Інтерактивні методи навчання на уроках інформатики, математики і трудового навчання.

 

 

 

 

 

 

 

Інтерактивні методи навчання на уроках інформатики, математики і трудового навчання.  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Автор проекту: Савичева Тетяна Ігорівна

 

 

 

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………………………1

Інтерактивне навчання………………………………………………………………………….1-3

Сутність і види інтерактивних методів навчання……………………………………………..4-6

Вимоги до впровадження інтерактивного навчання………………………………………….5-9

Висновок……………………………………………………………………………………….…..9

Список використаної літератури…………………………………………………………………10

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Прискорення темпу життя, великий потік знань, що впливає на сучасну людину, потребує від неї вміння швидко знаходити необхідне рішення, використовуючи для цього пошукові методи, користуючись великою кількістю різноманітних джерел інформації. У зв’язку з цим, серед традиційних форм та методів навчання, у педагогічній практиці все частіше використовуються інтерактивні методи. Ця затребуваність пояснюється тим, що таке навчання спрямовано на підвищення пізнавальної активності учнів, посилення діяльнісного підходу в навчанні і реалізацію спільної діяльності, націленої на кооперативну обробку навчальної інформації з виробленням нових знань особисто кожним учнем в оптимальному тільки для нього режимі. Інтерактивні методи навчання досить швидко були визнані вчителями та управлінцями дієвим засобом впровадження нових освітніх технологій. Однак використання їх у практиці загальної середньої освіти поки що фрагментарне, епізодичне, не системне внаслідок недосконалості відповідних технологій та неготовності більшості вчителів і управлінців користуватися інформаційними технологіями та комп’ютерною технікою. 

Процес навчання – не автоматичне вкладання навчального матеріалу в голову учня. Адже куди важливіше навчити, ніж просто розповісти. Цей процес потребує напруженої розумової роботи підлітка та його власної активної участі в цьому процесі. Цю мету і переслідує застосування інтерактивних технологій на заняттях математики, інформатики та трудового навчання.

     Інтерактивні технології – це порівняно новий, творчий, цікавий підхід до організації навчальної діяльності студентів.

 

 

 

Інтерактивне навчання.

Термін «інтерактивний» прийшов до нас з англійської і має значення «взаємодіючий». Існують різні підходи до визначення інтерактивного навчання. Одні вчені визначають його як діалогове навчання: «Інтерактивний – означає здатність взаємодіяти чи знаходитись в режимі бесіди, діалогу з чим-небудь (наприклад, комп’ютером) або ким-небудь (людиною). Отже, інтерактивне навчання – це перш за все діалогове навчання, в ході якого здійснюється взаємодія викладача та студента» [5, 4]. Ми схиляємося до визначення, О.Пометун та Л.Пироженко: «Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умов постійної, активної взаємодії всіх студентів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове навчання в співпраці)…» [12, 7].

      У педагогіці розрізняють кілька моделей навчання:

1) пасивна – учень виступає у ролі «об'єкта» навчання (слухає й дивиться)

2) активна - учень виступає «суб'єктом» навчання (самостійна робота, творчі завдання)

3) інтерактивна -inter (взаємний), act (діяти). Процес навчання за умов постійного, активного взаємодії усіх студентів. Учень і саме вчителі є рівноправними суб'єктами навчання.

Суть інтерактивного навчання у тому, що навчальний процес організований в такий спосіб, що всі учні виявляються втягнутими у процес пізнання, вони теж мають можливість розуміти й рефлектувати у тому, що вони знають і європейці думають. Спільна діяльність які у процесі пізнання, освоєння навчального матеріалу означає, кожен вносить свій особливий індивідуальний внесок, йде обмін знаннями, ідеями, способами діяльності. Причому, відбувається це у атмосфері доброзичливості і побудови взаємної підтримки, що дозволяє як отримувати нові знання, та й розвиває саму пізнавальну діяльність, переводить в вищі форми співробітництва. Інтерактивна діяльність на заняттях передбачає організацію та розвиток діалогового спілкування, що призводить до порозуміння, взаємодії, до спільного вирішення спільних, але значимих кожному за учасника завдань.

Термін «інтерактивний» прийшов до нас з англійської і має значення «взаємодіючий». Існують різні підходи до визначення інтерактивного навчання. Одні вчені визначають його як діалогове навчання: «Інтерактивний – означає здатність взаємодіяти чи знаходитись в режимі бесіди, діалогу з чим-небудь (наприклад, комп’ютером) або ким-небудь (людиною). Отже, інтерактивне навчання – це перш за все діалогове навчання, в ході якого здійснюється взаємодія викладача та студента» [5, 4]. 

