ІНТЕРАКТИВНІ СТРАТЕГІЇ НАВЧАННЯ ДЛЯ ЗАОХОЧЕННЯ МОВЛЕННЯ

ІНТЕРАКТИВНІ СТРАТЕГІЇ НАВЧАННЯ ДЛЯ ЗАОХОЧЕННЯ МОВЛЕННЯ

Основна мета курсу української мови – формування умінь та навичок вільно, комунікативно виправдано користуватися засобами державної мови у найрізноманітніших життєвих ситуаціях, не відчувати мовленнєвого дискомфорту.

Інтерактивні методи навчання активно залучають здобувачів освіти до навчального процесу. Така взамоємодія можлива між ними безпосередньо або між вчителем/лькою і учнем/ицею чи учнями. Всі інтерактивні методи мають за мету заохотити їх бути активними на уроці, мислити самостійно, краще засвоювати інформацію. Водночас поліпшуватимуться не лише знання учнів, будуть також зростати їх зацікавленість у навчанні і командний дух, розвинеться ситемне і креативне мислення. Тому давайте розглянемо, які активності викладач може використовувати на уроках. 

 

1. Виступ. За оцінками експертів, фінансовий успіх людей залежить на 15% від їхніх знань і професійної майстерності та на 85% від їхнього уміння встановлювати контакт із людьми, спілкуватися, викликати довіру та повагу, а також впливати на людей.

Поставте питання навколо певної теми, розділіть учнів на пари і дайте їм можливість обговорити завдання і потім висловитися. Завдяки цій вправі діти більше запам'ятовуватимуть і будуть звикати до публічних виступів.

2. Мозковий штурм здебільшого виконується під час групових активностей. Використання методу сприяє генерації творчих ідей і допомагає учням навчитися працювати разом і вчитися один в одного.

Дизайн-мислення – метод, який часто використовують у бізнесі, щоб зрозуміти потребу клієнта: не нав’язувати клієнту своє бачення, а запропонувати йому те, чого він потребує. Освіта — це теж послуга, яку надає держава. Але часто ми зовсім не питаємо в користувача — учня/ниці, що йому дійсно потрібно. Етапи дизайн-мислення:

1. Емпатія – максимальне занурення в проблему, спостереження, формулювання запитань.

2. Фокусування – обробка інформації, структуризація, впорядкування, виділення найважливіших моментів.

3. Генерування ідей – створення якомога більшої кількості ідей чи сценаріїв вирішення проблеми. Важливо фіксувати всі ідеї – від примітивних до неможливих.

4. Упорядкування «хаосу», вибір найкращих ідей та створення прототипів (моделей) для тестування. Це можуть бути малюнки, композиції, схеми, конструкції, ігри, інші продукти.

5. Тестування – перевіряємо, чи працює ідея, аналізуємо, робимо висновки, удосконалюємо.

 

3. Обговорення. Учні розділяються на групи і обговорюють певну тему, викладач/чка прислуховується до обміну думок і за потреби скеровує бесіду. Заохочуйте обговорення та співпрацю між студентами кожної групи. Усі повинні вчитися на досвіді один одного. Передбачаємо, що в дискусії учень/ниця здатний/на максимально проявити власні здібності, обмінюючись інформацією, втіленою в процесі мовлення. Вчитель/ка при цьому є не єдиним джерелом інформації, а вихованці демонструють «співучасть» у навчальній діяльності: вдосконалюють вміння українського мовлення, демонструють критичне мислення та аргументацію, а тому разом з учителем/кою мають змогу сформувати комунікативно-стратегічну компетентність. Дискусія може бути підсумковим методом контролю усномовленнєвих умінь української мови і свідчити про розвиток його комунікативно-стратегічної компетентності. Дослідницьке припущення було сформульоване таким чином: внаслідок проведення навчальної дискусії можна розраховувати на високий результат успішності учнів у засвоєнні певних тем з української мови у старшій школі і розвитку українського мовлення на 3 курсі ПТНЗ.

