. Правда, краса, благородство перемагають над усім лукавим, потворним. (слайд 15)

Учень Висновок: Отже, як бачимо, образ Мав­ки — це символ прекрасної мрії, поезії і краси. Вона до кінця лишається ідеально чистою, незрадливою в коханні.

Мавка— щира й одухотворена. Вона вірить, що любов може подолати всі перешкоди. На противагу Лукашеві Мавка розкривається високою внутрішньою красою і духовним багатством. Вона має "серце не скупе, що скарбів воно своїх не криє", не боїться говорити відверто про своє кохання, бо це - не сором, а найкращий цвіт душі людської. В її словах так багато любові, муки й мудрості. Кохання жило в Мавці завжди: коли вона була лісовою царівною, безтілесною тінню, плакучою вербою, навіть сивим попільцем. Любов незнищенна, як незнищенна природа і все, що народилося для добра і краси. 

Отож, В образі Мавки Леся Українка зобразила свій ідеал людини, якій властиві такі риси, як волелюбність, гуманність, глибина почуттів, тонке відчуття природи й мистецтва і, нарешті, здатність до самопожертви. Через образ Мавки письменниця розкриває мрію про красиву, щиру, обдаровану, волелюбну людину, утверджує думку, що саме людина – творець краси. Саме Мавка стає втіленням усього доброго, гарного, світлого, втіленням вимріяного щастя.

Я думаю, що в цій лісовій дівчині є багато і від Лесі Українки, від її витримки, нескореності долі та від бажання дарувати добро тим, хто її оточує.

Вчитель: Діти, скажіть, з якими проблемами Леся Українка пов’язує образ Мавки?

Проблематика - Сила кохання. Сторінки, де змальовано кохання Мавки й Лукаша, найсвітліші в драмі та й у всій творчості Лесі Українки. Лише покохавши одне одного, герої стають по-справжньому щасливими, власне, тоді починають жити. Тільки коли картина гармонії світу в першій дії (весняний пейзаж) увінчується коханням двох людей, вона набуває завершеності й довершеності. Тобто лише любов є основою світу, саме вона дає сенс існуванню, є надметою всього. Проте, зіставляючи два різко протилежні образи Мавки й Килини, авторка наголошує, що не кожен здатен кохати. Кохання — це постійна готовність до жертовності заради коханої людини, це щонайтонше відчуття її душі, це вбачання сенсу свого життя в її щасті.

- Шляхи подолання зла. У цьому творі авторка, власне, пропонує єдиниій шлях — християнське прощення, відповідь добром на зло. Зазнавши від Лукаша смертельного болю, Мавка все одно милосердна до нього, рятує і дає йому шанс духовного відродження. Проте не сліпа сентиментальність чи слабодухість змушує її прощати, а саме одуховленість, мудрість, тонка чутливість її натури: вона зауважує прекрасну, світлу сутність Лукашевого єства, про яку він і сам не здогадується. Саме тому любить його і жаліє тоді, коли він не може «своїм життям до себе дорівнятись». Мавка розуміє, що коли Лукаш зрадив, прирік на смерть її, то тим самим зрадив і змертвив і себе. Ось чому немає в Мавки ненависті до Лукаша, жаги помсти, а тільки співчуття й прагнення допомогти, підтримати.

 ІІ група

              Учениця  Наша група досліджувала проблемне питання «Яким чином у драмі розкривається  внутрішня роздвоєність духовних поривань Лукаша, його вагання між мрією й буденщиною, між поезією й прозою життя».

Учень Із Лукашем ми зустрічаємось напровесні на галяві волинського лісу. Це – «дуже молодий хлопець, гарний чорнобривий, стрункий, в очах ще є щось дитяче; убраний в полотняну одежу сорочка випущена, мережана біллю, з виложистим коміром, підперезана червоним поясом, коло коміра і на чохлах червоні застіжки, свити він не має; на голові бриль; на поясі ножик і ківшик з лика на мотузку.» У цьому портреті вбачається щирість дитяча допитливість, чистота помислів юнака. З одного боку, він добрий, слухняний син і племінник, типовий поліський хлопець, а з іншого – наділений від природи поетичною натурою, Мавка відразу побачила красу його душі.

Учень Що ж відбувається з духовним світом героя?