 Інтерактивне навчання не є зовсім новим, адже подібні підходи застосовувалися з давніх часів, а протягом короткого часу на початку радянської педагогіки були дуже поширеними в вищій школі (лабораторне та бригадне навчання 20-х років).

 Які сильні сторони інтерактивних методів навчання? Перш за все – підвищення «ККД» процесу засвоєння інформації. За даними американських вчених, під час лекції студент засвоює всього лиш 5% матеріалу, під час читання – 10%, роботи з відео/аудіоматеріалами – 20%, під час демонстрації – 30%, під час дискусії – 50%, під час практики – 75%, а коли студент навчає інших чи відразу застосовує знання – 90%. [12, 9]. Як бачимо, відносно пасивні методи навчання (коли студент лише засвоює та відтворює інформацію) мають на рівень (в 5-10 разів!) нижчу ефективність, ніж активні та інтерактивні. Завдяки ефекту новизни та оригінальності інтерактивних методів при правильній їх організації зростає цікавість до процесу навчання. [15, 44].

 На мою думку, особлива цінність інтерактивного навчання на заняттях обслуговуючої праці та інформатики в тому, що учні навчаються ефективній роботі в колективі. Нажаль колектив часто не має цих навиків (це помічає кожен педагог, коли відбувається підготовка до якогось позааудиторного заходу і починаються «цікаві» процеси в колективі: спочатку всі претендують на роль лідера, а коли доходить до реального продукування ідей і їх  втілення в життя, аудиторія стає пасивною і всі чекають на зовнішнє керівництво. Слабко організований колектив дітей відразу пасивний, вчителю доводиться призначати «згори», але обов’язково знайдеться «непокірний». Тобто не відбувається нормального процесу розподілу ролей, взаємодії, прийняття рішень та їх виконання. Учні не здатні, оскільки не вміють, а не вміють тому, що їх не навчили співпрацювати батьки вдома, гіперопіка – біч сьогодення. Саме навички саморганізації будуть корисними і постійно застосовуваними в дорослому житті. При правильному, спланованому і систематичному застосуванні інтерактивних методів цю проблему можна розв’язати.

 Інтерактивні методи навчання є частиною особистісно-зорієнтованого навчання, оскільки сприяють соціалізації особистості, усвідомлення себе як частини колективу, своєї ролі і потенціалу.

Сутність і види інтерактивних методів навчання.

 Методи інтерактивного навчання можна поділити на дві великі групи: групові та фронтальні. Перші передбачають взаємодію учасників малих груп (на практиці від 2 до 6-ти осіб), другі – спільну роботу та взаємонавчання всієї учнівської аудиторії.  Час обговорення в малих групах – 3-5 хвилин, виступ – 3 хвилини, виступ при фронтальній роботі – 1 хвилина.

Групові методи:

Робота в парах. Учні працюють в парах, виконуючи завдання. Парна робота вимагає обміну думками і дозволяє швидко виконати вправи, які в звичайних умовах є часомісткими або неможливими (обговорити проекти, подію, твір, взагалі інформацію, вивести підсумок заняття, події тощо, взяти інтерв’ю один в одного, проанкетувати партнера). Після цього один з партнерів доповідає перед аудиторією про результати. [16, 234].

Робота в трійках. По суті, це ускладнена робота в парах. Найкраще в трійках проводити обговорення, обмін думками, підведення підсумків чи навпаки, виділення несхожих думок).

Змінювані трійки. Цей метод трохи складніший: всі трійки класної аудиторії отримують одне й те ж завдання, а після обговорення один член трійки йде в наступну, один в попередню і ознайомлює членів новостворених трійок з набутком своєї.

2+2=4. Дві пари окремо працюють над вправою протягом певного часу (2-3 хвилини), обов’язково доходять до спільного рішення, потім об’єднуються і діляться набутим. Як і в парах, необхідним є консенсус. Після цього можна або об’єднати четвірки у вісімки, або перейти до групового обговорення.

Карусель. Учасники розсаджуються в два кола – внутрішнє і зовнішнє. Внутрішнє коло нерухоме, зовнішнє рухається. Можливі два варіанти використання методу – для дискусії (відбуваються «попарні суперечки» кожного з кожним, причому кожен учасник внутрішнього кола має власні, неповторювані докази), чи для обміну інформацією (студенти із зовнішнього кола, рухаючись, збирають дані).