 

ІНДИВІДУАЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ УЧНІВ

4. Підсумовуюче письмове завдання (exit slips). Бажано використовувати цей метод наприкінці уроку. Запропонуйте учням письмово відповісти на певне запитання або записати, що було найважливішим, що вони дізналися сьогодні. На наступному уроці запитайте, чи пам'ятають вони, що записали на листочках. При проведенні підсумкового контролю в умовах навчального процесу в ПТНЗ позитивні результати дає комплексне тестування. Підсумковий тест складається з чотирьох окремих тестів, які представляють всі види мовленнєвої діяльності. В ході тестування студенти повинні показати вміння використовувати всі мовні засоби: граматичні, лексичні, фонетичні. Апробування на заняттях зі студентами складених тестових завдань показало, що найбільш доцільними є наступні прийоми тестування: питання / відповідь, правильно / неправильно, заповнення пропусків, доповнення, множинний вибір, цільове висловлювання, зіставлення, синоніми, виправлення.

 

5. Робота над помилками. Покажіть учням їх помилки і подивіться, чи можуть учні визначити, що є правильною відповіддю. Таким чином добре переглядати матеріал минулих уроків, тоді учні його краще запам'ятають і активізують пам'ять і мислення. В них виробляється вміння аналізувати свою роботу, знаходити і виправляти допущені помилки. Робота над помилками, вміння бачити їх і виправляти, не менш важлива, ніж відшліфовування тієї чи іншої учбової навички. До того ж, вміння бачити їх і виправляти помилки сприяє і удосконаленню конкретних умінь і навичок.

6. Опитування. Складіть перелік питань щодо поточної теми та попросіть учнів позначити запитання, на які вони не знають відповіді. Підготуйте до опрацювання кожного питання матеріали (тексти, таблиці, вправи, відео тощо).  Потім нехай вони опрацюють кожний свої прогалини.

7. Запитай в того, хто знає. Запропонуйте учням завдання для самостійного вирішення. Через деякий час дайте правильну відповідь. Хай піднімуть руки ті, хто правильно вирішив завдання. Ті, хто не впорався, хай підійдуть до тих, хто знайшов правильну відповідь, і отримають пояснення.

 

ДІЯЛЬНІСТЬ В ПАРАХ

8. Обмін партнерами. Ця технологія особливо ефективна на початкових етапах навчання учнів роботі в малих групах. Її можна використовувати для досягнення будь-якої дидактичної мети. За умов парної роботи всі студенти отримують рідкісну за традиційним навчанням можливість говорити, висловлюватись. Робота в парах дає учням час подумати, обмінятись ідеями з партнером і лише потім озвучувати свої думки перед класом. Вона сприяє розвитку навичок спілкування, вміння висловлюватись, критичного мислення, вміння переконувати й вести дискусію. Використання такого виду співпраці сприяє тому, що учні не можуть ухилитися від виконання завдання. Під час роботи в парах можна швидко виконати вправи, які за інших умов потребують великої затрати часу.

Ротаційні (змінювані) трійки. Діяльність учнів у цьому випадку є подібною до роботи в парах. Цей варіант кооперативного навчання сприяє активному, ґрунтовному аналізу та обговорюванню нового матеріалу з метою його осмислення, закріплення та засвоєння.

Два - чотири - усі разом. Ще один варіант кооперативного навчання, що є похідним від парної роботи, ефективний для розвитку навичок спілкування в групі  вмінь переконувати та вести дискусію.

 

9. Учитель і учень. Один в парі бере на себе роль вчителя, другий – учня. Головна мета  цієї активності – повторити попередній матеріал. Учні в ролі вчителя мають занотувати певні факти чи головні моменти минулого уроку. Учні в ролі учнів перевіряють записане і додають щось своє. Хай якась одна пара презентує свою роботу. Інші можуть додати те, що не було озвучене. На уроках української мови зміст деяких понять учні засвоюють, аналізуючи певні ситуації. Такі ситуації можуть аналізуватись учнями індивідуально,  у парах, в групах або піддаватися в загальному колі. Такий аналіз потребує певного підходу, алгоритму. Технологія вчить учнів ставити запитання, відрізняти факти від думок, виявляти важливі та другорядні обставини, аналізувати та приймати рішення.

