Інтерактивні технології на уроках хімії

Інтерактивні технології на уроках хімії

  Одне з актуальних завдань сучасної школи — пошук оптимальних шляхів зацікавлення учнів навчанням, підвищення їхньої розумової активності, спонукання до творчості, виховання школяра як життєво й соціально компетентної особистості, здатної здійснювати самостійний вибір і приймати відповідальні рішення в різноманітних життєвих ситуаціях, вироблення вмінь практичного і творчого застосування здобутих знань. Це означає, що вчитель має орієнтуватися на використання таких педагогічних технологій, з допомогою яких не просто поповнювалися б знання й уміння з навчального предмета, а й розвивалися такі якості учня, як пізнавальна активність, самостійність, уміння творчо виконувати завдання. Пізнавальна активність на рівні структурної одиниці спрямованості особистості свідчить про те, що учень охоче засвоює ту чи іншу інформацію, більше того — має міцно сформовану потребу в якісній пізнавальній діяльності, сильні та стійкі мотиви цієї діяльності. Отже, потрібно формувати не лише вузько навчальні, а й широкі пізнавальні мотиви, учень повинен перейти від цікавості (ситуативного інтересу) до зацікавленості. В. Сухомлинський зазначав, що саме від нас, дорослих, залежить, чи відчує дитина . романтику, красу пізнання.

На цей час практично кожний учитель хімії застосовує в своїй діяльності нетрадиційні форми навчання школярів, а саме використовує інтерактивні методи На мій погляд це пов’язане зі становленням нового стилю мислення вчителів, що орієнтуються на ефективне рішення освітньо-виховних задач в умовах більш ніж скромної кількості предметних часів та посилення самостійної творчо-пошукової діяльності школярів.

“Давно визнано, що гра займає значну частину життя дитини. Ще у вісімнадцятому столітті Ж. Ж. Руссо писав про те, що для того, щоб пізнати та зрозуміти дитину, необхідно спостерігати за його  іграми, а це означає, що, прагнучи учню вираз та  дослідження власного емоційного світу, педагог повинен  звертатися до цього концептуально-експресивному світу. На відміну від  дорослих, для яких  природним середовищем є мова, природнім середовищем для дитини є гра та різноманітна діяльність". Про першорядне значення гри, для природного розвитку дитини свідчить той факт, що ООН проголосила гру універсальним та невід’ємним право дитини. Так само, як дитинство має свій внутрішній зміст та не є простою підготовкою до дорослості, так само гра має свою внутрішню цінність та важлива не залежно від того, до яких наслідків вона може привести. На відміну від роботи, яка має певну мету та спрямована на  виконання якогось певного завдання шляхом пристосування до вимог безпосереднього оточення, гра внутрішньо складна, не залежить від заохочення з існуючими у дитини уявленнями.

“Гра для дітей – засіб навчитися тому, чому їх ніхто не може навчити. Це засіб дослідження та орієнтації в реальному світі, просторі та часі, речах, тваринах, людях. Включаючись в процес гри, діти навчаються жити в нашому символічному світі – світі змістів та цілей, в той же час досліджуючи, експериментуючи, навчаючись”.

Крім того, гра створює особливі умови, за яких розвивається творчість учнів. Сутність цих умов заключається у спілкуванні на рівних, де зникає боязкість, виникає відчуття – “я теж можу”, тобто у грі відбувається внутрішнє розкріпачення. Для навчання дуже важливо те, що гра  є класичним засобом навчання дією. В ній органічно закладена пізнавальна задача  та відчувається самостійний пошук знань. “Оволодіння знаннями у грі – нова, унікальна  умова з’єднування однолітків, умова  набування інтересу та поваги один до одного, а по ходу – і навчання себе”, таким чином, крім всього іншого, у грі відбувається і величезна  виховна робота.

Використання інтерактивних методів особливо важливо використовувати у мало комплектних школах, де в класі дуже часто буває невелика кількість учнів, серед яких немає того лідера у навчанні, за яким тягнувся б увесь клас. Тому вчителю дуже важко досягнути високих результатів. Для заохочення учнів до навчання доводиться використовувати різноманітні форми навчання, які сприяли б розвитку усного мовлення на уроці, спілкування між собою під час розв'язання певних проблем, можливості висловлювати свою думку і т. д. На уроках хімії використовуються інтерактивні методи навчання, які дають можливість досягти певних результатів. Звичайно, не всі з них можна використовувати у мало комплектній школі. 