Робота в малих групах. Найсуттєвішим тут є розподіл ролей: «спікер» – керівник групи (слідкує за регламентом під час обговорення, зачитує завдання, визначає доповідача, заохочує групу до роботи), «секретар» (веде записи результатів роботи, допомагає при підведенні підсумків та їх виголошенні), «посередник» (стежить за часом, заохочує групу до роботи), «доповідач» (чітко висловлює думку групи, доповідає про результати роботи групи). Можливим є виділення експертної групи з сильніших студентів. Вони працюють самостійно, а при оголошенні результатів рецензують та доповнюють інформацію.

Акваріум. У цьому методі одна мікрогрупа працює окремо, в центрі аудиторії, після обговорення викладає результат, а решта груп слухає, не втручаючись. Після цього групи зовнішнього кола обговорюють виступ групи і власні здобутки.

Фронтальні методи:

Велике коло. Учні сидять по колу обговорення триває, поки є бажаючі висловитися. Викладач може взяти слово після обговорення. [11, 189].

Мікрофон. Це різновид великого кола. Студенти швидко по черзі висловлюються з приводу проблеми, передаючи один одному уявний «мікрофон».

Незакінчені речення. Дещо ускладнений варіант великого кола: відповідь студента – це продовження незакінченого речення типу «можна зробити такий висновок…», «я зрозумів, що…»

Мозковий штурм. Загальновідома технологія, суть якої полягає в тому, що всі студенти по черзі висловлюють абсолютно всі, навіть алогічні думки з приводу проблеми. Висловлене не критикується і не обговорюється до закінчення висловлювань.

Аналіз дилеми (проблеми). Студенти в колі обговорюють певну дилему (простіше) чи проблему (складніше, бо поліваріантно). Кожен каже варіанти, що складаються внаслідок вибору. Найкраще давати завдання вибору з особистісним сенсом (наприклад, «чи платити податки, якщо країна не здатна їх правильно розподілити?»).

Мозаїка. Це метод, що поєднує і групову, і фронтальну роботу. Малі групи працюють над різними завданнями, після чого переформовуються так, щоб у кожній новоствореній групі були експерти з кожного аспекту проблеми (наприклад, кожна первинна група аналізувала один вірш Т.Шевченка, після переформування перша нова група повинна узагальнити тематику всіх опрацьованих віршів, друга – ідейне навантаження, третя – образи, четверта – форму).

Вимоги до впровадження інтерактивного навчання.

 Як було зазначено вище, існують вимоги щодо реалізації інтерактивних методів навчання, невиконання яких може звести їх ефективність до нуля. Це насамперед такі: Необхідно провести вступне заняття, адже студенти абсолютно не знайомі з подібними методами роботи, що різко змінюють усталений стиль навчання. На цьому занятті слід: по-перше, чітко і зрозуміло пояснити, що таке інтерактивне навчання, по-друге, довести до відома студентів та опрацювати з ними правила роботи в групах, складені у зрозумілій формі (практиці їх було розмножено і видано кожному студентові для вклеювання в зошит) [10, 14].

Правила для учнів і студентів:

1.                Кожна думка важлива.
2.                Не бійся висловитися!
3.                Ми всі – партнери!
4.                Обговорюємо сказане, а не людину!
5.                Обдумав, сформулював, висловив!
6.                Говори чітко, ясно, красиво!
7.                Вислухав, висловився, вислухав!
8.                Тільки обґрунтовані докази!
9.                Вмій погодитися і не погодитися!
10.            Важлива кожна роль.

 Без доброзичливої атмосфери в колективі застосування інтерактивного навчання неможливе, тому потрібно її створити і постійно підтримувати. [11, 94].

 До кожного заняття слід сумлінно готуватися. «Легке» за формою інтерактивне навчання надзвичайно важке для викладача, адже добитися дисципліни і уваги за рахунок «сидіть тихо!» неможливо. Окрім того, потрібно спланувати впровадження, робити його поступово. «Краще ретельно підготувати кілька інтерактивних занять у навчальному році, ніж часто проводити похапцем підготовлені «ігри» [12, 11].

 «В роботі повинні бути задіяні в тій чи іншій мірі всі учні і всі учні» [7, 51]. Справді, сильні студенти, а також особистості з високим рівнем контактності будуть проявляти вищу активність, ніж замкнуті і слабкі. Проте слід постійно «втягувати» їх в роботу, створювати ситуації успіху. Заняття не повинно бути перевантаженим інтерактивною роботою. Оптимально (з практики) – 1-2 методи за заняття. [3, 156].