 

10. Результати іншого. Після індивідуальної роботи розділіть учнів на пари. Хай презентують свої проекти один одному. Після цього учні мають презентувати перед класом роботу партнера. Не всі, лише ті, хто знайшов роботу напарника цікавою чи зразковою.

 

11. Вимушені дебати. Побудуйте пари таким чином, щоб їх учасники були протилежної думки з якогось питання. Запропонуйте дебати, але відстоювати не свою позицію, а протилежну. Це спонукає студентів дистанціюватися від власних переконань і вчить їх більш широко мислити і розглядати питання під різними кутами зору.

12. Оптиміст/песиміст. У парах учні мають обговорити якусь тему, обравши роль песиміста чи оптиміста. Емоційна складова і "проживання" теми під час дебатів дозволить їм краще зрозуміти себе і розкритись як особистість. Потім можна занотувати песимістичні і оптимістичні пропозиції і показати, що не все в житті так однозначно, як може здаватися.

13. Експертна оцінка. Запропонуйте учням написати есе на певну тему. Хай обміняються з тим, хто в парі, чи з сусідом по парті. Партнер має зазначити сильні і слабкі сторони есе і запропонувати покращення. Студенти можуть багато чому навчитися один у одного. 

ДІЯЛЬНІСТЬ В ГРУПАХ

14. Ротація. Роботу в групах варто використовувати для вирішення складних проблем, що потребують колективного розуму. Використовуються малі групи тільки в тих випадках, коли завдання вимагає спільної, але не індивідуальної роботи. Важливими моментами групової роботи є опрацювання змісту і подання групами результатів колективної діяльності. Залежно від змісту та мети навчання можливі різні варіанти організації роботи груп.

Розділіть клас на декілька груп. Сформуйте куточки для роботи в групах. У кожному такому кутку розмістіть дошку чи покладіть ватман. На кожній дошці чи ватмані має бути одне питання. Після того, як кожна група напише відповідь, її учасники переходять до наступної дошки. Тут вони пишуть свою відповідь нижче відповіді попередньої групи. І так поки всі групи не опрацюють всі питання. Так учні вчаться всебічно розглядати якесь питання і працювати в команді. 

 

15. Мікрофон. Різновидом загальногрупового обговорення є технологія “Мікрофон”, яка надає можливість кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію.

16. Незакінчені речення. Цей прийом часто поєднується з “Мікрофоном” і дає можливість ґрунтовніше працювати над формою висловлення ідей, порівнювати їх з іншими. Робота за такою методикою дає присутнім змогу долати стереотипи, вільніше висловлюватися щодо запропонованих тем, відпрацьовувати вміння говорити коротко, але по суті й переконливо.

 

17. Переможець. Розділіть клас на 4 групи і нехай вони обговорюють якусь проблему. Далі одна група має поділитися висновками з іншою. разом обидві групи мають обрати кращий з своїх варіантів і представити його перед класом. Так само мають зробити дві інші групи. Потім клас має обрати групу, чия відповідь серед чотирьох була найкращою.

18. Фільм. У групах студенти мають обговорити приклади фільмів, в яких було використано поняття чи подію, обговорену на уроці. Запитайте, як, на їх погляд, вдалося режисерові підкреслити ту чи іншу проблему, і чому він так зробив, як ще можна було б підняти зазначену тему. Можливо, є сенс попросити учнів подивитися фільми заздалегідь або переглянути певні сцени в класі. Подумайте про фільми, що показують історичні чи географічні факти, біографії відомих людей тощо.

