Інтерактивне навчаня. Від теорії до практики

Інтерактивне навчання

(Методичний вісник підготовлений заступником директора з НВР Єрмаковою М.Ю. КЗ «Кременівська загальноосвітня школа  І-ІІІ ступенів імені братів Зосіма Нікольської районної ради Донецької області»)

  Інтерактивне навчання  - це така організація спільної діяльності вчителя та учнів на уроці, яка направлена на досягнення поставленої мети. Саме слово «інтерактив» походить з англійської мови і означає «взаємний» і «діяти». Цей метод повинен залучати до роботи всіх учнів. Активна робота кожного повинна заохочуватися. Учні повинні самостійно працювати , а вчитель виступає в ролі консультанта. Основне завдання цього методу – не тільки дати дитині глибокі та міцні знання, а й сформувати особистість і її компетентність ( уміння здобути знання, застосувати в житті).

Інтерактивне навчання – це навчання в режимі діалогу, під час якого відбувається взаємодія учасників педагогічного процесу з метою взаєморозуміння, спільного вирішення навчальних завдань.

До інтерактивних технологій, методів, прийомів належать:

-  групова форма навчання;

• технологія ООН (особистісно зорієнтоване навчання);
• технологія інтенсивного інтерактивного навчання на основі опорних сигналів;
• диференційоване внутрішньо класне навчання;
• технологія формування критичного мислення;
• технологія вітагенного навчання.

1. Самостійне вивчення нового матеріалу з виконанням письмового завдання, використовуючи інтерактивні прийоми навчання.

2. Метод нетрадиційних уроків.

3. Технології співпраці «учитель» - «учень».

4. Метод підбору матеріалу із життєвих ситуацій.

5. Метод використання на уроці всіх видів пам’яті.

6. Метод навчання «портфоліо».

7. Метод «дебати».

8. Метод коментування.

9. Метод праці в прах.

1. «Мікрофон».

2. Аналогічний першому прийом «телевізор».

3. «Рефлексний диктант».

4. «Дистанційний диктант».

5. «Сугестивний диктант».

6. «Знайди помилку».

7. «Задачі без запитань».

8. «Інтелектуальний бокс».

9. «Втрачена інформація».

10. «Рекламна пауза».

11. «Предметне лото».

12. «Вірю – не вірю».

13. «Я знаю…».

14. «Лототрон формул, термінів».

15. «Хто більше».

16. «Склади глосарій».

17. «Доміно».

18. «Я вчений, літературний герой».

19. «Три мудреці».

20. «Пароль уроку».

21. «Чорний ящик» тощо.

Проектна технологія

Основною технологією формування ключових компетентностей учнів, як свідчить зарубіжний і вітчизняний досвід, є проектна технологія.

Основна цінність проектної технології навчання полягає в тому, що вона орієнтує учнів на створення певного матеріального або інтелектуального продукту, а не на просте вивчення певної теми. На шляху до мети школярі мають актуалізувати або здобути нові необхідні знання, радитись з учителем і між собою, виконувати індивідуально чи в групах пізнавальну, дослідницьку, конструкторську та іншу роботу.

Навчальний проект - це форма організації занять, яка передбачає комплексний характер діяльності всіх його учасників, спрямовану на отримання освітньої продукції за певний період - від одного уроку до декількох місяців.

Основні завдання: навчити учнів самостійно здобувати знання, застосовувати їх для розв'язання нових пізнавальних і практичних завдань;

сприяти розвитку комунікативних навичок, здатності працювати у різноманітних групах, виконуючи різні соціальні ролі (лідера, виконавця, посередника тощо); формувати уміння користуватися дослідницькими прийомами: збирати необхідну інформацію, вміти її аналізувати з різних точок зору, висувати різні гіпотези, уміти робити висновки.

Можливості проектного навчання

Формування груп компетентностей

Технологія особистісно орієнтованого навчання

Центром особистісно орієнтованого навчання є особистість дитини, її самобутність, самоцінність.

Метою особистісно орієнтованого навчання є процес психолого-педагогічної допомоги дитині в становленні досвіду.

Головними завданнями особистісно орієнтованої технології є:

- розвиток індивідуальних пізнавальних здібностей кожної дитини;

- максимальний вияв, ініціювання, використання індивідуального досвіду дитини;

- допомога особистості у пізнанні себе, самовизначенні та самореалізації;

- формування в особистості культури життєдіяльності.

Особистісно орієнтована технологія навчання має відповідати таким вимогам:

- забезпечення виявлення навчальним матеріалом змісту суб'єктивного досвіду учня;

- спрямованість викладених у підручнику (вчителем) знань не тільки на розширення їх обсягу, узагальнення предметного змісту, а й на постійне перетворення набутого суб'єктивного досвіду кожного учня;

- активне стимулювання учнів до самооцінної освітньої діяльності;

- виявлення та оцінка способів навчальної роботи, якими користується учень самостійно, стійко, продуктивно.

Особистісно орієнтована технологія навчання складається з ланок - особистісно орієнтованих ситуацій, опинившись в яких, дитина повинна шукати сенс, пристосувати їх до своїх інтересів, створити образ чи модель свого життя, обрати творчий момент, дати критичну оцінку. Для вирішення такого завдання недостатньо наявних знань, потрібні пізнавальні пошуки.

Особистісно орієнтоване навчання забезпечує перетворення учня з пасивного спостерігача, який засвоює знання та досвід, на активного співрозмовника та співробітника, суб'єкта навчально-виховної діяльності, продуктивної праці.