 Слід поєднувати взаємне навчання з іншими методами роботи – самостійним пошуком, традиційними методами. Неможливо побудувати весь процес навчання виключно на інтерактивних методах. Це один з багатьох прийомів, які допомагають досягнути мети і приносять результат тільки в поєднанні з іншими. [12, 45].

Процес впровадження.

 Впровадження інтерактивних методів навчання відбувалося за логікою «від простого до складного», паралельно застосовуючи як фронтальні, так і групові методи. У процесі застосування інтерактивного навчання постійно виникали різні проблеми та труднощі. Вважаємо за доцільне їх навести, щоб показати практичний бік інтерактивного навчання.

 Отже, типові проблеми:

1.                Головна проблема: учень часто не має (!) власної думки, а якщо і має, боїться її висловлювати її відкрито, на всю аудиторію. Самі учні пояснюють це так: «В нас рідко запитують власну думку», «Чи цінна моя думка?», «А раптом вона не співпаде з думкою вчителя чи колективу?», «Вона суперечить думці учня, що має в аудиторії авторитет з цього предмету» тощо. [2, 15].
2.                Часто не вміє слухати інших, об’єктивно оцінювати їх думку, рішення.
3.                Учень не готовий в процесі обговорення змінювати свою думку, йти на компроміс. [2, 16].
4.                Учням важко бути мобільними, змінювати обстановку, методи роботи.
5.                Труднощі в малих групах: лідери намагаються «тягнути» групу, а слабші студенти відразу стають пасивними. [2, 15].
6.                Часто трапляється висловлення відверто антисуспільних думок з метою завоювання «авторитету», привертання уваги. При обговоренні замість аргументувати свою думку, студент починає демагогію: «Ви ж самі сказали, цінною є кожна думка, а я так думаю і Ви мене не переконаєте!»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

За умови вмілого провадження, інтерактивні методи навчання на заняттях обслуговуючої праці і інформатики, дозволяють залучити до роботи всіх учнів групи/півгрупи, сприяють виробленню соціально важливих навиків роботи в колективі, взаємодії, дискусії, обговорення. При застосуванні інтерактивного навчання поглиблюється мотивація. Як показали результати педагогів-практиків, після запровадження цих методів можна констатувати наступні зрушення:

•                   учні набули культури дискусії;
•                   виробилося вміння приймати спільні рішення;
•                   поліпшились вміння спілкуватися, доповідати;
•                   якісно змінився рівень сприйняття учнями предмету – він набув особистісного сенсу, замість «вивчити», «запам’ятати» стало «обдумати», «застосувати»;
•                   якісно змінився рівень володіння головними мисленнєвими операціями – аналізом, синтезом, узагальненням, абстрагуванням.

 Загалом інтерактивне навчання дає змогу наблизити викладання до нового, особистісно-зорієнтованого рівня.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. Гін А. Прийоми педагогічної техніки. – Луганськ, 2014. – 84 с.

2. Голодюк Л. Як навчити учнів спілкуватися на занятті // Рідна вища школа. – 2001. — №9.

3. Гузеев В.В. Образовательная технология: от приема до философии. – М.: Сентябрь, 1996.

4. Дьяченко В.К. Сотрудничество в обучении: О коллективном способе учебной работы. – М.: Просвещение, 1991.

5. Интерактивное обучение: новые подходы: – 2002. –№5-6.

6. Інтерактивні методи навчання у підготовці спеціалістів для банківської системи України: Зб. наук. праць. – Суми – Харків, 2001. – 250 с.

7. Кондратюк В.Л., Волос М.М., Бабин І.І. Основні тенденції розвитку систем освіти та освітніх технологій у світовій педагогічній практиці. // Відкритий заняття. – 2009. –№5-6.

8. Крамаренко С.Г. Інтерактивні техніки навчання як засіб розвитку творчого потенціалу студентів // Відкритий заняття. – 2002. — №5/6.

10. Освітні технології. / За ред. О.М.Пєхоти. – К. – 2002. – 255 с.

11. Подласий И.П. Педагогика. – М.:ВЛАДОС, 1999. – Кн. 1.: 576 с.

12. Пометун О., Пироженко Л. Інтерактивні технології навчання: теорія і практика. – К., 2015. – 136.

13.  Саган О. Інтерактивні методи навчання як засіб формування навчальних умінь учнів // Початкова вища школа. – 2002. — №3.

14. Суворова Н. Интерактивное обучение: новые подходы // Инновации в образовании. – 2015. — №5. – С.106-107.

15. Фасоля А.М. Особистісно-зорієнтоване навчання: дидактичний аспект // Українська мова і література. – 2016. — №48.