 

 

ІНТЕРАКТИВНА ІГРОВА ДІЯЛЬНІСТЬ

Досягненню  завдань і цілей уроку сприяють цілий спектр лінгвістичних ігор, які я використовую на уроках мови: кросворд, вікторина, аукціон, мовний конкурс, лінгвістична загадка, лінгвістична задача, «Сходи», «Перехрестя», ребус, «Ти – редактор», «Зайвина», «Спіймай помилку», «Вірю – не вірю», «Визбирувач», «Сортування», «Найрозумніший», «Мовна дуель», «Останнє слово – за тобою», «Хто швидше», «Лінгвоестафета», «Ти – учитель», тощо.

Ігрові завдання я використовую на різних етапах уроку, тому що вони дають можливість і активізувати увагу учнів, і відпрацювати засвоєні знання, і зняти напруження, і підвищити продуктивність роботи. 

Орфографічна естафета

Група ділиться на команди (за рядами). На дошці записано слово з орфограмою (наприклад, директор). Кожен член команди повинен написати слово з орфограмою, яке б починалося буквою, на яку закінчилося попереднє. Виграє команда, що швидше впорається із завданням. (Наприклад: директор – «Рукавичка» - ательє…).

Так, наприклад, при вивченні теми «Будова слова. Словотвір» склала лінгвістичну гру для однокласників «Відгадай слово» :

А) Відгадайте слово, у якому: корінь від слова земля, суфікси від слів весняний, ліжко, закінчення від слова лопата (землянка).

Б) Відгадайте слово: державна пісня + частина світу (гімназія).

В) Відгадайте слово: вороняче слово + гральна карта (картуз).

Г) Відгадайте слово, у якому: префікс від слова безбарвний, корінь від слова вода, суфікс від слова парний, закінчення від слова гарний (безводний).

 

19. Кросворд. Цю активність доцільніше використовувати для повторення матеріалу. Можна запропонувати учням для вирішення складений вчителем кросворд. Або запропонувати створити свій. Потім учні мають обмінятися кросвордами і вирішити їх. 

20. Mind Maps або інтелектуальна карта. Вчитель пропонує розпочати нову тему і малює на дошці чи фліп-чарті схему із асоціацій, які виникають в учнів. Таким же чином можна систематизувати пройдений матеріал. Також можна розділити учнів на групи і попросити створити свої інтелект-карти і потім порівняти. Така активність навчить дітей системно мислити і упорядковувати вивчений матеріал. 

21. Хто/що я? Бажаючим ви фіксуєте на лобі чи на спині термін з вивченої теми. Він має задавати питання, на які б інші могли відповідати так чи ні. 

22. Бінго. Бінго – це весела гра, яку можна використовувати для різного роду активностей: мовні вправи, вступні ігри, математичні вправи тощо. Роздайте учням картки, на яких, наприклад, будуть 12 англійських слів, вчитель називає слова українською, діти викреслюють відповідні. Хто все першим викреслить, той промовляє «Бінго!» і стає переможцем в цій грі. Варіацій  використання цієї гри безліч. 

 

Інтерактивні технології ситуативного моделювання

 

Як ви розумієте, інтерактивних активностей може бути набагато більше, тут зібрані лише декілька ідей, як перетворити навчання на гру і зацікавити учнів своїм предметом, тому що на ваших уроках тепер буде не тільки пізнавально, а ще й весело і зовсім не нудно. 

Кооперативне навчання базується на так званій “позитивній взаємозалежності”, коли успіх можливий лише за умови взаємодії одне з одним. Співпрацюючи в малих групах, учні й учениці омовлюють думки, аргументують свій погляд, дивляться на поставлену проблему під різними кутами, вчаться сприймати інакшість. Це прості і перевірені стратегії співпраці, які підвищують зацікавленість у навчанні, зменшують розрив в успішності учнівства, покращують взаємини між ними, створюють атмосферу доброти та турботи в групі.

Навчання через співпрацю (кооперативне навчання), ґрунтується на кількох важливих принципах.