 Відбувається зустріч із Мавкою, кохання до неї окрилило Лукаша. Він захоплюється красою Мавки, з подивом спостерігає, зачаровано слухаючи її розповідь. Але лицемірство, корисливість, що панують у взаєминах людей, уже проникли і в душу Лукаша. Коли мати постійно дорікає своєму синові і грою на сопілці, і ніжними взаєминами з Мавкою, Лукаш намагається захистити й себе, і Мавку. Але й він скоро «захворів», заразившись пороками невільницького життя.

Учень розрив з Мавкою й одруження з лицемірною, ледачою, духовно убогою Килиною стало торжеством несправедливості. Лукаш безжалісно потоптав своє кохання – й опинився на пожарищі свого життя. Але в останній Леся українка показує торжество краси в душі Лукаша. Звернений до власної долі монолог Лукаша перейнятий скорботою, вірою в високе призначення людини, силу людського хисту, розуму, волі. В образах Мавки і Лукаша, звучить осуд суспільних порядків, за яких гинуть найкращі якості людської вдачі.

УченьОтож, як ми бачимо у драмі розкривається  внутрішня роздвоєність духовних поривань Лукаша, його вагання між мрією й буденщиною, між поезією й прозою життя . Спочатку Лукашеве кохання було палким і щирим, а згодом не витримує перевірки буденщиною, не маючи вольового характеру, Лукаш легко піддається впливові обставин. Ми бачимо, як його чиста співуча душа стала черствою і холодною. З ніжного, чутливого, закоханого парубка він перетворився в буденного, грубого приземленого селянського сина, що гризеться господарством, злостиво докоряє та насміхається з неї. Перед нами безвольна - людина, не здатна захистити свої почуття. Лукашева мова нагадує мову його сварливої матері. Він зовсім не розуміє піднесених, високих Мавчиних слів. Лукаш потоптав доброту свого серця, зневажив чисте кохання Мавки, зрадив її... Розплата була немилосердною, за нею прийшло каяття, але вже "без надії". Він збагнув, що помилявся і що найвищою життєвою цінністю є душа людини, сповнена любові. Мовчить сопiлка, немає бiльше для неï пiсень, в'яне поезiя в душi Лукаша, гине в ньому все високе i хороше.

 Отож, Лу­каш мав у руках щастя, та не зумiв оцiнити й утримати його. Вiн зрадив кохан­ня, а значить знищив свою душу, занапастив життя, яке могло б бути довгим i щасливим

Вчитель: Діти, скажіть, з якими проблемами Леся Українка пов’язує образ Лукаша?

Проблематика - Людина і мистецтво. Леся Українка переконує, що справжнє мистецтво може породжувати лише чиста, світла душа; саме спромога до мистецької творчості є найпевнішою ознакою такої душі. Критерії, сутність, а отже, і мета досконалого мистецтва — у його здатності оживляти, одухотворювати, робити прекраснішим світ і людину, сіяти в людській душі любов. Пригадаймо: від Лукашевої гри на сопілці розвивається, зеленіє, зацвітає все в лісі, прокидається Мавка (духовна грань Лукашевої душі, одухотворене єство природи), і саме ця мелодія пробуджує в ній кохання — те, що стане сутністю її буття. Коли ж змінюється Лукашева душа (перемагає її матеріальна грань), він утрачає здатність грати. Лише в прикінцевій сцені ця здатність повертається й знову творить чудо, ще більше, аніж навесні, — тепер уже посеред сніговію його мелодія, усупереч навіть законам природи, перемагає смерть (зиму), приносить у світ тепло, цвітіння, відроджує кохання, щастя, красу.

Як змінюється музика, так змінюється все навколо: береза шелестить кучерявим листом, весняні гуки озиваються в заквітчанім гаю, тьмяний зимовий день змінюється на ясну, місячну весняну ніч. Мавка спалахує раптом давньою красою в зорянім вінку. Лукаш кидається до неї з покликом щастя.

Ось чудо мистецтва! Тільки у творчості людина стає вільною й богоподібною істотою, прилучається до Бога у творенні світу.

- Трагедія самозради. Лукаш має чисту, світлу, прекрасну душу — це символізує його білий полотняний одяг у першій дії. Такою приходить у світ майже кожна людина. Потім хлопець зраджує свою чистоту й перетворюється на вовкулаку. Тобто, зраджуючи духовне в собі, людина стає моторошною потворою.

ІІІ група

Учениця  Наша група досліджувала проблемне питання «Як за допомогою образів матері Лукаша й Килини письменниця зображує їх духовне обмеження, дисгармонію з природою?»