Тема: Кислоти, їх склад, назви, класифікація. Оксигеновмісні та безоксигенові кислоти.

Мета: ознайомити учнів зі складом, формами, назвами і класифікацією кислот; навчати визначати ва­лентність кислотних залишків; розвивати в учнів уміння працювати групою, висловлювати свою думку; проводити екологічне виховання під час розгляду питання про поширення кислот у природі.

Обладнання: підручник, роздавальні картки, плакат "дерево мудрості", зразки кислот.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Форма проведення: урок-тренінг.

СТРУКТУРА УРОКУ 

I. Організаційна частина 

• Оголошення теми (запис на дошці й у зошитах)
• Знайомство
• Очікування

Учні по черзі називають своє ім'я, чим вони займаються у вільний час і прикріплюють до "дерева мудрості" аркуші з написаними після оголошення теми своїми бажаннями, про що хочуть дізнатись, що очікують після сьогоднішнього уроку. {Учнів у класі небагато, тому це займе небагато часу.)

Правила роботи (уроки-тренінги уже проводились під час викладання біології, тому учні вже знають правила роботи):

1) Не перебивати один одного.

2) Допомагати.

3) Поважати.

4) Слухати.

5) Кожна думка має право на існування.

6) Не критикувати.

7) Бути активним.

II. Основна частина 

1. Розповідь учителя про склад і назви кислот, кислотний залишок 

- Використовуючи дані табл. 1, с. 41 підручника Попель П.П. Хімія, учні по черзі називають кислоту та її формулу, яка записується на дошці й у зошиті. При цьому демонструються зразки кислот.

2. Робота в групі 

Команда придумує назву і свій девіз. Наприклад, команда "Експеримент", девіз:

"В вогні не горимо, в воді не тонемо".

Учням роздаються картки з формулами кислот, і команда отримує завдання:

А. Розділити кислоти на дві групи за вмістом Оксигену. (Учні прикріплюють до магнітної дошки формули, які містять Оксиген, в один стовпчик, а без Оксигену — в другий. Таким чином, учні самі доходять до висновку, що кислоти поділяють за складом на оксигеновмісні й безоксигенові.) (Запис у зошиті.)

Б. Розділити кислоти натри групи за кількістю атомів Гідрогену. (Учні з'ясовують, що є кислоти, до складу яких входять один, два або три атоми Гідрогену.)

Вчитель пояснює, що кислоти бувають одно-, двох-, три- і багатоосновні. Під основністю кислот розуміють число атомів Гідрогену, здатних заміщуватися на атоми металу з утворенням солі. (Запису зошиті.)

3. Інтерактивний метод "Карусель" 

Учні за урок уже декілька разів звертали увагу на формули кислот. Використовуючи записи на дошці (формули і назви кислот), вони повинні знайти відповідність між картками, які роздає вчитель. Учні розміщують стільці у два кола так, щоб один учень сидів навпроти іншого. Рухається зовнішнє коло. Одні учні (внутрішнє коло) отримують картки з формулами кислот, інші — тільки з назвами кислот (зовнішнє коло). Кожна пара учнів, спілкуючись між собою, повинні знайти відповід­ність між формулою і назвою, при цьому кожна пара повинна оформити тільки одну кислоту.

                                                          Сульфатна кислота

Під час проведення цього методу учні декілька разів читають форму­ли кислот і їх назви, що сприяє кращому запам'ятовуванню матеріалу.

4. Робота в парі 

Закінчити рівняння реакцій сполучення:

S0₃ + H₂0→

N₂0₅ + H₂0→

За потреби вчитель допомагає під час написання рівнянь реакцій і разом з учнями визначає умови одержання кислот, звертаючи увагу на те, що не всі оксиди, взаємодіючи з водою, утворюють кислоти, наприклад Si0₂, а силікатну кислоту H₂Si0₃ одержують у інший спосіб.

5. Інтерактивний метод "Навчаючи вчусь"

Кожний учень отримує картку з певною інформацією, яку повинен опрацювати. Потім усі учні збираються у групу і повідомляють по черзі свою інформацію так, щоб запам'ятали інші. Якщо при цьому комусь щось не зрозуміло, учні перепитують у інформатора.