Команди. Учнівські групи з чотирьох учасників / учасниць годяться якнайкраще. Вони достатньо малі для активної участі всіх членів команди та за необхідності їм можна легко розділити для роботи в парах. Є три типи команд: різнорідні, однорідні та такі, що утворюються у випадковий спосіб. Гетерогенні групи (різної статі, здібностей, віросповідання тощо) зазвичай закріплюються педагогом і є довготерміновими. Гомогенні та “випадкові” групи, що час від часу формуються для виходу за межі базової команди, привносять розмаїття.

Бажання. Для успіху кооперативного навчання потрібне бажання учнівства співпрацювати. Розбудова команд і класу загалом створюють це бажання. Оцінки для команди не використовують, оскільки вони зазвичай підривають мотивацію і часто є несправедливими.

Принципи. Існують чотири принципи кооперативного навчання, які разом утворюють акронім PIES (з англійської – пироги):

Позитивна взаємозалежність (positive interdependence). Контрольне запитання: чи успіх однієї особи призводить до успіху іншої / інших? Чи відчувається потреба в допомозі одне одному під час взаємодії?

Індивідуальна підзвітність (individual accountability). Контрольне запитання: чи затребувані показники кожного та кожної, що доступні публічно?

Участь, що передбачає рівність (equal participation). Контрольне запитання: наскільки забезпечені шанси для участі кожної та кожного?

Одночасна взаємодія (simultaneous interaction). Контрольне запитання: яка частина команди активна одномоментно?

Якщо всі чотири принципи втілено, то це саме кооперативне навчання. Інакше – маємо звичайну групову роботу. Критичні запитання дають змогу здійснити відповідну самооцінку.

Стратегії кооперації. Ці викладацькі методи визначають, як учнівство взаємодіє зі змістом. Існує ціла колекція таких стратегій для досягнення різних цілей, розроблена доктором Спенсером Каганом. Кожна з них гарантує успіх кооперативного навчання, оскільки має “вбудовані” PIES-принципи.

Формула. Стратегія кооперації + навчальний контент = активність в аудиторії. Керуючись цією простою формулою, ви отримуєте чудові активності без змін в освітній програмі та додаткових матеріалів. Застосувати її дуже просто, наприклад: стратегія 31 “Обмін в парі з обмеженим часом” + “Чого ти хотіла / хотів би навчитися?” = початок нової теми.

 

Як показали результати, після запровадження цих методів у моїй роботі відбулися наступні зрушення:

-учні набули культури дискусії;

-виробилося вміння приймати спільні рішення;

-поліпшилось уміння спілкуватися, доповідати;

-якісно змінився рівень сприйняття учнями української літератури – він набув особистісного сенсу, замість “вивчити”, “запам’ятати” стало “обдумати”, “застосувати”;

-якісно змінився рівень володіння головними мисленнєвими операціями – аналізом, синтезом, узагальненням, абстрагуванням.

Загалом інтерактивне навчання дає змогу наблизити викладання до нового, особистісно-зорієнтованого рівня.

32 стратегії, які можна використати вже завтра. Також на допомогу з вибором наприкінці пропонується таблиця співставлення стратегій з елементами уроку, типами інтелекту, а також сферами співпраці.

1. Коло згоди. Учні й учениці стоять у великому колі, а потім крокують до центру пропорційно до ступеня їхньої згоди з твердженням, яке запропонував/-ла педагог або хтось із учнівства.

2. Оточіть мудру людину. Учні й учениці, які знаються на певній темі, стають так званими мудрецями. Члени команди оточують кожного / кожну з мудреців для того, щоб повчитися від них. Потім діти повертаються до своїх команд, щоб обговорити нотатки.

3. Знайди когось, хто… Учениці й учні рухаються, щоб знайти тих, хто можуть зробити внесок до їхніх зошитів – на основі відповідності встановленим ними характеристикам або за принципом гри “Бінго”, що був заготовлений педагогом заздалегідь.

4. Правда чи брехня. Учні й учениці намагаються визначити, яке з трьох (або іншої кількості) тверджень є неправдивим.