Учень Мати Лукаша вдова, бажаючи своєму синові щастя, стала рабинею загальноприйнятої, породженої суспільством думки про власність як про єдине щастя. Вона не вміє тішитися красою природи, не розуміє синового дару і не потребує його сопілкових мелодій(«все грай та грай, а ти, робото, стій!»). Стара і спрацьована вона чекає родинних змін на краще. Її цікавить тільки нажива!

Учень Це ж біда спіткала й Килину. Залишившись вдовою з двома дітьми, вона піклувалася перш за все про те, як їх нагодувати, одягнути. І в полоні хоч за якими – небудь матеріальними статками, за найнеобхіднішим для існування своїх дітей вона також розгубила свої духовні скарби, а може, навіть не змогла їх і придбати за тією безперервною турботою про хліб насущний.

Учень  Висновок: Отже, за допомогою образів матері Лукаша й Килини письменниця зображує їх духовне обмеження, дисгармонію з природою. Бо саме вони в творі уособлюють зло. Для матері Лукаша й Килини природа є засобом споживацтва, задоволення власних потреб. У результаті ми бачимо, коли вони облаштовують свій побут, то нищать гармонію, красу навколо себе. Тому й віддяка не забарилася: Килина замість вимріяного багатства пожинає злидні й сімейні чвари. Лукашева мати хоч і згадала добрим словом Мавку ("було таке покірне, добре, хоч прикладай до рани")та пошкодувала, що Лукаш колись проміняв її на Килину, але занадто пізно. Замість спокійної старості, якої вона так прагнула, ця темна, спрацьована жінка має одні гризоти та лайку з невісткою. Отож, ці духовно обмежені люди сповна розплатилися за свої помилки та одержали по заслузі і за добро, і за зло.

Вчитель: Діти, скажіть, з якими проблемами Леся Українка пов’язує образи Килини та матері Лукаша?

Проблематика- Самознищення зла. Поміркуймо, хто робить нещасними матір і Килину. Та вони ж самі. їхній егоїзм, невситима жадібність і лють отруюють усе довкола та їх самих. Усі їхні інтереси скеровані на придбання статків. Однак вони не розживаються, а все бідніють, бо багатство для них — не засіб, а мета. Це накликає обов’язково Куця і Злиднів (диявольську силу), що вижирають усе в оселі (у душі). Апофеоз самознищення зла — спровоковане Килиною спалення господарства (тобто людської моделі життєвого ладу). З лісу (світу досконало-духовного) мати й Килина тікають у село з надією на щастя. Однак і там їм не поведеться, бо втікачки везуть із собою Злиднів. Отже, корінь їхніх нещасть у них самих.

V. Формування вмінь та навичок

1. Виконання тестових завдань (1 хв.)

Вчитель: Дякую всім групам. Діти, кожна група готувала по 3 тестових завдання для своїх опонентів. Спікери, обміняйтеся завданнями. На виконання цієї роботи у вас є 1 хвилина. Я перевірю ваші роботи і наступного уроку повідомлю результати.

Діти, давайте пригадаємо, що є фанфік? (фанфік — жанр масової літератури, створеної за мотивами художнього твору фанатом цього твору для читання іншими фанатами. Фанфік може бути продовженням, передісторію, пародією)

Тож, давайте спробуємо створити фанфік, що був би продовженням до уривку

фільму «Русалка» «Ні, то ти забула, яке повинно бути кохання справжнє! Кохання, як вода, - плавке та бистре; рве, грає, затягає й топить».

Так «Яке ж воно, справжнє кохання». Створіть 5-6 речень.

2. Написання фанфіка

3. Перевірка фанфіка

VІ. Підсумок уроку

Людська душа подібна до посудини. Скільки б її не наповнював коханням, але якщо вона пуста, черства та байдужа, то ніяким щастям і коханням така душа не наповниться. А якщо душа змарніла, і у ній живе злоба й ненависть, то і кохання такій людині радості не принесе. І навпаки, якщо душа світла, добра, відверта, то щастя і кохання в такої людини житиме вічно!

         Отож, яким буде наше життя, залежить від кожного з вас. Я бажаю, щоб ваші душі завжди були світлими, добрими, сповненими любов’ю. Бережіть свої почуття!

VІІ. Домашнє завдання

Оберіть і запишіть завдання, яке вам до вподоби.

1.                                                              Написати листа до Мавки або Лукаша (на вибір).
2.                                                              Написати есе «Життя і мрія в згоді не бувають і вічно борються» (за мотивами «Лісової пісні»).
3.                                                              Визначити проблематику, яку не визначили на уроці