Картка 1

Багато які харчові продукти кислі на смак. Такого смаку їм надають органічні кислоти: яблука — яблучної кислоти, кислого молока — молочної кислоти. Щавель має кислий смак, бо в його листі міститься щавлева кислота. Оцет, який використовується як харчовий продукт, є розчином оцтової кислоти.

Картка 2

Неорганічні кислоти трапляються у природі у вільному стані. Наприклад, сульфідна кислота H₂S, міститься у вулканічних газах, у водах мінеральних джерел (Мацеста — Сочі на Чорноморському узбережжі Кавказу, в Україні— Немирів); хлоридна кислота НС1 входить до складу шлункового соку, карбонатна кислота Н₂С0₃ — до складу природних мінеральних вод (Боржомі, Есентуки, Нарзан на Кавказі, а в Україні —- Миргородська, Лужанська, Свалява. Трускавецька), ні­тратна HN0₃ та сульфітна H₂S0₃ кислоти трапляються в дощовій воді ("кислі дощі").

Картка З

У життєдіяльності організмів кислоти відіграють важливу роль. Тому споживання їх у невеликих кількостях необхідне. До організму людини кислоти потрапляють з овочами, фруктами та іншими продуктами.

Картка 4

Кислоти — їдкі речовини. Особливо небезпечні сульфатна, нітратна та хлоридна кислоти. Вони роз'їдають папір, деревину, тканини. Бризки кислоти, що потрапили на шкіру, можуть спричинити хімічний опік. Тому поводитись із кислотами треба обережно. Особливо слід берегти очі. У хімічних лабораторіях під час роботи з кислотами очі захищають окулярами. Якщо бризки кислоти потрапили на шкіру або в очі, їх треба негайно змити великою кількістю води і звернутися до медпункту.

Цей метод дає можливість скоротити час на опрацювання певної кількості матеріалу. Після роботи з картками учні відповідають на питання вчителя.

Питання для бесіди: 

• Який смак мають кислоти?
• Які існують кислоти?
• Які кислоти належать до органічних?
• Які кислоти належать до неорганічних?
• Чи зустрічаються в природі неорганічні кислоти? Які?
• Як до організму людини потрапляють кислоти?
• У чому проявляється небезпечність кислот?
• Яких правил техніки безпеки слід дотримуватись під час роботи з кислотами?

6. Повідомлення учнів

• Кислоти широко використовуються людиною. Наприклад, щоб вимити віконне скло, потрібно 2 ст. л. оцту розчинити в 1 л води.
• Понад 100 років тому отримали перші штучні ліки — саліцилову кислоту із кам'яновугільної смоли. Саліцилова кислота стала основою для виготовлення багатьох ліків, у тому числі й аспірину.
• Для знезараження води в більшості випадків використовують газо­подібний хлор. Він утворює у воді хлоридну і хлорноватисту кислоти — сильні окисники. Під їх дією бактерії гинуть. Але у хлорованої води неприємний запах і смак. Тому воду обробляють гідроген пероксидом або озоном.
• Із природних білків виділено 20 амінокислот. Особливо важливі так звані незамінні амінокислоти. Це тверді речовини, які мають різний смак, від солодкого до гіркого. Наприклад, глутамінова кислота, яка в Японії стоїть на кожному обідньому столі, дуже смачна. її кладуть у суп, і він набуває курячого смаку. Нею посипають тарілку з вареним рисом, і рис стає смачним і ситним. Дослідження показали, що якщо через хвороби в людини не працює травна система, її життя можна підтримувати, даючи йому суміш з 20 амінокислот, вуглеводів, вітамінів і солей. Цю суміш може вживати здорова людина.

РУХАНКА

Встаньте, діти, посміхніться,

Землі нашій поклоніться,

За щасливий день вчорашній.

Ви до сонця потягніться,

Веретеном обкрутіться,

Раз присядьте, два присядьте,

І за парти тихо сядьте.

ІІІ. Заключна частина

Зворотній зв'язок

На аркушах паперу написані формули кислот. Учні повинні назвати ці кислоти. А потім — навпаки, показуються назви кислот, а учні повинні назвати формулу.

Справдження очікування

Учні зривають аркуші й визначають, чи здійснились їхні бажання відносно теми. Учитель підбиває підсумок уроку, виставляє оцінки за роботу учнів на уроці.

IV. Домашнє завдання

Опрацювати § 7; вивчити визначення термінів; виконати завдання 65, 67 на с. 43; вивчити формули кислот.