5. Гра у флеш-карти. Відбувається в парах з картками, на які нанесено завдання, у кілька раундів – спочатку учні й учениці мають підказки, але поступово їхня кількість зменшується до жодної.

6. Формування. Учні й учениці всім класом утворюють різні фігури.

7. Мозковий штурм на чотирьох. Учениці й учні записують ідеї на аркушах, озвучують їх членам команди, а потім викладають на стіл. Далі відбувається обговорення і пошук спільного рішення (чи кількох), але головне в тому – що спочатку робота над ідеями відбувається самостійно.

8. Внутрішнє та зовнішнє. Учні й учениці стають у концентричні кола обличчям одне до одного, щоб відповісти на запитання педагога або партнера / партнерки у відповідній парі.

9. Головоломка. Кожен / кожна з членів команди має частину відповіді на запитання або картку з підказкою. Команда має зібрати усе до купи, щоб вирішити проблему.

10. Шикування в лінію. Учні й учениці шикуються в лінію за певними характеристиками. Це можуть бути гіпотези, погляди, варіанти відповіді, певні призначені ролі тощо. Потім діти взаємодіють з тими, хто мають відмінні характеристики.

11. Повтори за мною. Учень або учениця організовує об’єкти таким чином, щоб відповідати інструкціям іншого члена команди про об’єкти, які приховано за бар’єром. Це може бути, наприклад, малюнок або конструкція.

12. Дискусія в парах. Учні й учениці формують пари, щоб відповісти на запитання вчителя.

13. Подорожні. Вчитель називає номер, а учень або учениця з таким номером переміщується до іншої команди, зазвичай, щоб чимось поділитися. Також це можуть бути двоє або троє “подорожніх”.

14. Перевірка в парах. Учні й учениці працюють спочатку в партнерстві над розв’язанням проблеми, отримуючи підтримку і похвалу одне від одного. Потім пари перевіряють і святкують кожні дві вирішені проблеми.

15. Порівняння в парах. Пари генерують ідеї або відповіді і порівнюють із результатами роботи іншої пари. Потім вони вже разом намагаються прийти до нових відповідей, які не прозвучали до цього в обох парах.

16. Перефразування. Учениці й учні можуть поділитися власними ідеями лише після того, як вони повно повторили думки особи, яка говорила перед ними.

17. Партнерство. Пари працюють над презентацією, а потім представляють її іншій парі з команди.

18. Вірші у два голоси. Партнери і партнерки по черзі читають спочатку парні, а потім непарні рядки. Після того в унісон читають увесь вірш.

19. Спільне-відмінне. Учні й учениці намагаються зрозуміти, що є спільного й відмінного у двох малюнках. Водночас кожна / кожен з пари чи групи бачить лише свій малюнок.

20. Відправ проблему. Члени команди утворюють завдання, які потім передаються іншим командам для розв’язання. Також можна робити ярмарок завдань, які “викупаються” іншими командами.

21. Витрачаймо четвертак. Усі, хто беруть участь, мають по чотири монети номіналом 25 копійок, щоб інвестувати в дві, три чи чотири опції вибору. Опція, в яку вклали найбільше грошей, є вибором команди.

22. Фішки, що розмовляють. Учні й учениці розміщують у центрі свої фішки щоразу, коли говорять; коли висловляться всі, учні та учениці забирають фішки; вони не можуть говорити знову, поки всі фішки не з’являться в центрі й не повернуться до своїх власниць / власників.

23. Командне інтерв’ю. Учні й учениці дають по черзі інтерв’ю своїм членам команди.

24. Консалтинг у команді. Для кожної серій запитань учні й учениці збирають свої ручки до підставки, спочатку обмінюються і обговорюють усі відповіді, а вже потім беруть ручки, щоб письмово занотувати відповіді своїми словами.

25. Команда-пара-соло. Учениці й учні розв’язують завдання спочатку в команді, потім у парах, і зрештою самостійно.

26. Командні твердження. Учні й учениці обмірковують, обговорюють у парах, записують індивідуальні твердження, по черзі презентують їх у команді. Потім разом працюють над спільним командним твердженням, з яким вони готові погодитися більше, ніж із власними.

27. Мережа слів. Учні й учениці записують в центрі тему, малюють, готують або вклеюють ключові концепти з теми, додають за необхідності зв’язки. Кожен і кожна обирає інший колір ручки, щоб можна було оцінити особисті внески і забезпечити участь усіх дітей.

28. Телефон. Хтось із учнівства виходить з класу. Педагог тим часом навчає тих, хто залишилися в класі. Відсутня дитина повертається і навчається від членів своєї команди, після чого проходить бліц-опитування.

29. Думаємо і обмінюємося. Учні й учениці обдумують відповіді на запитання, обговорюють їх у парах і після цього діляться відповідями – власними або, краще, партнерським – з усім класом.

30. Обмін з трьома. Хтось із команди говорить з однієї теми тричі, але з різними членами своєї команди.

31. Обмін в парі з обмеженим часом. Учень або учениця обмінюється з партнером / партнеркою протягом визначеного часу. Потім вони змінюють ролі з доповіді на слухання.

32. Хто я. Учениці й учні намагаються визначити секретну ідентичність, яку було прикріплено до їхньої спини. Для цього вони рухаються по класу і ставлять запитання, що передбачають відповідь “так” або “ні”. Вони можуть ставити до трьох запитань одній особі з класу або необмежену кількість до тих пір, поки не отримають відповідь “ні”. Після того вони знаходять нових однокласника / однокласницю для опитування. Коли дитина здогадується про свою ідентичність, то продовжує допомагати тим, хто ще не визначилися.

ВИСНОВКИ

Соціальні перетворення в українському суспільстві докорінно змінили орієнтації в галузі освіти. Спрямування навчально-виховного процесу на формування духовності особистості, розкриття її потенційних можливостей та здібностей, утвердження загальнолюдських цінностей стало головною стратегією педагогічної діяльності творчо працюючих учителів.

Розв'язання цих актуальних проблем можливе лише на основі впровадження новітніх педагогічних технологій, які б давали можливість для розвитку творчих здібностей особистості. Такими новітніми педагогічними технологіями і є інтерактивні технології. Ефект від використання інтерактивних прийомів максимальним буде тільки тоді, коли сам учитель глибоко усвідомить суть і необхідність такої роботи, при цьому врахує вікові особливості та рівень розвитку учнів класу. Демократизація навчання, що є потребою суспільства, неможлива без осучаснення уроку. Уроку, який проводиться для учнів і заради учнів. Майстерність учителя сьогодні полягає у творчому підході до конструювання уроків, у постійному прагненні підвищити ефективність навчально-пізнавальної діяльності шляхом новітніх організаційних форм. При цьому значущою залишається реалізація на уроці виховних, розвивальних та освітніх завдань.

Аналіз результатів занять, на яких застосовувалися інтерактивні технології, засвідчив позитивні зміни в якості знань учнів. Зріс інтерес до навчання, на таких уроках їм цікаво, вони реально оцінюють свою діяльність, вчаться обстоювати власну думку.

Основні труднощі у впровадженні інтерактивних технологій пов’язані з фаховою готовністю до роботи в нових умовах. Вирішити проблему допомогло вивчення теоретичних праць, які розкривають суть і зміст інтерактивних технологій.

Вважаю, що впровадження інтерактивних технологій повинно широко застосовуватись у сучасному навчальному процесі. Завдяки цим технологіям, крім здобуття знань, в учнів формується власне світобачення. Вони вчаться пояснювати і вмотивовувати, а де потрібно – обстоювати свою точку зору. А це дуже важлива риса, потрібна в сучасному інтенсивному світі.

Отже, інтерактивні технології допомагають легше адаптуватися до високих вимог нинішнього життя.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТОК

ТАБЛИЦЯ СПІВСТАВЛЕННЯ СТРАТЕГІЙ

з елементами уроку, типами інтелекту, а також сферами співпраці.

Елементи уроку	Тип інтелекту, розвитку якого сприяє	Сфера співпраці
На початку 1, 7, 10, 12, 22, 23, 29	Вербальний / лінгвістичний 2, 3, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 19, 20, 22, 23, 24, 25, 26, 28, 31, 32	Розбудова класу 1, 3, 6, 8, 10, 12, 32
Передача інформації 2, 17, 25, 28	Логічний / математичний 4, 9, 10, 15, 19, 20, 27	Створення команди 4, 15, 17, 23, 27
Керована практика 3, 4, 5, 8, 9, 10, 11, 14, 15, 18, 20, 24, 27, 28	Візуальний / просторовий 1, 10, 11, 19, 27	Майстерність 3, 5, 8, 9, 10, 11, 14, 17, 18, 25, 28
Незалежна практика 11, 19	Музикальний / ритмічний 18	Навички мислення 1, 4, 7, 8, 9, 10, 11, 15, 17, 19, 24, 27, 29, 30, 31, 32
Підбиття підсумків 1, 8, 12, 16, 22, 26, 27, 29, 31	Тілесний / кінестетичний 6, 10	Навички комунікації 1, 2, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 19, 21, 22, 24, 25, 26, 28, 31
	Натуралістичний 10, 13, 19, 27	Обмін інформацією 2, 8, 16, 17, 23, 26, 28, 29, 30, 31
	Міжособистісний 1, 3, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 32
	Внутрішньоособистісний 1, 2, 10, 16, 21, 22, 26, 28, 29, 31

ЛІТЕРАТУРА

1. Бєляєв О. М. Інтегровані уроки рідної мови // Дивослово. – 2003. – №5. – С.36-40.

2. Бєляєв О. М. Сучасний урок української мови. – К. : Рад. школа, 1981.

3. Гадяцький M. В., Хлебнікова T. M. Організація навчального процесу в сучасній школі. — Харків: Видавництво «Ранок», «Векста». — 2004. — 136 с.

4. Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології. – К. : Академвидав, 2004.

5. Інтерактивні методи навчання. Досвід упровадження / За ред. В. Шарко. — Херсон: Олді-Плюс. — 2002. — 207 с.

6. Интерактивное обучение: новые подходы // Відкритий урок. – 2002. –№5-6.

7. Караман С. Методика навчання української мови в гімназії. – К. : Ленвіт, 2000.

8. Кларін М. В. Педагогічна технологія в навчальному процесі (Аналіз зарубіжного досвіду). – М.: Знання, 1989. – 325с.

9. Мельничайко В. Я., Пентилюк М. І., Рожило Л. П. Удосконалення змісту і методів навчання української мови. – К. : Рад. школа, 1982.

10.        Методика навчання рідної мови в середніх навчальних закладах / За ред. M. І. Пентилюк. — K.: Ленвіт, 2000. — C. 145-148.

11.        Панчук О. «Ігрова допомога» на уроках української мови // Українська мова та література в школі. – 2007. - №3. – С. 27-29.

12.        Пентилюк М. І., Окуневич Т. Г. Сучасний урок української мови. – Х.: Вид. група «Основа», 2007. – 176с.

13.        Пометун О.І. , Пироженко Л. В. та ін. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук. – метод. посіб. / За ред.. О. І. Пометун. – К.: «А.С.К»., 2005. – 192с.: іл.

14.        Попова Т. Ю. Рольова гра на уроках словесності // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2007. – №16. – С.18-19.

15.        Сиротенко Г.O. Сучасний урок: інтерактивні технології навчання. — Харків: Основа. — 2003. — 80 с.

16.        Шкільні інновації / Інформаційно-методичний збірник для працівників системи освіти, методистів, керівників шкіл та вчителів. — Одеса. — 2002. — 96 с.

17.    Фасоля А.М. Особистісно-зорієнтоване навчання: дидактичний аспект // Українська мова і література. – 2003. - №48.